Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/966
Назва: Оцінка екологічних наслідків для довкілля від діяльності підприємств по видобутку нерудних будівельних матеріалів
Автори: Загоруйко, Неллі Вікторівна
Одокієнко, Вадим Михайлович
Ключові слова: видобування;мінеральна сировина;бентонітові глини;граніт;пил;стічні води
Дата публікації: січ-2020
Короткий огляд (реферат): Актуальність теми. Якщо вплив на довкілля видобування рудних та паливно-енергетичних ресурсів добре досліджено, то вивченню екологічного навантаження підприємств по видобутку нерудних матеріалів приділялось значно менше уваги. Оскільки в Україні існує значна кількість таких підприємств, то дослідження екологічних наслідків для довкілля від діяльності підприємств по видобутку нерудних будівельних матеріалів є актуальним для вирішення екологічних проблем в Україні. Для досліджень було обрано Черкаську область як центральний регіон України. На території області знаходяться різноманітні родовища будівельних матеріалів, які займають значний відсоток земель. Підприємства по видобутку та переробці цих корисних копалин завдають різнопланову екологічну шкоду довкілля. Мета роботи: дослідження роботи найбільших видобувних підприємств Черкаської області та надання оцінки екологічних наслідків від діяльності подібних підприємств. Об’єкт дослідження: ПАТ «Дашуківські бентоніти» та Хлистунівське кар’єроуправління ДП управління промислових підприємств Укрзалізниці” або Хлистунівський кар’єрний завод. Предмет дослідження: екологічний вплив на атмосферне повітря, водні ресурси та грунти, який виникає в ході діяльності ПАТ «Дашуківські бентоніти» та Хлистунівське кар’єроуправління ДП управління промислових підприємств Укрзалізниці” або Хлистунівський кар’єрний завод. Методи дослідження: в роботі зроблений порівняльний аналіз статистичних даних за результатами річних звітів досліджуваних підприємств по формі 2 – ТП (повітря) та 2 – ТП (водгосп) за 2016-2018рр.; за стандартною методикою досліджено хімічний склад води р. Вільшанка до водозабору та після скидів стічних вод Хлистунівським кар’єрним заводом Результати дослідження. В Черкаській області всеукраїнське значення мають поклади каолінових та бентонітових руд. Окрім них видобуваються граніти, суглинки та пісок. Аналіз діяльності ПАТ «Дашуківські бентоніти» за 2016 – 2018 рр. показав, що обсяг забруднень, що надходять в атмосферу є прямо пропорційнім продуктивності основних виробничих процесів. Аналіз екологічного впливу на довкілля Хлистунівського кар’єрного заводу показав, що головною екологічною проблемою заводу було забруднення атмосферного повітря та шумове забруднення в робочій зоні. На сьогодні видобувні роботи не проводяться. Для місцевої ОТГ продовження виробничої діяльності підприємства має важливе соціально-економічне значення, оскільки Хлистунівське кар'єроуправління є одним із основних бюджетоутворюючих підприємств Городищенського району. Суглинки є сировиною місцевого значення, можуть видобуватись без обмежень як з побутовою, так і з господарською метою. При цьому користувачі цих ресурсів мають право робити це без спеціального дозволу та гірничого відводу. Екологічні наслідки від діяльності по видобуванню суглинків значно менше ніж від видобування кам’яної будівельної сировини. Вони порівняно неглибокі і потребують менших зусиль на рекультивацію порушених земель. Наукова новизна: в роботі вперше надано оцінку діяльності видобувних підприємств Черкаської області не тільки з точки зору їх екологічного впливу, але й як соціально-економічної складової сталого розвиту для місцевих територіальних громад. Теоретичне і практичне значення: Доведено, що видобування будівельних матеріалів місцевого значення має більш важливе значення для економічного розвитку місцевих територіальних громад ніж екологічні наслідки такої діяльності. Екологічні проблеми регіону знаходяться у прямій залежності від інтенсивності видобувної діяльності підприємств, після їх призупинення невирішеним питанням є деформація рельєфу та ландшафту місцевості. Визначені перспективні шляхи покращення екологічного стану ділянок добування мінеральної сировини після призупинення діяльності гірничих підприємств. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (36 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 83 сторінки друкованого тексту, основна частина – 47 сторінок.
Actuality of theme. The ecological significance of the extraction companies for the environmental has been well researched. Much less attention has been paid to the study of the negative consequences for ecology from companies mining materials for construction industry. In Ukraine are a many such enterprises. Cherkasy region is the central region of Ukraine. There are various mineral deposits on the local territory, which occupy a considerable percentage of land. Mining companies cause diverse ecological damage to the environment. Comprehensive analysis of ecological impacts from the activities of building minerals mining companies is relevant for solving problems of sustainability this region. The purpose of the work: to study of the work of the largest mining companies in the Cherkasy region and provide an assessment of the environmental impact from their activities The object of study: private company (PJSC)«Dashukivsky bentonites», state company «Khlystunivsky quarry plant». The subject of research: changes in condition on atmospheric air, water resources and soils arising from the activity of PJSC "Dashukivsky bentonites" and Khlystunivsky quarry plant Research methods: There has been comparative analysis of statistical data on the results of the annual reports of the studied companies in the form 2 - TP (air) and 2 - TP (water supply) for 2016-2018; the chemical composition of the water of the Vilshanka River before water intake and after the wastewater discharges by the Khlystunivsky quarry plant has been studied by standard methods Results of the research. In the Cherkasy region, deposits of kaolin and bentonite clays are of national importance. In addition, local companies mining granites, loam and sand. The analysis of the activity of PJSC “Dashukivsky bentonites” for 2016 - 2018 showed that the amount of pollutants entering the atmosphere is directly proportional to the productivity of the main production processes. An analysis of the environmental impact of the Khlystuniv quarry plant revealed that the main environmental problem of the plant was air pollution and noise pollution in the work area. At present, there are mining operations paused. The continuation of the mining activity of the plant is a great socio-economic importance for local government, as the Khlistunovsky quarry is one of the main budget-forming companies of Horodyshche district. Loam is a mineral material of local importance and can be extracted without restriction for both domestic and economic purposes. Local users of these resources have the right mining loam without special permission of the government. Loam extraction has far less negative impact than stone mining. Extraction areas are relatively shallow and require less effort to reclaim disturbed lands Scientific novelty: There has been an assessment of the activity of the leading mining companies of the Cherkasy region not only in terms of their environmental impact, but also as a socio-economic component of sustainable development for local territorial communities. Theoretical and practical significance: It is proved that extraction of building materials of local importance is more important for the economic development of local territorial communities than the environmental consequences of such activities. The ecological problems of the region are directly dependent on the intensity of the mining activity of the companies, after their suspension the unresolved issue is the deformation of the terrain. Prospective ways of improving the ecological status of the mineral extraction sites after the suspension of the mining plants are identified. Structure and scope of work. The master's qualification work consists of introduction, annotation, two chapters, conclusion, list of references (36 sources), graphic documentation, applications. The full amount of work is 83 pages of printed text , the main part is 47 pages.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/966
Розташовується у зібраннях:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
робота Одокієнко.pdf
  Restricted Access
1.54 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Будівельний факультет 
Кафедра екології 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ ВІД 
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ПО ВИДОБУТКУ НЕРУДНИХ БУДІВЕЛЬНИХ 
МАТЕРІАЛІВ 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-803 
спеціальності 101 «Екологія» 
                             (шифр і назва спеціальності) 
_Одокієнко В.М.__________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Загоруйко Н.В.  _________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М.______ 
                           (прізвище та ініціали) 
Рецензент Осипенко В.В. 
                 (прізвище та ініціали) 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
 
2 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
 1.1 Аналіз стану гірничої промисловості України та її впливу на 5 
довкілля 
 1.2 Характеристика нерудних корисних копалин для будівельної 15 
галузі  
 1.3 Аналіз державної політики щодо експлуатації родовищ 20 
будівельних матеріалів 
2 Оцінка екологічних наслідків для довкілля від діяльності підприємств 30 
по видобутку нерудних будівельних матеріалів 
 2.1 Характеристика родовищ нерудних будівельних матеріалів в 30 
Черкаській області як центральному регіоні України 
 2.2 Аналіз екологічного впливу на довкілля від діяльності ПАТ 42 
«Дашуківські бентоніти» 
 2.3 Аналіз екологічного впливу на довкілля від діяльності 55 
Хлистунівського кар’єроуправління ДП управління промислових 
підприємств Укрзалізниці або Хлистунівського кар’єрного заводу 
Висновки 77 
Перелік посилань 80 
Додатки 84 
 
 
 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
        
В сучасному Світі спостерігається глобальна екологічна криза, однією з 
причин якої є значні викиди в атмосферне повітря парникових газів. В зв’язку з цим 
суспільство багатьох країн вимагає від своїх урядів проведення зваженої політики 
в галузі видобувних та переробних підприємств. За роки радянської влади в Україні 
склалася ситуація, при якій в економіці країни провідне місце займають сировинно 
– видобувні і переробні  підприємства, пов’язані з паливно-енергетичною та 
металургійною промисловостями. Як наслідок екологічний стан країни є 
загрозливим. 
Поширенню кризових екологічних процесів сприяє відсутність жорсткого 
покарання за екологічні злочини, недостатнє фінансування природоохоронної 
діяльності, особливо на регіональному рівні та пріоритетності економічної 
складової розвитку країни за рахунок соціальних та екологічних програм. 
Україна багата на корисні копалини різного спрямування. Видобування 
корисних копалин суттєво впливає на ландшафт, сприяє забрудненню атмосфери 
та водних ресурсів, погіршує здоров’я місцевого населення. Гірничопромислове 
виробництво здійснює найбільш сильний техногенний вплив на довкілля. В різних 
регіонах України характер та ступінь техногенних навантажень на навколишнє 
середовище, а відповідно і його трансформація, не однакові і залежать, в 
основному, від масштабу покладів, а відповідно, й масштабів гірничої маси, що 
видобувається та переробляється; хімічно-мінерального складу видобувної 
гірничої маси; технології збагачення та переробки корисних копалин [1]. Якщо 
вплив на довкілля видобування рудних та паливно-енергетичних  ресурсів добре 
досліджено, то вивченню екологічного навантаження підприємств по видобутку   
нерудних матеріалів в окремих регіонах приділялось значно менше уваги. Оскільки 
в Україні існує значна кількість таких підприємств, то дослідження  наслідків для 
довкілля від діяльності виробництв по видобуванню нерудних будівельних 
матеріалів є актуальним для вирішення екологічних проблем в Україні. Для 
4 
 
досліджень було обрано Черкаську область як центральний регіон України. На 
теріторії області знаходяться різноманітні родовища будівельних матеріалів, які 
займають значний відсоток земель. Підприємства по видобутку та переробці цих 
корисних копалин завдають різнопланову екологічну шкоду довкіллю. Метою 
роботи було дослідження діяльності найбільших видобувних підприємств 
Черкаської області та надання оцінки екологічних наслідків від їхвиробничих 
потужностей.  
Об’єктом досліджень обрано два найбільших видобувних підприємства 
Черкаської області:  ПАТ « Дашуківські бентоніти» та Хлистунівський кар’єрний 
завод у складі ДП «Промислові підприємства» Укрзалізниці у якості  модельних 
об’єктів для оцінки негативного впливу на довкілля видобувної галуззі Черкаської 
області. 
Для вирішення поставленої мети були поставленні такі завдання: 
– проаналізувати стан гірничовидобувної промисловості України та 
надати характеристику нерудних будівельних матеріалів; 
– охарактеризувати державну політику щодо експлуатації родовищ 
будівельних матеріалів та мінімізації її негативного тиску на довкілля; 
– ознайомитись з діяльністю ПАТ «Дашуківські бентоніти» та 
Хлистунівського кар’єрного заводу; 
– оцінити екологічні наслідки від діяльності  об’єктів досліджень для 
Черкаського регіону.  
  
 
 
 
 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Аналіз стану гірничої промисловості України  
 
Гірничу промисловість складають галузі важкої промисловості, що 
поєднують у собі геологічну  розвідку родовищ корисних копалин, їх видобування 
та збагачення. Серед різних галузей гірничої промисловості окреме місце займає  
видобування мінеральної сировини для будівельної індустрії, вогнетривкої та 
керамічної промисловості [1].  
Гірнича промисловість має специфічні особливості, що впливають на 
техніко-економічні показники її роботи та процеси управління. До числа 
особливостей відносяться наступні [2]: 
–  визначальний вплив природних факторів;  
–  прив’язка до родовищ корисних мінеральних ресурсів; 
– перманентні гірничо-геологічні умови розробок родовищ корисних 
мінеральних ресурсів;  
– необхідність проведення безперервних екологічних захисних робіт, що 
вимагає значного фінансування і призводить до збільшення собівартості 
видобування;  
– обмеженість розробок видобування мінеральних ресурсів через їх обсяги 
запасів (від 15 до 65 років і більше);  
– висока фінансова затратність; 
– різноманітність умов розташування мінеральних ресурсів у родовищах, 
через що використовуються різні системи видобування, технології, способи і види 
механізації робіт при однаковому способі відпрацювання родовищ;  
– складність роботи гірничої техніки, через що спостерігається високий 
рівень амортизації устаткування. 
Нашу країну можна віднести до найбагатших  держав світу з кількості 
родовищ мінеральних ресурсів та їх запасів, оскільки Україна  володіє 5% 
6 
 
розвіданних та тих, що експлуатуються, покладів корисних копалин з усих 
Світових запасів. На сьогодні вже  розвідано більше двадцяти тисяч покладів 
приблизно 110 видів мінеральних ресурсів (рисунок 1.1). 
 
 
 
Рисунок 1.1. – Корисні копалини та добувні басейни  України  
 
Не всі з них мають економічне значення. Лише біля 8000 існуючих запасів 
мінеральних ресурсів знаходяться у реєстрі Державного балансу запасів та 
розробляються  підприємствами України. Серед корисних ресурсів, що мають 
економічне значення, головне місце за обсягами видобування займає кам’яне 
вугілля. Важливе значення для розвитку чорної та хімічної промисловості мають 
родовища паливно-енергетичних, рудних та нерудних ресурсів. Стрімко 
розвивається будівельна галузь країни, яка використовує різноманітні будівельні 
мінеральні ресурси. Важливе місце для розвитку рекреаційної та санаторно – 
курортної галузі мають запаси мінеральних вод. Поклади корисних мінеральних 
ресурсів територіально поширені в Україні дуже широко. Дані геологічної розвідки 
7 
 
визначають перше місце  нашої батьківщини  серед європейських  країн за обсягами 
залізних, марганцевих та різновидів нерудних матеріалів. Не зважаючи на 
занедбання багатьох підприємств в період становлення незалежності країни, 
гірнича галузь України не втратила свої можливості і зберігає провідні місця серед 
країн Світу з видобування залізних і марганцевих руд, кам’яного і бурого вугілля, 
руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, кам’яної та калійної солей. 
Видобувається також нафтогазова сировина, інші мінерали [4].  
На території країни обсяги Донецького та Львівсько-Волинського покладів 
чорного вугілля дозволяють видобувати його   у обсязі майже 5% від 
загальносвітових видобувань, хоча внаслідок військових дій у Донецькій та 
Луганській областях вугільна галузь господарства переживає не найкращі часи. 
Видобування залізних і марганцевих руд дозволяє  експортувати їх в різні країни 
світу та закладати базу розвитку чорної металургії, продукція якої є важливою 
складовою українського експорту. На території України видобувається руда урану, 
рідкісноземельних металів: титану, цирконію, ґерманію. Великі запаси  самородної 
сірки, кам'яної і калійної сульфатних солей стають запорукою розвитку вітчизняної 
хімічної промисловості. Видобування будівельних матеріалів, а саме 
облицювального каменю (ґраніти, габро, лабрадорити і ін.), піску, цементної  та 
керамзитової сировини забезпечує розвиток будівельної галузі, що нарощує свою 
потужність  в останні роки.  
Із усих українських покладів мінеральної сировини, які експлуатуються і 
мають промислове значення,  80% складають поклади будівельної сировини 
(суглинок, пісок, глина, камінь – 43%) , торфу (19%), сапропелю (озерного мулу – 
3%) та питної води (12%). З них найбільш перспективними у розрізі видобування 
мінеральних ресурсів, що йдуть на експорт в зарубіжні країни є каолінові глини: 
вторинні та вогнетривкі; різновиди кам’яних ресурсів, що використовуються в 
облицювальних роботах: граніт, габро, лабрадорит; кварцового піску для скла, 
кам’яного матеріалу для виробництва щебеню. Видобування сировини для 
виробництва сучасних будівельних матеріалів: цементів (вапняку, крейди, 
8 
 
мергелю, глини), гіпсу, базальту для утеплювальних технологій збільшується в 
обсягах, оскільки будівельна галузь України стрімко розвивається. Окреме 
перспективне місце у видобуванні корисних ресурсів займають підземні мінеральні 
питні води [5]. 
Розвідані запаси покладів корисних копалин дозволяють спрогнозувати 
подальше успішне нарощування виробничих потужностей українських видобувних 
підприємств   в ринкових умовах. З цією метою урядом держави запропонована 
«Програма розвитку мінерально-сировинної бази  України на період до 2030 року». 
В ній пропонуються оптимальні шляхи розвитку і вдосконалення мінерально-
сировинної бази, виходячи з умов, які реально склалися у країні та світі. Головна 
мета заходів, які реалізуються – забезпечення стабільної роботи вітчизняного 
промислового комплексу необхідною сировиною, зменшення його залежності від 
імпортної сировини та збільшення  експортного мінерально-сировинного 
потенціалу країни за рахунок розширення її асортименту, обсягів та якості [6]. 
 У розвитку економіки країни видобування та переробка мінеральних 
корисних копалин займає важливе місце. Разом з тим, гірнича галузь є потужним 
забруднювачем довкілля. Ця негативна роль  поєднує в собі  три головних 
напрямки: руйнування ландшафтів, забруднення  атмосфери внаслідок значного 
відсотку відкритого способу видобування корисних копалин та забруднення 
рідкими відходами видобування гірських порід водних ресурсів. На сьогодні в 
країні більш, ніж 70% обсягів гірничих робіт відбувається відкритим способом в 
кар’єрах. Розвиток таких робіт призводить до  збільшення глибини і площі кар'єрів, 
відчужуваних земель та  супроводжується ускладненням умов видобування 
копалин. Розвиток видобувної галузі спричиняє серйозні порушення у екосистемах: 
відводяться значні площі земель під відвали пустої породи, шламосховища, 
ставків-накопичувачів високомінералізованих шахтних і кар’єрних вод. 
Спостерігається  деформація земної поверхні над виробленою територією 
рудників, що загрожує техногенними землетрусами; населенню загрожують 
постійні підтоплення земель та житлових будинків; відбувається забруднення води 
9 
 
поверхневих та підземних джерел, забруднення атмосфери викидами  детких 
сполук сірки, вуглецю, азоту, що призводить до формування кислотних опадів [7]. 
Сучасні технології видобування та переробки мінеральних ресурсів все одно 
призводять до утворення значної маси відходів, інколи, навіть до 90%, через що 
вилучаються значні площі земель. 
При  видобуванні корисних копалин несприятливі екологічні фактори, що 
впливають на стан земель поділяють на ті, що спричиняють кількісні та ті, що 
призводять до  якісних змін довкілля. В першому випадку визначається загальна 
площа земель, вилучених з обігу через гірничовидобувні роботи та площа 
порушених ділянок грунту. Зміни стану порушених територій визначаються за 
допомогою якісного обліку несприятливих антропогенних факторів. 
В районах видобування корисних копалин суттєво несприятлива ситуація для 
поверхневих та підземних вод внаслідок умов видобування  покладів мінеральних 
копалин або через скиди у відкриті водойми рідких мінеральних відходів 
перероблених матеріалів. Також може змінюватись рівень грунтових вод, через що 
в населенних пунктах порушується водопостачання населення, а в природних 
екосистемах через зниження рівня поверхневих вод порушується живлення 
деревних пород рослин, пасовищ. Поступово рослинний склад ландшафту 
змінюється,  починається вимирання лісів, збіднення екосистем. 
Значний тиск  через гірничовидобувні роботи здійснюється і на атмосферне 
повітря. Повітря забруднюється викидами з різних джерел забруднення: з 
організованих та неорганізованих джерел, відвалів пустої породи, вантажних робіт 
та ін. Інколи відвали самозаймаються і тоді у повітря потрапляють газоподібні 
продукти згорання пустої породи або шлаків. Головним джерелом забруднення  в 
гірничій промисловості є потужні вибухи на кар’єрах, які здійснюються  при 
видобуванні корисних копалин відкритим методом; транспортування породи на 
поверхню землі, її відвантажування у транспорт – це головні джерела пилового 
забруднення атмосфери. Значні обсяги породи в териконах часто самозагоряються, 
через що в повітря викидаються сполуки сірки, азоту, вуглецю 6. 
10 
 
З усих складових біосфери найбільшому тиску та незворотним зрушенням 
піддаються надра. Надра за своїми властивостями та складом не можуть швидко 
відновлюватись, а видобування вичерпних мінеральних ресурсів робить їх 
відновлення неможливим. Саме тому в гірничовидобувній галузі керуються 
законодавчими документами стосовно охорони надр, спрямованих на доцільне та 
комплексне їх використання. 
Наслідки діяльності гірничовидобувних підприємств мають велике 
економічне та соціальне значення як для місцевих громад, так і для країни в цілому. 
Осадження пилу та хімічних сполук після проведення видобувних робіт, зміна 
складу та рівня грунтових вод в регіонах, розвиток вітрової та водної ерозії – все 
це погіршує стан здоров’я місцевого населення, знижує продуктивність 
сільськогосподарських земель, якість лісового господарства. 
Тривале видобування корисних копалин призводить до порушення водного 
балансу грунтів, з’являються проблеми з шахтними водами, які забрудненні 
сполуками сірки, хлору, важкими металами та потребують постійного 
відкачування з шахт. Високомінералізовані води після відкачування скидаються 
без очищення в поверхневі водойми, що призводить до загибелі місевої іхтіофауни.  
Видобування значних обсягів паливно-енергетичних ресурсів (нафти, газу, 
вугілля) може провокувати просідання земної поверхні, спричиняти техногенні 
землетруси та викликати незворотню деформацію  місцевих ландшафтів. 
В підручнику Певзнера М.Е. з гірничої екології  виділено чотири різних 
групи впливу на довкілля під час діяльності гірничих підприємств (таблиця 1.1). 
Але ця класифікація не в повній мірі відображає всі особливості впливу гірничого 
виробництва на навколишнє середовище, оскільки не враховуються фізико-хімічні 
зміни ландшафтів. 
 
 
11 
 
Таблиця 1.1 – Характеристика впливу на довкілля підприємств 
гірничовидобувної галузі 
Група  Характеристика впливу 
І утворення підземних пустот і порожнин, що з’являються після 
видобування корисних мінеральних ресурсів і відкачки шахтних вод, 
осадження земель 
ІІ збиток сільському і рибному господарствам від впливу відкачених 
сильномінералізованих шахтних вод 
ІІ збиток сільському господарству і лісовій справі через викиди 
сірчистих  газів, що призводять до кислотних опадів 
ІV збиток будівлям і земельним угіддям внаслідок утворення териконів, 
відстійників шахтних вод і складування відходів 
 
Класифікація екологічного впливу гірничовидобувної діяльності на 
навколишнє середовище з урахуванням фізико-хімічних перетворень наведена у 
таблиці 1.2. Згідно з цією класифікацією розділяють геохімічний, гідрологічний та 
фізико–хімічний вплив досліджуваної галузі господарства. 
Внаслідок  геохімічного впливу змінюється рельєф місцевості, геологічна 
структура, ґрунт і відбувається пошкодження будівельних та інженерних споруд. 
Через гідрологічний вплив змінюється  рівень та склад підземних вод; 
погіршується  якість води  поверхневих водоносних горизонтів, погіршується 
водний режим ґрунтового шару; відбувається механічне ущільнення ґрунтів.  
В результаті фізико-хімічного впливу хімічних та термічних перетворень 
змінюється  склад, властивості, параметри  атмосферного повітря, вод і ґрунтів. 
В зв’язку з цим перед урядом країни дуже гостро стоїть питання скорочення 
та утилізації відходів гірничої галузі господарства. 
 
12 
 
Таблиця 1.2 –  Характеристика фізико-хімічних змін довкілля внаслідок 
діяльності гірничих підприємств 
Геохімічні Гідрологічні Хімічні Термічні 
Деформація Забруднення вод Скиди засолених. Скиди підігрітих 
поверхні   брудних вод вод 
Зберігання Використання Вплив токсичних Нагнітання 
відходів підземних вод з компонентів  у підігрітих вод і 
збагачувальних різною метою складі породних порід 
фабрик та інших Дренування відвалів і 
відходів. родовищ хвостосховищ 
   
Сформувався новий напрямок по вторинному використанню відходів 
видобувної галузі, поступово відбувається вдосконалення технологій видобування 
та переробки мінеральних ресурсів. На жаль, хоча частина техногенних відходів 
сьогодні і залучається до використання, це не вирішує проблеми в цілому. 
Величезні території відпрацьованої породи, шламу часто стають джерелами 
стихійних пожеж з усима екологічними наслідками для цих локальних територій. 
Терикони порожньої породи стають джерелом викидів пилу, що призводить до 
забруднення атмосферного повітря та навколишніх земель. Таке запилене повітря 
провокує спалахи респіраторних захворювань серед місцевого населення, особливо 
у дітей. Міста, на території яких розміщуються великі видобувні та переробні 
підприємства, характерізуються підвищенною захворюваністю людей на 
онкологічні захворювання. 
ХХІ сторіччя характеризується не тільки розвитком глобальної екологічної 
кризи на планеті, але і поступовим переходом суспільства до сталого розвитку. 
Застосування принципів сталого розвитку для гірничовидобувної галузі зводиться 
до раціонального використання наявних природних ресурсів. Зусилля 
індустріальних країн направлені, перш за все, на попередження і мінімізацію 
утворення відходів, а потім на їх повторне та вторинне використання, розробку 
13 
 
ефективних методів переробки, знешкодження і остаточного видалення, причому 
поховання застосовується тільки для відходів, що не забруднюють навколишнє 
середовище. Всі ці заходи, безперечно, зменшують негативний вплив відходів 
промисловості на природу, але не вирішують проблему їх прогресуючого 
накопичення в навколишньому середовищі, а, отже й, наростаючої небезпеки 
проникнення в біосферу шкідливих речовин [8]. 
 Мінімізація негативної дії відходів мінеральної сировини на навколишнє 
середовище пов’язана із їх ізоляцією від природного середовища та подальшою 
утилізацією. Техногенні зони, що виникли при функціонуванні гірничодобувних 
підприємств потребують особливої уваги у зв’язку з локальним накопиченням 
значних обсягів таких небезпечних відходів. Стратегія країн – учасників 
Базельської конвенції відносно відходів на початок XXI століття полягає в тому, 
щоб використання відходів і управління ними знаходилося в рівновазі зі сталим 
розвитком [9]. Найчастіше перевага віддається розробці систем пасивної обробки 
відходів, оскільки застосування систем активної обробки цих відходів може 
викликати проблеми з поводженням із цими відходами після закриття шахт. 
Перспективи гірничодобувної промисловості базуються на глибоких змінах, що 
відбуваються у зв’язку з:  
– загостренням регіональних екологічних проблем;  
– розширенням країн – експортерів мінеральної сировини;  
– зобов’язаннями країн у межах Стратегії сталого розвитку.  
До екологічних завдань сталого розвитку гірничовидобувних підприємств в 
Україні відносять [10]:  
– впровадження маловідходних ресурсозберігаючих технологій добування та 
комплексної поглибленої переробки сировини;  
– удосконалення механізмів ліцензування та оплати за використання надр;  
– пошук нових родовищ мінеральної сировини на принципах еколого –
економічної доцільності їх освоєння;  
14 
 
– забезпечення можливості використання техногенних родовищ і відходів 
при формуванні балансу природних ресурсів на всіх рівнях природокористування;  
– забезпечення державного контролю над обсягами, повнотою, ефективністю 
та доцільністю використання невідновлювальних природних ресурсів.  
Екологічні заходи в гірничодобувній галузі є різноплановими та затратними. 
Багаті транснаціональні гірничодобувні компанії виділяють на природоохоронну 
діяльність значні кошти, залучають сучасні інноваційні технології, що 
забезпечують зменшення тиску на атмосферне повітря, воду та проводять більш 
досконалу утилізацію відходів з застосуванням їх вторинної переробки. Велика 
затратність таких заходів призводить до того, що невеликі гірничодобувні компанії 
працюють за застарілими технологіями  і  тому становлять серйозну загрозу для 
довкілля.  
Транснаціональний характер багатьох проблем гірничодобувної 
промисловості вимагає від урядів країн Світу та Європи ефективного і гнучкого 
підходу. Проголошується принцип відповідального і доцільного використання 
мінеральних ресурсів і ресурсів металів, що називається принципом безпечного 
використання [11]. В кінці ХХ – на початку ХХІ ст. уряди постіндустріальних країн 
закривають шахти через їх нерентабельність. Це породжує великі екологічні 
проблеми, навіть тоді, коли запаси уже практично вичерпані. Найбільш гострі 
еколого-геологічні проблеми існують в межах гірничовидобувних районів під 
впливом гідрогеологічних, інженерно-геологічних і гідрогеохімічних чинників 
Масштаби і потенційний екологічний ризик гірничодобувної галуззі господарства 
привертає все більше уваги з боку суспільства в ракурсі невирішених екологічних 
питань. Саме тому галузеві асоціації, такі як Міжнародна рада з гірничодобувної і 
металургійної промисловості, розробляють принципи сталого розвитку і відповідні 
стандарти гарантій (які узгоджуються з міжнародно визнаними стандартами 
забезпечення усталеності АА1000), обов’язкові для своїх членів [6]. 
15 
 
1.2 Характеристика нерудних корисних копалин для будівельної галузі 
  
Природна сировина для будівельної галузі поєднує у собі як тверді ресурси 
(деревина, каміння), так і  в'язку сировину, що знаходиться в різних геологічних 
шарах землі. Як правило, кам’яні будівельні матеріали отримають шляхом 
подрібнення скель, або з пухких гірських порід. За статистичними даними, 
будівельною сировиною є мінеральні ресурси природного походження з середньою 
густиною більше 2000 кг/м3, і які не потребують додаткових змін для поліпшення 
хімічного складу вихідних продуктів [12]. 
Простори української держави за даними геологічної розвідки містять значні 
запаси мінеральних ресурсів нерудного походження, що можуть 
використовуватись в усих напрямках будівельної промисловості. В залежності від  
складу та технологічних властивостей вони слугують для виготовлення цементу, 
пористих заповнювачів, цегли та черепиці, будівельної кераміки та інших 
облицювальних матеріалів. При будівництві доріг, залізничних колій  
використовують щебінь та гравій різної фракції, що отримують шляхом дробіння. 
Таким чином, різні фізичні та механічні ознаки  будівельних матеріалів природного 
походження обумовлюють їх використання  і можуть використовуватись в багатьох 
різних видах будівельних робіт. 
Різновиди твердих матеріалів природного походження для будівництва 
представлені у таблиці 1.3. 
В будівельній галузі велике значення має виробництво цементу. Серед 
пострадянських країн наша держава за запасами родовищ та обсягами видобування 
сировини, необхідної для цементної галузі будівництва  займає провідне місце. 
Виробництво цементної продукції потребує карбонатної та глинистої сировини. До 
першої групи відносять мергель, вапнякови породи, крейду, до  другої – різновиди 
глинистої сировини. В якості мінеральних домішок використовується також гіпс.  
 
16 
 
Таблиця 1.3 – Групи нерудних корисних копалин та напрямки їх 
використання у будівництві 
№ Природні властивості Перелік копалин Застосування 
будівельних матеріалів 
1 в’яжучі  крейда, вапняк, виробництво цементу, 
глина, мергель бетону, мінеральних 
домішок 
2 кам’яні граніт, виробництво буту, 
лабрадорит,  щебеню, облицювального 
базальт габро, каменю 
пісковик,  
3 легкі заповнювачі керамзит, утеплювачі, гідроізоляти, 
перліт,глинки, цегла, черепиця 
пісок, скляний 
пісок, гравій 
 
Вапнякові породи використовуються у будівництві з різною метою: під час 
будівництва осель, для отримання бутового матеріалу та щебеню; навіть для 
отримання вапна шляхом випалювання. В технологічних процесах по отриманню 
різних марок бетонів та інших розчинів, що використовуються в будівельній галузі,  
застосовують будівельне вапно. Часто населення в побуті використовує і крейду. 
Змішаний глинисто – карбонатний склад мергелю обумовлює його 
використання і в вапняковому напрямку: цемент, гідравлічне вапно, вапно для 
сільського господарства, і з урахуванням глинистого вмісту,  для отримання 
цементних сумішів різних марок, різновидів цегли. Експлуатаційні обсяги  цієї 
сировини знайдені  в геологічних  регіонах по всій території країни. 
В Донецькій та та Закарпатській областях поширені поклади гіпсу, який  
застосовується в різних галузях промисловості, зокрема в целюлозно-паперовій, 
хімічній, будівельній галузях та сільському господарстві [13]. 
Створення автомобільних доріг, залізничих колій потребує  щебінь та гравій, 
які отримують  з граніту. Кам’яні будівельні матеріали  поширені по всій країні. До 
них належать породи різного геологічного походження. Зокрема: 
– вулканічного (тверді кам’яні породи); 
17 
 
–  метаморфічного (гнейс, кварцит); 
– осадового (пісковик, вапняк).  
Під час проектування житлових будівель використовують облицювальний 
камінь. Він має багато різновидів, які залежать від мінерального складу, фізичних 
та хімічних властивостей. Саме через це його широко використовують при 
реалізації різних архітектурних проектів. Поклади облицювального каменю 
урізноманітнені твердими кам’яними породами (гранітом, лабрадоритом, габро, 
мармуром та ін.). Найчастіше зустрічаються граніти та їх похідні, запаси яких 
складають приблизно половину від розвіданих родовищ по всій території країни. 
Поклади декоративно-облицювальних порід каменю, що використовуються в 
будівельних роботах, найкраще представлені в Житомирській та Кропівницькій 
областях. Родовища пиляльного каменю зосереджені переважно в Одеському  та 
Вінницькому регіоні. 
Легкі заповнювачі в будівельній галузі представлені в першу чергу  
глинистими породами та їх похідними, родовища яких  знайдені  по всій країні, але 
їх розподіл неоднаковий. Найбільші поклади за обсягами керамзитової сировини 
знайдені в східно-південому регіоні України. Добавка солярового мастила до цих 
будівельних ресурсів утворює керамзитовий гравій різних марок.   
Іншим прикладом сипучих заповнювачів мінерального походження є  
перліт. Керамоперліт, гіпсоперліт  в сучасних будівельних технологіях 
використовуються як теплоізоляційні і звукопоглинаючі засоби. Найбільш багаті 
поклади цієї сировини знайдені у Закарпатській області. 
Кварцвміщуючий пісок зустрічається по всій території країни – розвідано 
понад 100 великих за обсягами покладів цього ресурсу. Територія Харківської, 
Чернігівської, Донецької та Львівської областей має найбільші за визначеними 
обсягами родовища кварцвміщуючого піску. Невеликі родовища скляного піску 
поширені переважно в західних областях України. 
Виробництво скла та скляних виробів потребує особливих, скляних  пісків. 
Застосування скла надзвичайно різноманітне. В будівництві в якості скла в 
18 
 
склопакетах; в  мистецтві як художнє скло; технічне скло при виробництві тари та 
посуду, автоскло в автомобілях. В ХХІ ст. з’явились нові  вироби зі скла: стемаліт, 
сіталіти та шлакосіталі, труби із термостійкого скла, для виробництва скляного 
посуду та труб [13]. 
Для виробництва цегли та черепиці використовують різновиди глинистого 
матеріалу. Глинисті родовища також поширені по всій території країни і є  
найбільш масовими як за кількістю покладів, так і за обсягами по даним геологічної 
розвідки. 
На карті мінеральних ресурсів України за даними Геокадастру знаходиться 
приблизно 900 родовищ піску, більшість яких є невеликими. Поклади піску з 
обсягом понад 10 млн. м3 утворюють понад 20% від усіх розвіданих запасів. 
Державних стандартів, регламентуючих якість піску не існує, через що  сировина 
оцінюється окремо в кожному конкретному випадку. Пісок виконує різні функції в 
будівельних матеріалах: як наповнювач в’яжучих сумішей, для  штукатурних робіт, 
для виробництва бетону, силікатної цегли, черепиці, як асфальтна маса при 
будівництві автомобільних доріг. Окреме місце займає суміш з піску та гравію, 
поклади такої сировини зосереджені  переважно в Івано-Франківській, 
Чернівецькій  та  Львівській областях. За даними геологічної розвідки їх обсяги 
становлять майже 80 % від усіх запасів країни. Піщано-гравійні суміші головним 
чином задіяні при будівництві залізничних колій та автошляхів, а також  можуть 
використовуватись в промисловості, під час будівництва автомобільних шляхів та 
гідротехнічних споруд. 
Базальти використовуються для виробництва мінеральної вати  та 
теплозвукоізоляційних матеріалів. Їх поклади  зустрічаються лише в межах 
Волино-Подільської плити. Надзвичайна міцність базальту дозволяє 
використовувати його як сировину для кам’яного лиття. Базальт  також є кам’яною 
породою, що має унікальні властивості: високу хімічну стійкість, твердість, опір до 
стирання та діелектричність. 
19 
 
Природні будівельні матеріали потребують після видобування відносно 
нескладної обробки. В нашій країні розроблена та затверджена Інструкція із 
застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду 
надр до родовищ будівельного й облицювального каменю. Згідно цієї класифікації 
покладами мінеральних будівельних ресурсів вважаються визначені просторово та 
економічно прораховані  райони надр, в яких знайдені та фінансово обраховані 
гірські породи, які за своїми властивостями, кількістю, якістю та умовами 
залягання можуть використовуватись в будівництві та видобуваються в 
промислових масштабах згідно до діючих вітчизняних стандартів та технічних 
вимог. Для того, щоб геологічно розвідані родовища будівельного й 
облицювального каменю перейшли у разряд тих, що експлуатуються, необхідно 
щоб їх запаси та розміщення були економічно доцільними за умови раціонального 
надрокористування та дотримання законодавчих актів  щодо охорони надр і 
довкілля [14]. 
Додаткова  переробка будівельного каменю  відбувається з урахуванням  
вимог, що представлені у діючих стандартах до якості щебеню та гравію [15]: 
– при середній  густині щебеню більше 2000 кг/м3 він може застосовуватись 
при виробництві монолітних і збірних бетонних і залізобетонних конструкцій, як 
баластний шар залізничного шляху. Як основу і покриття автодоріг застосовують 
щебінь з супутніх порід, з відходів гірничо-збагачувальних підприємств. При 
виробництві  асфальтобетонних дорожніх і аеродромних сумішів використовують 
щебінь, гравій природний і дроблений пісок;  
– для характеристики щебню, гравію і щебню із гравієм аналізується 
гранулометричний і петрографічний склад сировини, вміст зерен пластинчастої і 
голкуватої (для щебню) форми, міцність, вміст зерен слабких порід, наявність 
вкраплень грудкової глини, морозостійкість, густина, пористістість і 
водопоглинання. 
20 
 
ДСТУ Б В.2.7-75-98 визначає вимоги до фізико-механічних властивостей і 
петрографічного складу щебеню [16]. Згідно стандарту щебінь поділяється на різні 
фракції в залежності від величини (таблиця 1.4). 
 
Таблиця 1.4 – Різні фракції щебню згідно його розмірів 
№ Тип фракції Розміри щебню (мм) Властивості, що беруться до 
уваги 
1 І 5-10 міцність, стійкість, вміст зерен 
2 ІІ 10-20 слабких порід, вміст 
3 ІІІ 20-40 природних радіонуклідів, 
4 ІV 40-80 домішки, форма зерен, 
5 нефракціонований ≤5, ≥80 
 
 Якщо споживач не потребує продукції щебню певної фракції, дозволяється  
виробництво суміші наведених фракцій щебню, або навіть нефракціонованого, але 
у договорах обов’язково передбачаються вимоги до продукції, зазначені у діючому 
стандарті.  
При подрібненні гірських порід з декоративними властивостями можливо 
отримання декоративного щебеню, який може використовуватись при виробництві 
штучних облицювальних плит. Вимоги до такого щебеню прописані в ГОСТ 22856-
89, який досі діє на теренах країни [17].  
Якщо щебінь використовують як пористий неорганічний заповнювач легких 
бетонів, його якість оцінюється згідно вимог ГОСТ 22263-76 "Щебень и песок из 
пористых горных пород. Технические условия" [18].  
Виробництво щебеню для будівельних робіт з порід розкриття і відходів 
збагачування регламентується ДСТУ Б В.2.7-75-98. 
Таким чином, будівельні матеріали з природної мінеральної сировини 
надзвичайно різноманітні, широко використовуються не лише в будівельній, але і 
в інших галузях народного господарства. 
21 
 
 
1.3 Аналіз державної політики щодо експлуатації родовищ будівельних 
матеріалів 
 
Мінеральні ресурси розрізняють на ті, що мають загальнодержавне і місцеве 
значення. Такий розподіл мінеральних ресурсів здійснює Кабінет Міністрів 
України, на основі чого забезпечується  формування державної політики у сфері 
охорони навколишнього природного середовища [19]. 
Експлуатація родовищ корисних копалин для будівельної галузі відбувається 
переважно відкритим способом у кар’єрах. Такий спосіб є більш дешевшим в 
порівнянні з підземним видобуванням копалин, але має значно більше  проблем 
екологічного негативного тиску на довкілля: перетворення великих площ земель та 
ландшафтів, формування значних обсягів відвалів та пустих порід. В Україні 
головне місце при видобуванні нерудних корисних копалин займають кар'єри з 
видобування і переробки природного каменю із супровідними роботами по 
дробінню  і сортуванню будівельної сировини. Кар'єри з видобування будівельної 
сировини забезпечують виробництво цементу, азбесту, є первинною ланкою 
ресурсних циклів для гіпсової, керамічної та скляної промисловості. Кар’єри з 
видобування каміння  забезпечують залізобетонні заводи, будівництво 
автомобільних та залізничих доріг гравієм, піском і щебнем [20]. 
Кар'єри можуть досягати глибини до 600 м, через що тисячі тонн гірських 
порід виносяться на поверхню. Території під пустою породою та  відвалами можуть 
в декілька разів перевищувати площу видобування каміння. Вплив відкритих 
способів видобування мінеральних ресурсів на навколишнє середовище 
представлений у таблиці 1.5. На поверхню землі виносяться великі обсяги породи 
із значної глибини, які часто є токсичними. Це пригнічує ріст рослин, а після опадів 
вода, яка тече з відвалів, отруює як ґрунти, так і річки. За підрахунками горняків  
для відкритого видобування 1 млн. тонн корисних копалин на рік потрібно майже 
100 га земельних площ [21]. 
22 
 
Таблиця 1.5 – Вплив відкритого способу видобування мінеральних ресурсів 
на навколишнє середовище 
Земельні ресурси Водні ресурси Атмосферне  повітря Інші види 
забруднень 
Несприятливі Негативні зміни Пилогазове Електромагнітне 
зміни грунтово- водного балансу  забруднення забруднення 
рослинного та складу внаслідок вибухових 
покриву  відкритих робіт 
водойм 
Проблеми з Негативні зміни Загазованість повітря Радіактивне 
земною водного балансу  леткими сполуками, забруднення 
поверхнею та складу  що виділяються з 
внаслідок джерел відвалів та гірського 
проведення підземних вод масиву 
вибухових робіт 
Зміна  Водна ерозія стін Викиди двигунів Шумове 
ландшафтів та відвалів у трансорту та інших забруднення 
кар’єрах машин кар’єрів 
Утворення   Забруднення повітря Поширення  в 
тріщин в земній мінеральними повітрі отруйних 
поверхні поруч з дисперсними сполук 
місцем сполуками в межах 
видобування кар’єрів 
Оповзневі  Запилення  
деформації мінеральними 
кар’єрних домішками внаслідок 
територій робіт з подрібнення 
та навантажування 
порід 
Зміни перебігу    
фізико-хімічних 
процесів у 
копалинах 
 
 
Основними джерелами забруднень в процесі видобування корисних копалин 
відкритим способом з родовищ є проведення масових вибухів, безперервна робота 
гірничовидобувної техніки та транспорту. Вибухові роботи  на кар'єрах  є 
періодичними  джерелами забруднень, оскільки проводяться приблизно двічі у 
місяць, з періодичністю раз на 2 тижні. Пилогазове забруднення повітря після 
23 
 
вибухових робіт може сягати  до 400 тонн пилу, яке викидається одноразово в 
повітря. Розраховано, що 1 т. висадженої вибухівки дає 41м3 вуглекислого газу та  
оксидів нітрогену [21]. 
Всі гірничі роботи в кар’єрах пов’язані з пилоутворенням. Так, під час роботи 
екскаватору пилевиділення відбувається із швидкістю майже 7 г/с, в процесі 
навантажувальних робіт – 8,5 г/с. Постійними джерелами пилоутворення є 
автомобільні дороги, по яких безперервно рухається транспорт з відвантаженою 
гірською породою.  Підрахунки спеціалістів доводять, що на їхню частку припадає  
до  90% усього пилу. Значні кількості пилу надходять в атмосферу в процесі 
вантажно – розвантажувальних робіт. Забруднення атмосфери за умови відкритого 
видобування корисних копалин значно вище, ніж підземними  способами. Це 
відбувається  внаслідок  використання різних транспортних засобів, значних площ 
під розрізами, а також потужних масових вибухових робіт.  
В природоохоронній діяльності для збереження та відновлення довкілля 
після проведення гірничих робіт діють різні законодавчі документи, які  
запобігають хижацькому ставленню до земель, допомагають зберегти  надра та  
землі країни  або спрямовані на їх рекультивацію та повернення до первинного 
стану (рисунок 1.2) [22].  
 
 Охорона земель та надр як  національного багатства українців 
 
Екологічна безпека у використанні землі  є пріоритетом для 
 користувачів надр під час виробничих процесів 
 
Відшкодування збитків через порушення земель 
 
Нормування і планомірне обмеження впливу господарської 
 
діяльності на земельні ресурси 
 
Поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної 
 
відповідальності в галузі охорони земель 
 
 
Рисунок 1.2 Основні принципи державної політики у сфері охорони земель 
24 
 
Відповідно до ст.166 Земельного кодексу України після завершення 
використання кар'єру, землі, які зазнали змін у результаті гірничодобувних робіт, 
підлягають відновленню, або рекультивації. Для того, щоб повернути зруйновані 
ландшафти до стану, близького до природного, використовують два етапи 
відновлювальних робіт: технічний та біологічний [23]. Регламентація загальних 
вимог до рекультивації земель наведена у державному стандарті України ДСТУ 
7941-2015, який в 2016 р. набув чинності [24]. Можливість заповнення кар’єрів 
відходами від виробництва базується на тому, що відходи від будівельного 
виробництва за показниками токсичності і радіоактивності придатні для погашення 
кар'єрної виїмки, тому їх використовують для заповнення під час відновлювальних 
робіт. Технічний етап рекультивації кар'єру по видобуваннню нерудних корисних 
копалин передбачає такі дії: 
 – в основу кар'єру укладаються залишки  скельних пустих порід великих 
фракцій, які мають близький хімічний та радіонуклідної склад з природними 
породами дна кар'єру. Вони утворюють дренажний шар для вищіх шарів 
заповнювальних порід; 
 –скельні залишки перекриваються глинистими породами кар'єру, з метою 
утримання вод;  
– поверх глинистих розкривних порід насипаються відходи гірничого 
виробництва після виведення його з експлуатації;  
– повторне перекриття останнього шару глинистими розкривними породами 
шаром не менше 2 метрів. Це робиться для того, щоб в майбутньому на цій 
території можливо було висаджувати древні породи лісу. 
– укладання чорнозему шаром потужністю до 0,5–0,7 м на поверхню 
глинистих порід для відновлення рослинного покриву цієї території та 
поступовому відновленню ландшафту. Ухил територіїї для запобігання водної 
ерозії повинен мати ухил не більше 1 градусу [25]. 
В Гірничому Законі України, задекларовано, що державна політика в 
гірничодобувній промисловості серед інших базується також на принципах:  
25 
 
– використання корисних копалин повинно бути раціональним; 
– гірничі підприємства повинні забезпечувати  екологічну безпеку 
навколишнього середовища;  
– усі суб’єкти гірничих відносин зобов’язані дотримуватись державних 
стандартів і правил стосовно видобування і переробки корисних копалин [23]. 
Оскільки гірничовидобувні роботи здійснюють потужний негативний вплив 
на довкілля, урядом  розроблені екологічні нормативи для здійснення  
гірничовидобувних робіт. Зокрема, передбачається,що: 
 – підготовка та експлуатація копалин мінеральних ресурсів повинна 
здійснюватись сучасними  безпечними і нешкідливими методами;  
–     видобуток та переміщення гірських порід здійснюється лише у стані, який 
визначається нормативами технічної експлуатації та безпеки;  
– при проведенні видобувих дій дотримуються вимог техніки безпеки;  
– при проведенні гірничовидобувних робіт виробники повинні 
дотримуватись існуючих екологічних нормативів щодо викидів і скидів шкідливих 
речовин у навколишнє середовище;  
– забезпечення  радіаційної безпеки при проведенні видобувної діяльності;  
– за рахунок впровадження сучасних технологій виробники повинні 
видобувати  мінеральні ресурси з копалин за сучасними технологіями, зменшуючи 
обсяги відвалів пустої породи;  
– вивільнені  земельні ділянки після  ліквідації або консервації 
гірничовидобувних заводів,  приводяться відповідно до Земельного кодексу 
України у стан, максимально подібний до природного [26].  
Для здійснення гірничовидобувних робіт потрібно отримати спеціальний 
дозвіл на користування надрами, який видається Державною службою геології та 
надр України (Держгеонадра). Діяльність Держгеонадр спрямовується і 
координується Урядом країни. У 2017 році було погоджено  понад  700 спеціальних 
дозволів та угод про умови користування надрами, з яких понад  550 передбачали 
розробку та експлуатацію родовищ  корисних мінеральних ресурсів.  
26 
 
Якщо користувач порушує умови користування надрами, які були прописані 
в дозволі або угоді, порушує  законодавчу базу держави в галузі користування 
надрами,  має заборгованість  по виплаті коштів за користування надрами, виданий 
йому  дозвіл  анулюється. Це може здійснюватись  не тільки безпосередньо 
Державною службою геології та надр України, але також і за рішенням місцевих 
органів влади; служб, що уповноважені державою здійснювати   функції 
геологічного, гірничого та екологічного контролю; фіскальної служби країни при 
порушенні фінансової дисципліни організації  чи підприємства. При таких 
заборонах усі роботи з надрами призупиняються до подальшого вирішення 
проблем підприємства [1,2].  
В Україні  за контроль по дотриманню користувачами дозвільних умов, 
прив’язаних до гірничовидобувної, або іншого виду діяльності, що стосується  
видобутку або переробки корисних мінеральних ресурсів відповідають кілька 
установ: 
– Державна екологічна інспекція; 
– Держний гірничо-промисловий нагляд; 
– Міністерство енергетики та захисту довкілля України; 
– Міністерство охорони здоров’я України;  
– Державна фіскальна служба України; 
– органи місцевого самоврядування.  
Трапляються в господарській діяльності і  такі порушення законодавчої бази 
країни, які стосуються  самовільного захоплення земель та неконтрольоване  
користування мінеральними ресурсами. Це діяльність, при якій організації – 
порушники  користуються ресурсами, не маючи документів, що дозволяють  
користуватись  надрами в межах, передбачених законом. В таких випадках  органи 
контролю здійснюють безпосереднє замірювання обсягів та площ в місцях 
видобування корисних мінеральних ресурсів, вимірюють об’єми  накопичених 
ресурсів і порівнюють їх з даними матеріалів, зроблених під час геологічної 
розвідки та закартованих на мапах родовищ державного та місцевого значення з 
27 
 
метою точного прорахунку  обсягів самовільно видобутої сировини. Формула 1.1 
дозволяє визначити величину  збитків через встановлене та задокументоване 
самовільне користування покладами мінеральних ресурсів.  
 
З=k∑ (Pi ∙ N ∙ Di)                                                           (1.1) 
                                          i=1 
 
де Dі - обсяг самовільно видобутих надр (т; м3; кг); 
       Pi- базова ставка збитків у частках мінімальної заробітної плати; 
Українська законодавча база, що стосується видобування корисних копалин 
поєднує у собі різні законодавчі документи і постанови. Аналіз правової бази 
дозволив визначити, що регулювання відносин у сфері надрокористування 
розподілено між різними правовими кодексами країни (таблиця 1.5). 
Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”  
визначає, що отримувати ліцензію  для здійснення гірничовидобувної діяльності 
необхідно для: 
–пошуку нових покладів мінеральних ресурсів господарського призначення;  
–видобування мінеральних ресурсів із родовищ, що мають загальнодержавне 
значення та включені до Державного фонду покладів  корисних мінеральних 
ресурсів 
Процес перегляду та покращення українського законодавства, що регулює 
правові відносини у галузі користування надрами, відбувається постійно, тому і 
законодавча база постійно змінюється, доповнюється  і вимагає детального 
вивчення. Сьогодні відбувається реформування системи надрокористування з 
метою покращення розвитку гірничовидобувної діяльності підприємств країни. 
Сформовано новий склад та визначені напрямки діяльності Держгеонадр. 
Головною метою реформи надрокористування є поява нового законодавства, 
яке відповідатиме правовому законодавству країн Європейського співтовариства. 
 
28 
 
Таблиця 1.5 – Правова відповідальність за порушення надрокористування 
№ Правовий Стаття Відповідальність за порушення 
документ 
1 Кримінальний 240 порушення правил надрокористування,  
кодекс України внаслідок чого  створюється  небезпека для 
здоров’я населення чи довкілля, а також за 
незаконне використання покладів   корисних 
копалин, що мають загальнодержавне значення 
2  Кодекс України 47 самовільне надрокористування, підписання угод, 
про що порушують право власності на надра в прямій 
адміністративні чи прихованій формі  
правопорушення 57 самовільна забудова родовищ корисних ресурсів, 
недотримання дій з  охорони надр і довкілля, які 
регламентують правила  користування надр, 
невиконання вимог раціональної експлуатації їх 
запасів; консервація або ліквідація гірничих 
розробок з недотриманням правил, що 
забезпечують безпеку життєдіяльності населення 
та  збереження самих родовищ 
58 ризиковане проведення розвідувальних 
геологічних робіт, яке може призвести чи 
призвело до помилкових результатів щодо 
розмірів розвіданих запасів корисних копалин або 
умов для будівництва й експлуатації підприємств 
з видобування корисних копалин 
Під час розробки нового законодавства передбачається забезпечення рівних  
вимог для вітчизняних і закордонних учасників   для впровадження 
конкурентоспроможного бізнес – середовища в галузі надрокористування та 
зростання економічного потенціалу нашої держави.  Реформа надрокористування 
29 
 
спрямована на збільшення рівня відповідальності надрокористувачів в діяльності, 
пов’язаною з видобуванням корисних мінеральних ресурсів за даними геологічної 
розвідки. Національна Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин 
Державного фонду надр України адаптується до сучасних вимог економіки країни. 
Почав здійснюватись  пілотний проект «Електронні аукціони з продажу 
спеціальних дозволів на користування надрами». 
Крім зовнішніх чинників (світова фінансово-економічна криза, процеси 
глобалізації), негативний вплив на роботу добувної промисловості здійснюється 
державою через недосконале законодавство у сфері надрокористування. Зокрема 
неврегульованими залишаються питання економіко-правового регулювання 
гірничих відносин (відносини, що виникають з приводу використання надр між 
державою як власником природного ресурсу й надрокористувачами), а саме: 
регулювання відносин між державою й надрокористувачами в разі анулювання 
спеціального дозволу на видобуток певного виду мінеральної сировини та розміру 
й форми платежів за користування надрами. Так, наприклад, при анулюванні 
виданого державою в особі Мінприроди України спеціального дозволу на 
видобуток мінеральної сировини надрокористувачу держава не відшкодовує йому 
інвестиції, які він вкладав у розробку родовища або ділянки надр. Така правова 
неврегульованість цього питання значно збільшує підприємницький ризик 
надрокористувача, через це кількість видобувних підприємств зростає досить 
повільно (кожного року державою анулюється не один десяток спеціальних 
дозволів на видобуток корисних копалин), а це у свою чергу стримує розвиток 
вітчизняної мінерально-сировинної бази 
 
 
 
 
 
 
30 
 
2 ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ ВІД 
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ПО ВИДОБУТКУ НЕРУДНИХ БУДІВЕЛЬНИХ 
МАТЕРІАЛІВ 
 
2.1 Характеристика родовищ нерудних будівельних матеріалів в Черкаській 
області як центральному регіоні України 
 
 Черкаська область нараховує понад 250 покладів корисних мінеральних 
ресурсів, серед яких 7 родовищ має загальнодержавне призначення, а інші мають 
статус копалин місцевого значення. Найбільші обсяги запасів мають саме поклади 
нерудних корисних копалин, чому і було обрано область як дослідний об’єкт 
(таблиця 2.1). 
 
Таблиця 2.1 – Обсяги запасів корисних копалин на  Черкащині 
№ Різновиди мінеральних ресурсів Обсяги запасів (млн.т) 
1 Буре вугілля 80,4 
2 Горючі сланці 3796 
3 Фосфатно-титанові руди 881,9 
6 Графітові руди 115,8 
7 Вторинні каоліни 25 
8 Первинні каоліни 499.4 
9 Бентонітова глина 20 
 
Таким чином серед корисних копалин Черкащини переважають будівельні 
матеріали, які зустрічаються в багатьох районах області (рисунок 2.1). Це визначає 
діяльність багатьох підприємств регіону, спрямованих на  розвиток будівельної 
галузі господарства. Дані геологічної розвідки визначили більше ста осередків  
матеріалу для виробництва цегли та черепиці. Виявлені великі обсяги будівельних 
кам’яних ресурсів, піску та різних видів глини. Будівельний камінь 
31 
 
використовується для широкого спектру потреб, є запаси облицювального каміння, 
зокрема лабрадориту та граніту. Танський гранітний кар’єр відомий ще з 30-х років 
20 сторіччя. Саме з граніту цього родовища зроблені скульптура Д.Грушевського 
та пам’ятник княгині Ользі у Київі. Поклади граніту з Старобабанського та 
Танського родовищ мають загальнодержавне значення. Родовища гранітів різного 
типу експлуатуються в таких районахЧеркащини, як  Смілянський, Уманський, 
Городищенський, Корсунь-Шевченківській. Розвідано приблизно 405 родовищ 
глин, серед яких найбільше промислове значення мають поклади бентонітової та 
каолінової сировини.  В Лисянському районі Черкаського регіону виробляється 
тривалий час Дашуківське родовище, яке є унікальним за  своїми обсягами, 
хімічним складом бентонітової сировини та застосуванням в різних галузях 
промисловості. Ця мінеральна сировина складає  важливу складову  експортних 
статей  доходів України. В Черкаській області розвідані та промислово 
видобуваються поклади вторинної каолінової глини. Поклади високоякісних 
каолінів вогнетривкого типу експлуатуються у Звенигородському та 
Катеринопільському районах. 
 
 
Рисунок 2.1 – Карта об’єктів мінерально-сировинної бази Черкаської області 
32 
 
На території Черкащіни розвідані родовища із значними запасами 
енергетичних ресурсів (буре вугілля, торф, горючі сланці). На лівобережній 
території регіону знайдені велики  обсяги мінерально-лікувальних та радонових 
вод. 
Розглянемо більш детально можливості для економіки області від 
експлуатації  родовищ каолінів. Каолінові глини можуть утворюватись різними 
шляхами в процессі геологічного розвитку, і тому виділяють каолін первиннй та 
каолін вторинний, які розрізняються за своїм хімічним складом. Освоєння родовищ 
каоліну в Україні має промислове значення через величезні обсяги покладів цієї 
мінеральної сировини, зокрема, на родовищах первинних нормальних каолінів 
товщина ресурсного шару складає в середньому 20 м., первинних лужних каолінів 
– 8 м, вторинних каолінів – приблизно чотири метри. Співвідношення шару 
залягання поверхневих порід до шару корисної мінеральної сировини на 
родовищах нормальних і лужних первинних каолінів повиннно складати 50/50, а 
вторинних каолінів – не більше 6:1. У Державному балансі запасів корисних 
копалин України нараховується 41 родовище каолінової сировини. Запаси 
каолінової глини обліковуються більше ніж на 40 об’єктах. На цей час з них 
розробляється 25 родовищ, на 5 з яких видобування каоліну тимчасово 
призупинено, що пов’язано із проблемами збуту продукції. Каолінову глину 
задіюють у металургійній, цементній, целюлозно-паперовій, гумовотехнічній 
промисловості та у виробництві керамічної та фарфорово–фаянсової продукції. 
Підприємства країни використовують каолінову сировину, збагачену на 20–25 %. 
Більшу частину її експортують до країн ближнього та далекого зарубіжжя. В 
Черкаській області розвідано три родовища каолінової глини, з яких 
експлуатується одне. Його обсяги складають 41087 тис.т., з яких розробляються 
12225 тис.т. 
Основний район поширення вогнетривкої глиноземистої сировини – 
Донецька складчаста споруда, де зосереджено більше половини обсягів країни. На 
Державному балансі запасів корисних копалин України знаходяться запаси 20 
33 
 
родовищ і чотирьох об’єктів, але експлуатуються лише 10 родовищ і 1 об’єкт. 
Вогнетривка глиноземиста сировина характеризується високою пластичністю, має 
гарну в’яжучу здатність і вогнетривкість, температуру спікання, реакційну 
інертність. Такі якісні властивості забезпечує каолініт–гідрослюдистий склад, а 
також домішки галуазиту й інших алюмосилікатів. Висока якість вогнетривких 
глин визначається їх пластичністю і дисперсністю і зумовлює їх надзвичайно 
високе значення для виробництва скла та його похідних, електрокерамічних 
виробів, синтетичного каучуку, в порцеляново – фаянсовій промисловості для 
виготовлення спеціальних вогнетривких капсул. Відповідно до класифікації, 
визначеної ГОСТ 9165-75, глини за вогнетривкістю ділять на:  
– вогнетривкі – не нижче 1580°С;  
– тугоплавкі – від 1350°С до 1580°С;  
– легкоплавкі – менше 1350°С.  
Вогнетривкі глини належать до високоглиноземистої сировини, що містить 
глинозем більше ніж на 39,5 %, але в деяких різновидах глин вміст глинозему 
знижений до діапазону 15–20 %. Вони відрізняються вмістом кремнезему, який в 
них аналогічний каоліновому – менше половини (до 45%). Сполуки феруму та 
сульфіди присутні в незначних кількостях. Шкідливими домішками є неметалеві 
кальцит та гіпс, оксиди марганця і титану. Глини для вогнетривів придатні для 
виготовлення виробів, які використовують у різних напрямках господарства. Це 
чорна металургія, машинобудування, хімічна та нафтопереробна галузі 
промисловості. Певні обсяги цієї сировини експортуються  до далекого зарубіжжя. 
 Глина вогнетривка в Черкаській області представлена одним родовищем із 
запасами сировини понад 45 тис.т., але зараз воно не експлуатується в силу різних 
причин. Сфера застосування каолінів відображена у таблиці 2.2. На сьогодні ПАТ 
Ватутінський завод вогнетривів проходить процедуру банкрутства, що пов’язано з 
розвитком ринкової економіки, в якій підприємство виявилось 
неконкурентноспроможним. 
34 
 
Таблиця 2.2 – Сфера застосування каолінів з Мурзинського та 
Новоселівського родовищ Черкаської області (ПАТ Ватутінський комбінат 
вогнетривів) 
Марка Сфера використання Нормативний 
документ 
Каолін Сировина для виробництва вогнетривких ТУ У 
вторинний  неформованих мас, для цементної 14.2.00191916- 
промисловості 003:2011 
Каолін У виробництві вогнетривких бетонів, ТУ У 
кальцинований мас і виробів 14.2.00191916- 
кусковий  001:2005 
Каолін У виробництві вогнетривких виробів 
кальцинований 
фракціонований  
Каолін У виробництві сухих будівельних 
кальцинований сумішей 
(метакаолін)  
Порошок Пластифікуючий і в’яжучий матеріал у 
каоліновий  виробництві різних вогнетривких мас; 
при виготовленні санітарного фаянсу, 
порцеляни; як стабілізуючий 
наповнювач для гуми, паперу, клею, 
фарб, лаків, емалей 
Маса каолінова  У виробництві фарфору ТУ У 26.8-
31205421- 003:2010 
 
Іншим потужним мінеральним ресурсом області є бентонітові глини. 
Бентоніти – глинисті породи, переважно складені мінералами смектитової групи, в 
основному монтморилонітом і бейделітом. До ІІ типу належать бентонітові глини 
35 
 
бейделіт-монтморилонітового складу. Глини Дашуківської ділянки Черкаського 
родовища використовуються дуже широко (таблиця 2.3). 
 
Таблиця 2.3 – Сфера застосування бентонітів з Дашуківського родовища 
Черкаської області 
Марка Сфера використання Норматив 
Глина формувальна кускова  Сировина ГОСТ 28177-89 
Глина формувальна порошкоподібна Ливарне виробництво 
неактивована  
Глина формувальна порошкоподібна 
активована  
Глина модифікована грудкова  Гірничо-збагачувальні ТУ У 14.2-
Глина модифікована порошкоподібна  комбінати 00223941 
Глина бентонітова (крихта)  Для наповнювачів ТУ У 14.2-
Глина палигорськітова (крихта)  котячих туалетів 00223941- 
Глинопорошки ПБА-16 “Regular”, Буріння, будування ТУ У 14.2-
ПБА-18 “Normal”, ПБА-20 “Super”, тунелей, нафтогазова 00223941- 007-
ПБА-20 “Super Plus”, ПБА22 “Extra”,  сфера 2010 
Глинопорошки ПП-5, ПП-4 Буріння свердловин 
для води, нафту,газу 
Глина бентонітова Тонка та будівельна ГОСТ 7032–75 
кераміка 
Бентоніти Виноробна ГОСТ 18-49–71 
промисловість 
Сировина глиниста для виробництва Будівельна ДСТУ Б В.2.7-
керамзитового гравію та піску промисловість 14-94 
 
Бентоніти другого типу придатні для формувальних сумішей в ливарному 
виробництві, а за умови їх модифікації содою використовуються для виробництва 
36 
 
котунів залізорудних концентратів. Бентонітові глини використовують у різних 
галузях промисловості: металургійній, масложировій, паперовій, фармацевтичній, 
хімічній, в сільському господарстві, промисловості будівельних матеріалів тощо. 
Інші видобувні підприємства Черкащини спрямовані на видобування 
мінеральних корисних ресурсів трьох типів (рисунок 2.2). Аналіз статистичних 
даних показує, що переважна більшість підприємств займається видобутком 
суглинку. 
 
4
18
37
суглинки граніт пісок
 
Рисунок 2.2 – Кількість підприємств Черкаської області, що займаються 
видобуванням мінеральної сировини 
 
Суглинки – це пухкі глинисті відкладення, які   використовуються переважно 
як сировина для виробництва цегли. Завдяки своїм позитивним властивостям 
суглинковий ґрунт використовують як матеріал для проїжджої частини грунтових 
доріг і в якості бази для дорожнього покриття. 
Видобування суглинків зустрічається по всій території області (таблиця 2.4). 
Аналіз характеру діяльності цих підприємств показує, що це невеликі 
підприємства, що видобувають сировину порівняно в невеликих обсягах. Серед 37 
видобувних підприємств області на 10 цегляних заводах використовують 
видобутий суглинок для виробництва цегли, на 11 – для виробництва будівельних 
матеріалів, на інших для різного роду потреб. 
37 
 
Екологічні наслідки від діяльності по видобуванню суглинків значно менше 
ніж від видобування кам’яної будівельної сировини. Вони порівняно неглибокі і 
потребують менших зусиль на рекультивацію порушених земель. 
 
Таблиця 2.4 – Географія видобування суглинків в досліджуваному регіоні 
№ Напрямок Підприємство та його місце  розміщення 
використання 
1 2 3 
1 Виробництво ТОВ «Світ цегли» у селищі  Гончариха 
цегли та 
 Цегельний завод у Корсунь-Шевченківському 
черепиці 
Цегельний завод у селищі Аврамівка 
Монастирищенського району 
Цегельний завод у селищі Легедзине 
Цегельний завод у селищі Васильків 
Приватне підприємство «Цеглабуд» у Мліїві 
Цегельний завод у селищі Старосілля 
Цегельний завод у селищі Шрамківка 
Приватне підприємство «Цегляр» у селищі Пединівка 
Целельний завод у місті Золотоноша 
2 Будівельні Завод будматеріалів у Корсунь-Шевченківському 
 потреби 
Приватне підприємство «Будтехсервіс» в селищі Босівка 
Завод будматеріалів у селищі Маньківка 
Райагробуд у місті Чорнобай 
 
 
38 
 
Продовження таблиці 2.4 
1 2 
3 
  Райагробуд у місті Жашків 
Райагробуд у місті  Драбів 
Комбінат будматеріалів у місті Ватутіно 
ТОВ «Алларбуд» селище Стецівка 
Приватне підприємство Будкап і компанія місто 
Звенигородка 
Райагробуд селище Червоний Хутір 
КП «будівельник» селище Гельмязів 
3 Інші потреби Приватне підприємство «Влад» селище  Буки 
 ТОВ «Дзензелівське» селище  Дзензелівка 
Приватне підприємство «Кривецьке» с. Кривець 
«Кераміка Монастирища» м. Монастирище 
«Бачкуринська сільська комунальна служба» 
Підприємство «СерНік і Ко» м. Умань 
ТОВ «Новіком Груп» селище  Ладижинка 
Приватне підприємство «Кварц-7» с. Мельники 
Приватне підприємство«Агро-прогрес-1» 
с. Матусів 
Підприємство «Агросвіт Валява» cелище Валява 
ТОВ «Відродження» місто Жашків 
Агрофірма «Батьківщина Шевченко» с. Моринці 
Приватне підприємство  «Долина бажань» село 
Пальміра 
Приватне підприємство «БТБ «СОРГО» село Жаботин 
ТОВ «Союзпостачзбут-2000» село Райгород 
 
39 
 
З 2016р. діють встановлені зміни у Кодексі України про надра (у статті 23) 
стосовно дозвільних процедур для видобування мінеральної сировини місцевого 
значення. Якщо сировина, що планується до видобування, залягає шаром глибиною 
до двох метрів  і має місцеве значення, то вона може видобуватись без обмежень 
як з побутовою, так і з господарською метою. При цьому користувачі цих ресурсів 
мають право робити це без спеціального дозволу та гірничого відводу. Поняття 
поклади мінерально–сировинної бази місцевого значення поєднують такі їх 
різновиди: 
– сировина для здійснення хімічної меліорації  ґрунтів: родовища 
вапняку, гіпсу; 
– базова основа для будівельного вапна та гіпсу поєднує родовища 
гіпсових копалин, вапняку, крейди; 
– матеріал для виготовлення будівельних сумішей, зокрема,пісок; 
– матеріал для виробництва цегли та черепиці: суглинок та супіски. 
Пісок на Черкащині офіційно видобуває чотири підприємства: 3 
підприємства розміщені в обласному центрі і одне у Катеринопільському районі.  
Трапляються випадки, коли підприємства видобувають пісок незаконно, не маючи 
на це дозволу. Відома історія, коли службові особи ТОВ «Черкаси-кар’єр» надали 
розпорядження підлеглим працівникам щодо проведення робіт на землях водного 
фонду р. Дніпро по видобутку піску з метою подальшої реалізації і нанесли збитки 
довкіллю в сумі понад 1,4 млн грн. За даним фактом Черкаським міжрайонним 
екологічним прокурором було розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 364 
КК України. 
Добувна промисловість та розробка кар’єрів складають приблизно 14% в 
структурі промислового виробництва Черкащини.  На території регіону працює 18 
гранітовидобуваючих заводів (таблиця 2.5).  Така кількість заводів по видобуванню 
гранітів пов’язана з геологічними особливостями регіону, правобережна частина 
якого розміщується на Українському кристалічному щиті. 
 
40 
 
Таблиця 2.5 – Географія видобування та обробки граніту в Черкаській області 
№ Гірничовидобувні підприємства Черкаської області 
Гранкар’єри, місця видобування граніту 
1 смт Єрки, ДП «Черкаський Облавтодор» 
ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» Філія 
2 с. Хлистунівка, ПАТ «Українська залізниця» філії «Центр Управління 
промисловістю»  
3 с.Вільхівець, ТОВ «Деріївський гранітний кар’єр» 
4 м. Корсунь-Шевченківський, ДП «Корсунь-Шевченківський гранкар’єр 
«Сівач» ПрАТ «Сівач» 
5 с. Малий Бузуків, ПрАТ «Мало-Бузуківський гранкар’єр» 
6 с. Лащова, ТОВ «Тальнівське кар’єроуправління» 
7 с. Звірки, ТОВ «Уманський гранкар’єр» 
8 с. Старі Бабани, ВАТ «Старобабанський гранкар’єр» 
9 С. Танське, ПАТ «Київський завод «Граніт» 
Гірничопереробні підприємства, місця розташування 
1 м. Тальне, ТОВ «Тальнівський щебзавод» 
2 с. Носачів, ТОВ «ТіоФаб, ЛТД» 
3 с. Копійчане, ТОВ НВО «ІнЕС» 
4 с. Танське, ТОВ «Рудокол» 
5 с. Піковець,ПрАТ «Агрошляхбуд» 
6 с.Старі Бабани, ДП «Підприємство державної кримінально виконавчої служби 
України (№ 92)» 
7 с. Талалаївка, ТОВ «АЛЬФА Плюс» 
8 с. Іскрене,ТОВ «Інвестиційна компанія» 
9 с. Васильків, ТОВ «БудУкрматеріал» 
10 с. Копійчане,ТОВ НВО «ІнЕС» 
41 
 
До родовищ кам’яних будівельних ресурсів загальнодержавного значення на 
Черкащині відносяться: 
– Танське та Північно-танське родовища облицювального каменю; 
–Старобабанське родовище облицювального каменю; 
–Городищенське родовище облицювального каменю. 
Видобування граніту відбувається відкритим способом і супроводжується 
значними змінами земельних ресурсів в місцях видобування сировини. В 
залежності від потужності родовища кам’яних ресурсів, обсягів видобування 
граніту визначається екологічна небезпечність таких підприємств. Екологічний 
контроль ускладнюється і тим, що багато з цих підприємств мають приватну форму 
власності (таблиця 2.6).  
 
Таблиця 2.6 – Форми власності екологічно небезпечних підприємств по 
видобуванню кам’яних будівельних матеріалів в дослідному регіоні 
Державна форма фласності Приватна форма власності 
Підприємство Діяльність Підприємство Діяльність 
Хлистунівське Виробництво ДП „Корсунь- Добування 
кар'єроуправління щебеню, Шевченківський декоративного,  
гранвідсіву гранкар’єр „Сівач” будівельного каменю, 
ЗАТ „Сівач” вапняку, гіпсу, крейди 
Філія „Єрківський Розробка „Старобабанський та глинистого сланцю 
спецкар'єр” ДП гірських гранітний кар'єр” 
„Черкаський порід, ПАТ „Київський Різання, обробка, 
облавтодор” ВАТ Виробництво завод „Граніт” оздоблення 
„ДАК щебеню, декоративного,  
„Автомобільні гранвідсіву будівельного каменю 
дороги України” ПАТ „Дашуківські Добування піску, 
бентоніти” гравію, глин і каоліну 
ТОВ „Тальнівське 
кар'єроуправління” 
ТОВ”Уманський 
гранкар'єр” 
ПАТ „Мало-
Бузуківський 
гранітний кар'єр” 
 
42 
 
Граніт є однією із найміцніших кам’яних порід на планеті. Переважно 
сировина розміщується під осадовими породами земної поверхні. На  початку 
видобувних робіт обирають частину гранітної стіни довжиною приблизно тридцять 
і шириною до семи метрів. Газовим пальником випалюють жолобки, які 
окреслюють  сторони видобувної ділянки. По її периметру пробурюються отвори 
глибиною до 7 метрів, в які поміщають вибухівку. Вибухові роботи вивільняють 
гірську породу. За допомогою техніки вирубують гранітні блоки розміром 3х1.5м. 
Для більшості гранітних заводів це є оптимальним розміром. 
Хоча законодавча база України передбачає кримінальну відповідльність за 
порушення законів стосовно видобування мінеральної сировини, невелики 
виробники можуть самовільно, без дозволів видобувати більші за дозволені обсяги 
ресурсу, або видобувати його за межами виділеної ділянки. Зокрема, власники ТОВ 
"Альфа Плюс" (дробарно-сортувальний завод у Христинівському районі 
Черкаської області) в період 2017 року, шляхом зловживання службовим 
становищем, незаконно заволоділи корисними копалинами загальнодержавного 
значення, чим спричинили збитки державі. Так, зазначене товариство маючи 
спецдозвіл займалося промисловою розробкою Талалаївського родовища гранітів. 
Офіційно підприємство декларує видобуток гранітів на вказаному родовищі в 
обсягах 59,47 тисяч кубічних метрів на рік. Екологічні інспектори визначили 
порушення при єксплуатації цього родовища на суму близько трьох млн. грн. та 
видобуток корисних копалин загальнодержавного значення на території для цього 
офіційно не призначеній. Такі випадки не поодинокі і пов’язані із різними 
факторами, зокрема недостатнім фінансуванням контролюючих органів для 
постійних перевірок, імунітетом бізнес-структур від позапланових перевірок. Це 
тільки погіршує ситуацію з незаконним видобуванням мінеральних ресурсів в 
країні, і в Черкаській області, зокрема. 
 
 
43 
 
2.2 Аналіз екологічного впливу на довкілля від діяльності ПАТ 
«Дашуківські бентоніти» 
  
ПАТ «Дашуківські бентоніти» розташоване у с. Дашуківка Лисянського  
району Черкаської  області і працює з 1975р., а з 1980 у складі Дашуківського 
комбінату був запущений випуск бентонітового порошку потужністю 500 тис. т. на 
рік. Дашуківський комбінат складається з кар’єру по видобуванню бентонітової 
сировини та заводу по її переробці. Cхематичне розташування  Дашуківського 
комбінату  зображено на рисунку 2.3. 
За рік на заводі може випускатись понад 200 тис. т. продукції. На початку 21 
ст. власники підприємства задіяли нові цехи, які дозволяють випускати продукцію 
для будівельних робіт обсягом приблизно тридцять тисяч тонн. Тоді ж 
Дашуківський виробничий комбінат отримав сертифікат якості ISO 9001:2000, 
який засвідчує, що на усих ланках виробництва на підприємстві  здійснюється 
контроль за якістю. 
 
 
 
Рисунок 2.3 – Розміщення Дашуківського комбінату бентонітових глин: 
виробнича площадка (червоним кольором), кар’єр (синім кольором) 
44 
 
Видобуток бентонітової глини проводиться відкритим способом трьома 
розкривними уступами, загальною потужністю близько З0 м і одним видобувним з 
середньою потужністю 7,5 м. Розкривні уступи відпрацьовуються трьома 
екскаваторами ЕКГ-5А (електричний, гусеничний хід, об'єм ковша 5 м3, типу пряма 
механічна лопата) і одним екскаватором ЕШ 6,5/45 (електричний, крокуючий хід, 
об’єм ковша 6,5 м3, довжина стріли 45 м, типу “драглай“). Транспортна схема – 
комбінована. Розкривні породи від ЕКГ-5А транспортуються у внутрішні відвали 
автосамоскидами КрАЗ. Відстань транспортування становить від 0,4 до 1,5 км. 
Розкривні породи від ЕШ 6,5/45 транспортуються у внутрішні відвали методом 
подвійної переекскавації. 
На підприємстві діє селективна вибірка бентоніту,  що впливає на якість. 
Загальна площа родовища 643,4 км². Воно поєднує кілька ділянок: Дашуківську 
(основну з активною розробкою), Ріпкинську (поклади лужних бентонітів), 
Босівську. 
Місце видобування бентоніту займає площу у 16 га. Воно витягнуте в 
північно-західному напрямку, має розмір 800×200 м, глибина понад 50 м, має 5 
уступів. Геологічні запаси оцінюються у приблизно 10 млрд тон. Загальна 
промислова площа становить приблизно 120 км². Відкриту частину кар’єру 
бентонітової сировини показано на рисунку 2.4. 
 
 
Рисунок 2.4 – Зовнішній вигляд кар’єру бентонітових глин 
45 
 
Категорія небезпечності підприємства (КНП) обраховувалась за стандартною 
методикою з використанням статистичних даних щодо переліку та обсягів 
забруднюючих сполук, що викидаються підприємством протягом року (таблиця 
2.7). 
 
Таблиця 2.7 – Вихідні дані для розрахунку КНП виробничої площадки ПАТ 
«Дашуківські бентоніти» 
Найменування ГДКс.д, Клас Мі, аі КНР 
 Мі 
речовини мг/м 3
 
 небезпеки т/рік     ГДКі 
Пил 0,1 3 44,691 1 44,691 446,91 
 
неорганічний   0,1 
Оксид азоту 0,06 3 0,996 1 0,996  16,6 
   
 0,06 
Оксид 3,0 4 3,490 0,9 3,490  1,14 
 
вуглецю   3,0 
Діоксид сірки 0,01 2 0,06 1,3 0,06  10,27 
   
 0,01 
Діоксид 0,001 2 0,012 1,3 0,012  25,29 
 
марганцю  0,001   
Заліза оксид 0,04 3 0,127 1 0,127  3,175 
 
 0,04   
КНП ⅀ 503,385 
 
Згідно проведених розрахунків КНП має показник 503,385. Тобто за цим 
показником об’єкт досліджень відноситься до 4 категорії. Санітарно-захисна зона 
об'єкта за екологічними нормативами повинна становити 100м. Відстань до 
найближчої житлової забудови від заводу становить 500 м від території 
46 
 
підприємства, тому норми розміщення промислового підприємства і санітарно-
захисної зони дотримані [20]. 
Для більш детального аналізу був проведений перерахунок меж санітарно-
захисної зони у відповідності до переважаючого напрямку вітру, з урахуванням 
середньорічних напрямків румбів. Результати перерахунку наведені в таблиці 2.8. 
та зображені на рисунку 2.5. 
 
Таблиця 2.8 – Перерахунок меж санітарно-захисної зони у відповідності до 
переважаючого напрямку вітру 
Розрахунок Пн ПнСх Сх ПдСх Пд ПдЗх Зх ПнЗх 
P 13,0 10,0 14,0 9,0 11,0 14,0 13,0 16,0 
P  100:8=12,5 0
L 0  100 м 
P/ P  1,04 0,8 1,12 0,72 0,88 1,12 1,04 1,28 0
L=L P/ P  104 80 112 72 88 112 104 128 0 0
 
На рисунку 2.5 зображено результати обрахунків з врахуванням поправки і 
перерахунку у відповідності до переважаючого напрямку вітряних мас. 
 
 
Рисунок 2.5 – Розмір ССЗ згідно проведених розрахунків 
47 
 
Відповідно до рисунку 2.5 можна зауважити, що на підприємстві в Сх., ПдЗх., 
Зх., ПнЗх. та Пн. напрямках санітарно-захисна зона не витримана, що в разі 
несприятливих метеорологічних умов може створювати ситуації підвищених за 
екологічні нормативи концентрації полютантів у повітрі, що може викликати 
негативні наслідки для навколишнього середовища та місцевого населення. 
На підприємстві знаходиться 14 джерел викиду забруднюючих речовин. 
Серед них 7 джерел зосереджено на основному і 7 на допоміжному виробництві 
(рисунок 2.6). 
 
Джерела забруднення атмосфери
основне виробництво допоміжне виробництво
1. Сушильні барабани
1. Пост зварювання металу ( 2 
2. Тунельна сушарка джерела)
3.Котел "Мотор- Січ-98" 2. Пост зварювання і різання металу
4. Лінія осаджування глиноземного 3. Фарбування механізмів і 
порошку обладнання
5. Перевантаження глинопорошку (2 4. Пости заправки 
джерела)
5. Заточувальний верстат  ( 2 
6. Перевантаження і просушування глини джерела)
 
Рисунок 2.6 – Джерела забруднення атмосфери на ПАТ «Дашуківські 
бентоніти» 
 
Для основного виробництва головними джерелами утворення забруднюючих 
речовин є: 
– сушильні барабани на лінії осаджування глинопорошку  – виділяються 
оксиди вуглецю, метан, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, 
сполуки нітрогену( в перерахунку на діоксид азоту) і в незначній кількості метан, 
оксиди ртуті; 
48 
 
– тунельна сушарка – виділяються СО2,  метали та їх похідні, оксиди 
нітрогену (в перерахунку на NО2) і в незначній кількості метан та – сполуки ртуті; 
– котел «Мотор-Січ-98» – виділяються оксиди вуглецю, речовини у 
вигляді суспендованих твердих частинок, метали та їх сполуки, сполуки нітрогену 
(в перерахунку на діоксид азоту) і в незначній кількості метан; 
– лінія осаджування глинопорошку рісля розмелу – виділяються 
речовини у вигляді суспендованих твердих частинок; 
–  перевантаження глинопорошку (2 джерела) – виділяються речовини у 
вигляді суспендованих твердих частинок; 
– перевантаження і просушування глинопорошку  – виділяється пил 
неорганічний (суспендовані речовини). 
Лише 4 джерела викидів, що обслуговують процес подрібнення оснащені 
пилогазочисними установками [21]. 
На території заводу існують різні джерела викидів від допоміжних 
господарств:  
– пости електродугового зварювання і газового різання металу, 
фарбування (3 джерела викидів), заточувальні верстати (2 джерела). В процесі 
зварювальних робіт використовуються електроди, які є джерелом викидів в повітря 
сполук Fe, Mn, Ti, HF, NO2, CO2; 
– пости заправки  (1 джерело). При ослуговуванні автопарку існує  2 
постійних місця утворення летких забруднювачів, що потрапляють у повітря. Під 
час токарної та заточувальної роботи із металевими виробами через 2 організовані 
джерела відбувається викид в атмосферу абразивно–металевого пилу. Одне із цих 
джерел оснащене пилогазоочисною установкою. 
– пост фарбування автомобілів. Під час фарбування автомобілів 
підприємство використовує емаль ПФ-115, уайт-спірит, які в аерозольному стані 
потрапляють у повітря. 
– пости поточного ремонту автомобілів, будівельних машин. При роботі 
двигунів під час заїзду, виїзду, регулювання, в атмосферне повітря викидаються: 
49 
 
оксид вуглецю, діоксид азоту, вуглеводні насичені (1 джерело); 
– при зарядці акумуляторних батарей виділяється сірчана кислота (1 
джерело); 
– склад паливо-мастильних матеріалів. 
На території підприємства розташовано резервуар з дизельним паливом та 
паливо-роздавальна колонка. 
При зберіганні дизельного палива в резервуарі і заправці автотранспортних 
засобів в атмосферне повітря викидаються насичені вуглеводні. 
Обсяг речовин, що потрапили в повітря на території виробничого комплексу 
в 2018 р. становив 49,376 т., а у 2016 р ця величина була рівна 41,936 т. В цьому 
році також спостерігається значний викид СО2. Найбільшу частку цих викидів дає 
допоміжне виробництво (спалювальні роботи) [21]. 
Загальну кількість полютантів викинутих в 2018р. представлено в таблиці 
2.9. 
 
Таблиця 2.9 – Обсяги речовин, викинутих у повітря підприємством протягом 
2018р.  
Парникові гази та інші полютанти Обсяги, т 
Сполуки металів 0,139 
Fe2O3 0,127 
MnO  0,012 2
суспензії твердих частинок 44,691 
NO2 0,996 
SO2 0,06 
CO 3,490 
CO2 85,129 
 
50 
 
Як видно з таблиці 2.9 найбільшими забруднювачами є речовини у вигляді 
суспендованих твердих частинок та діоксид вуглецю. 
Найбільше полютантів у навколишнє середовище видаляється такими 
технологічними процесами, як  видобування гірничої маси, її підсушування та 
перевантаження. 
Розглянемо динаміку викидів основних забруднюючих речовин, що 
видаляються в атмосферу від підприємства (рисунок 2.7). 
 
3,5
3
2,5
2
1,5
1
0,5
0
2016
2017
2018
роки
 
 
Рисунок 2.7 – Сумарні викиди оксидів вуглецю (ІІ) за 2016-2018 рр. 
 
Як видно із діаграми, обсяги викиду оксидів вуглецю поступово 
збільшуються з 2016 року. Очевидно, це викликано збільшенням потужностей 
виробництва (збільшенням видобутку глинистої маси). 
Викиди оксидiв сiрки SОх згубно дiють наприроду та живi органiзми. Одним 
iз найбiльш токсичних газоподiбних викидiв є дiоксид сiрки SO2. При горiннi сiрка 
повнiстю перетворюється на сірчистий ангідрид, проходить електрофiльтри і 
потрапляє у повітря. Там відбувається його подальше окиснення до сульфату. Цi 
оксиди в заємодіють з парами води у вищих шарах атмосфери, утворюють сiрчисту 
та сiрчану кислоти, що осiдають на землю у виглядi «кислотних дощiв». 
На рисунку 2.8 представлена діаграма викидів метану у атмосферне 
середовище від різних джерел викиду.  
т/рік
51 
 
0,18
0,16
0,14
0,12
0,1
0,08
0,06
0,04
0,02
0
сушильний барабан тунельна сушарка котел "Мотор-Січ-98"
 
 
Рисунок 2.7 – Обсяг викидів метану від джерел викидів основного виробництва  
 
Метан є побічним продуктом, що утворюється в процесі формування гірської 
породи. Збільшення інтенсивності виробництва призводить до збільшення 
концентрації цього газу в повітрі.  
Сполуки нітрогену, які є у складі димових газів, виникають в результаті 
екзотермічних реакцій високої температури під час утворення факелу (за рахунок 
зв‘язування азоту повітря). Також відбувається  окиснення нітрогенвмісних сполук, 
що містяться у самому паливі. Оксиди азоту за рахунок окисно – відновних реакцій 
швидко перетворюються у нітрити, які є небезпечними для живих організмів та 
навколишнього середовища. Це посилює негативний екологічний вплив димових 
газів. 
Серед викидів підприємства, що виділяються в навколишнє середовище в 
значній кількості є оксиди азоту. На рисунку 2.9 представлена кількість  
азотовмісних сполук, що потрапляють в повітря під час видобувних робіт. 
т/рік
52 
 
20
18,036
18
16
14
12
10
8
6
4
2 1,426
0,106
0
сушильні барабани тунельна сушарка Котел "Мотор-Січ-98"
 
 
Рисунок 2.9 – Кількість оксидів нітрогену, що утворились в процесі основного 
виробництва у 2018р (у тоннах)  
 
Як видно з рисунку 2.9, найбільший обсяг викиду спостерігається в процесі 
сушіння бентонітових глин. Це  спричинено тим, що збільшення видобування 
глинистої  маси супроводжується виділенням біогенного елементу при розкладанні 
органічної речовини. 
Така тенденція обумовлена не тільки збільшенням видобування сировини, а 
і збільшенням використання палива. 
Специфіка робіт по видобуванню і переробці гірничої маси визначає 
збільшення частки операцій, що супроводжуються виділенням пилу та дрібних 
частинок породи в атмосферне повітря. Частка таких процесів значна і на ПАТ 
«Дашуківські бентоніти». На рисунку 2.10 представлена динаміка викидів речовин 
у вигляді суспендованих твердих частинок у атмосферне повітря. Як показує 
діаграма  рисунку 2.10, обсяги викиду речовин у вигляді суспендованих твердих 
частинок  поступово збільшувалися з 2016 року. Це викликано збільшенням 
потужностей виробництва і переробки сировини. 
53 
 
Суспензії твердих частинок (або пил) розрізняються за походженням, 
вмістом летких складових, дисперсністю та інше. 
 
50
40
30
20
10
0
2016 2017 2018
Роки
 
 
Рисунок 2.10 – Сумарні викиди речовин у вигляді суспендованих твердих 
частинок  за 2016–2018 рр. 
 
Для людини найбільш чутливою до дії пилу є дихальна система, переважно 
верхні дихальні шляхи, що провокує бронхіти. Люди, які працюють в умовах 
значної запиленост,і піддаються ризику розвитку сілікозу, який є професійним 
захворюванням горняків. 
На підприємстві існує проблема збільшення концентрації пилу в місцях праці 
людей. Тому  під час роботи працівники повинні користуватись захисними 
масками. 
Парникові гази є однією з важливих проблем сьогодення, що обумовлюється 
розвитком промисловості. Будь – яка галузь, в тому числі і добувна, є джерелом 
надходження вуглекислого газу в атмосферу. Так, на рисунку 2.11 показано 
динаміку викидів СО2 у атмосферне повітря. Викид СО2  зростає протягом 
тривалого періоду. Зростання попиту на бентонітові глини зумовило їх добування 
т/рік
54 
 
в значній кількості, що призводить до зростання викиду цього парникового газу в 
атмосферу. 
 
12000
10000
8000
6000
4000
2000
0
2016 2017 2018
роки
 
 
Рисунок 2.11 – Сумарні викиди діоксиду вуглецю за 2016 – 2018 рр. 
 
На рисунку 2.12  та 2.13 показано частку викидів  переважаючих 
забруднюючих речовин та парникових газів від підприємства за 2018 р. 
 
236,856
діоксид вуглецю
речовини  у вигляді 
суспендованих 
твердих часток
10840,1
 
 
Рисунок 2.12 – Викиди переважаючих забруднюючих речовин від підприємства за 
2018 р (у тонах). 
т/рік
55 
 
4,468
19,266 метали та їх сполуки
залізо та їх сполуки
оксиди азоту
НМЛОС
19,575 Оксид вуглецю
0,071 0,062
 
Рисунок 2.13 – Частки інших забруднюючих речовин та парникових газів, що 
були викинуті в атмосферу від підприємства за 2018 р (т). 
 
Аналіз діяльності підприємства за 2016 – 2018 рр. показав, що обсяг 
забруднень, що надходять в атмосферу знаходиться у прямопропорційній 
залежності від продуктивності основних виробничих процесів.  
 
2.3 Аналіз екологічного впливу на довкілля від діяльності Хлистунівського 
кар’єроуправління ДП управління промислових підприємств Укрзалізниці  або 
Хлистунівського кар’єрного заводу 
 
Хлистунівське родовище розташоване на землях селищ Хлистунівка та 
В’язівок. Загальна площа земельного відводу складає майже 17 га. Роботи по 
видобуванню  кам’яної сировини складають 257 тис. м3/рік для виробництва 
щебеню марки 1000 - 1400 відповідно ДСТУ Б В.2.7-75-91 «Щебінь і гравій щільні 
природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови» 
[25]. Строк відпрацювання запасів при проектній потужності - 50 років. Родовище 
розробляється з 1975 року, розкривні породи представлені м’яким та скельним 
розкривом. До м’яких віднесені грунтово - рослинний шар та суглинки. До порід 
56 
 
скального розкриву - вивітрені гранітоїди. По всій східній частині родовища на 
поверхню виступають вивітрілі гранітощи у вигляді окремих брил (рисунок 2.14).  
 
 
 
Рисунок 2.14 – Хлистунівський кар’єр по видобуванню граніту 
 
Село Хлистунівка багате на кам'яні породи, про що відомо з давніх часів. З 
різних повітів сюди їхали за каменем, видобували його вручну. У дев'ятнадцятому 
столітті почали застосовувати вибухівку. Ця небезпечна технологія в старих звітах 
називалася «разносная порохострельная работа». На підприємстві проводять 
видобуток граніту й виготовляють з нього різноманітний щебінь. Інші подібні 
підприємства країни виготовляють щебінь двох-трьох видів, а в Хлистунівці 
видають півтора десятка фракцій. Сьогодні  значна частина готової продукції йде 
на автомобільні дороги та будівництво 
 Розробки корисних копалин обмежені: 
– з півночі – житловою забудовою с.Хлистунівка; 
57 
 
– зі сходу – ПрАТ «Хлистунівським заводом залізобетонних 
конструкцій»; залізничними коліями с. Хлистунівка; житловою забудовою та 
сільськогосподарськими землями;  
– з півдня – сільськогосподарськими землями; житловими будинками с. 
В’язівок; 
– із заходу – сільськогосподарськими землями; 
Таким чином, з південної та західної сторони покладів розміщені землі 
сільськогосподарського призначення місцевого населення. Мінімальна відстань до 
найближчої житлової забудови становить 70 м. на сході від крайнього джерела 
викидів №25. Поряд з підприємством протікає річка Вільшанка, звідки 
підприємство забирає воду для виробничих потреб. 
Державне підприємство «Управління промислових підприємств 
Укрзалізниці» поєднує 12 підприємств з різних областей України, до яких 
відноситься і Хлистунівське кар’єроуправління. Юридична адреса підприємства 
знаходиться у Київі, фактична – в Городищенському районі Черкаської області, в 
селі Хлистунівка. Хлистунівське кар’єроуправління, далі  «Хлистунівський 
кар’єрний завод» спеціалізується на видобуванні нерудних будівельних матеріалів 
відкритим способом, їх сортуванні, зберіганні та відпуску споживачам. На  даному 
промисловому майданчику проводиться видобуток гірничої маси для виробництва 
щебеню, з частини якої тут же виробляється щебінь. Видобута у кар’єрі гірнича 
маса проходить подальшу обробку у дробильно-сортувальному цеху (ДСЦ). 
Виробнича структура кар’єроуправління складається з: 
 1) кар’єру; 
 2) дробарно-сортувального цеху; 
 3) допоміжного виробництва; 
 4) станції зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів. 
Гірнича маса добувається в кар’єрі за допомогою буро-вибухових робіт 
(масовий вибух проводиться в середньому 1 раз на місяць з витратою 14 кг/раз 
вибухової речовини). Після виконання викривних робіт екскаватором в гірському 
58 
 
масиві, пробурюються свердловини буровими станками. У свердловини 
закладається вибухова речовина і проводиться вибух. 
Великі брили граніту, що утворюються внаслідок вибуху, подрібнюють далі 
за допомогою вибухів меншої потужності. Буріння шпурів проводиться ручними 
перфораторами. Усі типи робіт з вибухівкою  проводить підрядна організація. 
Зірвана маса завантажується екскаватором у автосамоскиди. Вантажівки 
перевозять гірничу масу в залежності від розмірів та завантаження виробництва або 
на подальшу переробку до приймального бункеру пересувної установки СІМ- 741, 
що подрібнює сировину на фракцію 0-70 мм, або на подальшу переробку до 
дробарно–сортувального цеху (ДСЦ). Дробарка СМ-741 розташована у західній 
частині кар’єру. Її продуктивність складає  35 т/год. Поруч розміщений  склад 
готової продукції відкритого типу. В ньому  зберігається щебінь розміром 0-70 мм. 
Цей відкритий склад готової продукції утворює неорганізоване площинне джерело 
викидів № 5, оскільки щебінь на складі зсипається, перевалюється, переміщується, 
що призводить до утворення пилу і його розсіювання в атмосфері.  
Продукція зберігається на складі впродовж всього року. Відпуск продукції у 
автотранспорт покупців відбувається автонавантажувачем. У кар'єрі при 
максимальному завантаженні виробництва задіяно 10 одиниць автотранспорту 
(автоскиди КрАЗ,АС-3251 та Кобальт). 
Перевезення гірничої маси автосамоскидами проводиться по дорогам з 
щебеневим покриттям.  
Граніт для виробництва щебеню характеризується певними властивостями. 
Це питома вага, водопоглинання, міцність, стискання. Робочі властивості кам’яної 
сировини, що видобувається на підприємстві, представлені в таблиці 2.10. Таким 
чином, граніт, який видобувається на Хлистунівському кар’єрному заводі має 
високу якість. Сировина з досліджуваного підприємства використовується не 
тільки в якості насипу при будівництві залізничих колій, але й  при укладанні 
автомобільних шляхів та в будівництві. 
 
59 
 
Таблиця 2.10 – Робоча якість камню, що видобувається на кар’єрі 
Хлистунівського родовища 
Робочі показники щебеню Якість сировини 
Питома вага, кг/см3 2670 
Водопоглинання, % 0,55 
Міцність на стиск, МПа 225 
Міцність на згині, МПа 19 
Стираність, г/см2 0,26 
 
 Хлистунівський кар’єрний завод під час діяльності використовує великий 
обсяг земельних і водних ресурсів, і потребує значну кількість природного газу. 
Спрямованість природних ресурсів на виробничі потреби заводу представлена у  
таблиці 2.11. Під час виробничої діяльності більш за все споживається  вода, 
оскільки вона потрібна на всіх етапах технологічних процесів при виробництві 
щебеню.  
Таблиця 2.11 – Виробничі потреби у природних ресурсах на Хлистунівському 
кар’єрному заводі 
Вид ресурсів Мета використання 
земля  виробнича територія, будівництво 
вода технологічний процес, побутові та санітарно-гігієнічні 
цілі, охолодження котельні. Водозабір здійснюється з р. 
Вільшанка і  є зворотним. 
природний газ опалення приміщень 
 
На підприємстві здійснюється постійний контроль за станом бортів, траншей, 
уступів, укосів і відвалів кар’єру; устаткування та  внутрішньокар’єрна мережа 
автодоріг підтримуються у  належному стані  
Під час виробничої діяльності керівництвом заводу контролюється виконання  
60 
 
заходів, спрямованих на попередження надмірного забруднення навколишнього 
середовища.Для запобігання ерозії, відкосів ярусів,складу відсіву передбачено після 
завершення його формування та наповнення зрошення спеціальними розчинами, які 
створюють тверду корку на поверхні відходів збагачення. Для зниження пилоутворення в 
літній період проводиться зрошення кар’єрнихдоріг та майданчика по видобутку гранитів 
поливальною машиною.  
Під час видобувної діяльності на підприємстві здійснюється значний вплив   на 
атмосферне повітря. Його джерелами є викиди при бурових, вибухових і 
навантажувальних роботах та при транспортуванні сировини. Під час вибухових та 
бурових робіт в повітря потрапляють домішки різноманітних сполук, які мають 
різний клас небезпечності і в сумі визначають клас небезпеки самого заводу 
(таблиця 2.12). Останні два роки внаслідок невизначеності фінансово–
економічного стану підприємства вибухові роботи на заводі не проводяться, тому 
для аналізу використовувались статистичні дані за 2017р. [31]. 
   
Таблиця 2.12 – Різновиди хімічних сполук, що потрапляють у повітря під час 
вибухових та бурових робіт Хлистунівського кар’єрного заводу 
Хімічні сполуки Клас небез- Фактичний обсяг ГДО викидів, 
(формули) пеки викидів, (т/рік) тонн/рік 
1 2 3 4 
СО 4 0,71 1,5 
СО2 4 256 500 
СН4 4 0,018 10 
As 1 0,002 0,001 
Nі 3 0,002 0,001 
Pb 2 0,003 0,003 
Cr 3 0,002 0,02 
ZnO 3 0,005 0,1 
Mn 3 0,006 0,005 
 
61 
 
Продовження таблиці 2.12 
1 2 3 4 
Суспендовані - 9.387 10,8 
тверді частинки 
Пил неорганічний 3 87,014 1 
NO 4 2.712 0,8 
NO2 4 2,687 1 
SO2 3 80,11 17 
Бензин 3 0,01 1,5 
Всього  438,67  
 
Аналіз таблиці показує, що основними домішками, що потрапляють у повітря 
під час роботи підприємства є  пил, речовини у вигляді суспендованих   твердих 
частинок та вуглекислий газ і сірчистий ангідрид. Динаміка викидів вуглекислого 
газу відображена на рисунку 2.15. 
300
250
200
150
100
50
0
2016 2017 2018
роки
  
Рисунок 2. 15 – Динаміка викидів вуглекислого газу досліджуваним 
підприємством в період 2016-2018рр. 
 
т/рік
62 
 
За останні три роки підприємство майже припинило свою діяльність, що 
пов’язано не з відсутністю попиту на продукцію заводу, а із зміною власника 
підприємства. Цей перерозподіл остаточно не закінчено, спостерігається 
призупинення виробничих процесів, внаслідок чого викиди шкідливих домішок 
звелися до мінімуму. 
 Така сама тенденція спостерігається і з питанням запиленості повітря в 
робочій зоні виробничої території. Останні два роки вибухово–підривні роботи на 
кар’єрі не проводились. Підприємство розпродовувало останні два роки 
продукцію, підготовлену до продажі у попередній період. Динаміка рівня 
запиленості повітря на території виробничого комплексу наведена на рисунку 2.16. 
 
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
2016 2017 2018
роки
 
Рис.2.16 – Динаміка викидів пилу в повітря внаслідок діяльності 
Хлистунівського кар’єрного заводу за період 2016-2018рр. 
 
Ця динаміка свідчить про те, що із припиненням діяльності видобувних 
підприємств екологічні проблеми запиленості та забрудненості повітря швидко 
вирішуються. Завдяки самоочищенню повітря під час метеорологічних процесів. 
т/рік
63 
 
Для вирішення питання запиленності повітря робочої зони у дробарно-
сортовому цеху встановлено два мокрих пиловловлювача (рисунок 2.17.).  
  
1 – циліндроконічний резервуар; 2 – центральна труба; 3 – верхній патрубок; 
4 – нижній патрубок. 
Рисунок 2.17 – Схема дії мокрого пиловловлювача на Хлистунівському 
кар’єрному заводі 
 
Такі рішення керівництва значно покращили стан повітря в робочій зоні. 
Якщо до очищення повітря запиленність у цеху складала 8,6 т/рік, то після 
проходження через мокрий  пиловловлювач  цей показник зменшувався до норми 
1т/рік. Таким чином, майже весь пил поглинається мокрими пиловловлювачами. 
Мокрий пиловловлювач – це циліндроконічний резервуар заповнений водою, через 
яку проходить запилене повітря, що подається по зануреній під шар води 
64 
 
центральній трубі. При проходженні крізь воду повітря очищується від пилу і 
видаляється через патрубок. Пил осаджується у воді і накопичується у конічній 
ділянці пиловловлювача, звідки він у вигляді шламу періодично випускається через 
патрубок 4. Наразі, в зв’язку із відсутністю виробничих робіт питання запиленості 
повітря вирішилось природним шляхом. Така установка  є  дуже ефективною  і 
дозволяє осадити приблизно 97%  пилу. Таким чином підприємство вирішує 
проблему запилення повітря в робочій зоні дробарно-сортувального цеху. 
Запиленність, що виникає під час перевезення транспортом по щебеневій 
дорозі  вирішується постійним зволоженням поверхневого шару гірничої маси.  
         Для зменшення кількості пилу на інших ділянках підприємства застосовують 
загальнообмінну та місцеву вентиляцію. Завдяки керівництву всі процеси на 
виробництві механізовані та автоматизовані. Високого протипилового ефекту 
досягають спеціальним укриттям устаткування .  
  Згідно даним моніторингу стану атмосферного повітря, показники 
максимальної приземної концентрації в районі впливу родовища із врахуванням 
фонових концентрації на межі СЗЗ не перевищують ГДК по пилу неорганічному з 
вмістом діоксид кремнію 20-70 % для населених місць, що розміщуються поруч.  
На підприємстві встановлено комп'ютерну систему керування 
технологічними процесами. Електронне обладнання обійшлося підприємству у 200 
тис грн, але воно швидко себе окупило. Нині сучасна комп'ютерна система 
повністю контролює роботу підприємства. На важливих ділянках діють камери 
відеоспостереження. 
Транспортування продукції по території підприємства супроводжується 
також виділенням вихлопних газів, що суттєво впливає на якість повітря. Так, 
середня протяжність однієї поїздки автоскиду  в межах кар'єру - 0,5 км. Число 
ходок (туди та назад) за годину для одиниці автотранспорту становить 10 разів.   
Склад вихлопних газів внутрішнього згорання наведений в таблиці 2.13 
 
Таблиця 2.13 – Обсяги вихлопних газів карбюраторних  двигунів автоскидів 
65 
 
Вихлопні гази Вміст (%) 
Нітроген (N2)  76—78 
Оксид карбону (CO)  0,01—0,5 
Вуглекислий газ (СО2) 5–12 
Оксиди нітрогену (NOx)  0,0002—0,5 
Вуглеводні (CnHm)  0,09—0,5 
Альдегіди  0,001—0,009 
Сажа г/м3 0,01—1,10 
Бензопірен–3,4 г/м3 10×10−6 
      
 Аналіз таблиці показує, що робота автоскидів на Хлистунівському 
кар’єрному заводі сприяє забрудненню повітря переважно оксидами нітрогену та 
карбону. Це типові леткі полютанти від пересувних джерел забруднення. 
Технологія видобуваня сировини на кар’єрі пов’язана  із простою 
механічною виїмкою корисних копалин та розкривних порід, тому вплив на клімат 
відсутній. На підприємстві передбачена вибіркова експлуатація покривних порід, 
збереження корисного прошарку землі в тимчасових відвалах окремо від решти 
покривних порід. В подальшому його планують використовувати відповідно до 
розроблених проектів землекористування, що стосуються питань рекультивації 
зруйнованих земель внаслідок видобування мінеральної сировини. Рекультивація 
земель після гірничовидобувних робіт в Україні здійснюється згідно ДСТУ 
7941:2015 Якість ґрунтів. Рекультивация земель. Загальні вимоги [24]. Порушені 
через розробку родовищ, ґрунти відновлюють відповідно технічних умов на 
рекультивацію, які передбачаються  ще на стадії розробки проектів для майбутніх 
виробничих об’єктів. 
Гідрогеологічні умови родовища обумовлені наявністю розміщеної поруч 
р.Вільшанка. Підземні води розміщуються глибоко, що пов’язано з геологічними 
особливостями регіону. Гідрогеологічні умови території є придатними для 
експлуатації родовища. 
66 
 
 Помпи вирішують питання зменшення рівня вод, що надходять через 
дренажну систему на дно місць видобування мінеральної сировини разом з 
дощовими опадами. Відкачена вода збирається та використовується для технічних 
робіт на підприємстві. Внутрішні дощові стоки з території ярусів кар’єру 
відводяться по відкритій мережі водовідводу шляхом облаштування водовідвідних 
канав та кюветів в діючий ставок – накопичувач. Для технічних потреб 
(пилопридавлення, очищення кар’єрних доріг від пилу та бруду) використовується 
вода, що накопичується у ставку–накопичувачі. 
Видобувна зона має оптимальні схили, облаштовані придорожними 
насипами. Таке проектне рішення дозволяє збирати  поверхневі стоки відкритим 
способом у зроблені канави, які направляють водний потік у  ставок-відстійник, що 
розміщується  нижче по рельєфу із південної сторони об’єкту. 
Обсяг води в цьому ставку дозволяє використовувати її в технологічних 
роботах, а саме: в охолодженні обладнання, пиловловленні, для санітарних та 
побутових  потреб працівників на підприємстві.   
 Схему водопостачання на Хлистунівському кар’єрному заводі відображено 
на рисунку 2.18. 
 
Рисунок 2.18 –Джерела водозабору  на об’єкті дослідження 
 
67 
 
Домішки та пил, що збираються на території підприємства, на його 
виробничих будівлях під час змивання внаслідок дощових опадів, танення снігу та 
поливальних робіт забруднюють воду поверхневого стоку. Головними 
полютантами в цій воді є тверді домішки; нафтопродукти, що потрапляють у воду 
з працюючого транспорту,  хімічні сполуки добрив, що вносяться на 
сільськогосподарські землі навколо виробничого комплексу.  
Стічну воду, що утворюється на території підприємства, можно поділити на 
такі групи: 
– виробничі –утворюються внаслідок технологічних процесів; 
– побутові – є результатом побутового використання води персоналом 
заводу; 
– природні – дощова та талова вода, які утворюються природним шляхом.  
Склад полютантів та їх кількість у стічних водах, що утворюються на   
Хлистунівському кар’єрному заводі відображені в таблиці 2.14. Фактичні дані 
отримані за 2017р., оскільки результати за останні два роки неможливо було 
отримати у зв’язку із зміною власника підприємства та його можливим 
банкрутством [28]. 
 
Таблиця 2.14 – Хімічний склад  стічних вод, що утворюються на   
Хлистунівському кар’єрному заводі 
№ Фактичний Теоретичні 
Склад стічних вод 
з/п обсяг мг/л мг/л 
1 2 3 4 
1 завислі речовини 12,2 15,45 
2 мінералізація 152,42 234,57 
3 хлориди 16,3 20,4 
4 сульфати 16,3 21,5 
5 амоній 0,24 0,37 
68 
 
6 нітрити 0,10 0,12 
7 нітрати 4,95 5,03 
8 хімічне споживання 21,35 28,9 
кисню(ХСК) 
9 фосфати 0,48 0,53 
10 нафтопродукти 0,14 0,096 
11 залізо  1,8 1,9 
12 марганець 1,13 0,96 
Разом         227,4 329,8 
 
Аналіз структури та відсотку забруднюючих речовин (рисунок 2.19) показує, 
що найбільший вміст у цій воді складають  сульфати та хлориди, а також завислі 
речовини. ХСК води із ставка-відстійника складає 21,35, а ступінь мінералізації 
понад 1500 мг на л, що свідчить що вода у відстійнику досить мінералізована. 
 
0,1
0,48
0,24
4,95
12,2
16,3
16,3
завислі речовини сульфати хлориди амоній нітрити нітрати фосфати нафтопродукти
 
Рисунок 2.19 – Вміст забруднюючих речовин у воді ставка-відстійника. 
 
 
 
69 
 
Теплового забруднення води не відбувається, оскільки на підприємстві діє 
система накопичення води у ставку–відстійнику. На підприємстві побудований і 
невеликий відстійник горизонтального типу, куди збираються побутові стічні води 
підприємства (рисунок 2.20).  
Він має залізобетонну основу  і є прямокутним резервуаром коридорного 
типу з муловим приямком, розташованим на початку резервуара. Стічна вода 
рухається прямолінійно і горизонтально. Осад з приямка видаляється насосом. 
У відстійник вода потрапляє з котельні та адміністративних приміщень. Вода 
певний час освітлюється в зоні 3, одночасно з цим формується і накопичується осад 
у зоні 4 (рисунок 2.20). Гравітаційне відстоювання відбувається протягом 8 годин. 
Після очищення у річку потрапляє за хімічним складом вода хлоридно-сульфатно-
гідрокарбонатна, яка за хімічним складом відповідає  ДСТУ 7525: 2014 "Вода 
питна. Вимоги та методи контролювання якості"[33]. 
 
1 – подається вода; 2 – відводиться вода; 3 – місце, де вода освітлюється;                       
4 –ділянка формування осаду; 5 –лоток–розподільник; 6 –лоток–водозбирач; 
Рисунок 2.20 – Схема горизонтального відстійнику для очищення побутових 
стічних вод на підприємстві 
 
70 
 
Зміни обсягів  завислих речовин та нафтопродуктів у  технологічних стічних 
водах після очищення у горизонтальному відстійнику наведені в таблиці 2.15. 
 
Таблиця 2.15 – Вміст деяких забруднювачів у стічних водах після 
відстоювання  на Хлистунівському кар’єрному заводі за 2017 рік 
Вміст полютантів Проходження через відстійник, кг/рік 
До відстоювання Після відстоювання 
Завислі речовини 31,4 15,45 
Нафтопродукти 4,15 0,096 
 
Таким чином, проходження стічних вод через горизонтальний відстійник  
зменшує обсяг завислих сполук в них майже у двічі.  
Проаналізуємо  зміни хімічних показників якості води у р. Вільшанка  перед 
водозабором та нижче місця скидання стічних вод (таблиця  2.16). Наше 
дослідження показало, що значних змін в якості води р. Вільшанка не 
спостерігається. Це дані за 2017р. На сьогодні якісні показники води у річці ще 
кращі, оскільки діяльність заводу призупинено.     
  
Таблиця 2.16 – Показники якості води р. Вільшанка  у місці розміщення 
Хлистунівського кар’єрного заводу 
Хімічні Показники якості води у р.Вільшанка 
властивості 
У відстійнику Перед водозабором Після скидання  
1 2 3 4 
Сухий залишок 128 г/дм
3 0,116 г/дм3 118 мг/дм3 
3 3 3
Окислюваність 4,5 мг/дм  4,2 мг/дм  4,2 мг/дм  
Жорсткість: м'які м'які дуже м'які, 
71 
 
- загальна 0,9-1,0 м-екв/дм3 1,8-2,5 м-екв/дм3 0,4-0,2 м-екв/дм3 
- постійна 0,7 м-екв/дм3 0,7 м-екв/дм3 - 
- тимчасова 0,2 м-екв/дм3 1,8 м-екв/дм3 0,4 м-екв/дм3 
Реакція води Слаболужна Нейтральна Слаболужна 
рН 7,7 7,0 7,4 
За макро 
компонентним 0,5  мг/дм3 0,05 мг/дм3 - 
складом 
 
Таким чином, невелика кількість побутових стічних вод від котельні та 
адміністративних приміщень не впливає на показники якості води у р. Вільшанка, 
оскільки значна кількість полютантів затримується  у відстійнику з ефективністю 
понад 50%. Дослідження довело, що в місці розміщення Хлистунівського 
кар’єрного заводу  у р. Вільшанка вода є відносно очищеною і придатною для 
використання у санітарних та  промислових цілях. 
Вироблений простір кар’єру рекультивовано під водоймище, яке місцеві 
жителі використовують як місце відпочинку та джерело води для поливу. Грунтові 
укоси укріплені висадкою деревних порід рослін та  посівом  багаторічних трав.  
Видобування граніту призводить до шумового забруднення (інтенсивний 
шум пояснюється вибухово-підривними роботами та роботою дробарно-сортового 
цеху підприємства, а також перевалкою та транспортуванням продукції).  З 
статистичних даних, які були отримані за 2017р. визначили, що шумове 
забруднення на робочих місцях  під час технологічних процесів вимірювалося 
періодично протягом року згідно вимогам ДСТУ-Н Б A 3.2-1:2007 і ДСН 3.3.6.0037- 
 
 
 
72 
 
99 [34,35]. На сьогодні шумового і вібраційного забруднення немає, оскільки 
вибухово-підривні роботи та подрібнення фракцій щебеню на заводі не 
проводиться. Завод припинив виробничу діяльність внаслідок невизначеності 
юридичного статусу. Вимірювання рівня шуму в наших дослідженнях показали, що  
на заводі та у місцях видобування сировини рівень шуму становить 60-80 Дб, що 
не перевищує норму. Раніше на окремих ділянках на заводі було встановлено 
акустичний захист для нормальної праці співробітників. 
В процесі експлуатації кар’єру утворювались відходи, які можна умовно 
поділити за джерелами утворення на такі групи: 
– технологічні: лампи люмінесцентні; оливи та мастила моторні; батареї 
свинцеві; матеріали фільтрувальні; матеріали обтиральні; грунти, забруднені 
нафтопродуктами; шини відпрацьовані; брухт чорних металів; тверді побутові 
відходи. Ці технологічні рештки, що утворювались в процесі експлуатації кар’єру 
були утилізовані  або вивезені спеціалізованими організаціями. 
– побутові: дворове сміття, пакувальний матеріал з паперу, зіпсовані 
пластикові пакети і пляшки, папір, ганчір'я, скло. Ці відходи є малонебезпечними і 
відносяться до 4 класу небезпеки. 
Організація роботи з рештками виробництва  здійснюється  на підприємстві 
відповідно до вимог Закону України «Про відходи» [36]. Склад для відходів на 
підприємстві займає площу приблизно 150м2. За рік на заводі утворювалася 
відносно невелика кількість – до 4 т/рік.  
В таблиці 2.17 представлені обсяги та структура утворених відходів  за 2017р. 
Згідно отриманих статистичних даних на підприємстві найбільша кількість 
відходів утворюється з осаду відстійника  та відпрацьованих шин. 
На підприємстві ведеться облік утворених протягом року небезпечних 
відходів та є договори із організаціями, що мають ліцензію на їх утилізацію. Це ж 
стосується і відпрацьованих свинцевих батарей, які утворюють свинцеві сполуки.  
Оливи залишаються після експлуатації транспортних засобів, є рідкими  і  
 
73 
 
зберігаються у захисних резервуарах, які потім передаються на утилізацію 
спеціальним організаціям. 
 
Таблиця 2.17 – Обсяги та структура відходів на Хлистунівському кар‘єрному 
заводі за 2017р. 
№ 
Клас Об'єми утворення 
з/п Види відходів 
небезпеки відходів, т/рік 
 
1 Відходи побутові, змішані  0,47 
2 Відпрацьовані  моторні оливи  0,23 
3 Неробочі батареї свинцеві   0,21 
4 Шини використанні  0,90 
5 Використанне обтиральне ганчір’я  0,07 
6 Лампи люмінесцентні  0,05 
7 Тверді побутові відходи  0,01 
8 Осад зі стічних вод  0,1 
Всього:  4,04 
   
Як бачимо, на підприємстві утворюються відходи різних груп небезпеки: від 
1 – до 4. Найбільшу небезпеку складають відпрацьовані люмінесцентні лампи, які 
повинні зберігатись в певних умовах і утилізуватися спеціалізованими 
організаціями. Також особливої уваги потребує утилізація гумових шин. Побутове 
сміття вивозиться раз на тиждень. Використане обтиральне ганчир’я вивозиться раз 
на 2 місяці. 
На кар’єрному заводі робота по управлінню з відходами проводиться згідно 
чинному законодавству. Місця зберігання деяких відходів наведені у таблиці 2.18. 
Аналіз даних свідчить, що відходи 1 та 2 класу небезпеки, такі як люмінесцентні  
74 
 
На підприємстві ведеться облік утворених протягом року небезпечних відходів та 
є договори із організаціями, що мають ліцензію на їх утилізацію. Це ж стосується і 
відпрацьованих свинцевих батарей, які утворюють свинцеві сполуки. Оливи 
залишаються після експлуатації транспортних засобів, є рідкими і зберігаються у 
захисних резервуарах, які потім передаються на утилізацію спеціальним 
організаціям.  
 
Таблиця 2.18 – Місця зберігання відходів на Хлистунівському кар’єрному 
заводі 
Види відходів Місце зберігання 
Люмінесцентні в спеціально блоці підсобних приміщень в картонних 
лампи ящиках, для пошкоджених ламп – закритий 
металевий ящик. 
Відпрацьовані оливи  металеві резервуари біля підсобних приміщень. 
Вивозяться на утилізацію раз на рік 
Відпрацьовані спеціально виділений блок складського приміщення 
свинцеві батареї 
Побутові відходи на території заводу в спеціальному бетонованому 
приямку, де встановлено причеп для відходів. 
Вивозяться на звалище. 
Відпрацьовані металеві ємності біля підсобних приміщень. Можуть 
нафтопродукти використовуватись  для змащування запчастин у 
транспортному цеху. 
 
На кар’єрному заводі робота по управлінню з відходами проводиться згідно 
чинному законодавству. Місця зберігання деяких відходів наведені у таблиці 2.18. 
Аналіз даних свідчить, що відходи 1 та 2 класу небезпеки, такі як люмінесцентні 
лампи, непрацюючі свинцеві батареї, відпрацьовані оливи та нафтопродукти 
75 
 
утилізуються спеціалізованими організаціями, з якими у підприємства заключені 
договори.  
Отже на підприємстві «Хлистунівське кар’єроуправління» утворюється 
відносно невеликий обсяг відходів. Завдяки налагодженій роботі по поводженню з 
ними небезпеки для навколишнього природнього середовища в межах 
підприємства не спостерігається. 
Після завершення видобування мінеральних ресурсів згідно екологічних 
вимог  територію  кар'єра необхідно  рекультивувати. В процесі відновлення земель 
розрізняють технічний та біологічний  етапи. На першому етапі кар'єрну виїмку 
заповнюють відходами від виробництва, якщо вони не  токсичні і не радіоактивні 
іможуть бути використані з цією метою. За проектом відновлення земель 
передбачена  така  технічна схема: 
 – укладання в основу кар'єру великих уламків кам’яних решток, що 
залишаються після вибухових робіт і які подібні за хімічним та радіонуклідним 
складом з природними породами дна кар'єру і є дренажним шаром для порід, які 
укладаються вище; 
 – покриття утвореного базового шару глинистими розкривними породами 
кар'єру;  
– наступний шар утворюється шляхом складування відходів гірничого 
виробництва і відходів рекультивації кар’єрної виїмки зверху глинистих 
розкривних порід;  
– перекриття відходів гірничого виробництва і відходів рекультивації другим 
шаром з глинистих розкривних порід товщиною не менше 2 метрів,  для змоги в 
подальшому висаджувати на цій площі лісові породи;  
–розміщення родючого шару чорнозему товщиною не менше 0,6 м., що дає 
змогу здійснювати сільськогосподарські роботи на цій території.  
Незважаючи на те, що в цей час Хлистунівський кар’єрний завод не працює, 
в планах дирекції  розширення площі видобування.  На цей час  площа видобування 
граніту  складає 60 га. У 2018 році піднімалось питання розширення  кар'єру на 12,9 
76 
 
га, у перспективі ще на 12,1 га. Якщо це вдасться, обсяги мінеральної сировини 
дадуть можливість людям працювати ще 40 років. Для місцевої ОТГ це питання 
має важливе соціально-економічне значення. Хлистунівське кар'єроуправління є 
одним із основних бюджетоутворюючих підприємств Гордищенського району, 
наповнює майже 50 відсотків місцевого бюджету. На підприємстві працюють 232 
особи. Підприємство дало поштовх не тільки для газифікації Хлистунівки, а також 
сіл Цвіткове, Ксаверове, Дирдин. За рахунок підприємства проведено 
водопостачання до с. В’язівок. Тому для місцевої влади є дуже болючим питання 
призупинки діяльності підприємства.  
Екологічні проблеми видобувної галузі неможливо розглядати без 
узгодження з соціально-економічними питаннями, оскільки працюючі 
підприємства важлива складова наповнення місцевих бюджетів, вирішення 
працевлаштування жителів місцевих громад. Вважаємо, що особливої актуальності 
набуває впровадження екологічного менеджменту на діючих підприємствах 
гірничовидобувної галузі господарства, що дасть змогу мінімізувати негативні 
наслідки видобування природних мінеральних ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
77 
 
ВИСНОВКИ 
 
Розвідані запаси покладів корисних копалин дозволяють спрогнозувати 
подальше успішне нарощування виробничих потужностей українських видобувних 
підприємств   в ринкових умовах. Видобування сировини для виробництва 
сучасних будівельних матеріалів: цементів (вапняку, крейди, мергелю, глини), 
гіпсу, базальту для утеплювальних технологій збільшується в обсягах, оскільки 
будівельна галузь України стрімко розвивається.  
 Наслідки діяльності гірничовидобувних підприємств мають велике 
екологічне і соціальне значення як для місцевих громад, так і для країни в цілому. 
Осадження пилу та хімічних забрудників після проведення видобувних робіт, або 
зміна складу та рівня грунтових вод в регіонах, розвиток вітрової та водної ерозії – 
все це погіршує стан здоров’я місцевого населення, знижує продуктивність 
сільськогосподарських земель, якість лісового господарства. 
Екологічні заходи в гірничодобувній галузі є різноплановими та затратними. 
Багаті транснаціональні гірничодобувні компанії виділяють на природоохоронну 
діяльність значні кошти, залучають сучасні інноваційні технології, що 
забезпечують зменшення тиску на атмосферне повітря, воду та проводять більш 
досконалу утилізацію відходів з застосуванням їх вторинної переорбки. Велика 
затратність таких заходів призводить до того, що невеликі гірничодобувні компанії 
працюють за застарілими технологіями  і  тому становлять серйозну загрозу для 
довкілля. 
В Україні головне місце при видобуванні нерудних корисних копалин 
займають кар'єри з видобування і переробки природного каменю із супровідними 
роботами по дробінню  і сортуванню будівельної сировини. Кар'єри з видобування 
будівельної сировини забезпечують виробництво цементу, азбесту, є первинною 
ланкою ресурсних циклів для гіпсової, керамічної та скляної промисловості. 
Кар’єри з видобування каміння  забезпечують залізобетонні заводи, будівництво 
автомобільних та залізничних доріг гравієм, піском і щебнем. 
78 
 
Черкаська область нараховує понад 250 покладів корисних мінеральних 
ресурсів, серед яких 7 родовищ має загальнодержавне призначення, а інші мають 
статус копалин місцевого значення. Найбільші обсяги запасів мають  поклади 
нерудних корисних копалин, які використовуються в будівельній галузі. 
Потужними мінеральними родовищами всеукраїнського значення є поклади 
каолінових та бентонітових руд. Серед інших будівельних  матеріалів 
підприємствами Черкащини можна виділити видобування трьох мінеральних 
корисних ресурсів: граніти, суглинки та пісок. 
Суглинки є сировиною місцевого значення, можуть видобуватись без 
обмежень як з побутовою, так і з господарською метою. При цьому користувачі 
цих ресурсів мають право робити це без спеціального дозволу та гірничого відводу. 
Екологічні наслідки від діяльності по видобуванню суглинків значно менше ніж від 
видобування кам’яної будівельної сировини. Вони порівняно неглибокі і 
потребують менших зусиль на рекультивацію порушених земель. 
Аналіз діяльності ПАТ «Дашуківські бентоніти» за 2016 – 2018 рр. показав, 
що обсяг забруднень, що надходять в атмосферу є прямо пропорційнім 
продуктивності основних виробничих процесів. При контролі за виконанням 
заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в навколишнє 
середовище можна буде стверджувати, що підприємство не завдає значних збитків 
довкіллю і особливо здоров’ю людини. 
Аналіз екологічного впливу на довкілля від діяльності Хлистунівського 
кар’єроуправління ДП управління промислових підприємств Укрзалізниці 
(Хлистунівський кар’єрний завод) показав, що за останні два роки завод 
призупинив свою діяльність у зв’язку із невирішеністю питання зміни власників 
підприємства. Статистичні дані за попередні роки надали інформацію, що 
головною екологічною проблемою заводу було забруднення атмосферного повітря 
та шумове забруднення в робочій зоні. На сьогодні видобувні роботи не 
проводяться. Для місцевої ОТГ продовження виробничої діяльності підприємства 
має важливе соціально-економічне значення.  
79 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Савчук Л.Я., Семчук Я.М. Джерела екологічної небезпеки хімічних 
підприємств міста Калуша //Науково-технічний журнал, 2014.– № 2 (10). – С.107–
111 
2. Мала гірнича енциклопедія: в 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — 
Донецьк: «Донбас», 2004.–306с. 
3. Бондар-Підгурська О.В. Науково-методичні аспекти інноваційного 
розвитку гірничодобувної промисловості в контексті сталого зростання / О.В. 
Бондар-Підгурська // Науковий вісник НГУ, 2014. – № 1. – С. 143–152. 
4. Шнюков Е.Ф. Экологическая геология Украины: Справочное пособие 
// Шнюков Е.Ф. , Шестопалов В.М., Яковлев Е.А. – Киев: "Наукова думка", 1993.–
407с 
5. Геологія, надра та екологія. [Електронний ресурс] – режим 
доступу:http://plast.vn.ua. 
6. Кириченко М.Т., Кузьменко О.Х. Основи гірничого виробництва: 
Навчальний посібник – Житомир: ЖДТУ, 2003 – 344 с 
7. Певзнер М.Е. Горная екология. Учебное пособие Изд. МГГУ 2003.–
395с.) 
8. Стан мінеральної сировинної бази України [Електронний ресурс] – 
режим доступу:http://www.geo.gov.ua/old/storinka/ 
9. Шапар А.Г. Проблеми сталого розвитку і забезпеченість природними 
ресурсами / А.Г. Шапар // Екологія і природокористування: Зб. наук. пр. ІППЕ НАН 
України. – Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України. – 2001.– Вип. 3. – С. 7–23 
10. Фактори  сталого розвитку в гірничодобувній промисловості 
[Електронний ресурс]–режим доступу: http://isdc.com.ua/wp-
content/uploads/2016/10/5 
 
80 
 
11. Сергєєв В.В. Основні шляхи досягнення цілей сталого розвитку 
гірничо-металургійних регіонів / В.В.Сергєєв, П.І.Копач // Екологія і 
природокористування: Зб. наук. пр. ІППЕ НАН України. – Дніпропетровськ: ІППЕ 
НАН України. – 2013. – Вип. 16. – C. 167–180. 
12. Доповідь України до Конференції ООН зі сталого (збалансованого) 
розвитку Ріо+20 (проект) / За ред. Л.Г. Руденка. – К.: Інститут географії НАН 
України, 2012. – 24 c. 
13. Политика правительства Канады в области минерального сырья и 
металлов. Партнерство в целях устойчивого развития. [Електронний ресурс] – 
режим доступу: http://www.eisourcebook.org/cms/ 
14.  Природні будівельні матеріали  [Електронний ресурс] – режим 
доступу:  https://uk.wikipedia.org/wiki.  
15. Неметалічні корисні копалини.Корисні копалини для будівництва 
[Електронний ресурс] – режим доступу: http://geoinf.kiev.ua/ 
14.Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних 
копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального 
каменю. 
15. Білецький В. С., Смирнов В. А. Переробка і якість корисних копалин: 
навчальний посібник. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 324 с. 
16. ДСТУ Б В.2.7-75-98 «Щебінь і гравій для будівельних матеріалів,виробів, 
конструкцій і робіт.Технічні умови» 
17. ГОСТ 22856-89 «Щебень и песок декоративные из природного камня. 
Технические условия» 
18. ГОСТ 22263-76 "Щебень и песок из пористых горных пород. Технические 
условия" 
19. Загальні відомості про видобування сировини [Електронний ресурс] – 
режим доступу: https://helpiks.org/6-18506.html  
20. Кодекс України про надра [Електронний ресурс]- режим доступу: http:// 
rada.gov.ua/laws 
81 
 
21. Вплив гірничовидобувного комплексу на довкілля [Електронний ресурс] 
– режим доступу: https://pidruchniki.com/70492/ekologiya/ 
23Земельний кодекс України [Електронний ресурс]- режим доступу: http:// 
rada.gov.ua/laws 
25 Механізм рекультивації земель після гірничовидобувних робіт 
[Електронний ресурс] – режим доступу: https://kegt-rshu.in.ua › dustan  
22. Закон України про охорону земель [Електронний ресурс]- режим доступу: 
http:// rada.gov.ua/laws 
24. ДСТУ 7941:2015 «Якість грунтів. Рекультивація земель. Загальні вимоги» 
26. Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р., № 1127. [Електронний 
ресурс]- режим доступу: http:// rada.gov.ua/laws 
27. Леонова О.В. Нормативно-правове регулювання відносин 
надрокористування в Україні:сучасний стан і перспективи вдосконалення.// Вісник 
Академії митної служби України. Сер. : Право. - 2010. - № 2. - С. 70-78. - Режим 
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsup_2010 
28.Гелета О.Л., Кічняєв А М., Ляшок В.І. Мінеральні ресурси України: 
ГЛИНИ Частина 2. Характеристика глин, огляд їх запасів і галузей використання 
//Коштовне та декоративне каміння 2011, № 4 – С.17–20 
29. Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне 
повітря на підприємстві ПАТ «Дашуківськи бентоніти» . 
30. «Звіт про охорону атмосферного повітря» по формі 2 - ТП (повітря) – 
річний ПАТ «Дашуківськи бентоніти»  за 2016-2018 рік. 
31. «Звіт про використання води» по формі 2 – ТП (водгосп) – річний ПАТ 
«Дашуківськи бентоніти»  за 2016–2018 рік. 
32. Ліміти на утворення та розміщення відходів – річний ПАТ «Дашуківськи 
бентоніти»   за 2016–2018 рік. 
33. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2017 році [Електронний ресурс]- режим доступу: https:// 
menr.gov.ua /news 
82 
 
30. «Звіт про охорону атмосферного повітря» по формі 2 - ТП (повітря) – 
річний Хлистунівське кар’єроуправління ДП управління промислових підприємств 
Укрзалізниці за 2016-2018 рік. 
31. «Звіт про використання води» по формі 2 – ТП (водгосп) – річний 
Хлистунівське кар’єроуправління ДП управління промислових підприємств 
Укрзалізниці за 2016–2018 рік. 
32. ДСТУ 7525: 2014 "Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості". 
33. Ліміти на утворення та розміщення відходів – Хлистунівське 
кар’єроуправління ДП управління промислових підприємств Укрзалізниці річний   
за 2016–2017 рік. 
34. ДСТУ-Н Б A 3.2-1:2007 Настанова щодо визначення небезпечних і 
шкідливих факторів та захисту від їх впливу при виробництві будівельних 
матеріалів і виробів та їх використання в процессі зведення та експлуатації об’єктів 
будівництва. 
35. ДСН 3.3.6.0037-99. Санітарні норми мікроклімату в робочих приміщеннях 
36. Закон України про відходи. [Електронний ресурс]– режим доступу: http:// 
rada.gov.ua/laws 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
83 
 
ДОДАТКИ 
 
ДОДАТОК А 
 
Апробація роботи 
 
1. Загоруйко Н. В., Одокієнко В. М. Технології забезпечення техногенної 
безпеки в роботі видобувних підприємств Черкащини // Збірник тез доповідей ІХ 
Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю 
Надзвичайні ситуації: безпека та захист 24 – 25 жовтня 2019 року. –Черкаси:– с.148-
150. 
2. Одокієнко В.М., Загоруйко Н.В Оцінка екологічних наслідків для довкілля 
від діяльності Хлистунівського кар’єрного заводу// Збірник тез доповідей ХХV 
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих 
учених «Актуальні проблеми життєдіяльності суспільства» 25-26 квітня 2018р.–
Кременчук: ПП Щербатих О.В. 2018.– с.148-149 
3. Одокієнко В.М., Загоруйко Н.В. Екологічна оцінка діяльності 
Хлистунівського кар’єрного заводу // Збірник тез доповідей студентської наукової 
конференції ,16-19 квітня 2018 ЧДТУ, м. Черкаси, с.36 
 
 
 
 
 
 
 
84