Оцінка ефективності різних систем доочищення питної води

Плесак, Сергій Григорович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/942
Title:	Оцінка ефективності різних систем доочищення питної води
Authors:	Ящук, Людмила Борисівна Плесак, Сергій Григорович
Keywords:	питна вода;побутові фільтри;доочищення;адсорбція;централізоване водопостачання
Issue Date:	2019
Abstract:	Актуальність теми. Якість питної води є одним із найважливіших питань екологічного і соціального характеру. Одним із найважливіших, а в деяких випадках і визначальних, характеристик є органолептичні показники (смак, присмак, запах), саме вони найчастіше є головним критерієм при виборі споживачами питних вод. Переважна більшість станцій водопідготовки розміщені за межами міст та селищ, що зумовлює значне погіршення якості води на шляху її транспортування до споживача, у зв’язку із застарілістю системи водогону (водопровідні труби не замінюються десятиліттями і покриваються шаром нальоту та іржі). Тому постає питання в доочищенні водопровідної води, щоб вона стала більш придатною до споживання, а зокрема втратила запах та присмак і відповідала вимогам за хімічним складом. Незадоволення якістю питної води спонукає населення застосовувати доочищення цих вод побутовими способами. Мета роботи: дослідження та оцінка ефективності найпоширеніших систем доочищення питної води. Об’єкт дослідження: побутові фізико-хімічні системи доочищення питної води. Предмет дослідження: зміна органолептичних та фізико-хімічних показників якості питної води в результаті їх доочищення, та ефективність видалення домішок із зменшенням ресурсу картриджу фільтру-глечику. Методи дослідження: для оцінки якості води за органолептичними характеристиками використовувались стандартні методики, результати базувались на суб’єктивній оцінці дослідника, для визначення гідрохімічних показників використовувався фотометричний та титриметричний методи. був використаний метод теоретичного аналізу та опитування. Результати дослідження. Досліджено ефективність різних побутових систем доочищення питної води. Експериментально доведено що найбільш ефективними за усіма дослідженими показниками є система зворотного осмосу та триступенева система доочищення. Нижчою ефективністю характеризуються фільтри-глечики, хоча і приводять воду до нормативних показників якості. Також доведено що картридж фільтра-глечика з високою ефективністю очищує воду на всіх етапах ресурсу картриджа. Наведено рекомендації по вибору побутової системи очищення води. Наукова новизна: В ході роботи було визначено якість води для найпоширеніших систем доочищення. Надано рекомендації щодо їх вибору та експлуатації. Проведено опитування та вивчено думку людей щодо питної води якій вони надають перевагу. Проведено дослідження зміни якості води за різними показниками в результаті зменшення фільтруючої здатності картриджа фільтра. Теоретичне і практичне значення: визначено що для отримання питної води високої якості перспективним на даний час є доочищення водопровідної води. Наразі на ринку побутових систем доочищення є дуже великий асортимент фільтрів які дають воду високої якості, і за ціною така вода буде не дорожче ніж привозна а тим більше бутильована. Тобто використання побутових фільтрів це зручний і економічно вигідний спосіб задовольнити потребу в якісній питній воді. Отримані результати можуть бути використані в просвітницькій діяльності для підвищення екологічних знань населення. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (30 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 82 сторінки друкованого тексту, основна частина – 57 сторінок. Actuality of theme. The quality of drinking water is one of the most important environmental and social issues. One of the most important, and in some cases crucial characteristics are organoleptic characteristics (taste, aftertaste, smell), which are often the main criteria for consumers of drinking water. The vast majority of water treatment plants are located outside cities and towns, which causes a significant deterioration in the quality of water during its transportation to the consumer, due to the outdated water supply system (water pipes have not been replaced for decades and are covered with layer of rust). Therefore, the question arises in the purification of tap water to make it more appropriate for consumption, and in particular to make it lose its smell and aftertaste and to meet the requirements of chemical composition. Dissatisfaction with the quality of drinking water urge the population to use domestic methods of purification of the water. The purpose of work: To study and evaluate the effectiveness of the most common drinking water purification systems. The object of study: domestic physicochemical systems for purification of drinking water. The subject of study: change of organoleptic and physicochemical parameters of drinking water quality as a result of its purification, and efficiency of removal of impurities with reduction of the pitcher filter cartridge life. Research Methods: Standard techniques were used to assess water quality by organoleptic characteristics, results were based on the subjective evaluation of the researcher, and photometric and titrimetric methods were used to determine hydrochemical parameters. The method of theoretical analysis and questioning were used. Results of the research. The effectiveness of various domestic systems for the purification of drinking water has been investigated. It is experimentally proved that among all investigated indicators, the reverse osmosis system and the three-stage refinement system are the most effective. Lower efficiency is characterized by pitcher filters, although they lead to water quality standards. It is also proven that the high efficiency filter cartridge purifies water at all stages of the cartridge's life. The recommendations for choosing a household water purification system were given. Scientific novelty: During the work, water quality was determined for the most common purification systems. Recommendations for their selection and operation were provided. People were questioned and their opinions on the preferable drinking water were examined. Water quality changes were investigated according to various indicators as a result of the cartridge's filtering ability. Theoretical and practical importance: it was determined that the purification of tap water is promising at present for obtaining high quality drinking water. Currently, there is a very wide range of filters in the market for domestic purification systems that give high quality water, and the price of such water will not be higher than imported or even bottled water. Hence, the use of household filters is a convenient and efficient way to meet the need of quality of drinking water. The results obtained in this paper can be used in educational activities and to increase the environmental education of the population. Structure and scope of work. Master's qualification work consists of introduction, abstract, two sections, conclusions, list of references (30 sources), graphic documentation to master's qualification work, applications. Full volume - 82 pages of printed text, the main part - 57 pages.
URI:	http://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/942
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Плесак 2019.pdf Restricted Access		1.95 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Будівельний факультет 
Кафедра екології 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СИСТЕМ ДООЧИЩЕННЯ ПИТНОЇ 
ВОДИ 
 
 
Виконав: студент 2 курсу,  
групи _МГЕК-803 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Плесак С.Г._______________________ 
  (прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б._________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Спрягайло О.В._____________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
Черкаси 2019  
2 
 
ЗМІСТ  
 
Вступ 4 
1 Аналітичний огляд літератури 7 
     1.1 Забезпечення питною водою населення України 7 
     1.2 Якість питних вод в Україні 12 
           1.2.1 Питні води централізованого постачання 17 
           1.2.2 Питні води децентралізованого водопостачання 19 
     1.3 Сучасні стандарти якості питної води в Європейських країнах 22 
     1.4 Стан водопровідних мереж та їх вплив на якість води 28 
     1.5 Перспективи застосування систем доочищення питної води 30 
2 Оцінка ефективності різних систем доочищення питної води 34 
     2.1 Характеристика систем покращення якості питної води 34 
           2.1.1 Фільтри-глечики  36 
           2.1.2 Фільтри-насадки на кран 37 
           2.1.3 Настільні системи очищення питної води 40 
           2.1.4 Системи очищення питної води, що розміщуються під мийкою 44 
           2.1.5 Промивання та дезінфекція систем доочищення питної води 57 
     2.2 Результати досліджень якості питної води, доочищеної  60 
      побутовими фільтрами 
           2.2.1 Органолептичні методи визначення запаху 61 
           2.2.2 Органолептичні методи визначення смаку 63 
           2.2.3 Визначення  рН питної води 65 
           2.2.4 Визначення ферум (ІІІ) у пробах доочищеної води 67 
           2.2.5 Визначення розчиненого кисню 69 
           2.2.6 Визначення вільного хлору у досліджуваних пробах води 71 
           2.2.7 Визначення окиснюваності досліджуваних проб води 73 
     2.3 Динаміка якості питної води доочищеної фільтром-глечиком 76 
3 
 
           2.3.1 Динаміка зміни запаху проб води 76 
           2.3.2 Динаміка зміни смаку відібраних проб води 77 
           2.3.3 Визначення водневого показника фільтрованої води 79 
           2.3.4 Вміст ферум (ІІІ)  у відібраних пробах води 80 
           2.3.5 Динаміка вмісту розчиненого кисню 81 
           2.3.6 Динаміка вмісту вільного хлору у пробах води 82 
     2.4 Громадська думка щодо якості питної води в м. Черкаси 83 
     2.5 Рекомендації щодо застосування систем доочищення  питної  води 86 
Висновки 90 
Перелік посилань 92 
Додатки 95 
  
4 
 
ВСТУП 
 
Проблема забезпечення населення безпечною для здоров’я людини якісною, 
фізіологічно повноцінною питною водою є особливо соціально значущою, 
оскільки її розв’язання впливає на здоров’я громадян і кардинальним чином 
впливає на ступінь екологічної й епідемічної безпеки цілих регіонів. Питання про 
якість питної води давно перейшло національні рамки й набуло глобального 
характеру. 
Зростаюче забруднення води поверхневих водойм, підсилене неефективною 
роботою водопровідних очисних споруд (невідповідність технологічних схем 
водоочистки, порушення технологічних режимів, незадовільний технічний стан 
розподільчої мережі, відсутність кваліфікованих експлуатаційних служб тощо), 
створює серйозну проблему отримання якісної питної води. 
Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з 
кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Практично всі поверхневі, а в 
окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам 
стандарту на джерела водопостачання.  
Переважна більшість станцій водопідготовки розміщені за межами міст та 
селищ, що зумовлює значне погіршення якості води на шляху її транспортування 
до споживача, у зв’язку із застарілістю системи водогону (водопровідні труби не 
замінюються десятиліттями і покриваються шаром нальоту та іржі). 
Тому постає питання в доочищенні водопровідної води, щоб вона стала 
більш придатною до споживання, а зокрема втратила запах та присмак і 
відповідала вимогам за хімічним складом. 
Сучасні технології дозволяють видаляти з води практично будь-які домішки 
(фільтрування, дистиляція, баромембранні методи, іонний обмін, ультрафіолетове 
знезараження), однак реалізація їх в масштабах країни і навіть міста потребує 
величезних затрат. Оскільки проблема не може бути реалізована на державному 
рівні, то цілком очевидно, що її рішення лягає на плечі самих громадян. Тим 
5 
 
більше що немає необхідності до очищувати всю воду. Достатньо обробити 
близько 3 дм3 води на людину на добу і проблема буде вирішена. 
Технології доочищення та обладнання для їх реалізації інтенсивно 
розвиваються і постійно ускладнюються. Тому основне завдання вибору 
побутової системи доочищення питної води полягає у співставленні хімічного та 
бактеріологічного складу води із можливостями системи очищення. 
Пріоритетними речовинами для доочищення виступають вільний хлор та 
ферум. Концентрація хлору у водопровідній воді досить висока, так як він 
використовується на станціях водопідготовки для знезараження води. А 
концентрація феруму зростає під час транспортування води по трубах до 
споживача. Також в пріоритеті покращення органолептичних показників води, 
тому що споживачів в більшості випадків не влаштовує зокрема запах та смак 
води. 
Дана робота заснована на дослідженні ефективності використання систем 
доочищення питної води, та вибору системи яку можна використовувати для 
доочищення води яка подається споживачам. На сьогодні ринок побутових систем 
доочищення налічує кілька тисяч систем різної складності в різному ціновому 
діапазоні. Проте вибір конкретної системи досить важкий процес. 
В роботі представлена класифікація  характеристика і порівняльний аналіз 
деяких систем доочищення, які є на нашому споживчому ринку, проведено 
дослідження на підставі якого можна зробити висновки про ефективність таких 
систем. 
Завданням даної роботи було: 
– ознайомитися з нормативами якості питної води в Україні;  
– провести дослідження якості водопровідної та доочищеної  води; 
– ознайомитись із громадською думкою, щодо вибору води для споживання 
та вибору побутових систем доочищення; 
– надати рекомендації щодо вибору ефективних систем доочищення. 
6 
 
– розглянути динаміку зміни якості води залежно від стадії ресурсу 
картриджа фільтра. 
  
7 
 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1  Забезпечення питною водою України 
 
Для забезпечення населення України якісною питною водою, 
використовують підземні та поверхневі джерела прісних вод. Централізоване 
водопостачання на 80 % забезпечується за рахунок поверхневих вод.   
 Основним джерелом питного водопостачання країни є вода річки Дніпро. 
Дніпро – джерело питної води не лише для споживачів, які проживають в межах 
його басейну, але й для інших регіонів півдня і південного сходу країни. 
Системами каналів Дніпро – Донбас, Північнокримський і Каховський щороку 
переміщується за межі басейну близько 5 – 6 км3 стоку. Понад 65  % території 
України, на якій проживає близько 30 млн. населення забезпечує водою річка 
Дніпро. На цій території розміщено 50 великих міст і промислових центрів, 
близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських та понад 1 тис. комунальних 
господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомних електростанції [1]. 
Зростаюче забруднення води поверхневих водойм, підсилене неефективною 
роботою водопровідних очисних споруд (невідповідність технологічних схем 
водоочистки, порушення технологічних режимів, незадовільний технічний стан 
розподільчої мережі, відсутність кваліфікованих експлуатаційних служб тощо), 
створює серйозну проблему отримання якісної питної води. 
Так як підземні води більш захищені від зовнішніх факторів, вони мають 
стабільний хімічний склад. Але в деяких регіонах країни за рахунок 
антропогенного впливу або природних чинників ці води мають незадовільний 
склад переважно за такими показниками, як загальна мінералізація, жорсткість, 
сполуки заліза, марганцю, сульфати, хлориди, рідше – за сполуками групи азоту 
та фтору. Низька якість вихідної води, зокрема поверхневих водойм, потребує від 
8 
 
підприємств питного водопостачання застосування таких технологічних схем і 
споруд, які б забезпечували адекватний рівень очищення природної води для 
подальшого споживання. 
Централізованим водопостачанням в Україні забезпечено 450 міст, 783 із 
891 селища міського типу, а також 6490 із 28584 сільських населених пунктів, що 
охоплює понад 70 % населення країни. 
Нерівномірність забезпечення території України питною водою зображено 
на карті, на рисунку 1.1. 
 
Рисунок 1.1 – Забезпеченість України питною водою 
 
За результатами узагальнення представлених даних у 2017 році показник 
охоплення послугами централізованого водопостачання був наступним:  
– для міст – 99,3 %: із 405 міст - 402 було забезпечено централізованим 
водопостачанням; у Львівській області воно було відсутнє у 2 (м. Судова 
Вишня, м.Турка) із 44 міст, у Чернівецькій – в 1 (м.Вашківці) із 11 міст; 
9 
 
– для смт – 89,1 %: із 671 смт – 598 було забезпечено централізованим 
водопостачанням; 
– для сільських н/п – біля 30 %: із 26080 н/п – 7811 було забезпечено 
централізованим водопостачанням. 
Щодо забезпечення послугами централізованого водопостачання населення, то 
для міст цей показник сягав 100 % лише у 3 областях (Київська, Одеська, 
Херсонська) та м.Київ; для смт – тільки у Одеській області; для сільських н/п – 
найбільший відсоток був у Херсонській області – 88,3 % . 
Як і у попередньому році, привізною водою для питних цілей забезпечувались 
населені пункти у 10 областях: у Запорізькій – 21,4 % населених пунктів та 
2,6 % населення; Дніпропетровській – 20 та 1,8 %; Миколаївській – 17 та 5,6 %, 
Одеській –11,9 та 1,8 %; Львівській –3 та 0,5 %; Кіровоградській – 2,2 % та 5,3%; 
Донецькій – 2,1 та 0,6 %; Полтавській – 0,4 та 0,1 %; Херсонській – по 0,3 %; 
Івано-Франківській – 0,25 та 0,08 %, відповідно. 
У 2017 році послуги з водопостачання та водовідведення надавали 2674 
підприємства, з них спеціалізовані – 781 або 29,2 %; до комунальної форми 
власності належали – 1417 або 53 %; державної – 63 або 2,4 % [2]. 
Згідно даних  моніторингу, якість поверхневих вод постійно погіршується 
через безпосереднє скидання промислових та господарсько-побутових стічних 
вод. Із них не очищується або не відповідає санітарним вимогам близько 40 %. 
Однак останні десять років спостерігається тенденція до зниження об'ємів скиду у 
водойми забруднених промислових вод із 42 до 39%, а господарсько-побутових – 
із 39 до 34%. Неочищені або недостатньо очищені стічні води, при надходженні у 
водойми, забруднють їх органічними речовинами, зависями, вірусами, 
патогенними й умовно патогенними бактеріями, яйцями гельмінтів, цистами 
найпростіших. Значна кількість токсичних і канцерогенних хімічних речовин 
потрапляє у водойми з промисловими стічними водами. 
Найпроблемніші вододжерела за еколого-гігієнічним станом знаходяться в 
Дніпропетровській, Запорізькій, та Одеській областях. Вони розташовуються у 
10 
 
південному та східному регіонах України, де, крім дефіциту вологи та високих 
температур у теплий період року, забрудненню водойм сприяють скиди 
господарсько-побутових і промислових стічних вод без відповідної обробки. 
До централізованого питного водопостачання крім поверхневих водойм,  
залучено підземні джерела. Вони є важливим, а подекуди єдиним джерелом 
водопостачання населення, особливо сільського. При цьому близько половини 
обсягів підземної води, що подається тільки комунальними водопроводами, не 
відповідає чинному стандарту на питну воду (Державні санітарні норми та 
правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання 
людиною» ДСанПіН 2.2.4-171-10). У більшості випадків це зумовлено 
надлишковим вмістом мінеральних речовин у водовмісних ґрунтах, де 
формуються підземні води. Під наглядом санітарно-епідеміологічних станцій 
перебуває близько 19139 централізованих систем питного водопостачання. При 
цьому частка водопроводів, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, 
постійно зростає. 
Основними забруднювачами водних ресурсів басейну верхньої частини 
басейну Дніпра є природні сполуки гумінових та фульво кислот, сполуки заліза та 
марганцю. Кольоровість води – той показник, що обумовлюється присутністю у 
воді, головним чином, сполук гумінових і фульво кислот та сполук заліза (ІІІ), які 
саме і надходять до поверхневих вод із заболочених територій водозбору річок 
північної частини басейну. У зв’язку з цим, найбільше природне (біогенне) забру- 
днення серед усіх водосховищ Дніпровського каскаду спостерігається саме у 
Київському водосховищі.       
 Моніторинг якості води на р. Прип’ять та її притоках у Рівненській та 
Київській областях підтверджує, що основна частка природних забруднюючих 
речовин, у першу чергу високогумінових органічних сполук, надходить до 
Прип’яті з прилеглих заболочених територій, де вода має підвищені показники 
кольоровості, вмісту заліза, ХСК. 
11 
 
Води Канівського водосховища порівняно з Київським є менш 
забрудненими природними органічними сполуками, азотом амонійним і залізом 
загальним, оскільки вода р. Десна, яка впадає в Канівське водосховище менше 
забруднена біогенними елементами. 
Гідрохімічний стан верхніх водосховищ має значний вплив на якість води 
середніх (Кременчуцького та Кам’янського) водосховищ, особливо 
Кременчуцького, де акумулюється основна частина забруднення. 
Зволоженість ґрунтів на водозбірній території також впливає на якість води 
Дніпровського басейну. У верхній течії водозбір Дніпра в цілому відзначається 
задовільною зволоженістю, ґрунти в основному піщані та супіщані з доброю 
проникливістю. Виходячи з цого вода тут має мінімальну мінералізацію. 
У напрямку до гирла показник мінералізації води у Дніпрі помітно зростає. 
Це відбувається як внаслідок природного надходження до водотоків мінеральних 
сполук через вимивання з ґрунтів розчинених сполук, надходження підвищено 
мінералізованих вод приток Дніпра, так і у результаті господарської діяльності 
(насамперед, скидів великих обсягів зворотних вод) [3]. 
Як відомо, якість питної води централізованих систем водопостачання 
залежить від якості вихідної води, ефективності технологій її підготовки, методів 
кондиціювання артезіанської води, а також стану водопровідних мереж і 
регулярності їх експлуатації. Серед основних причин відхилення стану 
водопроводів від гігієнічних вимог домінує відсутність водоохоронних зон (76 –
69 %), необхідного комплексу очисних споруд (13 – 18 %) та знезаражувальних 
установок (16 – 22 %). Відсутність зон санітарної охорони є найбільш 
характерною для сільських водогонів (понад 50 % об’єктів). Частка відомчих 
водопроводів, які не мають водоохоронних зон, становить 11 – 15 %, а 
комунальних – 5 – 8 %. Необхідний комплекс очисних споруд відсутній у 6-7,5 % 
сільських, 4 – 5 % відомчих та 3 – 5 % комунальних водопроводів. Відсутність 
знезаражувальних установок також частіше відзначається на сільських водогонах 
12 
 
(11 – 13 %). Для відомчих і комунальних водогонів цей показник становить 3 – 4 
та 2 – 3 % відповідно. 
Найбільша кількість проб питної води з мереж України відхиляється від 
нормативів чинного стандарту за органолептичними показниками (63 – 72 %). 
Проби питної води з перевищенням нормативів по мінералізації становлять 23 – 
28 %, із перевищенням ГДК хімічних речовин – 10 – 16 %, а з надлишковим 
вмістом нітратів – 4 – 7 %. Протягом останніх десяти років також спостерігається 
зниження частки проб питної води з перевищенням мікробіологічних показників 
(в основному колі-індексом). 
Таким чином, проблеми водопостачання населення та якості питної води 
значно загострилися, особливо в останні роки, і потребують комплексного 
вирішення. Основна кількість водоочисних споруд була побудована понад 40 – 50 
років тому й морально застаріла. На більшості з них застосовуються недосконалі 
технології, реагенти і матеріали, що не здатні перешкоджати потраплянню у 
питну воду речовин, дія яких на організм людини може негативно вплинути на її 
здоров’я. 
 
1.2  Якість питних вод в Україні 
 
Про якість води можна судити за її органолептичними властивостями, 
хімічним складом і характером мікрофлори. Органолептичні властивості, тобто ті, 
що сприймаються нашими органами відчуттів, характеризуються такими 
показниками, як прозорість, колір, запах, смак і температура. Людина виявляє 
різко негативне ставлення до води, що має органолептичні властивості,навіть у 
тому випадку, коли ці властивості не свідчать про перебування у воді шкідливих 
речовин. І навпаки, завжди віддається перевага воді прозорого і безбарвного 
кольору, позбавленій неприємного запаху і стороннього присмаку. Прозорість 
води визначається за її здатністю пропускати світло. Чим менше у воді завислих 
частинок мінерального чи органічного походження, тим вона більш прозора. Вода 
13 
 
вважається досить прозорою, якщо через 30-сантиметровий її шар можна 
прочитати звичайний шрифт. Збільшення мутності свідчить про забруднення води 
стічними водами або недостатньо якісним устаткуванням колодязів чи 
свердловин, каптажних пристроїв джерел. У каламутних водах легше виживають 
мікроби, тому таку воду важче знезаражувати. Мутність вимірюють кількістю 
міліграмів завислих речовин на 1 л води. Вважається нормальним, коли мутність 
не перевищує 1 мг/л. 
Кольоровість звичайно властива поверхневій і неглибокій підземній воді. 
Вона залежить від наявності гумінових речовин. Вони утворюються від розкладу 
нестійких органічних сполук. Гумінові речовини додають воді кольору (від 
жовтого до коричневого). Забарвлення води відкритої водойми може 
зумовлюватися і розмноженням водоростей. При лабораторних дослідженнях 
порівнюють інтенсивність забарвлення води з умовною шкалою стандартних 
хромово-кобальтових розчинів і результат порівняння виражають у градусах 
кольоровості. Кольоровість (природного походження) води не повинна бути вища 
20 градусів. 
Від розчинених у воді мінеральних солей і газів, наприклад сірководню, 
залежать запах і смак підземних вод. Наявність у воді органічних речовин 
рослинного походження і продуктів їх розпаду викликає появу землистого, 
мулистого, трав'янистого або болотистого запаху і присмаку. Гниття органічних 
речовин спричинює гнильний запах води. Розкладання водоростей при цвітінні 
води додає їй ароматичного, рибного, огіркового запаху. Запах і присмак можуть 
з'являтися у воді при забрудненні її побутовими і стічними водами, а також 
отрутохімікатами. 
Запах і присмак визначаються в балах: 
1бал – це слабкий запах і присмак, які може відчути лише досвідчена 
людина (дегустатор); 
2 бали – слабкий запах і присмак, що відчуваються споживачем води, якщо 
звернути на це його увагу; 
14 
 
3 бали – помітний присмак, що відчувається споживачем; 
4 бали – явно виражений запах і присмак; 
5 балів – дуже сильний запах і присмак. 
У питній воді, інтенсивність запаху і присмаку не повинна перевищувати 
двох балів. Температура води впливає на втамування спраги. Чим більше 
температура води наближається до температури тіла, тим гірше задовольняється 
спрага. Тепла вода неприємна і повільніше всмоктується. Найкращий ефект 
викликає вода з температурою +8 – +12 °С. Вона стимулює функцію травного 
тракту, діє освіжаючи. На вигляд і смак, вода може бути цілком придатна для 
пиття, а насправді в ній можуть знаходитися невидимі для ока, бактерії. Тому 
тільки лабораторний аналіз води дозволяє судити про її чистоту. 
Показник якості води – 100 бактерій на 1 л – підтверджений науковими 
дослідами багатьох учених, і є загальновизнаним. Дослідження води на вміст 
кишкової палички, дозволяє передбачити зараження води хвороботворними 
мікробами і вжити необхідних заходів, щоб вони не потрапили у кишечник 
людини. Завдяки праці вчених, вдалося установити тимчасовий стандарт води, 
відповідно до якого кількість кишкових паличок у 1 л води не повинна бути 
більше трьох.  
Жорсткість води не дозволяється вище 7 моль/л. В окремих випадках 
жорсткість води допускається до 10, коли це пов'язано з мінералізацією 
природного походження і у районі не існує інших джерел з більш м'якою водою. 
Допускається вміст свинцю у воді не більше 0,1 мг/л; миш'яку – 0,05 мг/л; фтору – 
1,5 мг/л; міді – 1,0 мг/л; цинку – 5,0 мг/л. 
Описані вище вимоги до питної води поширюються на всі водопроводи. До 
води, що піддається спеціальній обробці, на водоочисних станціях ставляться 
додаткові вимоги. При хлоруванні (дезінфекції) визначається залишкова кількість 
активного хлору, що повинен бути не менше 0,3 мг і не більше 0,5 мг/л, а мутність 
за мутноміром не перевищувати 2 мг/л. Концентрація фтору у питній воді, 
повинна бути 1,0 – 1,5 мг/л, а розчиненого кисню не менше 0,5 мг/л.  
15 
 
Якщо у питній воді виявляють хлориди, сульфати, аміак, і нітрати, це 
свідчить про органічне забруднення, тому що хлориди і сульфати є складовою 
частиною виділень тварин і людей. Аміак, нітрити і нітрати – три важливі 
показники чистоти води. Наявність аміаку і нітратів вказує на недавнє 
забруднення води, а нітритів – на давнє забруднення. Збільшення кількості 
кожного з цих інгредієнтів окремо, не завжди вказує на забруднення. Ці сполуки 
можуть бути і природного походження, наявність всіх цих трьох компонентів у 
воді необхідно розглядати як давнє органічне забруднення питної води. 
В загальному, якість питної води в Україні далека від бажаної та необхідної. 
За висновками фахівців відповідних підрозділів ООН щодо оцінки стану водних 
ресурсів, Україна по якості питної води займала 95 місце із 112 країн. Можна 
стверджувати що висока смертність та мала тривалість життя в значній мірі 
визначаються споживанням неякісної питної води. За даними Міністерства 
житлово-комунального господарства, в Україні у 100 населених пунктах питна 
вода постачалася за графіком, у 260 населених пунктах – питна вода за окремими 
показниками не відповідала вимогам чинного стандарту і подавалася за 
тимчасовими дозволами. 1200 населених пунктів споживали привозну воду. До 40 
відсотків питної води в Україні втрачалося через зношеність мереж 
водопостачання при транспортуванні її споживачам, що значно переважає цей 
показник у середньому по Європі [4]. 
Фахівці Міністерства житлово-комунального господарства  бачать 
вирішення проблеми в двох основних напрямках: реконструкція існуючих 
водопровідних станцій; встановлення колективних систем доочищення води. 
Перший напрямок давно потребує масштабного фінансування для суттєвого 
покращення технологій водопідготовки та заміни зношеного обладнання. 
Практично всі станції водоочищення та водопідготовки проектувалися та 
споруджувалися 50 – 60 років тому, коли склад природних вод та вміст в них 
шкідливих компонентів суттєво різнилися із сучасними. Тому навіть станція, що 
забезпечує чітке виконання технологічного регламенту, не в змозі подавати якісну 
16 
 
воду. Більшість станцій водоочищення на території України реалізують 3 – 5 
етапів очищення природних вод, в той час як в розвинутих країнах вода 
проходить 7 – 8 етапів обробки. Тому необхідно говорити не про реконструкцію 
шляхом заміни зношеного та застарілого обладнання, а практично повну заміну 
технології водопідготовки на сучасну із встановленням відповідного обладнання. 
Насправді, мова йде про нові станції і не варто сподіватися на швидке їх 
спорудження. 
Другий напрямок орієнтований на обладнання систем отримання якісної 
питної води в дитячих дошкільних закладах, школах, лікарнях. Обробці 
передбачається піддавати лише воду, що використовується безпосередньо для 
споживання. Позитивним фактором впровадження таких систем є значно менший 
об’єм необхідної води в порівнянні із загальними потребами. В перспективі 
передбачається встановлювати такі системи в нових будинках, що споруджуються 
і навіть для окремих мікрорайонів міст. В цілому Програма «Питна вода України» 
передбачає в період 2012–2020 рр. упорядкування зони санітарної охорони 
джерел питного водопостачання на 2234 водозаборах, будівництво та 
реконструкцію 570 водозабірних споруд, впровадження 23 тисяч станцій 
доочищення питної води та пунктів її розливу. Планується встановити майже 400 
групових систем та 7 тисяч локальних систем доочищення води . 
Важливим залишається питання надійного знезараження води, особливо з 
урахуванням теперішнього стану водоводів і розподільних мереж, які містять 
постійну загрозу вторинного забруднення води. З метою поліпшення якості 
питної води, що подається населенню, необхідно ширше використовувати 
підземні води, вести постійний еколого-гігієнічний моніторинг якості води 
поверхневих водойм, використовувати додатково очищену воду, яку отримують у 
локальних водоочисних установках колективного використання або з 
індивідуальних фільтрів. 
 
 
17 
 
1.2.1 Питні води централізованого постачання 
 
Сьогодні централізованим водопостачанням в Україні забезпечено 450 міст, 
783 із 891 селища міського типу, 6490 із 28584 сільських населених пунктів. В 
середньому це складає близько 70 % всіх жителів країни. За цим показником 
Україна займає 36 місце в Європі. Разом з тим, в окремих областях цей показник 
може суттєво змінюватися – від 97 % для Херсонської до 10 % для Івано-
Франківської областей [5]. І лише чверть сільського населення України 
забезпечені послугами централізованої подачі води. 
В Україні якість питної води контролюється за 73 показниками (Додаток А, 
Додаток Б). 
В Європі ця кількість коливається в межах 63 – 69 показників, стандарти 
ВООЗ нараховують 95 показників. Мова йде, звичайно ж, про централізовані 
джерела. Тому про такі води інформації значно більше, ніж про води, що 
споживає сільське населення. Таку інформацію надають самі постачальники 
питної води. Однак, незважаючи на наявність нормативного документу, єдиного 
підходу в цьому питанні немає. Так на січень 2017 р. в Дніпрі, Харкові, Херсоні, 
Запоріжжі на сайтах водоканалів інформація про якість води взагалі відсутня. В 
Одесі (18 показників), Тернополі (20 показників), Львові (27 показників). 
Наведений аналіз надання інформації про якість продукції водоканалами 
свідчить про те, що вода взагалі або за окремими показниками не відповідає 
нормативним вимогам. Оскільки вирішити це питання іншими методами на 
сьогоднішній день неможливо, вирішено піти по шляху приховування інформації. 
Мова іде про воду, яка подається в розподільчу мережу. Очевидно, що її якість в 
наших квартирах просто не прогнозована, про що свідчить, наприклад, масштабне 
отруєння мешканців одного з мікрорайонів столиці в січні 2015 року, коли на 
гостру кишкову інфекцію в результаті споживання забруднено води із 
централізованого водопроводу захворіли 128 осіб, в т. ч. 104 дитини. За даними 
Державної санітарно-епідеміологічної служби України в 2016 році існуючим 
18 
 
санітарним нормам за санітарно-хімічними показниками не відповідали 46,1 % 
проб питної води в Луганській, 24,2 % – в Миколаївській та 22 % – в Рівненській 
областях при середньому показнику по Україні 12,9 %. Кращими за цими 
показниками вважаються Івано-Франківська область – 0,7 %, Чернівецька область 
– 0,6 %, м. Київ – 0,5 %. 
В значній мірі якість питних вод централізованих систем визначається 
якістю вод поверхневих джерел, що ще раз підтверджує недосконалість існуючих 
технологій очищення або їх відсутність. Так, основна маса проб, що не 
відповідають санітарно-хімічним показникам на території Рівненської області 
зумовлена наявністю  надлишкових концентрацій заліза, що є природним фоном 
для території області. Відсоток невідповідності за мікробіологічними 
показниками складає 4,5 % і, переважно, за рахунок сільських централізованих 
мереж. У 105 пробах питної води, відібраних у м. Рівному, відхилень від 
нормативних значень не виявлено. 
В Житомирській області лише 10,8 % сільських населених пунктів 
забезпечені централізованим водопостачанням і лише 1,7 % – водовідведенням, 
що більше ніж в 2 рази нижче, ніж в середньому по Україні. Однак, навіть ця 
невелика мережа систем централізованого водопостачання не забезпечує 
необхідну якість води. У 2016 р. 17,7 % відібраних проб не відповідала санітарно-
хімічним показникам, а 7,6 % – епідеміологічним. В окремих районах області ці 
показники були значно більшими [6].  
При забезпеченні цілодобового постачання питної води теж виникає багато 
проблем. Усьому населенню цілодобове водопостачання доступно лише у 
Харківській та Тернопільській областях. Найгіршою  з цієї точки зору є ситуація в 
Одеській області, в якій подача води неповну добу відбувається в 95 % населених 
пунктів, на території яких проживає 41 % населення. Схожі проблеми характерні 
для окремих районів більшості областей України.    
 
 
19 
 
1.2.2 Питні води децентралізованого водопостачання 
 
Питні води децентралізованого водопостачання включають кілька основних 
джерел, покликаних забезпечувати потреби мешканців. Сюди варто віднести два 
масштабних джерела – підземні води індивідуального водопостачання та фасовані 
питні води. На окремих територіях до цієї категорії можна віднести і джерельні 
води, але для більшості територій України вони не характерні.  
В період інтенсивного забруднення поверхневих водойм підземні води 
вважалися надійно захищеними від антропогенного впливу і саме на них 
покладалися надії людства в забезпеченні якісною питною водою. Сьогодні 
ситуація кардинально змінюється. Надзвичайно високий техногенний тиск на 
територію зумовлюють суттєве погіршення якості і підземних вод. Все частіше 
вони мають некондиційний склад за такими показниками як жорсткість, загальна 
мінералізація, вміст сульфатів, сполук заліза, марганцю, хлоридів, рідше – 
сполуками фтору та азоту [7]. Більше 70 % сіл на території України не забезпечені 
каналізаційними системами, що досить часто стає причиною катастрофічного 
погіршення якості вод першого водоносного горизонту, котрий найчастіше 
використовується для питного водопостачання. Досить часто навіть наявність 
каналізації стає причиною інтенсивного забруднення підземних вод. 
За 2016 рік в Київській області зафіксовано 8 смертельних випадків серед 
дітей від споживання води з індивідуальних криниць. Вода мала значні 
перевищення по вмісту нітратів.  
В 2017 р. в Кіровоградській області помер півторарічний хлопчик через 
перенасичену нітратами воду з криниці. За висновком експерта, смерть настала 
через метглобінемію – хворобу яку викликає вода з перевищеним вмістом 
нітратів. За даними санстанції, вміст нітратів у криниці, звідки брали воду для 
дитини, перевищував норму у 17 разів. Проблема перевищення нітратів 
характерна для вод більшості криниць на території всієї України. Це пов’язано із 
надзвичайною проникністю нітрат-іонів в підземних горизонтах, котрі можуть 
20 
 
швидко мігрувати на відстані 10 – 15 км від джерел забруднення, котрими є, 
переважно, сільськогосподарські угіддя та ферми. Нітрат-іони не утворюють 
простих нерозчинних у воді сполук з переважною більшістю елементів, тому 
важко вилучаються із водного середовища і перебувають в довкіллі в 
розчиненому стані.  
Середній рівень забруднення нітратами ґрунтових вод на території України 
в 1,5 – 2 рази перевищує норматив і постійно зростає. В окремих колодязях 
фіксується вміст нітратів 10 а в деяких і 30 ГДК. В таких умовах споживати воду з 
першого водоносного горизонту просто небезпечно, оскільки термін міграції 
нітрат-іонів від поверхні до ґрунтових вод складає кілька діб. Останні дані за 2017 
р.  щодо якості води в індивідуальних колодязях показують, що майже 70 % 
відібраних проб у Вінницькій, Волинській, Кіровоградській, Миколаївській, 
Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, 
Чернігівській та м. Києві мали перевищення за вмістом нітратів [8]. У Черкаській 
області із джерел нецентралізованого водопостачання (приватні та громадські 
свердловини і колодязі) досліджено 3188 проб питної води за санітарно- 
хімічними показниками та 1788 проб – за мікробіологічними. Гігієнічним 
вимогам за санітарно-хімічними показниками не відповідали 1181 (37,0%) проб 
(переважно за вмістом нітратів у приватних колодязях) та 285 (15,9 %) проб – за 
мікробіологічними показниками. 
Найкраща ситуація щодо якості питних вод в індивідуальних колодязях 
фіксується в Чернівецькій та Закарпатській областях. На території всіх інших 
областей споживати таку воду без попередньої обробки, як це робить більшість 
сільського населення України, просто небезпечно. Навіть офіційна статистика 
констатує, що, наприклад, в Житомирській області 44,2 % відібраних із 
нецентралізованих джерел водопостачання проб не відповідали санітарно-
хімічним показникам, а 29,5 % – показникам епідемічної безпеки [9]. За оцінками 
фахівців, на території Буковини вода кожної другої з понад 125 тисяч криниць не 
21 
 
відповідає санітарним нормам. Не краща ситуація і з іншими забрудненнями. А на 
деяких територіях ситуація взагалі невідома.    
Індивідуальні колодязі, зважаючи на їх чисельність, чисто фізично та 
фінансово не можуть регулярно контролюватися службами санепіднагляду, а 
аналізи проводяться лише в періоди отруєнь , інфекційних спалахів чи інших 
надзвичайних подій. Самотужки мешканці також не в змозі контролювати якість 
води в колодязі. Комплексний аналіз за найбільш важливими показниками коштує 
1000 – 4000 грн., а аналіз за одним показником коливається в межах 80 – 450 грн. 
Цілком очевидно, що виділяти такі суми для регулярного аналізу води сільські 
мешканці не можуть собі дозволити. Вирішення питання під силу лише державі. 
Причому, чим довше зволікаємо з його вирішенням, тим більший негативний 
вплив справляється на майбутні покоління.   
 Незважаючи на значну популярність фасованих вод, їх якість в Україні 
також викликає багато нарікань. Сьогодні в Україні нараховується більше 120 
виробників фасованої води, половина з яких працює з порушенням вимог 
санітарно-епідеміологічного та природоохоронного законодавства, а половина 
взагалі не має відповідного обладнання. Очевидно, що останні просто розливають 
воду із шлангу, герметизують бутлі і продають. До сьогодні продовжується 
дискусія щодо термінів зберігання фасованих вод та їх стерильності. І якщо 
виробники фасованої води переконують, що тривалий термін зберігання води 
забезпечується відповідною обробкою бутлів перед заповненням то пересічні 
мешканці, а часто й науковці, дорікають виробникам використанням антибіотиків 
чи інших консервантів. З іншого боку варто відмітити, що існують пропозиції 
технологій, котрі дозволять проводити бактерицидне знезараження бутильованої 
води та тари для її зберігання з допомогою ультрафіолетового опромінення. 
Багато питань викликає також використання для зберігання полімерної тари, яка 
через місяць використання суттєво погіршує якість води.  
 
 
22 
 
1.3 Сучасні стандарти якості питної води в Європейських країнах 
 
Директиви Європейського Союзу поділяються на три функціональні групи. 
В першій групі, котра стосується якості вод, найновішою є Директива 
75/440/EWG, що окреслює вимоги до якості поверхневих вод, призначених для 
забору питної води у країнах-членах ЄС. Сьогодні положення цієї Директиви 
змінені Директивами Ради 79/869/EWG i 91/692/EWG. Законодавчі акти 
підтверджують положення Директиви Ради 79/869 про методи і частоту відбору 
проб і, водночас, аналіз поверхневих вод. Директива містить вимоги, яким 
повинні відповідати поверхневі води, що їх використовують як питні. Ці вимоги 
зобов’язують держави-члени ЄС встановити стандарти якості вод на своїх 
територіях. Поверхнева вода може використовуватися як питна, за умови 
відповідності вимогам трьох класів: А1, А2, А3. Ці класи визначають воду різної 
якості, в результаті чого вона піддається процесам дезінфекції. А саме:  
A1 –  вода, очищена звичайною очисткою і дезінфекцією; 
A2 – вода, очищена звичайною хімічною очисткою та дезінфекцією;  
A3 – вода, очищена інтенсивними фізичною і хімічною очистками; розширеною 
очисткою і дезінфекцією.  
Пояснення до Директиви – це список показників, згідно з якими 
встановлюється придатність води до пиття і котрий поділений на дві групи: 
обов’язкові показники і показники, яких держави-члени ЄС повинні прагнути 
досягнути. Специфічного характеру набирає Директива Ради 98/83 UE про якість 
питної води. Становить вона розгорнуту, деталізовану прив’язку до найновіших 
положень Директиви Ради 80/778/EWG. Вона має на меті охорону здоров’я 
людей, урегулювання якості питної води, а також води, що використовується у 
виробництві товарів народного вжитку. Ці законодавчі акти стосуються для тієї 
води, що є поза природним середовищем і міститься у водогінній системі. 
Директива також вказує на “воду, споживану в природному стані або після 
переробки”. Однак, у деяких країнах ці Директиви зараховують до актів, 
23 
 
пов’язаних із продовольчими товарами, а не охороною середовища.  
Якість води оцінюється на підставі 60 показників: органолептичних, фізико-
хімічних, мікробіологічних, а також таких, що стосуються появи в надмірній 
кількості небажаних і токсичних субстанцій. Директива накладає обов’язок та 
окреслює деталі моніторинґу якості питної води. 
Міжнародна організація зі стандартизації (IСO). Головним завданням IСO є 
розробка і публікація міжнародних стандартів, які сприяють полегшенню 
міжнародного товарообміну та розширенню співробітництва у сфері 
інтелектуальної, наукової, технічної і економічної діяльності. В розробці 
міжнародних стандартів, приймає участь більше 30 тис. інженерів, вчених і 
адміністраторів, 450 міжнародних організацій, включно майже зі всіма 
спеціалізованими агентствами ООН. З метою розробки стандартів у галузі якості 
води, включаючи терміни, визначення та відбір проб, ІСО створили Технічний 
комітет ІСО/ТК 147 „Якість води”. 
У складі технічного комітету ІСО/ТК 147 „Якість води” ,Україна є активним 
членом (Р-член), тобто вона повинна брати активну участь у засіданнях робочих 
органів Технічного комітету, з обов’язковим голосуванням по проектах 
міжнародних стандартів. Нині, майже всі країни, котрі мають значні досягнення в 
галузі забезпечення населення чистою водою, буруть участь у роботі Технічного 
комітету. В основі розроблюваних стандартів, лежать вимоги та методики 
контролю якості води, випробовані в національних стандартах Австралії, Австрії, 
Бельгії, Болгарії, Великобританії, Данії, Індії, Іспанії, Колумбії, Нідерландів, 
Німеччини, Норвегії, Румунії, Росії, Угорщини, США, Фінляндії, Франції, Чехії, 
Швеції, Японії 
В європейському і українському водному законодавстві, держава бере на 
себе зобовязання забезпечувати своїх громадян, безпечною для здоровя, питною 
водою. Основні принципи такої безпеки (нормування показників безпеки 
поетапно від джерела ло споживача питної води) збігаються в європейському й 
українському водному законодавстві і викладені у низці спеціальних законів. 
24 
 
Водне законодавство, прийняте Європейським співтовариством (ЄС), також 
як і українське, можна поділити на три основні категорії: 
А – Директиви, що встановлюють якість води для використання з різними 
цілями, у тому числі питними; 
В – Директиви, спрямовані на обмеження або заборону промислових 
викидів небезпечних речовин у воду; 
С – Директиви з охорони природних водойм (річки, моря тощо) від 
забруднення і виснаження. 
До категорії А  належить Директива 80/778/ЕС, щодо «якості води, 
призначеної для споживання населенням» (прийнята 1980 р. і більш відома під 
назвою «Директива з питної води»). Цей документ ліг в основу водного 
законодавства європейських країн-членів ЄС.  
В якості критеріїв безпеки питної води в епідемічному відношенні й 
нешкідливості за хімічним складом у Директиві 80/778/ЕС, використовуються 
знайомі нам мікробіологічні, органолептичні, фізико-хімічні та токсикологічні 
параметри. Крім того, окрему групу виділених речовин, присутність яких у воді у 
більших кількостях небажана, та параметри поліпшеної води, призначеної для 
споживання. 
У європейській Директиві з питної води, яка має законодавчий характер, 
критерії безпеки та її нормативи наведено у самій Директиві, що робить 
виконання їх обов’язковим. Нажаль, в українських законах такі нормативи 
відсутні. Їх наведено у нормативній базі, а саме у стандартах. Згідно зі ст. 11 
Закону «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповіності» та 
«Про стандартизацію», вибір стандартів до застосування є добровільним в 
Україні, що дає підстави мати декілька стандартів з різними нормативами. 
У директиві 80/778/ЕС є два рівні гранично допустимих концентрацій для 
більшості параметрів. Перший рівень – бажаний, якого країни-члени ЄС можуть 
досягти у перспективі. Рівень 2 – обов’язковий для виконання всіма країнами. У 
Директиві ці норми закріплено у вигляді величин максимально допустимих 
25 
 
концентрацій МАС (Maximum Admissible Concentration) для кожного параматра. 
На рівні кожної країни-члена ЄС, законодавство повинне встановлювати норми 
якості води не гірші, ніж величина МАС. У наступній Директиві 98/83/ЄС 
залишено тільки обовязковий рівень нормативів. Український ДСанПіН 1996 р. 
робився з урахуванням Директиви 80/778/ЄС.  
У новій Директиві 98/83/ЄС, перелік обовязкових для конролю параметрів 
скорочено з 66 до 48, залишено тільки показники для найпоширеніших речовин, 
які можуть знаходитись у питній воді. 
За даними Європейської Комісії більшість населення ЄС уже має доступ до 
питної води високої якості, особливо у порівняні з іншими регіонами світу. Це є 
результатом як тривалого належного управління водними ресурсами у державах-
членах, так і чинного водного законодавства ЄС (основу якого становить 
Директива 98/83/ЄС про питну воду), а також фінансування ЄС (протягом 2014-
2020 років заплановано фінансування водного сектора у розмірі 14,8 млрд євро). 
Водна політика ЄС щодо доступу до якісної та безпечної питної води ґрунтується 
на трьох складових:  
– забезпечення питною водою, якість якої контролюється через стандарти, що 
враховують найновіші наукові дослідження;  
–  гарантування результативних та ефективних моніторингу, оцінювання та 
нагляду за забезпеченням якісною питною водою;  
– надання споживачам адекватної, оновленої та відповідної інформації про 
якість питної води та з питань водопостачання.  
Не зважаючи на це, перед Європейською Комісією постало питання про 
перегляд як законодавства, так і політики загалом у сфері забезпечення доступу 
до якісної питної води. Передумови перегляду законодавства та політики ЄС про 
питну воду Перегляд Директиви 98/83/ЄС про питну воду був одним із завдань, 
включених у Робочу програму Європейської Комісії на 2017 рік як безпосередній 
результат європейської громадської ініціативи «Right2Water» («Право на воду»).  
26 
 
Пропозиції Комісії також враховували висновки REFIT оцінювання 
директиви та рекомендації ВООЗ. Згідно з Договором про Європейський Союз 
для подання громадської ініціативи необхідно зібрати щонайменше 1 млн 
підписів. У грудні 2013 року до Європейської Комісії подано громадську 
ініціативу «Вода та санітарія – право людини. Вода – суспільне благо, а не товар». 
Цю ініціативу підтримало понад 1,6 млн громадян і вона була першою успішною 
європейською громадською ініціативою, яка зібрала необхідну кількість підписів. 
Ініціатива вимагала, серед іншого, законодавчого впровадження права людини на 
воду і санітарію та забезпечення доступу до них для всіх мешканців. 19 березня 
2014 р. Європейська Комісія надала позитивну відповідь на громадську ініціативу 
та розпочала процес підготовки законодавчих ініціатив. У 2016 році Європейська 
Комісія затвердила результати REFIT оцінювання Директиви 98/83/ЄС про питну 
воду, згідно з якими директива визнана актуальною, такою, що забезпечує доступ 
до якісної питної води. Проте для досягнення цілей та завдань, передбачених нею, 
потребує перегляду та доопрацювання щодо параметрів, які визначають 
стандарти якості питної води, впровадження ризик-орієнтовано підходу, 
покращення інформування споживачів питної води та попередження забруднення 
питної води засобами, за допомогою яких вона постачається населенню. 1 лютого 
2018 р. Європейська Комісія схвалила законодавчі ініціативи з перегляду 
Директиви 98/83/ЄС про питну воду[10]. 
Оновлені підходи до законодавства та політики ЄС про питну воду 
Законодавчі ініціативи Європейської Комісії щодо перегляду Директиви 98/83/ЄС 
про питну воду стосуються чотирьох основних складових: покращення стандартів 
безпечності питної води. З врахуванням останніх наукових досліджень 
Європейська Комісія у співпраці з ВООЗ переглядає перелік стандартів, які 
визначають безпечність питної води. Оновлений перелік включає 18 нових і 
переглянутих параметрів, спрямованих на гарантування безпечності 
водопровідної питної води, забезпечує право на доступ до життєво важливих 
послуг, зокрема, до питної води Опора соціальних прав ЄС (European Pillar of 
27 
 
Social Rights) сприяє досягненню цілі про забезпечення загального і рівного 
доступу до безпечної і недорогої питної води для всіх. Законодавча ініціатива з 
перегляду директиви про питну воду: внесок до цілей та завдань інших правових 
інструментів:  
– інформаційно-аналітичний огляд екологічної та кліматичної політики та 
права ЄС; 
–  зменшення ризиків як для населення, так і держав-членів ЄС, з питань 
доступу до якісної питної води. Застосовуючи ризик-орієнтований підхід, 
державні органи будуть спроможні визначити ймовірні ризики для водних 
ресурсів уже на рівні їх розподілу, що дозволить забезпечити додатковий 
захист як зацікавлених осіб, так і джерел водопостачання;  
– покращення доступу до води, що передбачає доступ усіх мешканців, 
особливо, тієї частини населення, яке не має доступу до питної води або 
такий доступ є обмеженим. Насамперед мова йде про покращення доступу 
до питної води соціально незахищених верств населення. Споживання 
водопровідної води розглядається Європейською Комісією як дешевший, 
безпечніший та екологічно-дружній поступ у доступі до якісної питної 
води, а тому розвиватиметься у подальшому. Такий підхід дозволить 
зекономити фінансові витрати, зменшити забруднення довкілля, зокрема, 
відходами пластику, та знизити викиди парникових газів; 
–  зростання прозорості та поінформованості. Нові правила прозорості та 
поінформованості спрямовані на одержання споживачами інформації в он-
лайн режимі, дружньому для користувачів, про якість питної води та 
послуги з водопостачання на локальному рівні [11].   
Окрім того, Європейська Комісія посилить роботу над стандартизацією 
виробничих конструкцій та засобів (зокрема, водопроводів) для попередження 
забруднення питної води під час їх експлуатації. 
 
 
28 
 
1.4 Стан водопровідних мереж та їх вплив на якість води 
  
Досвід забезпечення населення якісною питною водою показує, що лише її 
отримання на водопровідних станціях далеко не достатньо для того, щоб таку 
воду споживали жителі всього міста. Необхідно транспортувати очищену воду в 
усі точки відбору. А це сьогодні досить важке завдання. Основним фактором при 
цьому є стан водопровідної мережі.  
 Загальна протяжність водопровідних мереж в Україні у 2016 р. складала 
135985 км. На той період 31,8 % водопроводів потребували заміни, в той час, як 
протягом року було замінено всього 1,9 % від потреби. В окремих регіонах 
України водопровідна мережа перебуває в катастрофічному стані. Так, 
проведення термінових реноваційних робіт потребує 50% водопровідної мережі  у 
Львівській та Кіровоградській  областях. В Дніпропетровській та Тернопільській 
областях цей показник коливається в межах 40 – 49%. В інших областях заміни 
потребують 11 – 40 % водопровідної мережі. Мінімум 11% належить 
Закарпатській області. В результаті такої ситуації в 2016 р. із 3287,08 млн. м3 
води, піднятої підприємствами водопостачання 1393,19 млн. м3 (42,4%) склали 
втрати та технологічні витрати. В окремих регіонах ситуація ще більш 
катастрофічна. В Чернівецькій області цей показник склав 57%, Запорізькій – 54 
%, Житомирській – 53 %, Кіровоградській – 50 %. Ще 8 областей 
характеризуються величиною втрат та технологічних витрат в діапазоні 45 – 35 %, 
6 областей – 34 – 30 %, 4 області – 29 – 21 %. Лідерство тут отримує Київська 
область, де цей показник не перевищує 5 %. В середньому втрати води в міських 
водопровідних мережах України коливаються в межах 0,4 – 3,0 м3/км/год. , в той 
час як в країнах Західної Європи він становить 0,1 – 0,4 м3/км/год.. Таким чином 
гіпотетично герметична система насправді представляє собою дірчасту структуру 
із вільним обміном між вмістом труб та компонентами навколишнього 
середовища. Чверть водопровідної мережі України вже відпрацювала свій 
нормативний термін. В результаті кількість аварійних ситуацій складає біля 2-х 
29 
 
одиниць на кілометр водопровідної мережі протягом року, що на порядок 
перевищує аналогічний показник європейських країн. В Миколаївській області 
цей показник взагалі сягає 5 аварій на 1 км водопровідної мережі [12]. І при такій 
ситуації протягом останніх 10 років обсяги ремонтних робіт на водопровідних 
мережах зменшилися в 4 рази. Подальший стан водопровідної мережі легко 
спрогнозувати. 
 Досить часто такий стан справ призводить до забруднення питних вод 
різноманітними токсичними речовинами та хвороботворними мікроорганізмами. 
Якщо зважити на той факт, що з часом «дірчастість» такої системи зростає в 
результаті різноманітних процесів, то експлуатації та утриманню водопровідних 
мереж необхідно приділяти надзвичайно багато уваги для виконання гігієнічних 
вимог. Неналежне ставлення до цих питань супроводжується вкрай негативними 
наслідками. Так, у 2010 р. на території Львівської області було зафіксовано спалах 
вірусного гепатиту А через вживання недоброякісної води (постраждало 10 осіб).  
 За оцінками фахівців, основною причиною недотримання гігієнічних вимог 
при забезпеченні населення питною водою є відсутність водоохоронних зон. 
Понад 50 % сільських водогонів не мають зон санітарної охорони. Серед відомчих 
та комунальних водогонів цей показник складає 11 – 15 % та 5 – 8 % відповідно. 
 Також є ще цілий комплекс так званих «внутрішніх» факторів, котрі також 
не сприяють покращенню якості води. В результаті суттєвого зниження норм 
водоспоживання при збереженні геометричних розмірів системи водо розподілу, 
спостерігається суттєве зростання тривалості перебування питної води в 
розподільчій системі. Так за період 1990 – 2016 рр. в Україні термін перебування 
води в розподільчій системі зріс у два рази і зберігає стійку тенденцію до 
зростання [13]. На окремих ділянках водопровідної мережі перебування води в ній 
може інколи десятків діб. Очевидно, що це в значній мірі погіршує якість води і 
вона на виході з мережі вже досить далека за складом і характеристиками води з 
водопровідних станцій. Така ситуація характерна для трубопроводів із стальних 
та чавунних труб з тривалим терміном експлуатації. Якщо зважити на те, що 
30 
 
водопровідна мережа України на 52,9 % складається із стальних та на 40,5 % із 
чавунних труб, а біля 40 % вже відпрацювали свій термін експлуатації, то 
очевидно, що практично всі води централізованих систем водопостачання піддані 
таким процесам. 
 При швидкостях води менше 0,5 м/с на стінках труб формується біоплівка, 
котра з часом мінералізується та під дією рухомої рідини починає відриватися і 
переходити в питну воду. В результаті процесів корозії утворюються як тверді 
частки, так і, при відповідних умовах, розчинні сполуки заліза. В нижній частині 
трубопроводу транспортуються донні наноси, що утворилися раніше чи були у 
питній воді з початку її надходження в мережу. При зміні швидкості рідини ці 
наноси збурюються, піднімаються над дном, взаємодіють із завислими 
частинками, частками біоплівки та іржі і транспортуються далі по трубопроводу. 
Крім суттєвого погіршення органолептичних характеристик води, в розчин 
переходить значна кількість розчинних речовин, котрі утримувалися в донних 
осадах і звільняються при його збуреннях. Таким чином, погіршення якості 
питної води при її транспортуванні відбувається практично за всіма параметрами. 
Якщо сюди додати зовнішні забруднювачі, що потрапляють в трубу в результаті 
негерметичності та аварій, то висновок буде категоричний – споживати таку воду 
небезпечно та шкідливо. 
 
1.5 Перспективи застосування систем доочищення питної води 
 
Сучасне існування людства неможливо уявити без використання значних 
об’ємів води як для власних потреб, так і для потреб різних галузей 
промисловості. Парадоксальним виглядає той факт, що фізіологічні потреби 
людини складають близько 1,5 дм3 води на добу і є мізерними в порівнянні з 
іншими потребами. Для забезпечення комфортних умов в побуті нам необхідно 
вже близько 200 дм3 води на добу на одного жителя і ця цифра постійно зростає. І 
31 
 
цей ріст сьогодні зупиняє лише дефіцит придатної для споживання води та значна 
вартість очищення забруднених вод в природних водоймах. 
Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з 
кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Практично всі поверхневі, а в 
окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам 
стандарту на джерела водопостачання.    
Півтора століття промислової революції дуже забруднили  водоймища суші, 
звідки споживати воду без загрози своєму здоров’ю сьогодні неможливо. Тому 
переважна більшість природних вод перед споживанням піддається відповідній 
обробці на станціях водопідготовки  для доведення її параметрів до нормативних 
значень. Оскільки в процесі  обробки використовують, переважно, хімічні 
реагенти, то спостерігається вторинне забруднення обробленої води, і до речовин, 
що залишилися у воді в результаті низької ефективності очищення, додаються 
більш токсичні хлорорганічні сполуки, шкідливі для людського організму. Окрім 
того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких 
металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню 
ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень 
захворюваності населення кишковими інфекціями. Існуючі в країні методи 
очистки водопровідної води  не розраховані на звільнення від вірусів. Питна вода 
стає активним чинником шкідливого впливу на здоров’я, причиною виникнення 
багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного 
гепатиту А.  
За даними ВООЗ до 80 % інфекційних і неінфекційних захворювань, 
третина випадків онкологічної патології товстого кишківника, сечового міхура 
виключно пов’язані з вживанням недоброякісної питної води. Перевищення 
нормативів якості питної води, зокрема жорсткості, може сприяти розвитку або 
погіршенню перебігу різного роду дерматитів, сечокам’яної та жовчнокам’яної 
хвороби, створює додаткове навантаження на серцево-судинну систему, 
надлишок марганцю в питній воді пригнічує функцію щитовидної залози тощо. 
32 
 
Вживання питної води забрудненої збудниками мікробної та вірусної етіології є 
причиною більше 20% спалахів гострих кишкових інфекцій в нашій державі. 
Підвищений вміст хлоридів у воді може сприяти розвитку хвороб системи 
кровообігу, новоутворень сечостатевих органів, хлоридів і сульфатів –  
виникнення новоутворень стравоходу, шлунка та інших органів травлення.  
Згідно з опублікованими даними, підвищена твердість (зміст бікарбонатів, 
сульфатів і хлоридів кальцію і магнію) питної води може призвести до збільшення 
поширеності серед населення хвороб системи кровообігу, органів травлення, 
новоутворень стравоходу, шлунка та інших органів травлення, а також хвороб 
ендокринної системи, розладів живлення та порушення обміну речовин. Фахівці 
вважають, що підвищена жорсткість питної води, зумовлена присутністю солей, є 
однією їх причин розвитку сечокам'яної хвороби.  
 Переважна більшість станцій водопідготовки розміщені за межами міст та 
селищ, що зумовлює значне погіршення якості води на шляху її транспортування 
до споживача, у зв’язку із застарілістю системи водогону (водопровідні труби не 
замінюються десятиліттями і покриваються шаром нальоту та іржі). 
Тому постає питання в доочищенні водопровідної води, щоб вона стала 
більш придатною до споживання, а зокрема втратила запах та присмак і 
відповідала вимогам за хімічним складом. 
Сьогодні нараховується кілька тисяч систем різної складності для 
доочищення питних вод з різними характеристиками і з кожним днем ця кількість 
зростає. Технології доочищення та обладнання для їх реалізації інтенсивно 
розвиваються і постійно ускладнюються. 
Основні процеси, що використовуються в системах доочищення води : 
1. фільтрування – найбільш поширений та найдавніший процес покращення 
якості води в побутових умовах. 
2. іонний обмін – процес, при якому відбувається обмін протиіонів, що 
закріплені в іонообмінному матеріалі, на іони, які знаходяться у воді. 
33 
 
3. адсорбція – процес концентрування окремих речовин або компонентів 
розчину на поверхні часток твердої фази, що знаходяться у розчині. 
4. мембранні методи – це методи, які основані на застосуванні 
напівпроникних мембран (зворотний осмос, нанофільтрування, 
ультрафільтрування, діаліз, електродіаліз). 
Підтвердженням надзвичайно високої різниці в складності таких систем 
може слугувати ціновий діапазон їх продажу – від 250 до 30000 грн. і вище. Тому 
основне завдання вибору побутової системи доочищення питної води полягає у 
співставленні хімічного та бактеріологічного складу води із можливостями 
системи очищення. Адже склад води суттєво змінюється не лише для кожної 
області, а й навіть для кожної вулиці, можливо – і будинку. 
Сучасні технології дозволяють видаляти з води практично будь-які домішки 
(фільтрування, дистиляція, баромембранні методи, іонний обмін, ультрафіолетове 
знезараження), однак реалізація їх в масштабах країни і навіть міста потребує 
величезних затрат. Оскільки проблема не може бути реалізована на державному 
рівні, то цілком очевидно, що її рішення лягає на плечі самих громадян. Тим 
більше що немає необхідності до очищувати всю воду. Достатньо обробити 
близько 3 дм3 води на людину на добу і проблема буде вирішена. Саме на це 
орієнтується більшість виробників відповідного обладнання, котре сьогодні 
продукується в значних об’ємах і самої різної складності. І тут важливо володіти 
знаннями про основні процеси, що лежать в основі роботи такого обладнання та 
адекватно оцінювати його ефективність та вартість. 
 
 
  
34 
 
2 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СИСТЕМ ДООЧИЩЕННЯ ВОДИ 
 
2.1. Характеристика систем покращення якості води 
 
Сьогодні нараховується кілька тисяч систем різної складності для 
доочищення питних вод з різними характеристиками і з кожним днем ця кількість 
зростає. Технології доочищення та обладнання для їх реалізації інтенсивно 
розвиваються і постійно ускладнюються. Підтвердженням надзвичайно високої 
різниці в складності таких систем може слугувати ціновий діапазон їх продажу – 
від 50 до 30000 грн. і вище. Тому основне завдання вибору побутової системи 
доочищення питної води полягає у співставленні хімічного та бактеріологічного 
складу води із можливостями системи очищення. Адже склад води суттєво 
змінюється не лише для кожної області, а й навіть для кожної вулиці, можливо – і 
будинку. Про причини такої різноманітності було зазначено раніше.  Для такої 
величезної кількості систем доочищення питних вод, котрі сьогодні можна знайти 
в спеціалізованих підприємствах та торгівельній мережі, досить важко створити 
єдину чітку класифікацію за однаковими параметрами. Тому класифікація 
представляє об’єднання в окремі групи систем різного рівня по розміщенню, по 
складності, по кількості етапів очищення і т.п. Розроблена класифікація 
представлена на рисунку 2.1. 
Вона досить спрощена та приблизна, оскільки в окремих випадках не 
враховує особливостей деяких конструкцій апаратів та їх технологічних процесів. 
Досить часто важко віднести систему до однієї з груп, із-за швидкого розвитку ця 
класифікація не враховує системи останнього періоду випуску, однак може бути 
використана в якості початкової. В минулому при незначній кількості моделей 
така класифікація була значно простішою, хоча включала навіть електрохімічні 
пристрої. 
 
35 
 
Системи доочищення питних вод в побуті 
Системи очищення що розміщуються під мийкою 
 
Рисунок 2.1 – Класифікація систем доочищення питних вод в побуті 
Основні процеси покращення якості води: 
1. відстоювання – процес осідання зважених у воді речовин під дією сили 
тяжіння. 
2. фільтрування – найбільш поширений та найдавніший процес покращення 
якості води в побутових умовах. 
3. іонний обмін – процес, при якому відбувається обмін протиіонів, що 
закріплені в іонообмінному матеріалі, на іони, які знаходяться у воді. 
4. адсорбція – процес концентрування окремих речовин або компонентів 
розчину на поверхні часток твердої фази, що знаходяться у розчині. 
5. мембранні методи – це методи, які основані на застосуванні 
напівпроникних мембран (зворотний осмос, нанофільтрування, 
ультрафільтрування, діаліз, електродіаліз). 
 
Фільтри-глечики 
Фільтри-насадки на кран 
Настільні системи 
очищення 
Одноступеневі 
системи 
Двохступеневі 
системи 
Трьохступеневі 
системи 
Чотириступеневі 
системи 
П’ятиступеневі 
системи 
Шестиступеневі 
системи 
36 
 
2.1.1 Фільтри-глечики 
 
Фільтри-глечики відносяться до найбільш простих та розповсюджених 
способів доочищення питних вод в домашніх умовах. Перший продукт цього типу 
в промислових масштабах було випущено німецькою компанією Brita ще в 1966 
р. Разом з тим, сам метод очищення води опанований людством досить давно. 
Незважаючи на досить низьку ефективність очищення води а порівнянні з іншими 
системами, саме фільтри-глечики набули сьогодні найбільшого поширення. Серед 
найбільш суттєвих переваг фільтрів-глечиків можна виділити наступні:     
– надзвичайна простота в користуванні 
– цілком доступна для широких верств населення ціна 
– мобільність та автономність системи очищення  
– простота заміни картриджів та обслуговування 
Сьогодні фільтри-глечики можна розділити за об’ємом на малі – до 3 дм3 , 
середні – 3 – 4 дм3, великі – більше 4 дм3. Об’єм фільтрів-глечиків важливий з 
точки зору користування та терміну зберігання води. Чим коротший термін 
зберігання води, тим краща її якість. В загальному випадку кожен фільтр-глечик 
складається із трьох основних частин, скомпонованих відповідним чином – 
ємкості для очищеної води, ємкості для вихідної води та змінної касети 
(картриджа). Такої структури дотримуються практично всі виробники. В окремі 
конструкції фільтрів водяться індикатори ресурсу касети механічного чи 
електронного типу. За різними оцінками вартість очищеної води коливається в 
межах 0,25 – 0,50 грн./л. Варто зауважити, що крім переваг, фільтри-глечики 
мають і ряд недоліків. Перш за все необхідно чітко дотримуватися рекомендацій 
виробників щодо ресурсу картриджа. Навіть сучасні індикатори ресурсу досить 
приблизно встановлюють необхідність заміни картриджа, не враховуючи якість 
очищеної води та її кількість. Тому будь які відхилення від рекомендованих 
термінів завжди можуть бути пов’язані із значним зниженням якості обробленої 
37 
 
води. Недостатньо уваги приділяється санітарно-гігієнічним аспектам самого 
процесу заміни картриджа. Пакування більшості картриджів взагалі не 
передбачають їх встановлення без контакту із руками людини. Крім цього, 
недостатньо вивчені процеси розвитку біологічних систем в самих касетах в 
процесі їх використання. В той же час, незважаючи на зазначені недоліки, 
фільтри-глечики залишаються на сьогодні найбільш доступними, поширеними та 
популярними пристроями для очищення питних вод[26].  
 
2.1.2 Фільтри-насадки на кран 
 
Фільтри-насадки на кран дозволяють отримувати значно більшу кількість 
очищеної води, переважно мають менші, в порівнянні з фільтрами-глечиками 
розміри, але мають більшу вартість та їх використання орієнтовано лише на 
обробку питних вод централізованих чи індивідуальних систем водопостачання, 
що пройшли знезараження. Характерною їх особливістю є те, що для відбору 
води вони закріплюються на крані і використовуються по мірі необхідності. 
Сьогодні на ринку водоочисного обладнання таких систем не дуже багато. 
Більшість компаній в галузі водоочисного обладнання мають в лінійці своїх 
пристроїв такі фільтри, але великою різноманітністю вони не відрізняються. 
В цілому всі фільтри цієї групи можна розділити на два типи: 
– Насадки, що монтуються на крані лише на період очищення води; 
– Насадки, що знаходяться на крані постійно. 
До першої групи можна віднести сьогодні лише одну конструкцію, що 
випускається в промислових масштабах – модель під назвою Аквафор В300 
(рисунок 2.2, а).  
38 
 
а)            б)   
Рисунок 2.2 – Фільтр Аквафор В300(а) та фільтр Аквафор Топаз(б) 
Суттєвим недоліком цієї конструкції фільтру є необхідність його демонтажу 
у випадку потреби використання неочищеної води. Зважаючи на обмежений 
ресурс картриджа, використання очищеної води для, на приклад, миття посуду, 
виглядає досить марнотратним. Незважаючи на простоту монтажу-демонтажу 
фільтру саме цей фактор, мабуть, є стримуючим у розробці та використанні таких 
пристроїв [28]. 
Друга група більш чисельна, хоча масовою її вважати досить передчасно. З 
цієї точки зору кращі експлуатаційні параметри має фільтр цієї ж компанії 
Аквафор Топаз (рисунок 2.2, б). 
Він може монтуватися на кран як з внутрішньою, так і з зовнішньою 
різьбою. При цьому в його конструкції передбачено спеціальний клапан, що 
дозволяє відбирати з крану неочищену воду, не використовуючи фільтр і не  
демонтуючи його. Крім зручності використання фільтру, таке під’єднання суттєво 
збільшує ресурс картриджа та економить кошти. 
Подібну за конструкцією модель пропоную компанія Гейзер. Її фільтр 
Гейзер Євро (рисунок 2.3, а) дозволяє забезпечувати при досить компактних 
розмірах високі параметри очищення води. Фільтр накручується безпосередньо на 
кран. Наявність дивертора дозволить використовувати фільтр для очищення лише 
тієї води, що використовується для пиття та приготування їжі. Для інших потреб 
можна використовувати воду без очищення. Фільтр ефективно очищує воду від 
39 
 
хлору та його сполук, нафтопродуктів, солей заліза, кальцію та магнію, видаляє 
віруси, покращує органолептичні властивості води. 
а)     б)    
Рисунок 2.3 – Фільтр Гейзер Євро (а) та фільтр Бар’єр Селекта (б) 
Фільтр Бар’єр Селекта – ще одна конструкція пристроїв цього типу 
(рисунок 2.3, б). наявність в комплекті фільтру спеціального адаптера дозволяє 
приєднувати його до кранів як із внутрішньою, так і зовнішньою різьбою. Фільтр 
призначений для доочищення води від хлору, органічних та хлорорганічних 
сполук, важких металів та інших токсичних речовин при температурах до 35 0С. 
В цілому можна сказати, що фільтри-насадки на кран – досить ефективний 
пристрій для доочищення питних вод. Простота монтажу та експлуатації, 
невелика вартість та досить значний ресурс в межах 300 – 3000 дм3 при незначних 
розмірах роблять його популярним кухонним обладнанням. З іншого боку варто 
зауважити, що не зовсім зручні фільтри, котрі не мають дивертора і потребують 
постійного демонтажу при відборі неочищеної води, навіть якщо такий монтаж 
виконується досить просто. Крім цього не всі сучасні крани за своїми 
конструктивними особливостями дозволяють встановлення такого обладнання, а 
«гусак» більшості кухонних кранів не розрахований на додаткове навантаження. 
Як показує досвід експлуатації таких систем, не всі господарки сприймають 
позитивно деякі обмеження робочого простору під мийкою, що пов’язані із 
40 
 
встановленням фільтрів. Тому твердити про надзвичайну популярність таких 
систем було б передчасним, про що свідчить і досить обмежена кількість 
конструкцій, котрі можна знайти в торгівельній мережі України. Багато 
виробників взагалі не вважають за потрібне займатися розробкою таких систем та 
включати до переліку своєї продукції [29]. 
 
2.1.3 Настільні системи очищення питної води 
 
Багато розробок відносяться до групи настільних систем очищення води. 
Вони мають компактні розміри, легко під’єднуються до водопровідного крану та 
забезпечують необхідну якість питної води. 
Настільний фільтр ТМ «Наша вода» Джерельна вода 1 розміщується біля 
кухонної мийки і розрахований на отримання 1000 – 1200 дм3 чистої води. До 
складу системи очищення входить фільтр із змінним картриджем, адаптер із 
гнучким шлангом, перехідники для різних типів кранів. Для нормальної роботи 
системи очищення необхідно забезпечити робочий тиск в 2 – 5 атм, при якому 
швидкість фільтрування складає біля 1 дм3/хв. Рекомендована швидкість 
фільтрування – 0,5 дм3/хв. При більших швидкостях якість води може 
погіршуватися. В діапазоні температур води від +4 до +30 0С фільтр ефективно 
пом’якшує воду, знижує мінералізацію, видаляє хлор і хлорорганічні сполуки, 
важкі і кольорові метали, очищує воду від природних органічних домішок, 
покращує смак, колір і запах води. Компанія «Екософт» продукує фільтр FHV-
100. Характерною його особливістю є використання двошарового картриджа. 
Перший шар представлений якісним активованим вугіллям із шкаралупи 
кокосового горіха з додаванням срібного бактерицидного компонента і видаляє 
хлор, хлорорганічні сполуки та захищає фільтр від мікроорганізмів. Другий шар 
складено із пористого поліпропіленового волокна і призначений для видалення 
твердих часток. Компанією також передбачено використання спеціального 
картриджа для пом’якшення води. Комбінований картридж із пресованого вугілля 
41 
 
та поліпропіленового волокна використовує в своєму настільному 
одноступеневому фільтрі FN-1 харківська компанія AquaKut. В діапазоні тисків 1 
– 6 бар фільтр забезпечує продуктивність 2,0 – 2,5 дм3/хв. Картридж підлягає 
заміні кожні 3 – 6 місяців. Аналогічну конструкцію пропонує споживачам і 
компанія Аквафор. Її сучасна компактна модель Аквафор Модерн при діаметрі 
корпусу 11,7 см та висоті 27,3 см має ресурс в 4000 дм3 води та швидкість 
фільтрування в 1,0 – 1,2 дм3/хв. Ефективність картриджів складає 100 % по 
активному хлору, 99 % по фенолу, 98 % по нафтопродуктах та важких металах, 95 
% по пестицидах. Російська компанія Гейзер продукує відразу кілька модифікацій 
настільних фільтрів. Відрізняються вони як зовнішнім оформленням, так і 
характеристиками. Фільтр Гейзер 1 УК євро використовується для доочищення 
м’якої та жорсткої води з незначним вмістом заліза. Комплектується картриджем 
із пресованого активованого вугілля СВС (карбонблок) з бактеріостатичною 
добавкою срібла і випускається в прозорому корпусі. Фільтр Гейзер 1 У євро 
орієнтований на доочищення м’якої води та її мінералізацію. Від попередньої 
модифікації він відрізняється картриджем. В даному фільтрі основну роль відіграє 
картридж Арагон М. Картридж побудовано на основі матеріалу Арагон, 
спеціально виготовленого для м’якої води та насиченого кальцієм. Матеріал 
Арагон – іонообмінник просторово-глобулярної структури. Сорбційна здатність 
спів ставна із сорбційною здатністю кращих марок активованого вугілля, що 
дозволяє ефективно видаляти хлор, хлорорганічні та органічні сполуки. 
Використання іонообмінників ПГС дозволяє проводити ефективне очищення води 
від більшості забруднювачів, включаючи віруси і бактерії. Фільтр Гейзер 1 УЖ  
євро розрахований на очищення жорсткої води з підвищеним вмістом заліза. Від 
попередньої модифікації він відрізняється картриджем Арагон 2 та дозатором 
йоду в окремих конструкціях. В картриджі Арагон 2 в 12 – 15 разів збільшено 
ресурс по пом’якшенню води. Гейзер 1 С євро. Він призначений для доочищення 
дуже жорсткої води. Комплектується картриджем Арагон 2 та додатковою 
42 
 
вставкою з іонообмінної смоли, що суттєво подовжує ресурс фільтру при обробці 
вод із значним вмістом іонів кальцію та магнію. 
Одним із приладів такої системи є система зворотного осмосу Sailboat 
виробництва США (рисунок 2.4). Вона може включати до шести етапів очищення 
і при продуктивності 6 дм3/год. забезпечує ступінь видалення більшості 
забруднювачів на рівні 94 – 98 %. 
 
Рисунок 2.4 – Фільтр зворотного осмосу Sailboat 
 
Механічне очищення води від твердих домішок реалізується на першому 
етапі шляхом фільтрування через пористі середовища. Другий та третій етапи 
призначені для видалення хлору і органічних сполук та підготовки води до подачі 
на мембрани. Вони реалізуються з використанням вугільних фільтрів. Четвертий 
етап реалізується з використанням зворотно осмотичної мембрани і дозволяє 
видаляти із води переважну кількість забруднень, що лишилися після 
попереднього очищення. П’ятий етап очищення представлений вугільним 
фільтром і використовується у випадку, коли система експлуатується з перервами 
у споживанні води, що може супроводжуватися погіршенням її якості в процесі 
зберігання. Тому цей фільтр встановлюється безпосередньо перед краном 
очищеної води. В окремих випадках можуть додатково встановлюватися 
43 
 
мінералізатор чи ультрафіолетовий знезаражував води. Система може додатково 
комплектуватися необхідним для цього обладнанням. 
До складу системи входить також ємкість для накопичення води об’ємом 7 
дм3 та кран питної води. Робочий тиск системи обмежується діапазоном 2,8 – 8,0 
бар. Всі компоненти системи з’єднуються між собою з допомогою спеціальних 
елементів швидкого монтажу-демонтажу, що суттєво підвищує зручність та 
простоту експлуатації [30]. 
Біля десяткам настільних  систем зворотного осмосу пропонує хорватська 
компанія Crobal Water (рисунок 2.5).  
          
Рисунок 2.5 – Настільні системи зворотного осмосу компанії Crobal Water 
 
Система RO-Cristalle розмірами 460×240×390 мм має продуктивність 190 
дм3/добу, забезпечує п’ять типових етапів очищення: механічний фільтр, 
вугільний фільтр, механічно-вугільний фільтр, зворотно-осмотична мембрана, 
вугільний фільтр. Це дозволяє забезпечувати наступну ефективність видалення 
забруднень: жорсткість – 98 %; важкі метали – 99 %; залізо – 99 %; ціаніди – 98 
%; сульфати – 99 %; органічні сполуки – 99,99 %. 
 
 
 
 
44 
 
2.1.4 Системи очищення питної води, що розміщуються під мийкою 
 
Сьогодні ця група обладнання є найбільш чисельною на ринку водоочисних 
пристроїв побутового використання і досить інтенсивно розвивається. Це 
зумовлено як підвищеною якістю обробленої води, так і зручністю користування 
такими системами, які заховані під мийку і не створюють на кухні жодних 
незручностей. В більшості випадків елементи таких систем кріпляться до стінок 
кухні чи стінок кухонних меблів. Для зручності розгляду таких систем їх 
розділено на умовні підгрупи за кількістю ступенів обробки води: 
 Одноступеневі; 
 Двоступеневі; 
 Трьохступеневі; 
 Чотириступеневі; 
 П’ятиступеневі; 
 Шестиступеневі; 
 Семиступеневі. 
Одноступеневі системи очищення. Сьогодні в галузі обладнання для 
очищення питних вод в побуті одноступеневі системи набули чи не найменшого 
поширення. Пов’язано це з недостатньою ефективністю видалення із води 
широкої гами забруднювачів та низькою зацікавленістю виробників у випуску 
дешевої продукції. Як показують дослідження, чи не єдина компанія, яка сьогодні 
опікується випуском таких систем, це компанія Аквафор. Модель Аквафор Соло, 
що випускається в двох модифікаціях, є повноправним представником цього 
сегменту водоочисного обладнання. Обидві модифікації представляють собою 
проточні одноколбові фільтри, що реалізують один етап очистки води. Ступінь 
очищення від хлору складає 92 %, від механічних домішок – 62 %. 
Продуктивність фільтра складає 1,5 дм3/хв. при тиску 1,6 – 6,0 атм. та температурі 
від +2 до +40 0С. заміна картриджа рекомендується не рідше 1 разу в 6 місяців. 
45 
 
Компанія Бар’єр пропонує в цьому сегменті фільтр під назвою Аквалінія. 
Незважаючи на використання одного етапу очищення, картридж фільтру 
сформовано із кокосового вугілля, активованого вугілля, що містить срібло, 
ефективного волокнистого катіонообмінного матеріалу. Максимальний робочий 
тиск не більше 7 атм. при максимальній температурі води 35 0С. Рекомендована 
робоча продуктивність фільтру складає 1 дм3/хв., а ресурс фільтроелементу – до 
2500 дм3 води. Фільтроелемент рекомендовано замінювати не рідше 2 разів на рік 
незалежно від об’єму очищеної води. Досить зручним робить цей фільтр те, що 
заміні підлягає одночасно фільтроелемент з корпусом. Це спрощує його 
обслуговування, забезпечує бактеріостатичність системи та не потребує 
додаткових заходів щодо дезінфекції в процесі експлуатації.  
Двохступеневі системи. Переважна більшість двохступеневих систем 
представляють собою поєднання двох фільтрів, включених послідовно. 
Додаткового джерела енергії такі системи не містять, а нормальна їх робота 
забезпечується тиском в мережі централізованого водопостачання. В той же час, 
різні компанії пропонують широку лінійку таких систем котрі розрізняються, в 
основному, лише заповненням фільтрів. ТМ «Наша вода» в цьому сегменті 
пропонує фільтр «Джерельна вода 2». Фільтр реалізує двоетапне очищення води 
та додатково комплектується необхідними елементами для під’єднання до 
водопровідної мережі. Фільтр встановлюється під мийкою, а для відбору 
очищеної води передбачено спеціальний окремий кран, що розміщений на 
кухонній стільниці чи мийці. При габаритних розмірах 250×150×450 мм фільтр 
важить 3 кг і забезпечує очищення води із швидкістю 1 дм3/хв.. Робочий діапазон 
температур та тисків складає 4 – 30 0С та 2 – 5 атм. відповідно. 
Трьохступеневі системи. Більшість виробників обладнання для доочищення 
питних вод трьохступеневі системи формують на основі двохступеневих шляхом 
додавання ще одного корпусу. При цьому комплектація фільтрів, в більшості 
випадків, суттєво відрізняється від комплектації двохступеневих і не є 
46 
 
формальним їх розширенням. Такі системи дозволяють детальніше враховувати 
особливості питної води та покращувати ефективність її очищення. 
За твердженнями фахівців компанії Гейзер, саме їм належить першість у 
розробці та виробництві трьохступеневих фільтрів з початку 90-х років. І лише 
пізніше інші компанії почали розробляти та продукувати подібні системи. Фільтр 
Гейзер 3 при габаритних розмірах 390×310×140 мм важить 6,5 кг і розрахований 
на використання при температурах до 40 ̊С та тисках до 7 атм., хоча колби 
витримують тиск до 30 атм. Рекомендована швидкість фільтрування складає 3 
дм3/хв.. В системах цього типу компанія пропонує використовувати 10 типів 
картриджів. Механічний картридж виготовлений із високоякісного поліпропілену 
і призначений для видалення із води часток піску та глини, нерозчинних домішок 
різного походження, твердих включень з розміром більше 1 – 5 мкм. Картриджі 
Арагон затримують дрібні механічні частинки та видаляє із води розчинені 
органічні сполуки, мають підвищений ресурс щодо солей жорсткості, тому 
орієнтовані на пом’якшення вод, що обробляються. 
Компанія Аквафор продукує два типи трьохступеневих систем різної 
комплектації –  Трио та Кристалл. Кожна модель орієнтована на очищення 
відповідного типу питних вод. Система Трио Стандарт призначена для глибокого 
очищення м’яких вод від твердих часток, важких металів, хлору, бактерій, свинцю 
та інших забруднень. Рекомендована швидкість фільтрування для цього 
комплекту складає 2,0 дм3/хв. при загальному ресурсі 6000 дм3. 
Компанія Бар’єр в цьому сегменті систем пропонує дві основні групи 
моделей – Бар’єр Експерт та Бар’єр Профі (рисунок 2.6). 
Всього пропонується шість типів картриджів, котрі в поєднанні дозволяють 
реалізувати п’ять комплектацій фільтрів. Механічний картридж традиційно 
виконаний із пористого поліпропілену і призначений для видалення твердих 
часток. Картридж іонний обмін заповнений сумішшю із чотирьох компонентів і 
призначений для видалення важких металів.  
 
47 
 
 
 
Рисунок 2.6 – Фільтри Бар’єр Експерт та Бар’єр Профі 
 
Картридж посткарбон виготовлений із гранульованого активованого 
вугілля, обробленого сріблом і призначеного для видалення із води важких 
металів та покращення органолептичних властивостей. Картридж пом’якшення 
представляє собою суміш іонообмінних смол, здатних поглинати іони кальцію та 
магнію. 
Особливістю цього картриджа є наявність так званої системи byPass. Суть її 
роботи полягає в тому, що частина вихідного потоку води проходить через 
картридж буз пом’якшення, а в решті води іони жорсткості видаляються 
практично повністю. Після обробки води обидва потоки знову змішуються. Така 
система попереджає повне видалення іонів жорсткості із води та дозволяє 
забезпечувати вимоги щодо фізіологічно повноцінної води. Картридж ферростоп 
призначений для видалення із води надлишкових концентрацій заліза. Всі фільтри 
забезпечують витрату води на рівні 2 дм3/хв., а картриджі мають ресурс біля 
10000 дм3 води [30]. 
Чотириступеневі системи. Такі системи не набули широкого 
розповсюдження, оскільки для реалізації процесу зворотного осмосу необхідне 
глибоке очищення води з наступною мінералізацією. Тому чотириступеневі 
48 
 
системи є перехідними від чисто проточних до зворотньоосмотичних або 
передбачають використання ультрафільтраційних мембран. В той же час, окремі 
компанії мають в своїй лінійці і такі системи. 
В загальному структура чотириступеневих систем має дещо складнішу 
будову, ніж всіх попередніх систем очищення. Крім безпосередньо елементів 
очищення, до її складу додатково введено дросель та автоматичну заслінку. 
Дросель призначений для створення необхідного тиску перед мембраною та 
регулювання співвідношення між концентратом та перміатом. Дросель повинен 
забезпечувати таке співвідношення на рівні 1:3. Без дроселя робота системи 
зворотного осмосу взагалі неможлива, оскільки практично вся вода буде 
транзитом скидатися в каналізаційну систему. Практично дросель представляє 
собою калібрований отвір, що створює необхідний гідравлічний опір потоку води 
і таким чином підтримує зазначене вище співвідношення. Автоматична заслінка 
призначена для забезпечення економного використання води. Працює наступним 
чином. На початковому етапі очищення резервуар порожній і тиск в ньому нижче 
тиску в централізованій мережі водопостачання. За таких умов автоматична 
заслінка відкриває доступ питній воді на вхід системи очищення. Після 
заповнення резервуару тиски на вході та виході вирівнюються, система 
переходить в режим очікування. В такій ситуації доцільно перекрити подачу води 
на вхід системи очищення, оскільки навіть в періоди очікування через дросель 
частина води буде скидатися в каналізаційну систему. Нераціональну витрату 
води і попереджає автоматична заслінка, яка припиняє подачу води на систему 
очищення при вирівнюванні тисків. Ресурс картриджів таких систем коливається 
в межах 6000 – 8000 дм3 а продуктивність 2 – 2,5 дм3/добу. Ступінь очищення від 
вільного хлору та хлорорганічних сполук, пестицидів, нафтопродуктів, важких 
металів, солей жорсткості, механічних домішок складає 92 – 99 %. 
П’ятиступеневі системи. Такі системи відрізняються від чотириступеневих 
лише наявністю ще одного картриджа. В одних виробників це може бути 
додатковий картридж для більш ретельної підготовки води перед подачею на 
49 
 
мембрану, інші встановлюють мінералізатор чи ультрафіолетову лампу на виході 
із системи, але загальна структура залишається однаковою. Типова 
п’ятиступенева система очищення представляє собою три картриджі попередньої 
підготовки води, картридж із мембраною та картридж фінішної обробки води. В 
нашій мережі можна зустріти кілька моделей такої системи компанії Leader 
(рисунок 2.7). Всі моделі відрізняються між собою лише незначними 
конструктивними особливостями і не змінюють саму структуру та якість роботи 
фільтрів. Традиційно підготовка води перед мембраною виконується з допомогою 
поліпропіленового картриджа з порами розміром 5 мкм, картриджа із спеченого 
активованого вугілля та поліпропіленового картриджа із розміром пор 1 мкм. 
Підготовлена таким чином вода подається на зворотньоосмотичну мембрану 
продуктивністю 280 дм3/добу та картридж із високоякісним активованим 
вугіллям. Термін експлуатації першого картриджа складає 3 – 4 місяці, другого та 
третього – 4 – 6 місяців, мембрани – 2 – 3 роки, п’ятого картриджа – 10 – 12 
місяців. При тиску в централізованій системі водопостачання нижче 2 атм. 
система очищення обладнується спеціальним підвищуючим насосом. 
 
Рисунок 2.7 – Зворотньоосмотичні системи Leader Standart RO-5 та Leader 
Modern RO-5 pump 
 
50 
 
ТМ «Наша вода» пропонує аналогічну п’ятиступеневу сучасну систему для 
доочищення питної води Absolute MO 5-50 (рисунок 2.8).  
 
 
Рисунок 2.8 – Система зворотного осмосу ABSOLUTE MO 5-50 
 
Вона включає 5 етапів очищення, накопичувальний бак, кран та інші 
необхідні компоненти. 
Використання зворотноосмотичної мембрани дозволяє видаляти 99,8 % всіх 
забруднень. Виробником пропонується 4 моделі мембран продуктивністю 136 – 
380 дм3/добу. Також на п’ятому етапі очищення покращуються органолептичні 
характеристики води за рахунок високоякісного кокосового активованого вугілля 
(посткарбон). Мембрану та пост карбон рекомендується замінювати не рідше ніж 
1 раз на рік. 
Дещо відрізняється від традиційних система Aquafilter SPURE (рисунок 
2.9).  
51 
 
 
 
Рисунок 2.9 – П’ятиступенева система Aquafilter SPURE 
 
Система привертає увагу перш за все своїми компактними розмірами. При 
розмірах 465×100×305 мм система забезпечує продуктивність біля 12 дм3/год. 
Досить компактним можна назвати і накопичувальний бак. При висоті в 380 та 
діаметрі 280 мм він має робочий об’єм близько 12 дм3. Такі розміри дозволяють 
без проблем встановлювати систему під мийкою або навіть на столі. 
В загальному в системі реалізується п’ять стадій очищення води. На першій 
стадії вода проходить через комбінований трьохшаровий картридж 
(поліпропіленове волокно, іонообмінні смоли, шар завантаження). Всі інші 
картриджі не відрізняються від традиційних – активоване вугілля, поліпропілен, 
зворотньоосмотична мембрана, гранульоване активоване вугілля. Ресурс 
мембрани складає 2 – 3 роки, інших картриджів – 4 – 6 місяців. 
Усі картриджі виконані у вигляді нерозбірних елементів, тому досить 
просто замінюються без будь якого інструменту. Всі необхідні елементи для 
під’єднання системи до мережі виведені на бокову частину корпусу, що суттєво 
спрощує монтаж системи. Максимальна продуктивність системи складає 285 
дм3/добу. 
52 
 
Окремі компанії намагаються внести деякі зміни в традиційну 
п’ятиступеневу систему очищення для покращення якості води чи дизайну 
фільтрів. Так, у фільтрі CFRO-550 CRYSTAL третій картридж представляє собою 
комплексну конструкцію із брикетованого активованого вугілля в 
поліпропіленовій оболонці, що дозволяє одночасно сорбувати шкідливі домішки 
та видаляти тверді частки розміром більше 5 мкм, в тому числі і частки вугілля. 
Подібним рішенням користується і компанія Гейзер, котра в лінійці своїх 
п’ятиступеневих систем Гейзер Престиж для попереднього очищення води перед 
мембраною встановлює два картриджі з кокосового вугілля. Компанія Atoll в 
лінійці своїх п’ятиступеневих систем вихідний картридж із активованого вугілля 
замінює на мінералізатор для отримання фізіологічно повноцінної води у 
відповідності з нормативними документами. 
Шестиступеневі системи. Система зворотного осмосу ABSOLUTE MO 6-
50M ТМ «Наша вода» аналогічна системі ABSOLUTE MO 5-50M (згадувалась 
вище) з тією лише різницею, що на виході додатково введено ступінь 
мінералізації. Мінералізатор заповнений відповідно підібраною сумішшю солей з 
необхідною швидкістю розчинення в очищеній воді, що дозволяє виконувати 
вимоги нормативних документів щодо забезпечення фізіологічної повноцінності 
питної води. Виробник пропонує проводити заміну мінералізатора не рідше 
одного разу в рік. В аналогічній системі ABSOLUTE MO 6-50 UV для 
забезпечення додаткового знезараження обробленої води мінералізатор замінено 
на УФ лампу. Всі інші характеристики та етапи обробки води залишилися 
аналогічні попередній моделі. 
Чи не найбільше в цьому ряду виділяється модель Нова Вода NW Шунгит + 
(рисунок 2.10). 
  
53 
 
 
 
Рисунок 2.10 – Система зворотного осмосу Нова Вода NW Шунгит + та 
картриджі NW-SKM 10 та CGAC-05 P 
 
Незважаючи на те, що структура та дизайн системи традиційні, перший та 
п’ятий картриджі суттєво відрізняються від загальноприйнятих. Перший 
картридж CGAC-05 P виконаний із двох частин – спіненого поліпропілену 
високої щільності із розміром пор 5 мкм та пластикового корпусу, засипаного 
активованим вугіллям. Таким чином, картридж одночасно відділяє тверді частки 
та сорбує органічні та хлорорганічні домішки води. Для попередження виносу із 
картриджа часток вугілля на виході встановлено фільтруючий елемент з розміром 
пор 20 мкм. Ресурс картриджа – 2000 дм3 води . П’ятий картридж – шунгітово-
креміневий мінералізатор-активатор NW-SKM 10. Шунгіт та кремній відносяться 
до природних мінералів і їх використання в процесах очищення води сьогодні ще 
потребує детальних досліджень. В той же час, за твердженням розробників 
вказаної шестиступеневої системи, шунгіт має бактерицидні властивості, видаляє 
із води важкі метали, органічні та хлорорганічні речовини, механічні домішки, 
насичує воду солями магнію та кальцію в співвідношеннях, оптимальних для 
людського організму. Крім цього завдяки бактерицидним властивостям, шунгіт 
54 
 
знезаражує воду та нейтралізує шкідливу мікрофлору. Приблизно такими ж 
властивостями володіє і кремінь, тому після проходження через картридж питна 
вода не лише значно покращує свою якість, а й покращує органолептичні 
властивості. В цілому система забезпечує продуктивність в 190 дм3/добу. 
Оскільки очищена вода в накопичувальному баку може перебувати досить 
тривалий час, то виникають побоювання розвитку в ній різноманітних 
мікроорганізмів. Тому ряд компаній пропонують встановлювати на виході із 
системи в якості шостого ступеню обробки води ультрафіолетові лампи. До таких 
систем можна віднести системи Atoll A-560E UV, Новая Вода NW-Ro525 UV, 
TGI-625 U, NewLine RO-5 UV та багато інших. 
Деякі компанії для підтримання іміджу своєї компанії використовують нові 
дизайнерські рішення окремих елементів систем. Останнім часом набуває 
поширення Hi Tec smart кран з індикатором ресурсу картриджів. LED-індикатор 
розміщений в рукоятці крану. У випадку, коли ресурс трьох картриджів 
попередньої підготовки води перед мембраною не вичерпано, при повороті 
рукоятки крана індикатор загорається синім кольором. А коли ресурс картриджів 
вичерпано індикатор загорається червоним кольором. 
Семиступеневі системи. Типова семиступенева система передбачає 
наявність наступних етапів очищення води: 
1. механічне очищення від твердих часток більше 5 – 10 мкм. 
2. сорбційне очищення води гранульованим активованим вугіллям. 
3. сорбційне очищення води брикетованим активованим вугіллям. 
4. обробка води зворотнім осмосом. 
5. фінішна обробка води вугільним фільтром. 
6. мінералізація води. 
7. ультрафіолетове знезараження води. 
В більшості випадків різними компаніями змінюється структура обробки 
води після мембрани, особливо два останні етапи. Попередня обробка води 
залишається однаковою для всіх виробників. Єдина зміна, котра тут зустрічається 
55 
 
– заміна сорбційного третього картриджа на поліпропіленовий із розміром пор в 1 
мкм. Варто також зауважити, що семиступеневі системи є досить складними і, 
відповідно, досить дорогими. Ціновий діапазон для них починається із 300 – 500 
доларів США. Тому моделі таких систем поки що можна зустріти в досить 
обмеженій кількості. 
Компанія Нова вода в своїх моделях NW-RO 700 та NW-RO 702 етап 
ультрафіолетового знезараження води замінює на її обробку в біокерамічному 
активаторі. Всі інші етапи обробки води відповідають типовим. Ресурс картриджа 
– 5678 дм3. Основною складовою активатора є кристали турмаліну – природного 
мінералу із групи борвмісних алюмосилікатів перемінного складу. В природі 
зустрічається кілька мінеральних видів цих кристалів, хімічний склад котрих 
непостійний і в значній мірі залежить від умов формування. Загальновизнаним є 
наявність у кристалів турмаліну особливих властивостей – проявів піро- та 
п’єзоеелктрики. При нагріванні, терті чи натисканні на кристал на його гранях 
формуються електричні заряди, котрі розподіляються на кінцях кристалів. в 
результаті цього один кінець кристала набуває позитивного, а інший – 
негативного заряду. 
Подібний активатор використовує і компанія Aquafilter в своїй 
семиступеневій системі Aquafilter FRO5MA JG. Картридж заповнений кульками, 
що отримані шляхом спікання глини та порошку турмаліну. В результаті такої 
обробки кульки перетворюються в джерела негативних іонів із рівнем емісії 1000 
ni/см3 обробленої води. При рекомендованій витраті води 2 – 4 дм3/хв. ресурс 
картриджа складає 20000 дм3 або 12 місяців експлуатації. Більшої уваги 
заслуговує семиступенева система компанії Raifil – AM-70 (рисунок 2.11). 
56 
 
 
Рисунок 2.11 – Семиступенева система очищення води АМ-70 
 
Вона не лише має оригінальний дизайн, а й за структурою суттєво 
відрізняється від традиційних семиступеневих систем. На першому етапі 
очищення з допомогою біокерамічного механічного фільтру із води видаляються 
частки піску, іржі, глини, агрегати біологічних організмів. Картридж другого 
етапу очищення заповнений катіонообмінною смолою і призначений для 
пом’якшення води та видалення іонів важких металів. Ресурс картриджа складає 
біля 10000 дм3 води. Третій етап очищення реалізується картриджем, заповненим 
комбінованим завантаженням із матеріалу КДФ-55, титанового сплаву та 
кераміки. 
Як стверджують виробники, таке завантаження видаляє практично всі важкі 
метали. На наступному етапі вода знову піддається енергетичній обробці з 
допомогою лужної кераміки. 
П’ятий етап обробки води реалізується з використанням уже згадуваного 
вище мінералу турмаліну в якості джерела негативно заряджених іонів. 
Традиційне активоване вугілля використовується на шостому етапі обробки води. 
Тут сорбується більшість токсичних речовин, що залишилися після п’яти 
попередніх етапів очищення. Останній етап реалізується на ультрафільтраційній 
57 
 
біомембрані високої продуктивності. Вона дозволяє видаляти 99,95 % бактерій та 
забезпечує продуктивність системи на рівні 1 – 2 дм3/хв. при тиску води в мережі 
1,4 – 8,0 атм. Робоча температура води рекомендується в межах 5 – 18 ̊С. 
Відсутність зворотноосмотичної мембрани дозволяє зберегти природний вміст 
більшості мінеральних речовин у воді та попередити непродуктивний скид 
частини води в каналізаційну систему. 
 
2.1.5 Промивання та дезінфекція систем доочищення питної води 
 
Оскільки доочищення питних вод базується на видаленні із рідкої фази 
різноманітних забруднень шляхом фіксації їх тим чи іншим методом на поверхні 
завантаження чи мембрани, то очевидно, що з часом затримані забруднення 
перекривають пори між частками сорбентів чи в мембрані і система припиняє 
нормальне функціонування. Для відновлення працездатності системи необхідно 
очистити або замінити її робочі елементи. Для картриджів механічної очистки 
деякі виробники пропонують звичайне очищення поверхні м’якими щітками під 
цівками гарячої води, що в кілька разів подовжує термін експлуатації. Для 
регенерації картриджів пом’якшення води пропонується відновлювати їх 
працездатність хімічними методами. В той же час такі процедури виправдані 
лише в тому випадку, коли користувач має відповідні навички, а вартість 
картриджа досить висока в порівнянні із загальною вартістю процесу регенерації. 
Тому найчастіше картриджі просто змінюють після вичерпання ресурсу, тим 
більше, що все частіше виробники з метою забезпечення бактеріостатичності та 
зручності заміни використовують нерозбірні картриджі в корпусі. Найдорожчим 
елементом зворотньоосмотичної системи є мембрана. Тому подовженню терміну 
експлуатації мембрани приділяється досить багато уваги. В більшості випадків 
термін експлуатації мембрани коливається в межах 1 – 3 роки, хоча може бути 
подовжений до 5 років. Як і інші елементи систем очищення води, мембрану 
необхідно періодично промивати від забруднень, що осідають на її поверхні та 
58 
 
перекривають робочі пори. Такий процес супроводжується зниженням 
продуктивності мембрани та неможливістю її подальшої експлуатації. Для 
очищення мембран використовують чотири основні групи методів – механічні, 
гідродинамічні, хімічні та фізичні. 
Механічні методи передбачають обробку поверхні мембрани мильною 
губкою, щіткою і т.п. Методика досить проста та ефективна, але може бути 
застосована лише для плоских мембран, котрі в системах доочищення питних вод 
не використовуються. 
Гідродинамічні методи передбачають промивання напірного каналу модуля 
мембрани зворотним потоком води, потоком води під високим тиском, зворотним 
потоком перміату, тощо. Ці методи найчастіше застосовуються в побутових 
системах доочищення води, оскільки реалізуються досить просто і не потребують 
складних процедур, додаткового обладнання чи хімічних реагентів. Промивання 
мембран звичайною водою може відбуватися як в ручному, так і в автоматичному 
режимах. Суттєвою перевагою при цьому є те, що мембранний модуль не 
демонтується із системи очищення води. Процес промивання мембрани 
найчастіше реалізується шляхом обходу водним потоком дроселя. При цьому вся 
вода, що подається в систему очищення, проходить повз мембрану транзитом. 
Швидкість потоку зростає і значна частина забруднень з поверхні мембрани 
вимивається в каналізаційну систему. Оскільки більшість сучасних 
зворотньоосмотичних систем не містить в своєму складі такого пристосування, то 
його окремо можна придбати в торгівельній мережі та досить просто змонтувати з 
використанням типових елементів (рисунок 2.12). В побутових умовах необхідна 
періодичність промивання мембрани залежить від початкової якості води, 
ефективності системи попереднього очищення, терміну та інтенсивності 
експлуатації. В якості критеріїв, що визначають необхідність промивання 
мембрани найчастіше служать: 
– Зниження ефективності очищення на 10 % ; 
– Зниження продуктивності на 10 % ; 
59 
 
– Збільшення гідравлічного опору на 10 – 15 %. 
 
 
Рисунок 2.12 – Комплект промивки мембрани 
 
Вважається необхідним промивати мембрану, як мінімум, один раз на 
тиждень протягом 10 хв. при цьому режим промивки передбачає відкривання та 
закривання через 10 хв. крану системи промивання. Інші виробники комплектів 
ручного промивання мембран пропонують проводити їх один раз на місяць. 
На сьогодні гідродинамічні методи є найбільш простими, дешевими та 
зручними. Разом з тим, вони дозволяють видаляти лише ті забруднення, зв’язок 
котрих з мембраною є досить слабким. Тому значна кількість забруднень після 
такого промивання залишається на мембранах і слугує центрами подальшого їх 
нарощування. Більшість виробників рекомендують проводити періодичне 
очищення мембран хімічними методами. Суть хімічних методів полягає в підборі 
реагентів, котрі повністю розчиняють забруднення або руйнують їх зв’язок із 
мембраною. В побутових умовах процеси приготування реагентів та промивання 
мембран проводять у придатних для цього ємкостях, що використовуються в 
побуті. Важливе значення має вибір реагентів, що використовуються в процесі 
60 
 
промивання. З одного боку, вони повинні бути досить ефективними, а з іншого – 
дешевими, широковживаними та безпечними для мембрани та людини. 
Оптимальним варіантом є випадок використання реагенту комплексної дії, коли 
він ефективно руйнує всі забруднення. 
Універсальним сьогодні можна вважати використання лимонної кислоти 
для промивання мембран. Використовується 5%-вий розчин лимонної кислоти, 
котрий в побутових умовах можна приготувати шляхом розчинення 1 чайної 
ложки реагенту в склянці нагрітої до 40 – 50 ̊С води. Мембранний модуль 
замочують в отриманому розчині на 5 – 6 годин, промивають струменем води та 
висушують. Частота промивання мембрани визначається конкретними умовами 
експлуатації, але зазвичай, це – один раз в 3 – 4 місяці.  
 
2.2 Результати досліджень якості питної води, доочищеної побутовими 
фільтрами 
 
Для проведення досліджень по визначенню якості питної доочищеної води 
було взято одну пробу з водопроводу і чотири проби доочищені побутовими 
фільтрами різної конструкції: 
Проба №1 – Водопровідна вода; 
Проба №2 – Фільтр глечик «Бар’єр»; 
Проба №3 – Фільтр глечик «Brita»; 
Проба №4 – Триступенева система очистки; 
Проба №5 – Система зворотного осмосу. 
Зразки води були проаналізовані на органолептичні показники (запах, 
присмак, колірність і прозорість), показник рН, вміст розчиненого кисню, вміст 
іонів хлору, твердість, вміст іонів Fe3+ та окиснюваність води. 
 
 
 
61 
 
2.2.1 Органолептичні методи визначення запаху 
 
Визначення запаху води здійснюють при температурі 20 і 60°С. Для проби 
при 20°С в колбу з притертою пробкою відмірюють  100 мл води, яку 
досліджують при температурі  20°С. Колбу закривають пробкою і кілька разів 
перемішують обертальними рухами, після чого колбу відкривають і визначають 
характер та інтенсивність запаху . 
Для визначення запаху при  60°С у колбу відмірюють 100 мл води, шийку 
колби закривають годинниковим склом і нагрівають на водяній бані до   
50-60°С. Утримуючи колбу, кілька разів перемішують її обертальними рухами і, 
зсунувши скло вбік, швидко визначають характер та інтенсивність запаху. 
Інтенсивність запаху води,  визначеного при  20°С  і  60°С, оцінюють за 
п’ятибальною школою згідно таблиці 2.1. 
Таблиця 2.1 – Шкала інтенсивності запаху 
Оцінка 
Інтенсивність 
Характер виявленого запаху інтенсивності 
запаху 
запаху, бал 
Без запаху Відсутність запаху 0 
Запах не відчувається споживачем, але 
Дуже слабка виявляється при лабораторному 1 
дослідженні 
Запах помічається споживачем, коли 
Слабка 2 
звернути на це його увагу 
Запах легко помічається і викликає 
Помітна 3 
несхвальний відгук про воду 
Запах звертає на себе увагу і примушує 
Виразна 4 
утриматися від пиття 
Запах такий сильний, що робить воду 
Дуже сильна 5 
непридатною для використання 
 
Запах води слід визначати в приміщенні, де немає побічних запахів. Бажано, 
щоб характер та інтенсивність запаху відмічали кілька дослідників. 
62 
 
Результати визначення запаху питної води в пробах занесені до таблиці 2.2 а 
також показано на гістограмі (рисунок 2.13). 
Проаналізувавши  і порівнявши дані зразки з нормативом, треба зауважити, 
що із усіх зразків досліджуваної води перевищення нормативу було лише у воді з 
водопроводу, а також у доочищеній воді фільтром Бар’єр при температурі 60 ̊С, а 
інші показники в межах норми. 
 
Таблиця 2.2 – Результати визначення запаху доочищеної питної води 
 
Запах при температурі 
Запах при температурі 20 ̊С 
№ Досліджені проби 60 ̊С 
Інтенсивність Оцінка Інтенсивність Оцінка 
1 Водопровідна  Помітна  3 Виразна  4 
2 Фільтр Бар’єр Слабка  2 Помітна  3 
3 Фільтр Brita  Дуже слабка 1 Слабка  2 
Триступенева 
4 система Без запаху 0 Без запаху 0 
доочищення 
Система 
5 Без запаху 0 Без запаху 0 
зворотного осмосу 
  
З даних таблиці видно, що водопровідна вода має перевищення нормативної 
оцінки запаху при температурі  20 і 60 ̊С. Фільтр Бар’єр знижує інтенсивність 
запаху лише на 1 бал. Досить ефективним є фільтр Brita, він доводить показники 
запаху до нормативних  і при 20, і при 60 ̊С. І найбільш ефективними (видаляють 
запах повністю) є триступенева система та система зворотного осмосу.     
63 
 
4,5
4
3,5
3
2,5
2
1,5 Норма
1 Запах при 20  С̊
Запах при 60  ̊С
0,5
0
 
Рисунок 2.13 – Показники інтенсивності запаху води відібраних проб 
 
Отже, дивлячись на дані аналізу можна сказати що фільтр Brita, 
триступенева система очистки та система зворотного осмосу покращують 
органолептичні властивості води, а саме – видаляють  запах із води. Фільтр Бар’єр 
не досить ефективно очищує воду від запаху. 
 
2.2.2 Органолептичні методи визначення смаку 
 
Розрізняють чотири основні види смаку: солоний, кислий, солодкий, гіркий. 
Всі інші види смакових відчуттів називають присмаками. 
Характер смаку чи присмаку визначали відчутністю смаку чи присмаку, що 
сприймається (солоний, кислий, лужний, металевий та ін.). Досліджувану воду 
набирали у рот малими порціями і не ковтаючи, затримували 3-5 секунд. 
Інтенсивність смаку та присмаку визначали при 200 С і оцінювали за 5-
бальною шкалою. 
Інтенсивність запаху (бали)
64 
 
1) немає – смак і присмак не відчувається (0 балів); 
2) дуже слабкий – смак і присмак не відчувається споживачами, але 
виявляються під час лабораторного дослідження (1 бал); 
3) слабкий – смак і присмак відчуваються споживачем, якщо звернути на 
нього увагу (2 бали); 
4) помітний – смак і присмак легко відчуваються і викликають погані 
відгуки про воду (3 бали); 
5) чіткий – смак і присмак привертають до себе увагу і змушують 
утриматися від пиття (4 бали); 
6) дуже сильний – смак і присмак настільки відчутні, що роблять воду 
непридатною для споживання (5 балів). 
В усіх відібраних пробах інтенсивність смаку не перевищувала норму (2 
бали). Результати дослідження наведено в таблиці 2.3.  
 
Таблиця 2.3 – Інтенсивність смаку і присмаку питної води 
Характер прояву смаку і Оцінка інтенсивності 
№ Досліджувані проби 
присмаку смаку і присмаку, бал 
1 Водопровідна Слабкий  2 
2 Фільтр Бар’єр Дуже слабкий 1 
3 Фільтр Brita  Дуже слабкий 1 
4 Триступенева система Немає  0 
доочищення 
5 Система зворотного Немає  0 
осмосу 
 
Наявність певного смаку і присмаку води зумовлена хлоруванням води на 
станціях водопідготовки. Також при контакті води з продуктами корозії 
водопровідних труб також може з’являтися певний неприємний присмак. При 
підвищених концентраціях феруму у води з’являється добре виражений металічний 
присмак. 
65 
 
2,5
2
Інтенсивність смаку
1,5
Норма
1
0,5
0
 
 
Рисунок 2.14 – Інтенсивність смаку та присмаку питної доочищеної води 
 
Смакові якості досліджуваних проб води мають позитивні характеристики. 
Але на гістограмі видно, що повністю видаляють неприємний смак води 
триступенева система доочищення та система зворотного осмосу. Фільтри Бар’єр та 
Brita знижують інтенсивність смаку в двічі.   
 
2.2.3 Визначення  рН питної води 
  
Однією із найважливіших характеристик якості питної води є її водневий 
показник (рН). У природних водах концентрація іонів водню залежить, головним 
чином, від співвідношення концентрацій вугільної кислоти і її іонів. Джерелами 
вмісту іонів водню у воді є також гумінові кислоти, присутні в кислих грунтах і, 
особливо, в болотяних водах, гідроліз солей важких металів.  
Інтенсивність смаку (бали)
66 
 
Відібрані проби питної води, при температурі 20 ̊С відміряють в кількості 
50 мл, і наливають в мірний стакан. Потім за допомогою рН-метра визначають рН 
питної води. Після проведення дослідів, було встановлено значення рН для 
відібраних проб води, яке коливалося в межах  6,50 – 7,10. Результати 
дослідження занесені до таблиці 2.4. 
 
Таблиця 2.4 – Результати визначення рН питної води досліджуваних проб 
№ Досліджувані проби Значення рН 
1 Водопровідна вода 6,6 
2 Доочищена фільтром Бар’єр 6,8 
3 Доочищена фільтром Brita 7,1 
4 Доочищена триступеневим фільтром 6,5 
5 Доочищена системою зворотного осмосу 6,7 
 
9
8
7
6
5
4 Норматив
3 фактичне значення
2 Нижня межа нормативу 
1
0
 
Рисунок 2.15 – Показники рН доочищеної питної води 
Показник рН
67 
 
Аналізуючи проведені дослідження по водневому показнику, можна 
сказати, що всі зразки води, мають рівень рН в межах допустимого рівня (норма 
6,5 – 8,5). 
 
2.2.4 Визначення ферум (ІІІ) у пробах доочищеної води 
 
На станціях водопідготовки вміст феруму у воді доводять до нормативних 
показників. Але доки вода доходить до споживачів по залізних трубах, 
концентрація ферум (ІІІ) в ній збільшується. При високому вмісті у питній воді 
феруму порушується процес кровотворення, можливий цироз печінки, гострі 
отруєння дітей, рак прямої кишки, цукровий діабет. Відноситься до III класу 
небезпечності. Саме тому надлишок заліза у питній воді є небезпечною 
домішкою.  
Визначення заліза (III) ґрунтується на реакції сульфосаліцилової кислоти з 
солями Феруму в лужному середовищі з утворенням жовтого комплексу. 
В мірну колбу на 50 см3 взяти від 10 до 40 см3 (у залежності від вмісту 
Феруму) досліджуваної води. Додати по 1,0 см3 розчинів хлористого амонію, 
сульфосаліцилової кислоти і аміаку (1:1), ретельно перемішуючи після додавання 
кожного реактиву. За допомогою індикаторного паперу перевірити рН. Якщо 
рН<9, то додати 1 – 2 краплі аміаку до рН = 9. Об’єм розчину довести 
дистильованою водою до мітки і перемішати. Оптичну густину отриманих 
розчинів виміряти через 10 хв. Вимірювання оптичної густини отриманих 
еталонних і досліджуваних розчинів проводити у кюветах з товщиною шару 5 мм 
при фіолетовому світлофільтрі (λ = 400 – 430 нм). У якості розчину порівняння 
використовувати дистильовану воду, в яку добавлені ті ж самі реактиви. 
Вміст Fe3+ в досліджуваних пробах, з урахуванням розведення, 
розраховуємо за формулою:  
 
68 
 
                    Сх = С×100/V, мг/дм
3                                                          (2.1) 
 
C – концентрація, знайдена за градуювальник графіком; 
V – об’єм досліджуваної води, взятої для визначення заліза. 
Виміряна оптична густина проб та результати розрахунків занесені до 
таблиці 2.5. 
 
Таблиця 2.5 – Вміст Fe3+  в досліджуваних пробах 
№ Концентрація 
Вміст Fe3+ в 
за 
досліджуван
Досліджувані проби Оптична густина градуювальн
их пробах, 
им графіком, 
мг/л 
мг/л 
1 Водопровідна вода 0,035 0,035 0,140 
2 Доочищена фільтром Бар’єр 0,030 0,030 0,120 
3 Доочищена фільтром Brita 0,027 0,027 0,108 
4 Доочищена триступеневим фільтром 0,024 0,024 0,096 
5 Доочищена системою зворотного осмосу 0,019 0,019 0,076 
 
0,25
0,2
0,15 Норматив
0,1 Фактичне значення
0,05
0
 
 
Рисунок 2.16 – Вміст Fe3+  в досліджуваних пробах 
Вміст ферум (ІІІ), мг/л
69 
 
 
Аналізуючи проведені дослідження по вмісту Ферум (ІІІ) у пробах води, 
можна сказати, що всі зразки мають концентрацію заліза в межах нормативу (0,2 
мг/л). Щодо ефективності очищення води, то тут найкраще показують себе 
триступеневий фільтр та система зворотного осмосу, вони знизили концентрацію 
заліза на 31,43 % та 45,71 % відповідно. Ефективність очищення фільтрів Бар’єр 
та Brita – 14,29 % та  22,85 % відповідно. 
 
2.2.5 Визначення розчиненого кисню 
 
Вода,  контактуючи  з  повітрям,  містить  кисень  у  рівноважній 
концентрації, яка залежить  від атмосферного тиску, температури і  вмісту 
розчинених у ній солей. Розчинений кисень знаходиться в природних водах у 
вигляді молекул О2.  До групи процесів, що зменшують вміст кисню у воді, 
відносять його споживання  на  окиснення  органічних  речовин:  біологічне  
(дихання організмів), біохімічне (дихання бактерій, витрати кисню при 
розкладанні органічних сполук) і хімічне (окиснення Fe2+, Mn2+, NO –2 , NH
+
4 , CH4, 
H2S). В нашому випадку низька концентрація О2 свідчить про наявність вище 
перелічених хімічних речовин, на окиснення яких витрачається кисень.  
Для  визначення розчиненого кисню використовується йодометричний  
метод за Вінклером. Визначення вмісту у воді кисню ґрунтується на реакції 
розчиненого кисню з гідроксидом марганцю (ІІ) та йодометричному визначенні 
утворених вищих за ступенем окиснення сполук. 
У кисневу склянку, заповнену доверху досліджуваною водою, вводять 
піпеткою 1см3 розчину марганцю сірчанокислого: занурюють наповнену 
розчином піпетку до дна кисневої склянки, відтуляють верхній кінець i піпетку 
повільно виймають. Другою  піпеткою  додають  1см3  лужного розчину  йодиду  
калію,  виливаючи  його  під  рівень  води.  Потім  склянку обережно  закривають  
70 
 
пробкою  так,  щоб  в  склянці  не  лишилось  повітря. Горловину склянки 
споліскують водою.   
Закриту  пробкою  склянку  40  разів  перевертають  догори  дном  для 
ретельного  перемішування.  Тоді  відстоюють  10 – 15хвилин  до  утворення 
пластівцевого осаду  на  дні  склянки,  відкривають склянку  i  додають  5см3 
розбавленої сірчаної кислоти.  Кисневу  склянку  знов  закривають  i перемішують 
її вміст, перевертаючи її кілька разів догори дном.  
Після  розчинення  осаду,  воду  із  склянки  переливають  у   конічну колбу  
та титрують розчином  тіосульфату натрію  до  світло-жовтого забарвлення. Після 
цього додають кілька крапель крохмалю i  продовжують  титрування  до  
знебарвлення синього кольору. 
Вміст розчиненого кисню С(О2), мг/дм
3, обчислюють за формулою:  
 
a  K  N 8 1000
C(O2 )  , мг/дм
3                                               (2.2) 
                     V 1 V2
    
 
де   a  –  об’єм розчину тіосульфату  натрію,  витраченого  на  титрування, см3;  
К – поправковий  коефіцієнт  до  нормальності  титрованого  розчину 
тіосульфату  натрію  для  досягнення  0,01н.;  
N – нормальність  розчину тіосульфату;  
Результати розрахунків занесені до таблиці 2.6. 
 
Таблиця 2.6 – Кількість розчиненого кисню у пробах питної води 
№ Досліджувані проби Вміст кисню, мг/дм3 
1 Водопровідна вода 9,77 
2 Доочищена фільтром Бар’єр 2,3 
3 Доочищена фільтром Brita 2,55 
4 Доочищена триступеневим фільтром 1,95 
5 Доочищена системою зворотного осмосу 1,86 
71 
 
12
10
8
6
4
Норматив
2
Фактичне значення
0
 
Рисунок 2.17 – Вміст розчиненого кисню у пробах питної води 
 
Проаналізувавши дані дослідження, можна сказати, що вміст розчиненого 
кисню лише у першій пробі відповідає нормативу (≥ 4 мг/дм3), в решті проб 
кількість розчиненого кисню нижча майже в два рази за нормативну. Отже,  
можемо сказати що побутові фільтри значно знижують кількість розчиненого 
кисню у воді. 
 
2.2.6 Визначення вільного хлору у досліджуваних пробах води 
 
Для знезаражування води питних потреб здебільшого використовують 
обробку хлором. Хлорна обробка є найдешевшим бактерицидним засобом, а вміст 
хлору залежить від якісного і кількісного бактеріального складу води. Однак хлор 
є дуже токсичним, може легко взаємодіяти з органічними речовинами до більш 
небезпечних сполук, тому залишок вільного хлору жорстко контролюється і не 
повинен перевищувати 0,5 мг/л. 
Концентрація розчиненого кисню, 
мг/дм3
72 
 
До конічної колби за допомогою піпетки вносять точно відміряний об’єм 
водопровідної води (50 – 100 мл), додають 0,5 г КІ і 10 мл ацетатної кислоти. 
Через 5 – 10 хв. дийод, що виділився, відтитровують розчином Na2S2O3. В кінці 
титрування до світло-жовтого розчину додають 1 – 2 мл 0,5 % розчину крохмалю і 
продовжують титрування до знебарвлення розчину. Концентрацію дихлору у воді 
розраховують за формулою: 
 
V×c×35.5×1000
                    Х = , мг/л                                                        (2.3) 
VH2O
 
де V і c – середнє значення об’єму, мл і концентрація натрій тіосульфату, моль/л; 
VH2O  – об’єм аналізованої води; 
35,5 – еквівалент хлору, г/моль. 
Результати розрахунків вмісту вільного хлору у пробах води заніс до 
таблиці 2.7. 
 
Таблиця 2.7 – Вміст вільного хлору в досліджуваних пробах 
№ Досліджувані проби води Концентрація вільного 
хлору, мг/л 
1 Водопровідна вода 0,45 
2 Доочищена фільтром Бар’єр 0,43 
3 Доочищена фільтром Brita 0,40 
4 Доочищена триступеневим фільтром 0,21 
5 Доочищена системою зворотного осмосу 0,15 
 
73 
 
0,6
0,5
0,4
0,3 Норматив
0,2 Фактичне значення
0,1
0
 
Рисунок 2.18 – Вміст вільного хлору в досліджуваних пробах 
Проаналізувавши дані таблиці та гістограми, можна сказати що в усіх 
відібраних пробах вміст вільного хлору був у межах нормативу (0,5 мг/л). Також 
можна сказати що найкраще від хлору воду очищують система зворотного 
осмосу та триступеневий фільтр . Ефективність очищення 66,66 % і 53,33 % 
відповідно. Досить низька ефективність очищення фільтру Бар’єр – 4,5 %, та 
фільтра Brita – 11,11 %. Це скоріш за все зумовлено типом фільтра та досить 
простим і дешевим заповненням картриджа. 
 
2.2.7 Визначення окиснюваності досліджуваних проб води 
 
Окиснюваність води – це здатність речовин, що містяться в воді, реагувати 
з окиснювачами. Величину окиснюваності виражають числом міліграмів кисню, 
що необхідні для окислення речовин, що містяться в 1 л досліджуваної води. 
Окиснюваність характеризує ступінь забрудненості води органічними 
речовинами. Найбільш поширеним методом визначення окиснюваності води є 
перманганатний метод, заснований на окисленні органічних речовин 
Концентрація вільного хлору, мг/л
74 
 
перманганатом калію при нагріванні. В залежності від хлор-іону визначення 
проводять в кислому або лужному середовищі: при вмісті хлор-іона до 100 мг/л 
– в кислому середовищі, більш 100 мг/л – в лужному. В нашому випадку 
середовище кисле. 
Хід визначення в кислому середовищі. В конічну колбу місткістю 250 мл 
опускають декілька скляних капілярів, вносять піпеткою 100 мл досліджуваної 
води, додають 5 мл розбавленої сірчаної кислоти (1:3) і 10 – 15 мл 0,01 н розчину 
перманганату калію; при цьому повинно з’явитись інтенсивне рожеве 
забарвлення. Колбу накривають годинниковим склом, нагрівають до кипіння і 
кип’ятять 10 хв., спостерігаючи за забарвленням. 
Якщо забарвлення рідини під час кип’ятіння сильно слабшає, то додають 
ще декілька мілілітрів 0,01 н розчину перманганату калію і знову кип’ятять. 
Після кип’ятіння в колбу вносять 10 мл 0,01 н розчину щавлевої кислоти і зразу 
титрують гарячий розчин, що знебарвлюється, 0,01 н розчином перманганату 
калію, добавляючи його краплями до появи слабко рожевого забарвлення, яке не 
пропадає протягом 1 хв. 
Окиснюваність води розраховують за формулою: 
 
[(��1+��2)��1−��3��2]��×1000�� =   , мг О/л                                                (2.4) 
��
де  V1 – об’єм розчину перманганату калію, прилитий на початку нагрівання, 
мл. 
 V2 – об’єм розчину перманганату калію, витраченого на титрування, мл. 
 N1 – нормальність розчину перманганату калію. 
 V3 – об’єм щавлевої кислоти, мл. 
 N2 – нормальність розчину щавлевої кислоти. 
 а – об’єм досліджуваної води, мл. 
Е – еквівалент кисню, що дорівнює 8. 
75 
 
Результати досліджень заніс до таблиці 2.8. 
 
Таблиця 2.8 – Перманганатна окиснюваність досліджуваних проб води 
№ Досліджувані проби Окиснюваність води, мг О/л 
1 Водопровідна вода 3,44 
2 Доочищена фільтром Бар’єр 4,48 
3 Доочищена фільтром Brita 4,56 
4 Доочищена триступеневим фільтром 2,88 
5 Доочищена системою зворотного осмосу 3,36 
 
Порівняння показників досліджуваних проб води наведено на гістограмі на 
рисунку 2.19. 
 
6
5
4
Норматив
3
Фактичне значення
2
1
0
Досліджувані проби води
 
Рисунок 2.19 – Перманганатна окиснюваність досліджуваних проб води 
Окиснюваність води, мгО/дм3
76 
 
Проаналізувавши результати дослідження та порівнявши їх з нормативом 
(5 мгО/дм3) можна сказати, що в усіх досліджених пробах показник 
окиснюваності води знаходиться в нормі. Отже, такі показники окиснюваності 
характеризують низький  ступінь забрудненості води органічними речовинами. 
А найкращі показники в пробах 4 і 5, тобто вода доочищена триступеневою 
системою очистки та системою зворотного осмосу.  
 
2.3 Динаміка якості питної води, доочищеної фільтром-глечиком. 
Для дослідження було взято фільтр-глечик компанії «Наша Вода» з 
ресурсом картриджа 300 л. Проби води відбиралися з різним інтервалом 
фільтрування: 
1) Проба №1 – новий картридж; 
2) Проба №2 – через картридж пропущено 100 л. води; 
3) Проба №3 – через картридж пропущено 200 л. води; 
4) Проба №4 – через картридж пропущено 300 л. води. 
 Зразки води були проаналізовані на органолептичні показники (запах, смак), 
показник рН, вміст розчиненого кисню, вміст іонів хлору, вміст іонів Fe3+. 
Методика дослідження проб води була такою як і в дослідженні, описаному 
вище. 
 
2.3.1 Динаміка зміни запаху проб води 
 
Запах проб було визначено при 20 і 60 ̊С. Результати дослідження показано 
в таблиці 2.9 а динаміку зміни запаху на гістограмі (рисунок 2.20). 
 
 
 
77 
 
Таблиця 2.9 – Результати визначення запаху доочищеної питної води 
 
Номер Запах при температурі 20 ̊С Запах при температурі 60 ̊С 
проби Інтенсивність Оцінка Інтенсивність Оцінка 
1 Без запаху 0 Дуже слабка  1 
2 Без запаху 0 Дуже слабка 1 
3 Без запаху 0 Дуже слабка  1 
4 Дуже слабка 1 Слабка 2 
 
2,5
2
1,5
Температура 
1 20 ˚С
Температура 
0,5 60 ˚С
0
Проба №1 Проба №2 Проба №3 Проба №4
 
Рисунок 2.20 – Показники інтенсивності запаху води відібраних проб 
 
Згідно даних дослідження, можна зробити висновок, що фільтр ефективно 
видаляє запах із водопровідної води на будь якій стадії. Запах проявляється лише 
після вичерпання ресурсу картриджа, тобто після фільтрування 300 л. води. 
 
 
 
Інтенсивність запаху (балм)
78 
 
 
2.3.2 Динаміка зміни смаку відібраних проб води 
 
Результати визначення смаку води показано в таблиці 2.10 та на гістограмі 
(рисунок 2.21).  
 
Таблиця 2.10 – Інтенсивність смаку та присмаку води 
Номер Оцінка інтенсивності смаку і 
Характер прояву смаку і присмаку 
проби присмаку, бал 
1 Немає 0 
2 Немає 0 
3 Немає 0 
4 Дуже слабкий 1 
 
Згідно даних дослідження можна сказати, що усі проби води мають відмінні 
смакові характеристики. Але в останній пробі можна спостерігати появу слабкого 
присмаку. Це зумовлено вичерпанням ресурсу картриджа фільтра і зниженням 
якості фільтрованої води. 
1,2
1
0,8
0,6
Інтенсивність 
0,4 смаку
0,2
0
Проба №1 Проба №2 Проба №3 Проба №4
 
79 
 
Рисунок 2.21 – Смакові характеристики відібраних проб  
Отже, фільтр очищує водопровідну воду від сторонніх смаків протягом 
усього часу роботи. Ефективність падає лише при повному вичерпанні ресурсу 
картриджа. 
 
2.3.3 Визначення водневого показника фільтрованої води 
 
Результати визначення рН відібраних проб показано в таблиці 2.11 та на 
діаграмі (рисунок 2.22). 
 
Таблиця 2.11 – Значення водневого показника відібраних проб  
Номер проби Значення рН 
1 7,8 
2 7,5 
3 7,5 
4 7,4 
 
7,9
7,8
7,7
7,6
Показник рН
7,5
7,4
7,3
7,2
Проба №1 Проба №2 Проба №3 Проба №4
 
Рисунок 2.22 –  Динаміка зміни рН відібраних проб 
Показник рН
80 
 
Проаналізувавши дані дослідження, можна сказати що при зношуванні 
картриджа фільтра знижується показник рН. Тобто водневий показник зміщується 
в кислу сторону. Це зумовлено накопиченням на поверхні картриджа фільтрату, 
який потрапляє у воду і знижує рН. 
 
2.3.4 Вміст ферум (ІІІ)  у відібраних пробах води 
 
Результати визначення і динаміка вмісту заліза в пробах води, показано в 
таблиці 2.12 і на рисунку 2.23. 
 
Таблиця 2.12– Вміст Fe3+  в досліджуваних пробах 
Номер Концентрація за Вміст Fe3+ в 
проби Оптична густина градуювальним досліджуваних 
графіком, мг/л пробах, мг/л 
1 0,003 0,003 0,006 
2 0,005 0,005 0,01 
3 0,005 0,005 0,01 
4 0,006 0,006 0,012 
 
Аналізуючи проведені дослідження по вмісту ферум (ІІІ) у пробах води, 
можна сказати, що при зношуванні картриджа фільтра, вміст заліза у воді 
збільшується, але знаходиться в межах нормативу – 0,2 мг/л. Отже, якщо 
використовувати фільтр згідно рекомендацій виробника, ефективність очищення 
води від заліза висока протягом усього часу роботи картриджа. 
  
81 
 
0,014
0,012
0,01
0,008
Концентрація 
0,006 ферум (ІІІ)
0,004
0,002
0
Проба №1 Проба №2 Проба №3 Проба №4  
Рисунок 2.23 – Динаміка вмісту Fe3+   у відібраних пробах води 
 
2.3.5 Динаміка вмісту розчиненого кисню 
Вода, контактуючи з повітрям, містить  кисень  у  рівноважній концентрації, 
яка залежить  від атмосферного тиску, температури і  вмісту розчинених у ній 
солей. Розчинений кисень знаходиться в природних водах у вигляді молекул О2. 
Для  визначення розчиненого кисню використовується йодометричний метод за 
Вінклером. Визначення вмісту у воді кисню ґрунтується на реакції розчиненого 
кисню з гідроксидом марганцю (ІІ) та йодометричному визначенні утворених 
вищих за ступенем окиснення сполук. Даний метод був описаний вище. 
 
Таблиця 2.13 – Кількість розчиненого кисню у пробах питної води 
Номер Вміст кисню, мг/дм3 
проби 
1 8,23 
2 2,53 
3 2,06 
4 1,7 
 
Концентрація ферум (ІІІ), мг/л
82 
 
Аналізуючи дані таблиці, можна сказати, що вміст кисню у відібраних 
пробах знижується, пропорційно до зниження ресурсу картриджа фільтра. 
Зниження кисню зумовлюється  хімічним окисненням наступними речовинами: 
Fe2+, Mn2+, NO – +2 , NH4 . В нашому випадку зниження концентрації  О2 свідчить про 
накопичення вище перелічених хімічних речовин на поверхні картриджа. 
 
2.3.6 Динаміка вмісту вільного хлору у пробах води 
 Видалення хлору є однією з пріоритетних вимог до фільтрів. Так як 
наявність хлору у воді, зумовлює появу неприємного запаху та присмаку. Тому 
важливо, щоб ефективність фільтра була високою на всіх стадіях ресурсу 
картриджа. Результати дослідження занесені до таблиці 2.14 та показано на 
рисунку 2.24. 
 Таблиця 2.14 – Вміст вільного хлору у пробах питної води 
Номер Вміст хлору, мг/дм3 
проби 
1 0,01 
2 0,03 
3 0,05 
4 0,1 
 
Проаналізувавши дані таблиці та гістограми, можна сказати, що вміст хлору 
в усіх пробах знаходиться в межах нормативу (0,5 мг/л). Також спостерігається 
очікувана динаміка збільшення концентрації вільного хлору при зношуванні 
картриджа фільтра. Але навіть при вичерпанні ресурсу картриджа показник хлору 
дуже низький, що підтверджується гарними смаковими характеристиками даної 
води. 
 
83 
 
0,12
0,1
0,08
0,06
Вільний хлор
0,04
0,02
0
Проба №1 Проба №2 Проба №3 Проба №4
 
Рисунок 2.24 – Вміст вільного хлору у пробах води 
Проаналізувавши проведене дослідження, можна сказати, що ефективність 
очищення водопровідної води фільтром глечиком є високою на всіх стадіях 
ресурсу картриджа. Тобто фільтрована вода є високої якості як при новому 
картриджі, так і після фільтрування 300 л води. Звичайно є помітна динаміка до 
зниження якості води при зношуванні картриджа. Така динаміка спостерігається 
по вмісту хлору і органолептичних показниках. Але все ж таки рекомендований 
виробником ресурс фільтра є об’єктивним. 
 
2.4 Громадська думка щодо якості питної води в м. Черкаси 
 
На даний момент існує проблема  недовіри до водопровідної води у 
населення. Ця недовіра не безпідставна, тому що зростаюче забруднення води 
поверхневих водойм, підсилене неефективною роботою водопровідних очисних 
споруд (невідповідність технологічних схем водоочистки, порушення 
технологічних режимів, незадовільний технічний стан розподільчої мережі, 
відсутність кваліфікованих експлуатаційних служб тощо), створює серйозну 
Вміст вільного хлору, мг/л
84 
 
проблему отримання якісної питної води. Більшість жителів намагаються 
споживати воду не з водопроводу, оскільки вважають її не якісною, а інколи 
взагалі шкідливою для здоров’я.  
Як показує практика, люди віддають перевагу бутильованій, привозній або 
фільтрованій воді. Як зазначалося вище, якість бутильованої та привозної води 
досить сумнівна, тому що не завжди є на таку воду відповідні сертифікати. А 
також технологічний процес забору та упаковки такої води ніким не 
контролюється. Отже, нам залишається лише сподіватися на добросовісність 
виробників. 
Щодо доочищення водопровідної води, можна сказати, що цей спосіб 
отримання якісної питної води є досить перспективним. Тому, що наразі на ринку 
побутових систем доочищення є дуже великий асортимент фільтрів які дають 
воду високої якості. І за ціною така вода буде не дорожче ніж привозна а тим 
більше бутильована. 
В ході роботи було проведено опитування, для того щоб визначити якій воді 
для споживання жителі міста Черкаси віддають перевагу. А також якими 
системами доочищення вони користуються. Опитування було проведено за 
такими запитаннямми: 
 
1. Якій воді ви віддаєте первагу при споживанні ? 
а) водопровідна; 
б) привозна; 
в) бутильована (з магазину); 
г) доочищена з допомогою побутових фільтрів. 
2. Якщо використовуєте фільтр, то який саме ? 
а) фільтр-глечик; 
б) насадки на кран; 
в) настільні системи; 
г) багатоступеневі системи. 
85 
 
Було опитано 250 осіб. За результатами опитування 66 % людей надають 
перевагу привозній воді, це лише тому що на їх думку ця вода безпечніша ніж 
водопровідна і дешевша ніж бутильована. 18 % мешканців закупляють 
бутильовану воду, лише 4 % споживають водопровідну і 12 % доочищують воду з 
допомогою побутових фільтрів. З 12 % які доочищують воду, а це 30 осіб, 40 % 
користуються фільтрами глечиками, 6,66 % – фільтрами-насадками на кран, 23,33 
% – настільними системами і 30 % – багатоступеневими системами доочищення, 
які монтуються під мийку. Результати опитування зображено на діаграмах на 
рисунку  2.25 та 2.26. 
 
4 %
12 %
Надають перевагу 
привозній воді
Надають перевагу 
бутильованій воді
18 %
Надають перевагу 
доочищеній воді
66 % надають перевагу 
водопровідній воді
 
Рисунок 2.25 – Відсоткове співвідношення вибору питної води жителями м. 
Черкаси 
86 
 
6,66 %
23,33 %
40 %
Фільтри-глечики
Багатоступеневі 
системи
Настільні системи
Насадки на кран
30 %
 
 
Рисунок 2.26 – Відсоткове співвідношення вибору побутових фільтрів жителями 
міста Черкаси 
  В ході опитування мною було зауважено той факт, що більшість людей 
навіть не цікавиться якістю привозних вод і наявністю сертифіката на них. В свою 
чергу люди які купують бутильовану воду керуються ціновими та смаковими 
характеристиками води. Більшість опитаних, які доочищують воду, у виборі 
фільтра керуються зокрема його вартістю та ресурсом.  
 
2.5 Рекомендації щодо застосування систем доочищення водопровідної  
води 
 
Питна вода, яка подається у водорозподільну мережу міста Черкаси 
відповідає всім вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, 
призначеної для споживання людиною". При транспортуванні питної води до 
споживача по трубопроводах вода може набувати сторонніх запахів при контакті 
із продуктами корозії водопровідних труб. 
Перелік побутових фільтрів, які рекомендують продавці дуже різноманітний 
як по своїх властивостях, так і по ціні. Перед тим, як придбати побутовий фільтр, 
87 
 
необхідно зазначити продавцю для якої води він буде призначений (вода з 
водорозподільної мережі, вода з підземної свердловини, вода з колодязів та інше). 
Вода з водорозподільної мережі подається питної якості, для її доочищення 
(вилучення сторонніх запахів, окалини, яка зривається при перепаді тиску в 
трубах, хлору залишкового) можна придбати прості фільтри, загрузка яких 
складається з активованого вугілля та фільтруючого матеріалу, який не змінює 
складу води. Вода з підземних свердловин, колодязів та ін. повинна обов'язково 
пройти лабораторні дослідження. Якщо вона незадовільної якості, тільки тоді 
можливий вибір побутового фільтра. 
Перед тим, як придбати побутовий фільтр, необхідно чітко прочитати 
інструкцію по експлуатації та проконсультуватися з фахівцями. Слід чітко 
вибирати фільтруючу загрузку: 
– якщо висока жорсткість – воду необхідно пом'якшити, але при цьому не 
забувати про фізіологічну повноцінність мінерального складу питної води; 
– якщо в ній високе залізо – воду необхідно знезалізнити, але при цьому 
необхідно знати: де високе залізо, там завжди присутній марганець та вода 
має неприємний запах та смак; 
– якщо у воді високий вміст нітратів, нітритів, карбонатів, гідрокарбонатів – 
воду необхідно пропустити через аніоніти, або використати зворотній 
осмос, але при цьому не забувати про фізіологічну повноцінність 
мінерального складу питної води.  
– якщо у воді присутній аміак та розчинні гази (сірководень, метан та ін.) – 
воду необхідно аерувати та пропустити через активоване вугілля. 
Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води, 
згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 наведено у таблиці 2.15.   
 
 
 
88 
 
Таблиця 2.15 – Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу 
питної води   
№ Найменування Одиниці Нормативи 
показників виміру 
1 Загальна жорсткість ммоль/дм3 1,5 – 7,0 
2 Загальна лужність ммоль/дм3 0,5 – 6,5 
3 Йод мкг/дм3 20 – 30 
4 Калій мг/ дм3 2 – 20 
5 Кальцій мг/дм3 25 – 75 
6 Магній мг/ дм3 10 – 50 
7 Натрій мг/дм3 2 – 20 
8 Сухий залишок мг/дм3 200 – 500 
9 Фториди мг/дм3 0,7 – 1,2 
 
Необхідно слідкувати за заміною фільтруючого картриджу в залежності не 
тільки від кількості профільтрованої води, а й від концентрації показників від 
яких проходить доочистка, тобто чітко дотримуватись інструкції виробника. 
Тому, що при порушенні рекомендацій виробника по кількості доочищеної води 
та концентрації забруднюючих речовин, відбувається не очистка а навпаки – 
забруднення води речовинами які вже сконцентрувалися в картриджі фільтра. 
Вибір побутового фільтра залежить також від кількості доочищеної води 
яку потрібно отримувати на добу. Ця цифра варіюється, в залежності від типу 
фільтра, від кількох літрів до 190 літрів на добу. 
Отже, для правильного вибору побутового фільтра потрібно враховувати 
досить багато факторів, щоб він дійсно приносив користь. До цих факторів 
належать: хімічний склад води, концентрація хімічних елементів у воді, 
мінералізація води, необхідна кількість доочищеної води на добу. Звичайно вибір 
системи доочищення залежить від особистих бажань та переконань кожного, але 
вищезгадані фактори мають бути визначальними в цьому випадку.  
89 
 
Опираючись на проведені дослідження жителям нашого міста можна 
рекомендувати проточні багатоступеневі системи доочищення води та системи 
зворотного осмосу. Так як в цих систем показники видалення вільного хлору, 
ферум (ІІІ), запаху та присмаку води на порядок вищі ніж у звичайних фільтрів-
глечиків.  
  
90 
 
ВИСНОВКИ 
 
На даний момент існує проблема  недовіри до водопровідної води у 
населення. Більшість жителів намагаються споживати воду не з водопроводу, 
оскільки вважають її не якісною, а інколи взагалі шкідливою для здоров’я. 
Необхідність доочищення води виникає тоді, коли якість водопровідної  води не 
задовольняє необхідні вимоги населення. Така невідповідність може бути 
тимчасовою чи постійною. Характер і ступінь невідповідності якості води 
вимогам користувача зумовлює вибір засобів та методів доочищення.  
Як показує практика, люди віддають перевагу бутильованій, привозній або 
фільтрованій воді. В ході роботи було проведено опитування за результатами 
якого 66 % людей надають перевагу привозній воді, це лише тому що на їх думку 
ця вода безпечніша ніж водопровідна і дешевша ніж бутильована. 18 % мешканців 
закупляють бутильовану воду, лише 4 % споживають водопровідну і 12 % 
доочищують воду з допомогою побутових фільтрів. 
Перспективним на даний час є доочищення водопровідної води.  Наразі на 
ринку побутових систем доочищення є дуже великий асортимент фільтрів які 
дають воду високої якості, і за ціною така вода буде не дорожче ніж привозна а 
тим більше бутильована. 
Для дослідження побутових систем доочищення води проводилася оцінка 
водопровідної та доочищеної води за такими показниками: смак, інтенсивність 
запаху, значення pH, концентрація вільного хлору, концентрація ферум (ІІІ), 
концентрація розчиненого кисню та показник окиснюваності. Практично всі 
показники знаходяться в межах норми. 
Також проаналізувавши результати дослідження, можна судити про 
ефективність досліджуваних систем доочищення питної води. Найкращі 
показники очищення води у системи зворотного осмосу (ефективність очищення 
від хлору – 66,6 %, від ферум (ІІІ) – 45,7 %). На другому місці стоїть триступенева 
система доочищення ( ефективність очищення від хлору – 53,33 %, від ферум (ІІІ) 
91 
 
– 31,43 %). У фільтрів глечиків показники ефективності  доочищення на порядок 
нижчі. Ефективність очищення фільтрів Бар’єр та Brita від ферум (ІІІ)  – 14,29 % 
та  22,85 % відповідно. Досить низька ефективність очищення від хлору фільтру 
Бар’єр – 4,5 %, та фільтра Brita – 11,11 %. Покращення органолептичних 
показників спостерігається в триступеневій системі та системі зворотного 
осмосу – повністю видаляють неприємний присмак та запах води. У фільтрів 
глечиків в цьому випадку також показники на порядок гірші, але вони в межах 
нормативу. 
Проаналізувавши дослідження динаміки якості доочищеної води, можна 
сказати, що ефективність очищення водопровідної води фільтром глечиком є 
високою на всіх стадіях ресурсу картриджа. Тобто фільтрована вода є високої 
якості як при новому картриджі, так і після фільтрування 300 л води. Звичайно є 
помітна динаміка до зниження якості води при зношуванні картриджа. Така 
динаміка спостерігається по вмісту хлору і органолептичних показниках. Але все 
ж таки рекомендований виробником ресурс фільтра є об’єктивним, а якість 
очищеної води – високою.           
 Тому керуючись результатами досліджень можна сказати, що для жителів 
міста доцільніше буде використовувати побутові фільтри для отримання питної 
води, аніж купляти привозну чи бутильовану воду.  
  
92 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
1. Національна доповідь про якість питної води та стан питного 
водопостачання в Україні в 2010 р. – Мінрегіонкомунгосп, 2010. – 564 с. 
2. Національна доповідь про якість питної води та стан питного 
водопостачання в Україні в 2017 р. – Мінрегіонкомунгосп, 2017. – 382 с. 
3. Геннадій Темник: Проблеми питної води в Україні [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2013/4/26/89251.htm.  
4. ДСТУ 4808:2007. Джерела централізованого питного водопостачання. 
Гігієнічні і екологічні вимоги щодо якості води та правил вибирання. –К.: 
Держспоживстандарт України, 2007.  –36 с.  
5. Причини погіршення якості питної води в Україні [Електронний ресурс].– 
Режим доступу: http://www.mama-86.org.ua/index.php/ru/watersan/watersan-
articles/145-2010-03-25-13-25-57.html. 
6. Шигонська В.С. Оцінка якості питного водопостачання населених пунктів 
сільських територій Житомирської області / В.С. Шигонська// Вісник 
Житомирського національного агроекологічного університету, 2012. –
№2(2). –С.392 – 407. 
7. Шестопалов В. Підземні води як стратегічний ресурс / В. Шестопалов, В. 
Лялько, В. Гудзенко та ін. // Вісник НАН України, 2005. – №5. – С.32 – 39. 
8. Пашков А.П. Проблеми забруднення поверхневих, підземних і стічних вод 
та заходи щодо їх ліквідації і запобігання в Україні // Безпека 
життєдіяльності, 2011. – №4. – С. 10 – 16. 
9. Державна служба геології та надр України [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: http://www.geo.gov.ua. 
10. Мусієнко М.М. Екологія. Охорона природи: Словник – довідник / М.М. 
Мусієнко, В.В. Серебряков, О.В. Брайон. –К.: Знання, 2002. –550 с. 
93 
 
11. Кошлякова Т.О. Сучасний стан використання питних підземних вод / Т.О. 
Кошлякова // Збірник наукових статей «ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду 
екологів з міжнародною участю». – Вінниця, 2011. – Том. 1. –С. 204 – 207. 
12. Пашков А.П. Проблеми забруднення поверхневих, підземних і стічних вод 
та заходи щодо їх ліквідації і запобігання в Україні // Безпека 
життєдіяльності, 2011. – №4. – С. 10 – 16. 
13. Дмитриева Е.А., Игнатенко Л.Г., Колдоба И.В. Социально-экологические 
проблемы водоемов – источников питьевого водоснабжения // 
Коммунальное хозяйство: Науч. – техн. сб. Вып. 55, 2004. – С. 50 – 59. 
14. Питна вода в Україні: стан та перспективи покращення [Електронний 
ресурс].– Режим доступу: http://ecoclubua.com. 
15. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Україні у 2011 році / [за ред. О. Бондар, В. Мазурок]; Міністерство екології 
та природних ресурсів України – К.: LAT & K. –2012. – 258 c. 
16. Стегній О. Реформування водного сектору в Україні [Електронний ресурс].– 
Режим доступу: http://www.mama-86.org.ua/archive/publications/steg_u.htm. 
17. Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, 
призначеної для споживання людиною» ДСанПіН 2.2.4-171-10, 2010. 
18. Першегуба Я. Стан питної води в Україні [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: http://labprice.ua/naukovo-populyarni_statti. 
19. Вергун О.М. Аналіз актуальних чинників погіршення якості питного 
водопостачання в контексті національної безпеки України [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: www.niss.gov.ua/articles/1037. 
20. ПАТ «АК Київводоканал» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://www.vodokanal.kiev.ua. 
21. Найгірша якість питної води – на Луганщині, Миколаївщині та Рівненщині 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tyzden.ua/News/91195. 
22. Голубєв В. Якість питної води на Рівненщині: результати досліджень 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// ogo.ua. 
94 
 
23. Якісної питної води у водопровідній мережі немає в жодному місті України 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://express.ua. 
24. Холявінська М. В Україні вміст нітратів у криничній воді може 
перевищувати нормативи у 10 разів… [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: http://consumers.unian.ua. 
25. Державна санітарно - епідеміологічна служба України [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://www.dsesu.gov.ua/ua. 
26. Чорней Ю. Вода, яку ми не п’ємо, або хто завоює цілющі підземні води? 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://www.bukinfo.com.ua/print?lid=11973. 
27. Титиш Г. Альтернатива воді з-під крану: що безпечніше? / Г. Титиш, І. 
Демків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua. 
28. Семенов А.О., Берлінова Л.В. Використання ультрафіолетового 
опромінення для бактерицидного знезараження питної води [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua. 
29. Рибак О. Питна отрута ? Результати перевірки бутильованих питних вод 
шокують [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua. 
30. Гіроль М.М. Стан водопровідних мереж України та шляхи запобігання 
погіршенню якості питної води / М.М. Гіроль, А.М. Гіроль, В.Є. Хомко, Д. 
Ковальський [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polypipe.info. 
  
95 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
  
96 
 
Додаток А 
 
Апробація роботи 
 
1. Плесак С.Г., Ящук Л.Б. Аналіз зміни органолептичних характеристик 
питних вод в процесі їх побутового доочищення. //Збірник тез доповідей 
студентської науково-практичної конференції ЧДТУ: 16 – 19 квітня 2018 р. 
[Електронний ресурс]: Міністерство освіти і науки України, Черкаський 
державний технологічний університет. – Черкаси : ЧДТУ, 2018. – С.40. 
2. Ящук Л.Б., Свояк Н.І., Плесак С.Г.  Зміна органолептичних показників 
питної води міста Черкаси в результаті її доочищення // Матеріали другої 
міжнародної науково-практичної конференції «Інтеграційні та інноваційні 
напрями розвитку харчової індустрії» 1-2  листопада 2018 р. м. Черкаси. 
Том 1. – с. 85-88. 
3. Плесак С.Г., Ящук Л.Б. Аналіз зміни органолептичних характеристик 
питних вод в процесі їх побутового доочищення. //Збірник тез доповідей 
студентської науково-практичної конференції ЧДТУ: 16 – 19 квітня 2018р. 
[Електронний ресурс]: Міністерство освіти і науки України, Черкаський 
державний технологічний університет. – Черкаси : ЧДТУ, 2018. – С.40. 
4. Плесак С.Г., Ящук Л.Б. Зміна показників якості питної води в результаті її 
водоочищення //Матеріали науково-практичної конференції 
Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт за спеціальністю 
«Екологія» 20–22 березня 2019 р. Полтава.– С.22. 
5. Плесак С.Г., Ящук Л.Б. Еколого-соціальні аспекти споживання питної води 
у м.Черкаси // «Наука про цивільний захист як шлях становлення молодих 
вчених»: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 
курсантів і студентів 10-11 травня 2019 р. – Черкаси: ЧІПБ, 2019.– С. 161-
163.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
