Стратегічне партнерство бізнесу та освіти як умова інноваційного розвитку регіону

Abstract

Настенко О.Р. Стратегічне партнерство бізнесу та освіти як умова інноваційного розвитку регіону. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка. – Черкаський державний технологічний університет. – Черкаси, 2026.

Дисертаційну роботу присвячено теоретико-практичному обґрунтуванню заходів, спрямованих на формування засад, активізацію й підвищення результативності стратегічного партнерства бізнесу та освіти задля розвитку інноваційного потенціалу, нагромадження людського капіталу та забезпечення конкурентоспроможності регіону. У роботі на основі узагальнення наукових підходів щодо побудови різних варіантів взаємодії бізнесу та освіти, що останніми роками досліджують зарубіжні та українські науковці, висвітлено архітектоніку сучасного наукового дискурсу та виявлено характерні особливості цієї взаємодії. Доведено, що зарубіжні науковці першочергово акцентують увагу на тих ключових навичках, набути які здобувачі освіти зможуть завдяки залученню представників бізнесу до освітнього процесу і тим самим фокусуються на «продукті». Натомість українські науковці більшою мірою в дослідженнях деталізують конкурентні переваги, що отримають сторони взаємодії, та розкривають особливості реалізації певних форм взаємодії і тим самим фокусуються на «процесі». Здійснено виокремлення трьох ієрархічних рівнів взаємодії бізнесу та освіти в регіоні (співпраця, партнерство та стратегічне партнерство) за критеріями ступеня координації дій, спільної відповідальності та стратегічної орієнтації учасників. Для кожного рівня взаємодії бізнесу та освіти систематизовано та охарактеризовано ключові форми взаємодії бізнесу та освіти, які можуть бути реалізовані в регіоні. Доведено, що зазвичай стейкхолдери очікують суттєвих конкурентних переваг незалежно від форми співробітництва та в роботі систематизовано можливі очікування закладів освіти, бізнесу та регіону від їх взаємодії. Проте на практиці більшість суб’єктів готові до реалізації переважно базових форм взаємодії, які належать до рівня співпраці та мають короткостроковий і фрагментарний характер. Такі дії не дозволяють забезпечити достатній рівень інтеграції ресурсів, спільного стратегічного планування та довгострокової координації інтересів сторін. У результаті з високою ймовірністю очікувані конкурентні переваги швидко не досягаються, та втрачається мотивація у стейкхолдерів щодо доцільності продовження взаємодії. Натомість мав би відбуватися перехід від простих форм співпраці до форм реалізації стратегічного партнерства, що дозволив би досягти комплексних конкурентних переваг учасникам взаємодії та здійснити поштовх для формування інноваційної екосистеми в регіоні. З метою підвищення мотивації учасників взаємодії здійснено систематизацію тих конкурентних переваг, які окремо отримають бізнес та заклади освіти, якщо будуть разом реалізовувати ту або іншу форму співпраці, партнерства чи стратегічного партнерства. Усвідомлення реальних вигід, які можна отримати від реалізації конкретної форми взаємодії, має стати ключовим фактором формування зацікавленості учасників у розвитку подальших взаємовідносин. Обґрунтовано ключові умови реалізації проєктів ефективної взаємодії бізнесу та освіти на рівні регіону, до яких віднесено нормативно-правову підтримку, інституційну спроможність, фінансово-ресурсне забезпечення, довіру та довгострокову мотивацію сторін, спільний стратегічний інтерес, розвинену комунікацію та цифрову інфраструктуру. Конкретизовано вплив стратегічного партнерства бізнесу та освіти на активізацію процесів інноваційного розвитку регіону через дію інституційних, фінансових, організаційних, кадрових та іміджево-регуляторних важелів. Запропоновано процедуру обґрунтування принципів стратегічного партнерства бізнесу та освіти як драйвера інноваційного розвитку регіону через встановлення структурно-логічним методом причинно-наслідкових зв’язків між принципами ефективності та конкурентоспроможності бізнесу, принципами якісної та конкурентної освіти та принципами дієвості органів регіональної влади. За результатами проведеного дослідження встановлено сім принципів стратегічного партнерства бізнесу та освіти: інтеграції освіти, науки, бізнесу та влади; інноваційності та технологічного лідерства; нагромадження людського капіталу; ефективного використання ресурсів; адаптивності та гнучкості взаємодії; відкритості, прозорості та довіри; стратегічної спрямованості та сталого розвитку. Проведено оцінку зміни позицій України на міжнародному рівні за інноваційним розвитком економіки в звітному році порівняно з довоєнним станом за Глобальним інноваційним індексом; деталізовано основні причини, що вплинули на кількісну трансформацію структури показника, розрахованого для України. Здійснено порівняльний аналіз досягнутого рівня інноваційного розвитку регіонів України за відкритими даними національної статистики за показниками: кількість організацій, які здійснювали науково-дослідні роботи; кількість працівників, задіяних у виконанні науково-дослідних робіт; кількість дослідників, задіяних у виконанні науково-дослідних робіт; витрати на дослідження і розробки. Встановлено, що основні позитивні зрушення для української національної та регіональної економіки в інноваційному плані пов’язані з ІТ-сферою. З метою оцінки потенціалу формування інноваційної екосистеми в регіонах України проаналізовано регіональні кількісні характеристики підготовки ІТ-фахівців з вищою освітою. Для трьох університетів-лідерів в ІТ-сфері за контингентом здобувачів вищої освіти встановлено основні напрями співпраці з бізнесом у розрізі спеціальності. Здійснено вибірку освітніх програм економічного та управлінського профілю українських університетів, які протягом 2023-2025 рр. отримали сертифікат про «зразкову» акредитацію від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. До складу вибірки увійшли шість університетів Києва, Тернополя, Житомира і Сум та одинадцять освітніх програм, які представляють всі три освітні рівні, запроваджені в системі вищої освіти України. Виходячи зі звітів про самооцінювання в межах кожної освітньої програми, проаналізовано конкретні приклади співпраці університетів-лідерів з бізнесом регіонів, які вони представляють, за результатами чого систематизовано напрями взаємодії освіти і суб’єктів господарювання, які найбільш часто використовуються в країні. Проаналізовано результати Державної атестації наукової діяльності обраних для аналізу університетів за суспільним напрямом як один з варіантів констатації результативності партнерства. Розкрито передові світові практики взаємодії бізнесу та освіти із деталізацією впливу такого партнерства на регіональний розвиток. Обґрунтовано конкретні напрями дій та заходи, орієнтовані на трансформацію співробітництва між університетами та бізнесом, що спостерігається сьогодні в освітньому середовищі країні і спровоковане поточним форматом акредитаційних процедур, на стратегічне партнерство між ними з реальним синергетичним ефектом для соціально-економічного розвитку регіону. Проаналізовано нормативне підґрунтя розвитку стратегічного партнерства бізнесу та освіти на регіональному та національному рівнях в Україні. Здійснено оцінку спрямованості нормативних документів України на підтримку та пропагування різних аспектів партнерства освіти та бізнесу. Обґрунтовано напрями удосконалення нормативно-законодавчої бази активізації стратегічного партнерства бізнесу та освіти в регіонах країни. Проведено оцінку спрямованості Державної стратегії регіонального розвитку України на 2021-2027 рр. на підтримку різних аспектів партнерства бізнесу та освіти в країні. Окреслено напрями стратегічного партнерства бізнесу та освіти, реальні механізми активізації яких доцільно включити в проєкт Державної стратегії регіонального розвитку України на 2028-2034 рр., який сьогодні розробляється. Досліджено роль вищої освіти як одного з ключових драйверів інноваційного розвитку регіонів України та обґрунтовано її вплив на нагромадження людського капіталу, розвиток підприємництва, поширення інновацій і підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки. Визначено основні умови забезпечення якості вищої освіти, серед яких особливе значення відведено модернізації освітніх програм, розвитку науково-дослідної діяльності, посиленню практичної складової підготовки та орієнтації на потреби ринку праці. Доведено, що стратегічне партнерство між закладами вищої освіти та бізнесом виступає важливою передумовою підвищення якості освітніх послуг і формування інноваційно активного середовища в регіоні. Систематизовано та охарактеризовано найбільш поширені форми взаємодії освіти та бізнесу, зокрема спільні проєкти, дуальну освіту, спільні освітні програми, стажування, залучення практиків до освітнього процесу та підтримку підприємницьких ініціатив молоді. Встановлено недостатній рівень інтеграції підприємницьких компетентностей у чинні стандарти вищої освіти України, що стримує поширення підприємницького руху та розвиток інноваційної активності молоді. Обґрунтовано ключові умови ефективного стратегічного партнерства освіти й бізнесу, серед яких взаємна вигода, довгостроковість співпраці, довіра, системність і постійна комунікація між учасниками взаємодії. На основі узагальнення результатів дослідження розроблено концептуальні засади забезпечення якості вищої освіти як драйвера інноваційного розвитку регіону, що відображають взаємозв’язок між якістю освітніх послуг, партнерством із бізнесом та формуванням регіональної інноваційної екосистеми. Обґрунтовано доцільність трансформації українського закладу вищої освіти в підприємницький університет як одного з ключових напрямів підвищення його конкурентоспроможності та посилення ролі в інноваційному розвитку регіону. Визначено сутність підприємницького університету та систематизовано його основні функції з урахуванням сучасних викликів розвитку вищої освіти, науки та економіки. На основі узагальнення наукових підходів і практичного досвіду виокремлено п’ять ключових функціональних блоків діяльності підприємницького університету: освітньо-компетентнісний, науково-інноваційний, підприємницько-інвестиційний, партнерсько-інтеграційний та регіонально-суспільний. Розкрито зміст кожного функційного блоку та визначено інструменти його практичної реалізації. Розроблено комплексний організаційно-економічний механізм трансформації українського закладу вищої освіти в підприємницький університет, який об’єднує організаційний, освітній, науково-інноваційний, фінансово-економічний, стратегічного партнерства та цифровий блоки. Визначено їх взаємозв’язки, інструменти реалізації та очікувані результати впровадження. Запропоновано поетапний підхід до реалізації механізму, що включає діагностичний, проєктний, організаційно-впроваджувальний, етап масштабування та етап моніторингу й коригування результатів трансформації. Обґрунтовано роль стратегічного партнерства бізнесу та освіти як ключового чинника успішної реалізації підприємницької моделі університету. Встановлено, що впровадження запропонованого механізму сприятиме підвищенню інноваційної активності університету, розвитку регіональної інноваційної екосистеми та забезпеченню сталого соціально-економічного розвитку регіону. Розроблено сценарний підхід до розвитку стратегічного партнерства бізнесу та освіти в інтересах інноваційного розвитку регіону. Запропоновано три взаємопов’язані сценарії розвитку – адаптивний, інноваційно-проєктний та екосистемний, які передбачають послідовний перехід від базових форм співпраці до формування повноцінної регіональної інноваційної екосистеми. Для кожного сценарію визначено часові межі реалізації, ключові напрями та форми взаємодії, особливості залучення основних стейкхолдерів. Обґрунтовано систему KPI для представників бізнесу та закладів вищої освіти, що дозволяє оцінювати ефективність реалізації кожного сценарію та рівень досягнення поставлених цілей. Визначено ключові ризики і бар’єри, які можуть виникати на кожному етапі розвитку партнерської взаємодії, а також обґрунтовано заходи щодо мінімізації їхнього негативного впливу. Доведено необхідність диференційованого підходу до вибору сценарію залежно від рівня інноваційного розвитку, стану інноваційної інфраструктури та науково-освітнього потенціалу регіонів країни. На основі результатів оцінки рівня регіонального інноваційного розвитку визначено орієнтовні напрями впровадження сценаріїв для різних груп регіонів України. Обґрунтовано доцільність реалізації екосистемного сценарію для регіонів-лідерів та адаптивного сценарію для регіонів із нижчим рівнем інноваційної активності. Встановлено ключову роль підприємницьких університетів у розвитку стратегічного партнерства та формуванні регіональних інноваційних екосистем.

Nastenko O.R. Strategic business-education partnership as a driver for regional innovative development. – Qualification research paper as a manuscript.

Thesis for PhD in the speciality 051 – Economics. Сherkasy State Technological University. Сherkasy, 2026.

This dissertation provides a theoretical and practical substantiation for measures aimed at establishing, promoting, and improving the effectiveness of strategic partnerships between business and education to foster the development of the region’s innovative potential, human capital, and competitiveness. Based on a synthesis of scholarly approaches to constructing various models of business-education interaction, extensively researched by both foreign and Ukrainian scholars in recent years, the paper examines the architectonics of contemporary scientific discourse and identifies the distinctive characteristics of this collaboration. It is demonstrated that foreign researchers primarily emphasize the key competences and skills that learners can acquire through the involvement of business representatives in the educational process, thereby focusing on the “outcomes” of collaboration. Conversely, Ukrainian scholars tend to provide more detailed analyses of the competitive advantages gained by the interacting parties and to examine the specific mechanisms and forms of interaction, thus focusing on the “process.” The study distinguishes three hierarchical levels of business-education interaction within the region (cooperation, partnership, strategic partnership) based on the criteria of the degree of action coordination, shared responsibility, and strategic orientation of the participants. For each level of interaction between business and education, the key forms of collaboration capable of being implemented within the region are systematized and characterized. It is demonstrated that stakeholders typically expect significant competitive advantages regardless of the specific forms of cooperation. Accordingly, the paper systematizes the potential expectations that educational institutions, businesses, and the region hold regarding their interaction. In practice, however, most actors are prepared to implement primarily basic forms of interaction. These belong to the level of cooperation and are characterized by their short-term and fragmented nature. Such actions fail to ensure a sufficient level of resource integration, joint strategic planning, and long-term alignment of the parties’ interests. Consequently, there is a probability that the expected competitive advantages will not be achieved swiftly, leading to a loss of stakeholder motivation to sustain interaction. Conversely, a transition should occur from basic forms of cooperation to the implementation of strategic partnership. This shift would enable the interacting participants to achieve comprehensive competitive advantages and provide a catalyst for the development of a regional innovation ecosystem. To enhance the motivation of the interacting participants, the study systematizes the specific competitive advantages that businesses and educational institutions gain individually by collectively implementing various forms of cooperation, partnership, strategic partnership. Awareness of the tangible benefits derivable from a specific form of interaction should serve as a key factor in fostering participants’ interest in developing future relationships. Furthermore, the paper substantiates the critical conditions required to implement projects for effective business-education interaction at the regional level, which include regulatory and legal support, institutional capacity, financial and resource provision, mutual trust and long-term motivation of the parties, shared strategic interests, advanced communication, and digital infrastructure. The study specifies the impact of strategic business-education partnerships on stimulating regional innovation processes through the application of institutional, financial, organizational, human resource, and reputational-regulatory levers. A procedure is proposed for substantiating the principles of strategic business-education partnership as a driver of regional innovative development. Using a structural-logical method, this procedure establishes causal relationships among the principles of business efficiency and competitiveness, the principles of high-quality and competitive education, and the principles of regional government efficacy. Based on the findings of the study, seven core principles of strategic business-education partnership are established: the integration of education, science, business, and government; innovation and technological leadership; human capital accumulation; efficient resource utilization; interaction adaptability and flexibility; openness, transparency, and trust; and strategic orientation and sustainable development. An assessment was conducted regarding the shift in Ukraine’s international standing in terms of innovative economic development during the reporting year compared to its pre-war state, based on the Global Innovation Index; the primary underlying factors that drove the quantitative transformation of the indicator structure calculated for Ukraine are detailed. Furthermore, a comparative analyses was performed on the achieved level of innovative development across Ukraine’s regions utilizing open national statistical data based on the following indicators: the number of organizations engaged in research and development (R&D); the total number of personnel involved in performing R&D; the number of researchers actively engaged in conducting R&D; total research and development expenditures. It is established that the primary positive shifts in terms of innovation for both the Ukrainian national and regional economies are fundamentally linked to the IT sector. In order to assess the potential for developing a regional innovation ecosystem in Ukraine, the regional quantitative characteristics of IT higher education training have been analyzed. For the three leading IT universities, identified by their total higher education enrollment, the main trajectories of business cooperation have been determined across specific academic fields. A sample has been selected of economics and management degree programs offered by Ukrainian universities that received “exemplary” accreditation certificates from the National Agency for Higher Education Quality Assurance (NAQA) between 2023 and 2025. The sample comprises six universities from Kyiv, Ternopil, Zhytomyr, and Sumy, spanning eleven degree programs across all three higher education levels established within Ukrainian higher education system. Based on self-assessment reports from each program, specific case studies of cooperation between these leading universities and businesses in their respective regions have been analyzed. Consequently, the most frequently used areas of interaction between education and business entities in the country have been systematized. The results of the State Attestation for the selected universities within the social sciences field have been analyzed as a potential indicator for verifying partnership effectiveness. Cutting-edge global practices of business-education collaboration have been disclosed, detailing the impact of such partnerships on regional development. Furthermore, specific courses of action and measures are substantiated to transform the current state of university-business cooperation observed in the country’s educational environment, which is primarily driven by the current format of accreditation procedures, into strategic partnerships yielding tangible synergistic effects for the socio-economic development of the region. The regulatory and legal framework for developing strategic business-education partnerships at both the regional and national levels in Ukraine’s has been analyzed. An assessment has been conducted regarding the orientation of Ukraine’s regulatory documents towards supporting and promoting various aspects of education-business partnership. The study substantiates directions for improving the regulatory and legislative basis to activate strategic business-education partnerships within the country’s regions. Additionally, the alignment of the State Strategy for Regional Development of Ukraine for 2021–2027 with supporting different facets of business-education partnerships in the country has been evaluated. The paper outlines the dimensions of strategic business-education partnership and practical mechanisms for their activation that should be integrated into the draft State Strategy for Regional Development of Ukraine for 2028–2034, which is currently under development. The study investigates the role of higher education as a key driver of regional innovative development in Ukraine and substantiates its impact on human capital accumulation, entrepreneurship development, innovation diffusion, and the enhanced competitiveness of the regional economy. The primary conditions for ensuring the quality of higher education are identified, among which particular emphasis is placed on modernizing degree programs, developing research activities, strengthening the practical component of training, and aligning with labor market needs. It is demonstrated that strategic partnerships between higher education institutions business serve as an essential prerequisite for improving the quality of educational services and fostering an innovely active environment within the region. The most widespread forms of education-business interaction are systematized and characterized, specifically targeting joint projects, dual education, collaborative degree programs, internships, the involvement of industry practitioners in the educational process, and support for youth entrepreneurial initiatives. An insufficient level of integration regarding entrepreneurial competencies within Ukraine’s current higher education standards is identified, which impedes the expantion of the entrepreneurial movement and inhibits the development of innovative activity among young people. The paper substantiates the key conditions for an effective strategic partnership between education and business, including mutual benefit, long-term cooperation, trust, consistency, and continuous communication among the interacting participants. Synthesizing the research findings, the study develops a conceptual framework for ensuring higher education quality as a driver of regional innovative development, reflecting the interconnection between the quality of educational services, business partnerships, and the formation of a regional innovation ecosystem. The expediency of transforming Ukrainian higher education institutions into entrepreneurial universities is substantiated as a key strategy for enhancing their competitiveness and strengthening their role in regional innovative development. The essence of the entrepreneurial university is defined, and its primary functions are systematized in light of contemporary challenges facing higher education, science, and the economy. Synthesizing scholarly approaches and practical experience, the study identifies five core functional building blocks of an entrepreneurial university’s activity: educational-competency, research-innovation, entrepreneurial-investment, partnership-integration, and regional-societal. The content of each functional block is disclosed, and tools for its practical implementation are determined. A comprehensive organizational and economic mechanism for transforming Ukrainian higher educational institutions into entrepreneurial universities has been developed, integrating organizational, educational, research-innovation, financial-economic, strategic partnership, and digital components. Their interrelations, implementation tools, and expected outcomes are determined. A phased approach to implementing this mechanism is proposed, encompassing diagnostic, project design, organizational-implementation, scaling, monitoring-and-adjustment stages of the transformation results. The study substantiates the role of strategic business-education partnerships between as a key factor for the successful execution of the university’s entrepreneurial model. It is established that the implementation of the proposed mechanism will facilitate an increase in the university’s innovative activity, foster the development of the regional innovation ecosystem, and ensure the sustainable socio-economic development of the region. A scenario-based approach to developing strategic business-education partnerships has been developed to support the innovative advancement for the region. Three interconnected development scenarios are proposed – adaptive, innovation-project, and ecosystem-based – which envision a sequential transition from basic forms of cooperation to the formation of a fully-fledged regional innovation ecosystem. For each scenario, the implementation timelines, key areas of interaction, forms of collaboration, and specific characteristics of main stakeholder engagement are determined. The study substantiates a system of Key Performance Indicators (KPIs) for both business representatives and higher education institutions, enabling an assessment of the implementation effectiveness of each scenario and the degree of goal attainment. The critical risks and barriers that may arise at each stage of partnership development are identified, alongside substantiated measures to minimize their negative impact. The study proves the necessity of a differentiated approach to scenario selection based on the level of regional innovative development, the state of the innovation infrastructure, and scientific-educational potential. Based on the evaluation of regional innovative development level, tentative guidelines for scenario implementation are determined for different groups of Ukrainian regions. The expediency of executing the ecosystem-based scenario for leading regions and the adaptive scenario for regions with a lower levels of innovative activity is substantiated. Finally, the pivot role of entrepreneurial universities in developing strategic partnerships and fostering regional innovation ecosystems is established.