Ботанічні заказники загальнодержавного значення та рослинні угрупування аквальних комплексів в структурі екомережі Черкащини

Волкова, Аліса Володимирівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/971

Title:	Ботанічні заказники загальнодержавного значення та рослинні угрупування аквальних комплексів в структурі екомережі Черкащини
Authors:	Свояк, Наталія Іванівна Волкова, Аліса Володимирівна
Keywords:	екологічна мережа,;рослинні угрупування,;аквальні комплекси;природоохоронні території
Issue Date:	Jan-2020
Abstract:	Актуальність теми. Ключове місце у структурі національної та регіональної екомереж відіграють об’єкти ПЗФ, які виконують природоохоронні, середовище підтримувальні, ресурсозберігаючі і ресурсовідтворюючі, рекреаційно - туристичні, естетичні, науково - освітні та обмежено - господарські функції. Для розбудови екомережі Черкаської області важливими є об’єкти поліфункціонального призначення до яких належать природоохоронні території та сполучні території (екокоридори), зокрема річково-долинні. Нині водно-болотні коридори піддаються інтенсивному забрудненню і таким чином створюються несприятливі умови для міграції гідробіонтів. Крім того, втрачають свій первісний стан долини річок за рахунок нераціонального використання прибережних смуг. Мета роботи: розкрити значення щодо формування регіональних осередків та аквальних систем у формуванні природно-заповідних територій Середнього Подніпров’я. Об’єкт дослідження: рівнінні суходольні та наземно аквальні флористичні елементи природно-заповідних територій Середнього Подніпров’я (у межах Черкаської області) Предмет дослідження: механізм природо заповідного забезпечення формування і розвитку каркасу екомережі Черкаської області. Методи дослідження в роботі використано широкий спектр методів зокрема: польові (методи експедеційних досліджень для оцінювання репрезентативності ландшафтних екоядер, екокоридорів, буферних зон), камеральні (аналіз ліітературних, картографічних матеріалів). Результати дослідження. У роботі проаналізовані флористичні наземні та водні (аквальні) комплекси Середнього Придніпров’я (в межах Черкаської області), з’ясовано, що регіон дослідження має розгалужену гідрологічну мережу, яка виконує важливу роль у міграції водних гідробіонтів. У результаті статистичної обробки даних щодо скидання забруднюючих речовин т/рік у поверхневі води були визначені сильнозабруднені, середньо-забруднені та слабозабруднені аквальні комплекси регіону дослідження. Встановлено, що найбільш забрудненими долинно-річковими коридорами є Дніпровський, Золотоніський, Уманський за рахунок скидання зворотних вод від таких підприємств як: КП «Черкаське експлуатаційно-лінійне управління автомобільних шляхів», Золотоніське КП «Міський водоканал», КП «Уманьводоканал» тощо. Внаслідок забруднення водойм відбувається евтрофікація водойм, знижується якість води та зменшується видове різноманіття гідробіонтів. Виокремлено п’ять біотопів аквальних комплексів (континентальних водойм) Середнього Придніпров’я в межах Черкаської області: З’ясовано, що найбільшу частку в охороні аквальних комплексів. Наукова новизна: природно географічне обґрунтування формування і розвитку рівнінних суходольних та наземно аквальних флористичних елементів природно-заповідних територій Середнього Подніпров’я (у межах Черкаської області) Теоретичне і практичне значення З’ясовано, що найбільшу частку в охороні рівнінних суходольних та наземно аквальних флористичних комплексів виконують багатофункціональні природно-заповідні об’єкти. Подано коротку характеристику ботанічних гідрологічних заказників, які є центрами охорони за фітоценотичним та флористичним різноманіттям. В аквальних комплексах Середнього Придніпров’я зростає 7 рідкісних водних рослин та 5 видів болотних рослин. З’ясовано, що в межах заплавних та аквальних комплексів Дніпровського коридору охороняється 10 видів водних рослин, а на території Тясминського - 5 видів водно-болотних рослин. З’ясовано, що карта поширення водно-болотних угруповань відповідають рослинному критерію формування природних коридорів екомережі Черкаської області. Чітко простежується ареали приуроченості рідкісних рослинних угруповань до аквальних комплексів – Дніпра, Тясмину, Росі, Вільшанки, Гнилого і Гірського Тікичів і є сприятливою передумовою для їх охорони в Черкаській області. Серед найважливіших заходів щодо регулювання водного режиму водоймищ і оздоровлення їх екологічної обстановки можна відзначити: реконструкцію дамб та інших гідротехнічних споруд, відновлення та розчищення ложа водоймищ, джерел підземних вод і прилеглих ділянок русл річок від мулу і рослинності; охоронні заходи щодо боротьби з цвітінням, заростанням і замуленням водоймищ; охоронні заходи щодо боротьби з втратами води на випаровування, винесення в натуру прибережних водоохоронних смуг. Структура та обсяг роботи. . Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (37 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 95 сторінки друкованого тексту, основна частина – 87 сторінок. The actuality of theme. The key role in the structure of national and regional eco-networks is played by PFP facilities that perform environmental, supportive, resource-saving and resource-generating, recreational-tourist, aesthetic, scientific-educational and limited-economic functions. For the construction of the eco-network of Cherkasy region, it is important to have multi-purpose objects, which include nature conservation areas and connecting areas (eco-corridors), in particular, river valleys. The wetland corridors are now heavily polluted and thus create unfavorable conditions for the migration of hydrobionts. Besides, they lose their original state of the river valley due to the irrational use of coastal stripes. Purpose: To reveal the importance of forming regional centers and aquatic systems in the formation of nature reserves of the Middle Dnieper. The object of study: flat land and terrestrial, aquatic floral elements of nature reserves of the Middle Dnieper region (within Cherkasy region) The subject of study: the mechanism of nature conservation provision of formation and development of the eco-network of Cherkasy region. Research methods used a wide range of methods in particular: field (methods of expeditionary studies to assess the representativeness of landscape eco-nuclei, eco-corridors, buffer zones), chamber (analysis of literature, cartographic materials). Research results. The paper analyzes the floral terrestrial and aquatic (aquatic) complexes of the Middle Dnieper region (within the Cherkasy region), and finds that the study region has an extensive hydrological network, which plays an important role in the migration of aquatic aquatic organisms. As a result of statistical processing of data on discharge of pollutants t / year in surface water, highly polluted, medium-polluted and slightly polluted aquatic complexes of the study area were identified. It is established that the most polluted valley-river corridors are Dnipro, Zolotonsky, Umansky due to the discharge of return water from such enterprises as: KP "Cherkasy operational and linear management of highways", Zolotonisk KP "City Vodokanal", KP "Umanvoshokanal. Due to the pollution of reservoirs, the eutrophication of reservoirs decreases, the quality of water decreases and the species diversity of hydrobionts decreases. Five biotopes of aquatic complexes (continental reservoirs) of the Middle Dnieper region within the Cherkasy region were identified: It is found that the largest share is in the protection of aquatic complexes. Scientific novelty: natural geographical justification for the formation and development of plain land and aquatic floral elements of nature reserves of the Middle Dnieper region (within the Cherkasy region) Theoretical and practical importance It has been found that multifunctional nature conservation objects play the largest part in the protection of lowland and terrestrial aquatic floral complexes. A brief description of the botanical hydrological reserves that are conservation centers for phytocenotic and floral diversity is presented. In the aquatic complexes of the Middle Dnieper there are 7 rare aquatic plants and 5 species of marsh plants. It is found that within the floodplains and aquatic complexes of the Dnieper corridor, 10 species of aquatic plants are protected, and in the territory of Tasminsk - 5 species of wetland plants. It has been found out that the distribution map of wetlands corresponds to the plant criterion of formation of natural corridors of the ecological network of Cherkasy region. Areas of attachment of rare plant groups to aquatic complexes - Dnipro, Tyasmin, Rossi, Vilshanka, Rotny and Mountain Tikichiv are clearly traced and are a favorable prerequisite for their protection in Cherkasy region. Among the most important measures to regulate the water regime of the reservoirs and improve their ecological situation are the following: reconstruction of dams and other hydraulic structures, restoration and clearing of the reservoir bed, groundwater sources and adjacent river beds from silt and vegetation; protective measures to control flowering, overgrowing and siltation of reservoirs; protective measures to combat the loss of water for evaporation, the introduction into the nature of coastal water protection strips. Structure and scope of work. Master's qualification work consists of the introduction, abstract, two sections, conclusions, list of references (37 sources), graphic documentation for master's qualification work, applications. Full volume - 95 pages of printed text, the main part - 87 pages.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/971
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Волкова А.В..pdf Restricted Access		4.04 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Будівельний факультет
Кафедра екології

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи магістра

на тему «БОТАНІЧНІ ЗАКАЗНИКИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО
ЗНАЧЕННЯ ТА РОСЛИННІ УГРУПУВАННЯ АКВАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ В
СТРУКТУРІ ЕКОМЕРЕЖІ ЧЕРКАЩИНИ»

Виконала: студентка 2 курсу, групи
МГЕК-803
спеціальності 101 «Екологія»

(шифр і назва спеціальності)
_Волкова А.В.______________
(прізвище та ініціали)
К ерівник Свояк Н.І_________
(прізвище та ініціали)

Нормоконтроль Хоменко О.М______
(прізвище та ініціали)
Рецензент Осипенко В.В.____
(прізвище та ініціали)

Черкаси – 2020 рік
2

ЗМІСТ

Вступ 4
1 Аналітичний огляд літератури 6
1.1 Природно-заповідний фонд Черкаської області: аналіз сучасного
6
стану
1.2 Екосистемний підхід при формуванні регіональної екомережі
16
Черкаської області
1.3 Особливості формування мережі аквальних комплексів природно-
18
заповідного фонду Черкащини
2 Ботанічні заказники загальнодержавного значення та рослинні 27
угрупування аквальних комплексів в структурі екомережі Черкащини
2.1 Рівнинна ландшафтна структура: флористична та
27
фітоценотична характеристика лісостепової зони України
2.2 Загальна характеристика рельєф, ґрунти, клімат «Русько-
33
Полянського» заказника
2.3 «Русько-Полянський» ботанічний заказник – ключова територія
38
Черкаського природного ядра
2.4 Об’єкт та методика досліджень 40
2.5 Різноманіття гідрологічних ресурсів та їх екологічний стан в
41
Черкаської області
2.6 Екотопи аквальних комплексів на території Середнього Придніпров’я 49
2.7 Рідкісні і зникаючі види тварин, рослин аквальних природних 59
3

коридорів Черкащини
Висновки 74
Перелік посилань 79
Додатки 85
Додаток А Апробація результатів роботи 85
Додаток Б Природно заповідний фонд України 89
Додаток В Національна екомережа 80
Додаток Г Перелік рідкісних та зникаючих видів рослин, що поширені на
91
території Черкаської області

4

ВСТУП

Територія Черкаської області, як регіон Центрального Придніпров’я,
характеризується інтенсивним використанням природних ресурсів, що призвело
до антропогенної трансформації екосистем.
Дуже важливим є встановлення основних методів і шляхів розширення
екологічної мережі Черкаської області і втілення цих методів у життя, задля
збільшення площі природно-заповідного фонду та збереження ландшафтного та
біотичного різноманіття. На сьогоднішній день можна побачити, що розвиток
природно-заповідного фонду та формування екологічної мережі Черкаської
області та України в цілому проходять дуже повільно.
Оскільки неможливо зупинити розвиток землекористування для цілей
сільськогосподарської діяльності, так і промисловості, з метою забезпечення
сталої позитивної екологічної обстановки Черкаської області першочерговим
завданням є охорона деяких природних територій та об’єктів, що мають велику
екологічну цінність як унікальні та типові природно-територіальні комплекси.
На сьогодні природокористування має такі негативні аспекти::
1. Інтенсифікація індустріального впливу на довкілля.
2. Забруднення навколишнього середовища, всіх геосфер (атмо-, гідро, літо-,
біосфер), разом з навколоземним простором, технологічними відходами, що не
утилізуються, а тільки накопичуються.
На сучасному етапі одним із наслідків погіршення екосередовищної
ситуації аквальних та субаквальних (водних, прибережно-водних) екосистемах
природного та штучного походження є зростаюче антропогенне навантаження,
зокрема якісні й кількісні зміни екосередовищного стану цих екосистем,
збіднення їхнього видового складу та зниження біотичної продуктивності. Тому
актуальним є збереження й охорона раритетних водних рослин, фітоценозів
та гідробіонтів в долинно-річкових екокоридорах Середнього Придніпров’я.
5

Використання водойм середнього Дніпра як водопоїв худоби, руйнує їхні
прибережні біотопи, різко підвищується мутність води. Засмічення побутовими
відходами басейну й акваторії призводить до пришвидшення темпів евтрофікації,
погіршує кисневий баланс водойми, що часто є причиною зміни біотичної складової
наземно-аквальних ландшафтних комплексів. Рекреаційний вплив туристів, для яких
особливо привабливі прирічкові, ставкові, озерні ландшафтні комплекси,
супроводжується розведенням багать, внаслідок чого виникають довготривалі
порушення структури і функцій лучно-болотних фітоценозів переважно в долинах
басейну Дніпра з притоками Тясмин, Рось, Сула, Супій.
Слід відзначити, що аквальні екосистеми відіграють ключову роль
у збереженні рідкісних та зникаючих видів рослин, є міграційними шляхами
орнітофауністичних, іхтіофауністичних комплексів вздовж середньої течії Дніпра.
Водні та прибережно- водні екосистеми формують річково-долинні ландшафтні
комплекси і є реальними природними складовими національної, регіональних
та локальних екомереж. Аквальні, наземно-аквальні ландшафтні комплекси
охоплюють систему річок з різною водністю, включно із середніми та малими
річками; Канівське і Кременчуцьке водосховища, ставки, болота, мережа
іригаційних каналів і виконують функцію середовищезбереження та є реальними
або потенційними ландшафтними екокоридорами.
Отже, флористична складова Середнього Придніпров’я є важливим
елементом ландшафтного середовища, а відтак екомережевого, які істотно
впливають на інтенсивність ландшафтних процесів, екологічного стану,
господарську діяльність людини. Тому на даний момент важливо зберегти в
природному та квазіприродному стані ландшафтні екокоридори разом з
рідкісними видами рослин та синтаксонами водних фітоценозів.

6

1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Природно-заповідний фонд Черкаської області: аналіз сучасного стану

Територія Черкаської області як регіон Середнього Придніпров’я
характеризується інтенсивним використанням природних ресурсів, що призвело до
антропогенної трансформації та значного рівня ізоляції зональних і азональних
екосистем. Тому актуальним є з’ясування сучасного стану природо заповідання у
зв’язку з реалізацією Загальнодержавної Програми розвитку національної
екологічної мережі України на 2000-2015 рр. Згідно з фізико-географічним
районуванням, Черкаська область відноситься до Центрально-Придніпровської
височини, Дністровсько-Дніпровської провінції лісостепової зони. Природні
ландшафти та наближені до них природні агроландшафти за сучасним станом
складають близько 673,2 тис. га, або 32,8 % від загальної площі області.
Системою підтримання оптимального рівня самовідновлення та збереження
ландшафтних комплексів є ПЗФ Черкаської області. Станом на 1.01.2018 р. він
охоплює 540 заповідних об’єктів загальною площею 75,238 тис. га, або 3,6 % від
площі області. Це низький показник серед адміністративних областей України.
При формуванні природно-заповідної мережі важливим є ранг ПЗТ. За
статусом природно-заповідні об’єкти (ПЗО) області поділяються на дві групи:
загальнодержавного (22 ПЗО площею 35936,57 га, або 47,7 %) та місцевого
значення (518 ПЗО площею 39299,52 га, або 52,2 %)
Динаміку кількості ПЗО подано на рисунку 1.1. де слід відзначити, що
кількість ПЗТ з 1972 р. зросла майже в 14 разів. Стабільне зростання кількості
природно-заповідних територій почалося з 1995 р. і найбільш динамічним було
упродовж 2000-2014 рр. у зв’язку з формуванням регіональної та локальних
екомереж Черкаської адміністративної області [1,2].
7

Основу сучасного ПЗФ Черкаської адміністративної області (як і в інших
регіонах та в Україні в цілому) складають об’єкти охорони біотопів.
600
500
400
300
200
100
0
1972 1980 1985 1995 2000 2010 2014 2015 2016 2017

Рисунок 1.1 – Діаграма змін кількості природоохоронних територій Черкащини

Види біоти і ландшафтів: національні природні парки (2), природний
заповідник (1), регіональний ландшафтний парк (1), заказники (229): гідрологічні
(118), ботанічні (61), ландшафтні (21), ентомологічні (12), загально зоологічні
(10), орнітологічні (5) та інші заказники, заповідні урочища (52). Структура та
склад ПЗФ області наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Структура та склад природно-заповідного фонду на території
Черкаської області (за станом на 01.01. 2017 рр.) [2]
Природно-заповідні об’єкти
Загальнодержав- Місцевого Усього
Категорія ПЗФ
ного значення значення
к-сть S, га к-сть S, га к-сть S, га
1 2 3 4 5 6 7
Природний заповідник 1 8634,88 – – 1 8634,88
Національні природні 2 11227,22 – – 2 11227,22
8

парки

Продовження таблиці 1.1
1 2 3 4 5 6 7
Регіональний
– – 1 5562,50 1 5562,50
ландшафтний парк
Заказники, всього 5 14013,70 224 28574,28 229 42587,99
у т. ч.: ландшафтні 2 8276,00 19 4668,42 21 12944,43
Лісові – – 1 12,70 1 12,70
Ботанічні 1 166,00 60 10380,01 61 10546,0
Загальнозоологічні – – 10 7986,1 10 7986,1
Орнітологічні 1 4631,70 4 340,90 5 4972,6
Ентомологічні – – 12 111,90 12 111,90
Гідрологічні 1 940,00 118 5894,25 118 5894,25
Іхтіологічний – – 1 120,00 1 120,00
Пам’ятки природи,
6 1166,00 187 721,43 193 1887,43
усього
у т. ч.: комплексні 4 1076,00 10 239,47 14 1315,47
Ботанічні 1 85,0 111 369,24 112 454,24
Гідрологічні – – 34 60,81 34 60,81
Геологічні – – 30 51,77 30 51,85
Зоологічні 1 5,00 2 0,02 3 5,02
Заповідні урочища – – 52 3743,09 52 3743,09
Дендрологічний парк 1 179,18 – – 1 179,18
Парки-пам’ятки
садово- 6 688,89 54 698,205 60 1389,69
паркового мистецтва
9

Зоопарк 1 4,37 – – 1 4,37
Разом 22 35936,57 518 39299,52 540 75238,69

Найбільшою питомою вагою у природно-заповідному фонді області
характеризуються заказники (>55 % від площі заповідних територій), національні
природні парки (>16 %), природний заповідник (>11 %) рисунок 1.2.

9,50% 11,50%
14,90%
7,30%
56,60%
Природний заповідник Національні природні парки
Регіональний ландшафтний парк Заказники
Інші

Рисунок 1.2 – Співвідношення площ територій та об’єктів заповідання різних
категорій у структурі ПЗФ Черкаської області
(станом на 01.01.2017 р.)

Оцінювання сучасних природно-заповідних територій (ПЗТ). Відсоток
заповідності території (Sпзф%), тобто відношення площі природно-заповідного
фонду (Sпзф) до загальної площі (Sзаг) певної території. Розраховується за
формулою:

Sпзф%  Sпзф *100/ Sзаг (1.1)
10

Для території Черкаської адміністративної області даний показник
становить 3,6 % від загальної площі (75238,69 га). Це відносно низький відсоток
заповідності порівняно, як із середнім показником по Україні – 6,05, (станом на
01. 01. 2017 р.).
Відсоток суворої заповідності (S МСОП %), тобто відношення площі природно-
заповідного об’єкту певної території із суворим режимом першої категорії
Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП) (SМСОП) до
загальної площі регіону (Sзаг.) та площі природно-заповідних території регіону
(Sпзф). Відносно загальної площі ПЗФ даний показник розраховується за такою
формулою [3,4]:

SМСОП%  SМСОП *100/ Sпзф ( 1.2)

Відносно загальної площі території, що досліджується, відсоток суворої
заповідності визначають за наступною формулою:

SМСОП%  SМСОП *100/ Sзаг. (1.3)

На території Черкаської області до ПЗО першої категорії відноситься лише
Канівський природний заповідник із площею 8634,88 га, що становить 11,9 % від
загальної площі ПЗФ та 0,41 % від загальної площі дослідження.
Показник щільності об’єктів ПЗФ, відношення загальної кількості (N)
природно-заповідних об’єктів до загальної площі певної території (Sзаг).
Розраховується за формулою:

H  N / Sзаг. (1.4)

11

Даний показник на території Черкаської адміністративної області становить
2
0,24 об’єкти / 100 км . Середнє значення показника щільності об’єктів ПЗФ по
2
Україні 1,08 об’єкти / 100 км [4].
Кількісна оцінка ПЗФ області оцінювалась коефіцієнтом розчленованості
(інсуляризованості) ПЗТ (І), який складається з двох компонентів (Іm і Іn).
Компонент Іm визначається як відношення площі (S1) відносно нестійких ПЗТ
(площа яких менша 50 га) до загальної площі ПЗФ певної території (S).

Im  S1 / S ( 1.5)

Значення Іm лежать у межах від 0 (інсуляризованість повністю відсутня) до 1
(інсуляризованість максимальна і загальна територія під охороною складається з
найдрібніших ділянок).
Компонент Іn визначається як відношення кількості нестійких природно-
заповідних (N1) до загальної кількості ПЗО в даному регіоні (N).

In  N1 / N (1.6)

В цілому індекс інсуляризованості території (І) буде дорівнювати:

I  S1 / S  N1 / N / 2 (1.7)

Значення індексу не завжди знаходиться у відповідності до процента
заповідності території – показника, який найчастіше вживається для аналізу
стану природоохоронної роботи у регіонах. Чим вище значення індексу
інсуляризованості, тим вагомішу роль у загальній території, яка охороняється,
відіграють дрібні ділянки, що не мають екосередовищної стабільності [4].
12

В таблиці 1.2 представлена оцінка ПЗФ Черкащини в розрізі адміністративних
районів.
У цілому для території Черкаської адміністративної області індекс
інсуляризованості складає 0,45. Це досить високий показник, який вказує, що на
території даного регіону мають місце 445 екологічно нестабільні за площею ПЗО,
що не виконують своїх природничо-географічних функцій.

Таблиця 1.2 – Кількісне оцінювання природно-заповідних об’єктів у межах
адміністративних районів території Черкаської області
Загальна ПЗО ≤ 50 ПЗО≥ 50 га
площа ПЗФ, га
Назва Площа га
№ адміністративного району,
району га
S, га %
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
1 Городищенський 88311 469,1 0,5 17 12 72,2 5 396,9 0,39
2 Драбівський 116062 457,1 0,4 10 7 159,1 3 298,0 0,52
3 Жашківський 96378 1956,1 2,0 9 4 33,7 5 1922,4 0,23
4 Звенигородський 100997 915,1 0,8 64 58 497,5 6 417,6 0,8
5 Золотоніський 149312 16968,8 11,3 27 21 170,8 6 16798 0,39
6 Кам’янський 72540 112,0 0,1 17 17 112,0 – – 1
7 Канівський 128253 15943,4 12,5 82 74 388,2 8 15555 0,46
8 Катеринопільський 67229 130,2 0,2 11 11 130,2 – – 1
9 К-Шевченківський 89621 4191,4 4,7 48 44 62,4 4 4128,9 0,46
10 Лисянський 74601 293,0 0,4 27 26 240,9 1 52,1 0,84
11 Маньківський 76492 1871,9 2,4 37 33 397,6 3 1474,4 0,55
12 Монастирищенський 71949 1003,4 1,4 8 4 51,79 4 951,6 0,31
13 Смілянський 93424 2237,5 2,3 20 16 146,6 4 2090,9 0,43
14 Тальнівський 91679 586,0 0,6 10 8 100 2 486 0,48
15 Уманський 140017 213,81 0,1 8 7 34,6 1 179,2 0,51
21
Христинівський 63218 281,5 0,4 7 5 98,8 2 182,7 0,65
6
17 Черкаський 160859 6241,0 4,7 45 34 245,8 11 5995,2 0,37
18 Чигиринський 121682 1378,7 1,1 22 16 30,1 6 1348,5 0,39
З-на кількість
од.
га
од.
га.
Індекс
інсуляризованості
13

19 Чорнобаївський 155353 8157,3 5,2 14 11 149,3 3 8007,9 0,39
20 Шполянський 110533 354,4 0,3 15 13 165,8 2 188,6 0,65
21 м. Черкаси 7759 171,6 2,4 24 24 171,6 – – 1
Область в цілому 2091670 63932,8 3,05 522 445 3458,9 77 60473,9 0,45

Відповідно до таблиці 1.2, можна відзначити, що Канівський і
Золотоніський адміністративні райони мають високі показники заповідності
території (відповідно 12,9 % та 11,3 %) за рахунок великої кількості дрібних
об’єктів, тому їхні показники інсуляризованості становлять – 0,39 та 0,46. Певна
відповідність індексу інсуляризованості та процента заповідності має місце у
Жашківському, Монастирищенському адміністративних районах – позитивна:
низький індекс інсуляризованості (0,23 та 0,31) при середньому проценті
заповідності території (2,0 % та 1,4 %). У Кам’янському, Катеринопільському
адміністративних районах – індекс інсуляризованості сягає 1 – найгірший, що
свідчить про недосконалість та малоефективність об’єктів ПЗФ. Нині в області
існує один ПЗ, два НПП та один РЛП. Коротка характеристика ключових
території ПЗФ наведено в таблиці 1.3 [4-9].
Де позначено: А – кількість видів вищих судинних рослин, Б – хребетних
тварин, *** – види, занесені до Світового Червоного списку, ** – до Червоної книги
України, * – регіонально рідкісні.
Досить актуальним для збереження ландшафтного різноманіття (ЛР)
є створення об’єктів поліфункціонального призначення, а саме національних
природних парків (НПП), природних заповідників (ПЗ), регіональних
ландшафтних парків (РЛП).
З огляду на таблицю 1.3, слід відзначити, що найвищі показники
ландшафтної, ботанічної, зоологічної цінності й унікальності мають Канівський
природний заповідник та регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів».
Національний природний парк Нижньосульський та Липівський орнітологічний
заказник є важливими для міграції та збереження цінних орнітофауністичних
комплексів долина середньої течії річки Дніпра.
14

Всі згадані ключові території мають високий рівень унікальності, і, безперечно,
є еталонами ландшафтного, фітоценотичного та фауністичного розмаїття Середнього
Придніпров’я України.

Таблиця 1.3 – Характеристика об’єктів природно-заповідного фонду
Черкаської області [8]
Показники цінності
Флористична Фауністична
Місце
Назва природно-
знаходження Рідкіс Рідкісн
заповідної S (га) Ландшафтозна
(р-н, населений К-сть ні К-сть і
території вча
пункт) видів види видів види
А ***/**/ А ***/**
* /*
1 2 3 4 5 6 7 8
Канівський Яружно-
(м. Канів, балкові,
Канівський Пекарі, заплавні
1/47/7
природний 8634 Прохорівка) комплекси >980 290 10/14/-
1
заповідник Золотоніський правого
(Бубнівська берега р.
Слобідка) Дніпро
Плавневі
комплекси
Білоозерський Канівський
борової -
національний 3355 (Озерище, > 750 120 5/10/-
тераси лівого /11/20
природний парк Ліпляве)
берега р.
Дніпро
Сулинська
Чорнобаївський
Національний затока із
(Мохнач,
природний парк типовими
7871 Велика Бурімка, >300 -/3-/8 249 6/18/24
Нижньосульськи заплавними
Лящівка,
й комплексами
Жовніно)
.
Регіональний Канівський Лісостепові
ландшафтний (Трахтемирів, комплекси
5562 >900 -/16/9 240 8/19/-
парк Григорівка, Канівських
«Трахтемирів» Луковиця) дислокацій
Канівський, кв. Ландшафтні
10, 12, 13, 15- комплекси
Ландшафтний
17 лівобереж.
заказник Тарасів 405,0 >400 -/5/11 80 -/8/-
Прохорівськог дніпровської
обрій
о л-ва, КСП заплави та
«Дніпро» борової тераси
Липівський Золотоніський Аквальні
4500 > 150 -/2/2 220 -/12/-
орнітологічний (Кедина гора, плавнево-
15

заказник Чапаєвка, острівні
станція комплекси,
Панське) лівого берега
Кременчуцького
водосховища

Переважають за кількістю та площею ботанічні, гідрологічні та ландшафтні
заказники. Ландшафтні заказники в основному відтворюють різні види
лісостепового типу ландшафту, характерного для більшої частини області. Серед
них найціннішими є ділянки з типовим лісостеповим ландшафтом – чергуванням
лучних степів та широколистяних лісів: «Тарасів обрій», «Максим» (Канівський
р-н), «Сунківський-1», «Теклінська дача» (Смілянський р-н) та Степанківський
(Черкаський р-н). Ділянки заплав річок з типовою флорою, фауною, а також
рідкісними видами рослин і тварин, входять до складу деяких ландшафтних
заказників: «Чорнокамянський притікичський каньйон» (Маньківський р-н),
«Синюський» (Тальнівський р-н), «Рогозинські острови» (Черкаський р-н).
Еталонні ділянки лісів охороняються в ботанічних заказниках: Русько-
Полянський (Черкаський р-н), Хлипнівський (Звенигородський р-н),
Комсомольський (Кам’янський р-н). В єдиному лісовому заказнику «Модрина»
(Городищенський р-н) охороняється великий масив модринового лісу з типовими
та рідкісними видами рослин.
В області забезпечена охорона гідрофільних комплексів – болотних,
прибережно-водних та водних – з багатою рослинністю та орнітофауною. Значні
площі займають заплавні ландшафти, які значною мірою репрезентовані в
гідрологічних заказниках. Найбільша кількість гідрологічних заказників
знаходиться в заплавах річок Дніпро, Тясмин, Рось, Гірський Тікич, Гнилий
Тікич, Золотоношка, Вільшанка, Сріблянка (1–загальнодержавного значення, 104
– місцевого). Найбільш цінними у созологічному відношенні є «Шуляцьке
болото», «Лебедине озеро», «Конельське болото» (Жашківський р-н),
«Заплавський», «Білоусівський» (Драбівський р-н), «Цибулівський»
(Монастирищенський р-н), «Ірдинське болото», «Сунківський» (Смілянський р-
16

н), «Митницький» (Шполянський р-н) та загальнозоологічні заказники
«Плавучий», «Осокінські острови», «Імшан» (Черкаський р-н).
Заповідні урочища є досить цінними, де здійснюється комплексна охорона
природного генофонду рослинного та тваринного світу, їх у регіоні 51 одиниць
(6,4 % від загальної площі ПЗФ області). Еталонними ділянками де охороняються
широколистяні ліси є заповіді урочища: «Юрова гора», «Шарпіно» (Смілянський
р-н); «Бакаївське» (Золотоніський р-н); «Південне Таганчанське» (Канівський р-
н); «Різаний яр» (Корсунь-Шевченківський р-н); «Атаманський парк»
(Чигиринський р-н).
Пам’яток природи на Черкащині 186 (з них 7 – загальнодержавного – 180 –
місцевого значення), що складають 2,4 % від загальної площі ПЗФ області.
Еталонними ділянками є комплексна пам’ятка природи «Холодний яр»
(Чигиринський р-н) – густа сітка ярів та балок, наявність широколистяних
(дубово-ясеневих, дубово-грабових) екосистем; ботанічні – «Закревський бір»
(Городищенський р-н), «Ландшафтне насадження сосни вікової» (Черкаський рн),
що репрезентують штучні соснові насадження кінця XIX ст.; зоологічна –
Черкаський зоопарк (м. Черкаси) – місце мешкання та відтворення рідкісних та
зникаючих видів тварин. «Колекційні блоки» ПЗМ Черкащини складаються із
дендропарку загальнодержавного значення «Софіївка» (м. Умань) і 44 парків-
пам’яток садово-паркового мистецтва, з яких 6 – загальнодержавного значення, 38
– місцевого (2,6% від загальної кількості об’єктів), які репрезентують цінні
штучні деревні та чагарникові насадження [10, 11]. Отже, для території
Черкаської області – Середньодніпровського регіону, враховуючи його
густонаселеність і високий ступінь розораності (60,79 %) поряд із середньою
лісистістю (15,7 %) найефективнішим шляхом є охорона природних територій на
ландшафтному рівні.

17

1.2 Екосистемний підхід при формуванні регіональної екомережі Черкаської
області

До екологічної мережі належить територія, що включає ділянки природних
ландшафтів, які підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно
заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні,
полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством
України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі
(природних регіонів, екологічних коридорів, буферних зон) До складу земель
екомережі входять природно-заповідний фонд, сільськогосподарські землі,
забруднені угіддя, рисунок 1.3.
Екомережа Черкаської області є складною природоохоронною системою, у
якій органічно поєднуватимуться на національному та регіональному рівні
природні ядра зі з’єднувальними територіями (екокоридорами). Основними
їхніми структурними складниками виступатимуть екоядра (з ключовими
територіями) національного рівня (Канівське, Переяслав-Хмельницьке,
Нижньосульське, Черкаське, Холодноярсько-Чорноліське, Трахтемирівсько-
Бучацьке) та ландшафтні екокоридори національного рівня – Галицько-
Слобожанський лісостеповий субширотний та Дніпровський субмеридіональний.
Створення спільних міжобласних елементів регіональних екомереж
здійснюватиметься у співробітництві на суміжних (спільних) об’єктах:
– Черкасько-Київські міжобласні об’єкти – Трахтемирівсько-Бучацьке
лісостепове ландшафтне екоядро (РЛП Трахтемирів); Переяслав-Хмельницьке
лісостепове водноекосередовищне ландшафтне екоядро (НПП Білоозерський);
Дніпровський, Роський, Росавський, Гнилотікичський, Боярський ландшафтні
екоядра та інші, які ще належить створити;
– Черкасько-Полтавські міжобласні об’єкти – Нижньосульське
водноекосередовищне лісостепове ландшафтне екоядро (НПП
«Нижньосульський»);

Рисунок 1.3 – Екосистем, що становлять структуру екомережі
16

Окрім зазначених ще будуть створені ландшафтні екокоридори:
лісостеповий Галицько-Слобожанський, ландшафтний Чумгацький.
Міжобласні об’єкти – Тимошівське лісостепові ландшафтні екоядра; Галицько-
Слобожанський лісостеповий, Синицький, Гаптурський ландшафтні екокоридори,
Черкасько - Кіровоградські – Холодноярсько - Чорноліське, Дніпровський,
Тясминський, Великовиський, Ятранський, та інші, які ще належить створити;
Міжобласні об’єкти, що розташовані на межі області - Черкасько - Вінницькі
– Велико-Севастянівське ландшафтне екоядро; Гірськотікичський, Кібличський,
Удичський, ландшафтні еко-коридори та інші, які ще належить створити.
Регіональна екомережа Черкаської області є елементом національної екомережі.
А саме, ландшафтний екокоридор - Галицько-Слобожанський на сході виходить на
територію Російської Федерації та Казахстану, а через Польщу - на заході – до інших
країн Європи. На території України цей природний коридор з’єднує ландшафтні ядра
Черкаської області із ядрами: Полтавської на сході; в центрі Харківської;
Кіровоградської, Вінницької; Хмельницької, Тернопільської, Волинської та Львівської
адміністративних областей на заході.
Ландшафтний коридор - Дніпровський належить до транскордонних оскільки
розташований між Білорусією, Росією та Україною. У Поліссі він перетинається з
Поліським коридором, у зоні Лісостепу з Галицько-Слобожанським, Степова зона – з
Південно-Українським, зона узбережжя Чорного моря (приморсько-степовим)
ландшафтними коридорами – з Азово-Чорноморським який має статус національного.
Ландшафтні ядра Черкаської області Дніпровський коридор з’єднує із ядрами
Запорізької, Миколаївської, Херсонської Київської, Чернігівської, Кіровоградської,
Полтавської, Дніпропетровської, областей, що сприяє територіальному збереженню,
міграції біоти не тільки урадіальному, меридіальному напрямках, та межах лісостепу,
обох степових природних зон і прибережно-морської смуги.
Основним сезонним міграційним шляхом птахів водно-болотних угідь
комплексу - Дніпровський екологічний коридор є (територія важлива для збереження
видового та кількісного багатства орнітофауни (IBA)).
17

Заказник (4,5 тис. га) орнітологічний – Липівський, Сульська затока (9 тис. га).
Містить території, що найбільш цінні для збереження орніто-іхтіологічного
комплексу.
Інтеграція у національну екомережу регіональної екомережі Черкащини
відбудеться за рахунок функціонування у ній структурних елементів національного
значення, та завдяки наявності об’єднуючих елементів екомереж сусідніх областей.
До об’єднуючих елементів в першу чергу належать - регіональні і локальні природні
коридори, пограничні ландшафтні ядра, в яких наявні як типові так і унікальні
суходільні (наземні) та наземноаквальні ландшафтні комплекси.
Аналізу сезонних міграцій орнітофауни територією України, дав можливість
встановлено важливу роль у цьому процесі наступних екологічних коридорів:
Дніпровського, Галицько-Слобожанського, Сульського, Роського, Тясминського
Гірськотікичського. Ці комплексні ландшафтні території (аквальні, наземно-
аквальні) належать до основних міграційних шляхів перельоту, гніздування птахів
водно-болотних угідь, до яких належать птахи, що гніздяться на території та
перелітні птахи, що зустрічаються в період весняної та осінньої міграції.
Ландшафтний каркас екомережі Черкаського регіону має на меті збереження та
відтворення видового, біотичного та ландшафтного різноманіття Середньо-
дніпровського природного регіону. За проведеними спостереженнями та
літературними джерелами на території дослідження виявлено представників 195
видів, з Червоної книги України [12-13], у тому числі 105 тварин, 76 рослин, 12 грибів.
З яких 12 –внесені до Європейського Червоного списку видів біоти. На Черкащини
охороняються рідкісні рослинні угрупування, що включені до Зеленої книги України
[12]. Серед яких: 11 водних формацій з 52 асоціаціями; 5 степових формацій із 22
асоціаціями; три лісових угруповання із 14 асоціаціями; 1 болотна формація з 1
асоціацією. Раритетна біота регіону становить 14,0 % від національної, відсоток видів,
занесених до Червоної книги України. - 19,5 % тварин, 21,0 % грибів і 10,5 % рослин.
Таким чином, ландшафтний каркас регіональної екологічної мережі
Черкащини містить елементи національного значення - ландшафтне й біотичне
18

різноманіття чотирьох ландшафтних областей і п’ятьох ландшафтних районів та є
важливими елементом національної екомережі України.

1.3 Особливості формування мережі аквальних комплексів природно-
заповідного фонду Черкащини

Аквальні комплекси формують (гідрологічні заказники) створюються з
метою збереження та відновлення цінних водних об’єктів і комплексів.
Особливості режиму охорони (обмеження чи заборонена меліорація, заборона
забудови, відсутність водостоків, обмеження полювання, рибальства) спрямовані
на специфіку гідрофільного комплексу, яким може бути долина річки, частина її
заплави, заболочена ділянка (поза заплавою), озера, штучні водойми – ставки.
Вони виконують важливу водорегулюючу, ресурснокормову, ґрунтозахисну роль
і є стабілізаторами мікроклімату в екосистемах [13,14].

Таблиця 1.4 – Кількість гідрологічних заказників по районам Черкащини
Частка від ПЗФ
Адміністративний район Кількість Площа, га
району,%
Драбівський 6 355,9 83,9
Городищенський - - -
Жашківський 6 1953,7 99,8
Звенигородський 40 551,4 61,2
Золотоніський - - -
Кам'янський 1 11 9,8
Канівський 5 184,3 1,0
Катеринопільський 6 57,2 43,9
К.-Шевченківський 1 0,1 0,0
Лисянський 19 221,9 75,7
Маньківський 15 394,5 21,3
Монастирищенський 3 858,9 8,5
Смілянський 2 885,5 39,5
Тальнівський 1 25 4,2
Уманський - - -
Черкаський 1 0,28 0,0
Чорнобаївський 3 125,5 1,5
Чигиринський 2 12,05 0,8
Шполянський 5 148,8 42,0
Разом 116 5756 -
19

Склад та структура аквальних об’єктів станом на 01.01.2018 р. на території
Черкаської області становить 116 гідрологічних заказників (один –
загальнодержавного значення «Шуляцьке болото») загальною площею 5756,03 га,
або 8,4 % від площі природно-заповідного фонду Черкаської області. Наявність
кількості гідрологічних заказників по адміністративним районам Черкащини
подано в таблиці 1.4 та на рисунку 1.4.
В таблиці 1.4. представлена найбільша кількість гідрологічних заказників з
які розміщені на території Звенигородського, Жашківського районів. У таких
районах як Уманський, Христинівський, Золотоніський, Городищенський
повністю відсутній ранг гідрологічних заказників.

45
40
35
30
25
20
15
10
5
0

Рисунок 1.4 – Кількість гідрологічних заказників по районам Черкащини
20

Коротко охарактеризуємо аквальні комплекси та біоту еталонних гідрологічних
заказників Жашківського, Смілянського, Лисянського та Чорнобаївського районів.
1. Гідрологічний заказник місцевого значення «Ірдинське болото» рисунок
1.5, площею 857,6 га, або 11,7 % від загальної площі Ірдинських боліт).
Створений рішенням Обласного виконавчого комітету від 28.11.1979 р. № 597.
Підпорядковується заказник Тясминському, Черкаському лісництвам ДП
«Черкаське ЛМГ», Констянтинівській сільській раді Смілянського району.
Ландшафтний каркас гідрологічного заказника «Ірдинське болото» включає
наземно-аквальні (територіальні) східноєвропейські ландшафти – низовинні,
терасові, алювіальні рівнини: лучні ландшафтні комплекси (злаково-різнотравні
та вологотрав’яно-лучні, хвилясті з дерновими та лучними піщано-супіщаними
ґрунтами); болотні ландшафтні комплекси (болототрав’яні-осоково-комишові та
чорновільхо-хвилясто-низинні з лучно-болотними, болотними, торфово-
болотними ґрунтами й торфовищами). Еталоном ландшафтів болотного типу є
Ірдинська заплава – перша лучна тераса старого русла Дніпра рисунок 1.5..

Рисунок 1.5 – Геопросторове розташування гідрологічного заказника
«Ірдинське болото» М 1:00000

Фауністичний склад заказника характеризується типовими представниками
водно-болотних угідь, серед яких багатий світ земноводних, плазунів, комах
21

зустрічаються рідкісні види птахів – пугач, балобан, кулик-сорока. У межах
Ірдинського болота проживає найбільша в лісостепу популяція змієїда [15].
2. Гідрологічний заказник Шуляцьке болото – створено у верхів’ях
Гірського Тікача. Має водорегулююче значення для розміщених нижче за течією
ставів у селах Бузівка та Вороне. Площа 940 га. Рослинний покрив представлений
угрупованнями лучної, лучно-болотної, лісово-болотної, прибережно-водної,
водної рослинності. На поверхні стоячих та слабо-текучих вод штучних каналів
розвинуті угруповання вільно-плаваючих та вкорінених видів. Серед домінантів
зустрічаються ряска мала та борозенчаста, спіродела багатокоренева, рдесники
блискучий, гребінчастий та плаваючий, глечики жовті, водопериця колосиста,
кушир занурений та інші.
Шуляцьке болото – місце гніздування орла-карлика, рисунок 1.6 чорного
лелеки та інших птахів, занесених до Червоної книги України [16,17].

А. Аквальне рослинне угрупування Б. Орел-карлик

Рисунок 1.6 – Біорізноманіття євро-сибірських угруповань прибережно-водної
рослинності з осоками, очеретом, рогозами, кугою

Серед прибережно-водної рослинності найбільші площі зайняті
угрупованнями з домінуванням очерету південного. Крім того зустрічаються
22

ділянки з домінуванням рогозів широколистого та вузьколистого, куги озерної,
лепешняку великого.
Серед лучно-болотної рослинності переважають довгокореневищно-осокові
(осоки гостра, загострена, прибережна) та рідше дернисто-осокові (осоки
дерниста та крилата) угруповання. До лучно-болотних ділянок заказника
приурочені досить численні популяції занесеної до Червоної книги України
пальчатокорінника м'ясочервоного.
3. Гідрологічний заказник Боярський. Оголошено Рішенням ОВК від
21. 11. 84 р. № 354. Площа – 3,2 га. Об`єкт розміщений в селі Боярка в заплаві
Гнилого Тікичу Лисянського району. Долина Гнилого Тікичу в межах заказника
добре виражена, широка – 200-300 м, має асиметричні схили. Ширина річки
коливається від 3 до 4 м. Глибина річки становить 60-75 см. За своїм еколого-
генетичним типом болотний масив в заплаві Гнилого Тікичу відноситься до
низинних. За геоматичними умовами – це заплавне болото з евтрофним типом
живлення. Болотний масив трав’янистий, лише в прирусловій частині –
насадження з верби білої, верби козячої, вільхи клейкої. Домінують у травостої
очеретяні угруповання. У прирусловій частині заплави спостерігаються
підвищення, малообводнені осоково-лепешнякові рослинні угруповання
з домішкою інших видів, зокрема м’яти довголистої, щавлю кінського, гірчаку
зміїного, чистцю болотного. Лучні угруповання утворені живокостом лікарським,
перстачем гусячим, оманом високим та іншими видами рослин.
4. Гідрологічний заказник Виноградський. Оголошено Рішенням ОВК від
21. 11. 79 р. № 597. Площа – 8,2 га. Об`єкт розміщений в селі Виноград
Лисянського району. Заказник живиться водами струмка Пожиточного.
Це невелика болотна ділянка, яка тягнеться з сходу на захід. Ширина болотного
масиву біля вершини 15-18 м, по ходу вниз масив розширюється. У верхів’ї
болото рідколісне, зростають поодинокі дерева верби гостролистої та верби
козячої. Лівий край обсаджений вербами 35-45 річного віку. У вершині
мікроугруповання утворюють осока кореневищна, рогіз широколистий та комиш
23

лісовий. По ходу вниз обводненість збільшується, болотний масив представлений
рослинними угрупованнями: осоково-рогозова асоціація; осокові угруповання
за участю рогозу широколистого. Осоково-рогозові асоціації чергуються
з очеретяно-рогозовими за участю осики прибережної. Середня частина
болотного масиву заросла кущовими вербами, зрідка дерева верби білої 25
річного віку. Болотний масив закінчується невеликим озером, яке є залишком
колишнього ставка. Площа водного дзеркала 15*25 м. Біля озера сформувалися
ділянки заболочених луків з типовими представниками лучно-болотних рослин.
5. Гідрологічний заказник Шестеринський. Оголошено Рішенням ОВК від
21. 11. 79 р. № 597. Площа – 27,3 га. Об`єкт розміщений в с. Шестиринці.
Заказник розташований зліва по руслу р. Гнилий Тікич. Ширина русла до 18 м,
ширина заплави до 1 км. Болото знаходиться на рівні 135 м над рівнем моря.
Фітоценотично можна виділити декілька угруповань:
а) у верхів’ї об’єкту прирусловій частині рогозово-очеретяні асоціації,
кущові верби, зрідка вільхова паросль;
б) центральна частина об’єкту – заболочені луки. В деяких місцях типова
лучна рослинність деградує, засмічується степовими видами в результаті
інтенсивного випасу, що призводить до втрати лукою своєї господарської
цінності і використання її в якості випасів. Мікрорельєф купинний. У цьому місці
річка робить вигін вліво. Прируслова частина виповнена вільховим лісом.
Комишево-рогозові асоціації трапляються зрідка, мозаїчно доповнюють
диз’юнкції лепешняку великого, комишу лісового.
6. Гідрологічний заказник Войтилівський. Оголошено Рішенням Обласної
ради від 03.07. 2002 р. № 2-8. Площа – 12,8 га. Об`єкт розміщений в селі
Войтилівка в долині безіменного струмка Лисянського району. Схили струмка
пологі і симетричні, на окремих ділянках порізані неглибокими старими ярами.
Правий схил долини вкритий степовим різнотрав’ям. Для верхів’я заплави
струмка характерні осокові угруповання, в яких домінує осока кореневищна.
Зрідка зустрічаються острівки рогозу широколистого, з невеликою домішкою
24

очерета звичайного, схеноплектуса озерного. Притерасна частина заплави
виповнена лучними ценозами, які проникають і в центральну частину в результаті
зменшення обводненості. Лучні асоціації представлені суховершками
звичайними, перстачем гусячим, деревієм звичайним, морквою дикою, кропивою
дводомною. В нижній частині заказника масив має ліве відгалуження, яке також
малообводнене, представлене лучно-болотними ценозами. В прибережній частині
заплави характерні болотні угруповання за участю частухи подорожникової,
череди трироздільної та пониклої.
7. Гідрологічний заказник Кам’янобродський. Оголошено Рішенням ОВК
від 21. 11. 79 р. № 597. Площа – 7,0 га. Об`єкт розміщений в селі Кам’яний Брід,
в заплаві невеличкого безіменного струмка Лисянського району. В заказнику
представлений лісостеповий ландшафт слабохвилястої рівнини сформованої в
процесі денудації. Рослинний покрив сформований болотними, лучно-степовими,
лісовими (заплавними) угрупованнями. На час обстеження болотні ценози
заказника перебувають у стадії пригнічення, заміни їх лучними і лучно-степовими
8. Гідрологічний заказник Лисянський-II. Оголошено Рішенням Обласної
ради від 28. 04. 1993 р. № 14-21. Площа – 11,0 га. Об`єкт розміщений в південно-
західній околиці смт Лисянка, заплава р. Гнилий Тікич. Територія заказника
узгоджується з меандрами річки. Ширина заплави до 3 км. У центральній частині
болото обводнене. Флористично – це типове вільхове болото. По лівому березі
аспект утворюють зарості вільхи клейкої віком до 50 років з поодинокими
деревами тополі білої. У прибережній частині наявні з великою щільністю
важкодоступні асоціації очерету звичайного та осики прибережної. Ділянка під
вільшаником досить цінна у рельєфному аспекті: правильної форми підвищення
(завширшки до 15 м) чергуються з пониженнями, які нагадують залишки валу.
Для заказника характерно виражена мозаїчність біотопів: лучні, болотні
(очеретові, осокові, рогозово-комишеві), заплавні вільхові ліси.
9. Гідрологічний заказник Чаплинський. Оголошено Рішенням ОВК від
21. 11. 79 р. № 597. Площа – 4,3 га. Об`єкт розміщений в с. Чаплинка. Заказник
25

являє собою типове низинне болото і знаходиться в виположеній балці. Схили
балки пологі. Ширина прируслової долини до 60 м. По правому березі відмічено
типові болотні асоціації. По середині відкрите водне плесо струмка до 2 м
завширшки. Зустрічаються вільноплаваючі водні рослини: ряска триборозенчаста,
мала, рдесник плаваючий. Аспект утворює очерет звичайний (проекційне
покриття до 90 %). У прибережній частині рогозово-осокову асоціацію розріджує
хвощ болотний, а на підвищеннях зустрічається осот болотний, полинь звичайна.
10. Гідрологічний заказник Хиженський. Оголошено Рішенням ОВК від
21. 11. 79 р. № 597. Площа – 6,9 га. Об`єкт розміщений в с. Хиженці. Заказник
Хиженський – мальовниче, природне урочище у неширокій (до 300 м)
заболоченій долині. У верхів’ї типового низинного болота наявний колгоспний
ставок з гідроспорудою, що регулює рівень води. Від ставка пробивається річка
Котова, яка впадає в річку Хоробру. У заказнику представлена верба біла, що
утворює гайок у верхів’ї болота. У цій частині заплава – обводнені заболочені
луки. Купинні берега покривають злаково-різнотравні асоціації. По лівому березі
обводненого вільхового болота вільха клейка, асимільована ліщиною звичайною,
кущовими вербами (козяча, ламка). Зустрічаються невеличкі асоціації очерету
звичайного, осоки прибережної. Берег купинний, багато кротовин.
11. Гідрологічний заказник Яблунівський. Оголошено Рішенням ОВК від
21. 11. 79 р. № 597. Площа – 3,0 га. Об`єкт розміщений в с. Яблунівці. На
заповідній території представлені наземно-аквальні ландшафти. По днищу балки
протікає струмок, до якого по правому схилу балки зростають лісові насадження
(робінієві), а зліва по схилу стелиться степова рослинність. В заплаві струмка
представлена водно-болотна рослинність: вздовж струмка, в обводненій частині –
угруповання рогозу широколистого, ближче до периферії – осоки прибережної,
хвощів річкового та болотного, що переходять у вузеньку стрічку лучної
рослинності (угруповання пажитниці багаторічної з участю сухо вершок
звичайних, цикорію дикого).
26

12. Ревбинський гідрологічний заказник (с. Ревбинці) є типовим
низовинним вільховим болотом. Оголошено Рішенням ОВК від 21. 11. 84 р. №
354. Площа – 25,4 га. Об`єкт розміщений в с. Ревбинці. Ревбинські болота
утворилися внаслідок поступового замулення русла р. Ірклій, а також під впливом
сукцесії, що відбувається у заплаві цієї річки. Досить різноманітний рослинний
світ заказника. Тут поширені такі болотні фітоценози: осокові, очеретяні, лісові
(вільшаники).
13. Гідрологічний заказник Загородищанський (с. Загородище) репрезентує
типове низовинне болото. Оголошено Рішенням ОВК від 21.11.84 р. № 354.
Площа – 50,0 га. Об`єкт розміщений в с. Загородище. Болотна рослинність
представлена лісовими фітоценозами (за участю Salix alba L., S. fragilis L., S.
cinerea L., Alnus glutinosa (L.). У прибережній смузі очеретно-рогозові, рогозово-
осокові асоціації. У місцях де болото обводнене поширена вільноплаваюча
рослинність за участю Lémna mínor L., L. trisulca L., Potamogeton. natans L.
14. Гідрологічний заказник Савківський (с. Савківка) є типовим низинним
болотом, яке орієнтоване із півночі на південь і узгоджується з меандрами р.
Ірклій, у заплаві якого воно утворилося. Оголошено Рішенням ОВК від 21.11.84 р.
№ 354. Площа – 3,0 га. Об`єкт розміщений в с. Савківка. Флористично-типовий
болотний комплекс з досить значною щільністю евтрофними видами. Аспект
створюють асоціації очерету звичайного, комишево-осокові угруповання. Зрідка
відмічені Alisma plantago-aquatica L., Rumex confertus Willd. У верхів’ї болота по
правому березі, невеликий гайок, утворений Salix alba L., S. cinerea L., S. acutifolia
Willd. гостролистою. Наявна смуга заболочених луків з типовою рослинністю за
участю Phléum praténs L., Alopecurus arundinaceus L., A. geniculatus L., Lysimachia
vulgaris L., Myosotis cespitosa Schultz , Equisetum palustre L., E. fluviatile L.,
Tragopogon pratensis L., Tussilago farfara L. та інших [17-20].

27

2 БОТАНІЧНІ ЗАКАЗНИКИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ ТА
РОСЛИННІ УГРУПУВАННЯ АКВАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ В СТРУКТУРІ
ЕКОМЕРЕЖІ ЧЕРКАЩИНИ

2.1 Рівнинна ландшафтна структура: флористична та фітоценотична
характеристика лісостепової зони України

Лісостепова зона розташована з заходу на схід понад 1000 км, а з півночі на
2
південь – понад 500 км Від загальної площі: 28 млн. гектарів 65 % припадає на
орні землі, 8,5 – сіножаті, 6,3 – вигони і пасовища і понад 20 % – інші види угідь.
Типовий рельєф - рівнинний і з незначними Дніпровськими терасами, відрогами
Волино-Подільської височини (473 м), Лівобережним плато з висотами 120-200 м.
Поверхню плато розрізають долини річок Дністра, Бугу, Дніпра, Росі, Дінця,
Ворскли. Досить неоднорідним є клімат: середньорічна температура повітря на
заході сягає - 7-8°С., опадів понад 700 мм, на сході температура понижується до 6
°С, а кількість опадів становить – 350-450 мм. Ґрунти здебільшого представлені
чорноземами та сірими опідзоленими, що виникли та сформувались на
карбонатному лесі і лесовидних суглинках [14].
Особливість Лісостепової природної зони полягає у об’єднанні на її
території різних типів ландшафтів, сформованих в однакових кліматичних
умовах: 1) лучно-степових з чорноземами типовими (цілком перетвореними в орні
угіддя, глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами,); 2) власне лісостепових з
чорноземами опідзоленими і реградованими, що представлені фрагментарно
збереженими широколистяними лісами, та виділяються серед сільсько-
господарських угідь; 3) утвориними на підвищеннях, високих схилах лівих
приток Дніпра - широко-листянолісових із сірими та темно-сірими лісовими
ґрунтами,
У долинах річок, рисунок 2.1, поширені ландшафти як лучні так і болотні
вони займають порівняно з попередніми меншу площу.
28

Рисунок 2.1 – Ландшафти України
30

Для Придніпровської височини наприклад Київське плато характерною
особливістю є сполучення місцевостей плоских плато із суфозійними западинами
і яружно-балкових місцевостей; ярами, яружними балками зайнято до 12-15 % , а
зростання ярів становить 8-9 метрів на рік
Ландшафти низин є слабо дренованими та характеризуються незначною
інтенсивністю міграції, накопиченням солі та її сполук, яскраво виражені процеси
заболочення, особливо в стародавніх руслах, долинах рік внаслідок поверхневого
розташування ґрунтових вод. Відсоток загальної заболоченості Лісостепової зони
незначний, болота 1,6 % її території, що пов'язано зі значним вертикальним і
горизонтальним поділом лісостепових ландшафтів, глибоким заляганням
ґрунтових вод, незначним зволоженням, порівняно з Лісовою, Лісостеповою
зоною – атмосферною вологою. Значні процеси заболочення встановлено для
берегів підтоплення Канівського і Кременчуцького водосховищ. Лісостепові
болота (2,5м), у порівняно з поліськими мають значну глибину, в Українському
Поліссі вона сягає від 1,5 м. до 1,9.
На ландшафтах терасових рівнин, що утворені за допомогою
давньоалювіальних піщаних відкладів, тривають процеси перевівання пісків на
незалісених масивах На пласких слабодренованих вододільних межових рівнинах
знайдено сліди давніх суфозійних процесів..
Мозаїчний ґрунтовий покрив є типовим для лісостепової зони він утворений
ґрунтами різного ступеня опідзоленості, карбонатності й засоленості:
чорноземами опідзоленими і типовими; світло-сірими лісовими, темно-сірими; ,
чорноземними і темно-сірими реградованими; лучно-чорноземними ґрунтами.
Основними типами рослинності в Лісостепу, які переважають, є ліси
широколистяно-соснові й соснові, широколистяні, остепнені луки та лучні степи,
заплавні луки, болота. Тривалий час кількість лісових насаджень цієї зони
зменшилась від 50 до 11 %. На теперішній час найбільший відсоток лісів мають
західна частина зони, великі масиви лісів збереглися на Придніпровській і
Середньоруській височинах. Щодо лівобережної частини, то найбільший відсоток
припадає на долину р. Ворскла (7,5-10 %). Основними лісо утворюючими
31

породами та найбільш поширеним є дуб (44 % вкритої лісом і площі), граб (10 %),
бук (5 %), сосна (23 %), вільха (3,3 %), березняки (2,6 %).
Значні площі в Лісостепової зони зайняті складними за структурою
багатоярусними дібровами де деревний ярус складається з граба звичайного, дуба
черешчатого, в'яза, береста (Ільма), клена гостролистого, ясена звичайного, липи
серцелистої, груші звичайної, яблуні дикої. Ярус чагарника утворюють: бруслина
європейська і бородавчаста, ліщина звичайна, шипшина собача тощо.
Трав'янистий ярус представлений осокою волосистою, конвалією травневою,
копитняком європейським.
Дубово-грабові ліси переважають на Придніпровській височині, вони
займають більш високі, ніж дубові, положення. На схід від Дніпра вони мають
своєрідне «острівне» поширення і поступово зникають на відрізку Ічня – Лубни –
Диканька – гирло Орелі.
Полтавська рівнина має свої особливості. Відроги Середньоруської
височини мають у порівнянні з іншими районами Лісостепової зони, більшу
континентальністю клімату, тут переважають липово-дубові, ясенево-дубові
дубові ліси. Чорний ліс на Кіровоградщині є одним із найбільших «дубових»
масивів.
Ліси соснові та широколистяно-соснові поширені на борових терасах
Дніпра його приток. Незначні ареали їх знаходяться на виходах крейдових порід,
торфових болотах, і на гранітних виходах в долинах річок середньої частини
Лісостпової зони. Соснові ліси є збідненими за видовим різноманіттям. Перший
ярус складається із сосни звичайної, інколи берези бородавчастої. Чагарниковий
ярус зазвичай відсутній, наземний ярус «сухих борів» - синузії лишайників, у
вологих – верес звичайний, у мокрих – чорниця. Найбільшим масивом соснових
лісів є Черкаський Бір.
Порівняно з борами «суборові» ліси мають більш багатий видовий склад та
складнішу структуру. Домінантною породою є сосна звичайна, наступний ярус
складається з дуба і липи, трав’янистий ярус представлений видами папороті
орляк, купини багатоквіткової, чистотілу звичайного.
32

Тільки на заповідній Михайлівській цілині (Український державний
степовий заповідника) залишились типові для лісостепової зони лучні степи й
остепнені луки в їх природному вигляді. На їх території у порівнянні з сучасними
степами збільшилась кількість та значення довгокореневищних злаків,
зменшилась кількість видів ефемерів та ефемероїдів. У долинах річок поширені,
головним чином лучні (геліофіти) і болотні рослини. Кременчуцьким і
Канівським водосховищами затоплено значну частину природньо утворених
заплав залишки природних лук зустрічаються в долині р. Дніпро
Згідно особливостей рельєфу, водного режиму заплаву річок може
утворювати заболочені, вологі або сухі луки. Сухі розташовуються на підвищенні
прируслової заплави, знаходяться під водою дуже короткий час. Тому видові
особливості травостану мають перевагу у степових видах: конюшина гірська,
деревій звичайний, перстач сріблястий костриця березниста, стоколос безостий.
Свіжі луки розташовані в пониззях. Їх типові види: підмаренник звичайний
тонконіг лучний, лядвенець рогатий. Значний відсоток трав’янистого покриву
становлять цінні кормові злаки і бобові: мишачий горошок, конюшина лугова і
повзуча тонконіг лучний і болотний, лихохвіст луговий, костриця лугова, пирій
повзучий.
Біля стариць, вздовж підтоплених узбереж водосховищ утворюються
заболочені луки з лепешняком плавучим (водяним), схеноплектусом озерним,
осокою витонченою, калюжницею болотною. Галофітні луки (придніпровська
низовина) використовують як пасовищні та сінокісні.
Водно-болотна рослинність зосереджена у Придніпровській низовині та в
долинах річок Супою, Сули, Трубежу, Удая і Псла. У лівобережній частині
Лісостепової зони площа заболочених земель становить більше 3,5 %, тоді як на
правобережжі площа боліт менша 1 %. Серед трав’янистих рослин переважають
осоково-чиннові, осоково-очеретяні, осокові та очеретяні болота. Освоєні болота
(меліоративне освоєння) використовують для вирощування багаторічних трав, як
сіножаті, пасовища, штучні луки, під городні культури [21-23].

33

2.2 Загальна характеристика рельєф, ґрунти, клімат «Русько - Полянського»
заказника»

Русько-Полянський ботанічний заказник об’єкт природно заповідного фонду,
створений на території Русько-Полянського лісництва Черкаського району
Черкаської області. Розташований в межах Черкаського бору та має площу
166,0 га. Установа, яка є землевласником та у віданні якої знаходиться заказник
ДП «Черкаське ЛМГ» (квартали 106, 107). Заказник має статус
загальнодержавного значення, створений Постановою Ради Міністрів УРСР від
11.09.1980 р. № 524. Є частиною великого лісового масиву Черкаського бору
рисунок.2.2.

Рисунок 2.2 – Картосхема Русько-Полянського ботанічного заказника
(квартали 106-107).
34

Створений з метою охорони природних популяцій вовчих ягід пахучих,
занесених до Червоної книги України (1994, 2009), а також комплексу рослинного
і тваринного світу ділянки борової тераси річки Дніпра [5].
Лісові угруповання представлені сосново-дубовими лісами з участю граба
звичайного та липи серцелистої у другому ярусі. Деревостани насіннєвого
походження віком 100, 130 років. Є асоціації дубово-сосново-орлякового, дубово-
сосново-різнотравного та дубово-сосново-грабово-осокового лісу. Серед видів,
занесених до Червоної книги України зростають сон лучний і гніздівка звичайна.
Згідно тектонічного районування України Русько-Полянський ботанічний
заказник відноситься до Українського кристалічного щиту, а саме у
Кіровоградському мегаблоці. Згідно геоморфологічного районування України
Русько-Полянський ботанічний заказник відноситься до Східноєвропейської
полігенної рівнини, зокрема у Придніпровсько - Приазовську область цокольних
пластово-денудаційних височин та пластово-акумулятивних підвищених рівнин,
безпосередньо у Центрально придніпровській денудаційній височині.
На території Русько - Полянського ботанічного заказника переважають
дерново-підзолисті піщані та глинисто-піщані ґрунти, подекуди у поєднанні з
оглеєними їх відмінами та болотними ґрунтами, та чорноземи опідзолені.
Дерново-борові та дерново-слабопідзолисті ґрунти сформувалися під боровими та
суборовими лісами на піщаних давньо алювіальних відкладах. Ґрунтовий профіль
характеризується низькою вологоємністю, високою водопроникністю. Ґрунти
безструктурні, містять 1-1,5% гумусу, мають кислу реакцію (pH 4,5 – 4,8).
Клімат заказника помірно-континентальний з середньорічною
0
температурою повітря плюс 7,0 - 7,7 С. Середня температура найхолоднішого
0
місяця січня мінус 5,5 - 6,1 С. Середня температура влітку складає плюс 19,2 -
0 0
20,8 С. Абсолютний мінімум температури повітря складає – 34 - 38 С.
0
Абсолютний максимум плюс 36 - 39 С припадає на липень-серпень. Стійкий
0
перехід середньодобової температури через 0 відбувається 15–19 березня і 22–24
0
листопада. Близько 242–255 днів на рік температура повітря перевищує 0 . Сума
річних опадів становить близько 450–550 мм. Більшість опадів випадає у весняно-
35

літній період. Кількість днів з опадами досягає 130-150 днів на рік. У заказнику
переважають західні та північно-західні вітри при середній швидкості 3–8 м/с
[25]. Територія Русько-Полянського ботанічного заказника належить до
рівнинних східноєвропейських ландшафтів – низовинних і височинних – і
представляє лісостеповий тип ландшафтів (широколистянолісові (соснові, дубово-
соснові, грабові)).
Надамо еколого-біологічну характеристику основних червонокнижних видів
рослин, що охороняються в межах Русько-Полянського ботанічного заказника.
Проліска дволиста – (Scilla bifolia L., Scilla nivalis Boiss.). народна (місцева
назва) - пролісок. Ефемероїд. Родина Лілійні. Середня висота (6-20 см заввишки).
Кореневище представлено підземною цибулиною. Стебло голе, циліндричної
форми без листків. Листки лінійні, звужені. Квітка роздільнопелюсткова
правильної форми. Оцвітина має вигляд віночка, проста, квітки шестипелюсткові
блакитного кольору зібрані по 2-10 у рідкі китиці.
Зустрічається у мішаних та листяних лісах, сціофіт. Квітне у березні (квітні)..
Ареал поширена Лісостеп, зрідка на Поліссі.
Вразливий вид вимагає дбайливого використання та охорони. Регіонально
рідкісний вид.
Гніздівка звичайна – (Neottia nidus-avis (L.) Rich.). Родина Зозулинцеві –
Orchidaceae. Багаторічна кореневищна трав`яниста рослина. Сапрофіт заввишки
20-45 см. Листки лусковидні. Квітки великі, жовтувато-бурі мають медовий
ароматом, зібрані у довге суцвіття- китицю. Цвіте у червні – липні, плодоносить у
серпні (вересні). Розмножується насінням, інколи вегетативно (кореневищами).
Насіння проростає під землею за участю мікоризи гриба. Екологічна група –
сціофіт, мезофіт. Вид занесено до Червоної книги України (2009), охороняється на
території заповідників: Карпатському (біосферний), Розточчя (природний),
Криму, а також багатьох заказників і пам`яток природи. Рекомендовано -
контроль за станом популяцій. Причини зміни чисельності. Руйнування місць
зростання, негативний вплив рекреації та лісовпорядкувальних робіт, зривання на
букети. Статус. III категорія.
36

Сон лучний – (Pulsatilla pratensis). Родина Жовтицеві.
Багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 40см. Листки тричі-
перисторозсічені, з’являються до цвітіння рослини або одночасно. Квітки темно-
фіолетові діаметр до 4см, поодинокі, пониклі. Цвіте у квітні-травні. Плодоносить
у червні. Розмножується насінням. Чисельність зменшується внаслідок
розорювання степів, терасування схилів, випасання худоби, зривання на букети. В
Україні охороняється у природних заповідниках – Українському степовому
(відділ Кам’яні Могили), Канівському і Луганському (відділи Стрільцівський
Степ та Провальський Степ).
Рослина поширена у Голарктиці, в Україні типово зустрічається на
Лівобережному Поліссі, рідше Правобережному, більша частина Лісостепової та
степової зони за винятком Криму. Росте на узліссях, соснових лісах.
За несприятливих метеорологічних умов соснові ліси на території Русько-
Полянського ботанічного заказника зазнають значного антропогенного впливу
через викиди хімічного підприємства ПАТ «Азот».
Викиди підприємства найбільше містять аміаку, оксидів азоту, карбаміду,
моно- та діоксиду вуглецю, сірчаного ангідриду.
Завдяки високому аеродинамічному опору і великій контактній поверхні,
насадження борів є фільтром на шляху насиченого аеротоксикантами повітря і
зазнають негативного впливу з боку останнього. Відомо, що сосна звичайна
(Pinus sylvestris L.) є достатньо чутливим до несприятливих впливів видом. Сосна
звичайна досить легко вражається атмосферними токсикантами в результаті їх
хронічної дії дерева сосни звичайної послаблюються і стають нестійкими до
впливу фітопатогенної міко- та бактеріофлори, а також вражаються шкідниками.
Відомо, що у сосновому деревостої розповсюджене таке захворювання як
коренева губка (Fommes annosus), а також дерева вражаються стовбуровими
шкідниками – короїдами госрозубчастим (Ips acuminatus) і стенографом (Ips
sexdentatus), синьою сосновою златкою (Phaenops cyanea), чорним сосновим
скрипуном (Monochamus galloprovincialis), великим і малим сосновими лубоїдами
(Blastopagus piniperda i B. minor); хвоєгризучими шкідниками – сосновим
37

п’ядуном (Bupulus piniarius), сосновим шовкопрядом (Dendrolimus pini), сосновим
пильщиком звичайним (Diprion pini) і рудим (D. sertifer), сосновою совкою
(Panolis flammea).
За результатами досліджень Чемерис І.А. проаналізовано анатомо-
морфологічні показники хвої сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), відповідно, на
тих дослідних майданчиках, розташованих в районі Черкаського бору (ММ 1 –
ММ 3) та майданчику ММ 4 (найближчому до ЧПА) спостерігаються такі ознаки
дії стресорів: щодо лінійного розподілу хвої на кроні дерева; збільшення товщини
хвоїнок середньої частини крони; збільшення площі перерізу хвоїнок першого
року життя на верхній (ММ 1- ММ 3) та середній (ММ 4) частинах крони;
збільшення кількості паренхімних смоляних каналів; найбільша ширина та
товщина хвоїнок першого року життя дерева з ММ 3, найбільша товщина хвоїнок
середньої частини дерева з ММ 2 та ширина – дерева з ММ 4. Недостатньо
виражені такі діагностичні ознаки як ширина хвоїнок та площа поверхні хвоїнок
[20,33].
Для визначення більш точної причини щодо всихання соснових лісів на
території Русько-Полянського ботанічного заказника потрібно провести додаткові
дослідження із застосуванням додаткових методів біоіндикації.

2.3 «Русько-Полянський» ботанічний заказник – ключова територія
Черкаського природного ядра

Русько-Полянський ботанічний заказник є ключовою (визначною)
територією Черкаського природного ядра – важливого осередку збереження
біорізноманіття Середнього Придніпров’я. Охарактеризуємо Черкаське природне
ядро згідно рекомендаціями Міністерства екології та природних ресурсів України
«Опис природних ядер та екокоридорів України».
Склад території. До складу Черкаського ядра входять оригінальні лісові
урочища Черкаського бору, частина лісів Мошногірського кряжу Черкаського
лісового господарства (33,3 тис. га), а також ліси Смілянського лісового
38

господарства (4,2 тис. га), прибережна частина акваторії Кременчуцького
водосховища (3,5 тис. га) та Ірдинські болота (1,5 тис. га). На території
Черкаського природного ядра існує 3 природно-заповідні території
загальнодержавного значення: ботанічна пам’ятка природи «Закревський бір»
(105,5 га), комплексна пам’ятка природи «Мошенська діброва» (19,0 га), «Русько-
Полянський» ботанічний заказник (166,0 га); 10 заказників місцевого значення:
«Осокінські острови», загальнозоологічний (3500 га), «Рогозинські острови»,
ландшафтний (660 га), Ірдинський, гідрологічний (857,5 га), Мошногірський,
ландшафтний (663,0 га), Мошнівський, ландшафтний (62,0 га), «Закревський»,
ботанічний, (0,3 га), «Русько-Полянський приболотний», ландшафтний (74,0 га),
«Сфагнове болото», ботанічний, (0,5 га), «Озеро», гідрологічний (0,28 га),
Дахнівський, ботанічний (16,30 га) та 25 пам’яток природи місцевого значення.
Існуючі природно-заповідні території займають 14,5% території від загальної
площі Черкаського природного ядра. Площа. 57 тис. га
Загальна характеристика. Територія знаходиться на правобережжі Дніпра.
Більша частина території, власне Черкаський бір, знаходиться на першій
надзаплавній терасі Дніпра, яка на цій ділянці є найширшою. Ірдинське болото
розташоване у зниженні рельєфу, що міститься поряд з Мошногірським кряжем.
Ірдинське болото репрезентує унікальні болотні екосистеми, що є залишком
колишніх Ірдино-Тясминських боліт, сформувалося у давньому руслі Дніпра і на
переважній частині є евтрофним. Із північного заходу болото обмежене
Мошногірським кряжем, вкритим грабово-дубовим лісом., простягається на 70 км
із півночі на південь на 15 (а подекуди на 35) км. Цей кряж являє собою крайову
частину льодовиково-тектонічних утворень. З північно-східного краю
Черкаського бору і Мошногірського кряжу знаходиться Кременчуцьке
водосховище, з південно-східного – територія із орними землями та селами [27].
Рослинність. Основними типами біотопів на території Черкаського ядра є
лісові, які займають 90%. Незначні площі лучні – 4%, болотні – 3%, водні – 0,6%.
На піщаних та супіщаних ґрунтах Черкаського бору переважають соснові та
дубово-соснові ліси. Чисті соснові ліси переважають на сухих підвищених місцях.
39

На дещо нижчих елементах рельєфу на багатших і вологих ґрунтах формуються
дубово-соснові ліси. Особливою ціною флористичною рисою є те, що у цих лісах
є найбільший осередок вовчого лика пахучого (Русько-Полянський заказник). У
Черкаському борі трапляються і листяні ліси на відносно бідних ґрунтах. Це
дубові та грабово-дубові ліси з домінуванням конвалії травневої та зірочника
ланцетовидного. На Мошногірському кряжі зростають широколистяні ліси,
переважно грабово-дубово-ясеневі.
В цих лісах відмічений субсередземноморський вид егоніхон пурпурово-
голубий. У великій кількості трапляється цибуля ведмежа. На болоті Ірдинь
велику площу займають ценози із домінуванням вільхи чорної. На менш
обводнених ділянках домінують кропива дводомна, комиш лісовий, розрив-трава
звичайна та інші. Трапляються ділянки мезотрофного болота із рідкісними
рослинами для лісостепової зони (гідрологічний заказник «Ірдинське болото»)
пухівки піхвової, осок здутої, попелястої, сфагна болотного.
На території Черкаського природного ядра поширено 10 синтаксонів із
Зеленої книги України [27,28].
Флора вищих судинних рослин. Флора Черкаського ядра нараховує близько
800 видів (дані узагальнюються і на сьогодні) вищих судинних рослин .
Важливим показником стану флори Черкаського природного ядра є
кількість рідкісних видів. Так, у раритетній флорі виявлено 96 видів судинних
рослин, серед яких 6 види віднесено до Європейського Червоного списку, 5 – до
Бернської конвенції, 2 – до Світового Червоного списку, 38 – до Червоної книги
України і 45 – до регіонального списку Черкаської області [25].
Фауна. Найбільш чисельними в Черкаському ядрі із тваринного світу є
птахи та ссавці, амфібії. Всього налічується в межах Черкаського бору 270-280
видів хребетних тварин, з яких на риб приходить – 29 видів, амфібій – 11,
плазунів – 9, птахів – 190-200, ссавців – 30. На території ядра водяться велика
чисельність мисливських тварин, зокрема олені благородні, лосі європейські,
кабани звичайні, козулі європейські, лисиці звичайні, зайці сірі, вовки звичайні,
бобри річкові та ондатри звичайні [26].
40

За аналізом наукових статей, щодо нового видання Червоної книги України,
поширення рідкісних та зникаючих видів рослин, на території Черкаської області,
встановлено, що лише 45% раритетної (червонокнижної) фракції рослин
охороняється на природно-заповідних територіях Черкащини, інші – 55%
знаходяться на межі зникнення і потребують охорони у перспективних об’єктах
ПЗФ Черкаської області. Найбільша частка червонокнижної біоти представлена у
Канівському природному заповіднику. Перелік рідкісних та зникаючих видів
рослин Черкащини подано у Додатку В.

2.4 Об’єкт та методика досліджень

В основу роботи покладено аналіз геоботанічних досліджень провідних
вчених України та Черкаського регіону щодо існування аквальних комплексів та
екосистемного різноманіття долинно-річкових коридорів Середнього
Придніпров’я в межах Черкаської області.
За допомогою щорічних даних «Екологічного паспорту» та Доповіді про
стан довкілля в 2018 р. (об’єм скиду стічних вод, маса забруднюючих речовин)
статистично підраховано екологічний стан річок на території Черкаської області
[26].
Для систематизації біотопів континентальних водойм Середнього
Придніпров’я використано класифікацію біотопів лісової та лісостепової зон
України за Я. П. Дідухом, Т. В. Фіцайло, Д. М. Якушенком, 2011 [25,26].
Для опису водних екосистем на території Черкаської області
використовувалася схема класифікації екосистем України за Я. П. Дідухом,
Ю. Р. Шеляг-Сосонком, 2004 [26].
Стан рідкісних та зникаючих видів рослин, зелено книжкових рослинних
угруповань проведено на основі їхньої комплексної созологічної характеристики,
запропонованої С. М. Стойком [20] із доповненнями Ю. Р. Шеляга-Сосонка та
Д. В. Дубини [32].
41

Детальний аналіз гідрологічних об’єктів природно-заповідного фонду
Черкаської області проводився за матеріалами Управління екології та природних
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації [5,8]. Цінні гідрологічні
об’єкти природно-заповідного фонду Черкащини охарактеризовані за
ландшафтними, флористичними та фауністичними показниками.
При аналізі антропогенних чинників на екологічний стан аквальних
комплексів використані щорічні та статистичні данні «Регіональної доповіді про
стан навколишнього природного середовища в Черкаській області за 2018 р.»
[5,6].

2.5 Різноманіття гідрологічних ресурсів та їх екологічний стан в Черкаської
області

Значний розвиток урбанізації, концентрація у містах промислових
підприємств, транспорту, розорювання земель до річкових русл обумовили значне
виснаження та забруднення поверхневих та підземних вод. Забруднення
виявилися не лише малі річки та озера, а й великі річкові системи, підземні
водоносні горизонти.
Поверхневі та підземні води Черкаської області – ключові складові
природного середовища, а відтак екомережного, які істотно впливають на
інтенсивність ландшафтних процесів, екостанів, господарську діяльність людини.
Тому водні ресурси області – важливий природний потенціал, який необхідно
раціонально використовувати, що потребує значних капіталовкладень, їх
ретельного вивчення, обліку й охорони.
Площі, зайняті водними об`єктами, складають 138,2 тис. га (майже 7 %
території області), в тому числі річками та струмками – 5,9 тис. га, каналами,
колекторами та канавами – 2,3 тис. га, озерами та прибережними замкнутими
водоймами – 0,8 тис. га, водосховищами, ставками та іншими штучними
водоймами – 129,2 тис. га. Загальна довжина берегової лінії річок складає
15488 км. Площа зрошуваних земель, що забезпечуються водою з малих річок –
42

36,2 тис. га, в тому числі в басейні Дніпра – 24,7 тис. га і в басейні Південного
Бугу – 11,5 тис. га. Загальна довжина зрошувальної мережі 1925,7 км (в басейні
Дніпра – 1539,7 км, в басейні Південного Бугу – 386 км) [28,30].
Відповідно до схеми «ландшафтно-гідрологічного районування України»:
 (ІІІ-1-а) правобережжя Черкаської області відноситься до Подільсько-
Придніпровського та Центральнодніпровського (ІІІ-1-б) височинних ландшафтно-
водних областей,
 Дністровсько-Дніпровської ландшафтно-водної провінції; лівобережжя – до
Центральнодніпровського низовинного ландшафтно-водного району (ІІІ-1-б),
 Лівобережно-Дніпровської ландшафтно-водної провінції лісостепової
недостатньо зволоженої ландшафтно-водної зони [28].

Рисунок 2.2 – Ландшафтознавчо-гідрологічне районування Черкаської області
43

Гідромережа Черкащини достатньо щільна, її основу є водосховища, ріки,
водно-болотні угіддя, ставки. Показники щільності річкової мережі можуть
2 2
коливатися від 0,12-0,19 км/км на Лівобережжі до 0,44 км/км у басейні
2
Південного Бугу. Середня щільність річкової мережі складає 0,32 км/км .
Східна частина території області відноситься до басейну Дніпра (12,3 тис.
2
км , або 56 %), західна частина приурочена до басейну Південного Бугу
2
(8,2 тис. км , або 46 %), які впадають у Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.
Гідромережа включає велику річку Дніпро (довжина в межах області 151км),
середні річки в басейні Дніпра – Супій (46 км), Рось (100 км), Тясмин (132 км);
в басейні Південного Бугу – Велика Вись (81 км), Гнилий Тікич (115км), Гірський
Тікич (160 км), Ятрань (69 км), а також 1032 малих річок, струмків загальною
довжиною 6885 км. Річок завдовжки понад 11км нараховується 189, їх загальна
довжина 3927,6 км [29, 31]. Схема гідромережі області наведена на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 – Гідромережа Черкаської області
44

Незначне падіння – 0,20-0,35 м на 1 км течії мають (Сула, Супій) - річки
лівобережної частини області, що пов’язано з невеликим нахилом поверхні,
низовинним рельєфом. Річкові долини Золотоношки, Бурімки - низькі,
симетричні, часто заболочені. За винятком пониззя р. Тясмину річки
Правобережжя, проклали собі русло вздовж височинної розчленованої поверхні,
тому нахил їх значно більший, ніж на лівобережжі (підняття води коливається від
0,64 м на р. Рось і 0,91м на р. Вільшанка до 1,92 м на інших ріках).
Асиметричну будову берегів мають ріки Придніпровської височини: праві
береги високі, часто утворюють стрімкі обриви, зсуви та розчленовані глибокими
ярами, ліві – положисті. Ширина їх долин – від 3,5 до 6,0 км. Течія річок набуває
вигляду гірських потоків із невеликими порогами і водоспадами у деяких місцях,
де виступають кристалічні породи Українського щита, (Рось, Гірський Тікич,
Кам’янка). Деякі річки літом пересихають [27,28].
Водний режим річок області визначається: літньо-осінньою меженню, яка
порушена паводками, відлигами, орографічними і гідрографічними,
кліматичними, гідрогеоматичними, характеристиками території і
характеризується весняним водопіллям. За своїм режимом ріки області
відносяться до типу рівнинних із змішаним типом живлення, в якому
переважають талі снігові води, на які припадає 71-82 % річного стоку, 11-23 %
річного стоку припадає на підземні води, решта на дощове живлення. Річки
області мають чітко виражену весняну повінь, низьку літню межень із окремими
паводками. В таблиці 2.1 представлений водний баланс регіону.

Таблиця 2.1 – Водний баланс Черкаської адміністративної області [34]
Валове
Стік річок зволоже-
Площа, тис. Випаро-
2 Опади Ння
км вування
поверх- підзем-
сумарний
невий ний
20,9 11,5/572 1,21/58 1,01/48 0,203/10 10,3/514 10,5/524

3
Примітка: Перші числа означають об’єм (км ), а за рискою / товщина
водного шару (мм).
45

Водні ресурси представлені місцевим стоком (вздовж Дніпра і його притоки),
що формується в межах регіону та припливом вод із суміжних територій
Дніпро є однією з найбільших водних артерій, що тече по території області,
який бере початок в Росії на Валдайській височині, тече через Білорусь. Загальна
2
довжина в межах області 150,5 км, площа басейну 12,4 тис км . Сула, Супій є
Лівими притоками Дніпра. Праві притоки – Рось із Росавою, Вільшанка, Тясмин.
Річкова долина Дніпра має ширину від 50,5 до 80,4 км. У долині виділяється
чотири надзаплавні тераси і заплава. Долина асиметрична, її правий берег крутий
і піднімається над водою на 51-151,5 м, а лівий – низовинний пологий. Висота
падіння Дніпра в межах області на 1,2 км довжини течії річки складає 11,5 см.
Русло ріки прокладене у осадових третинних і антропогенних відкладах –
пісковиків, глин, лесів, вапняків, які легко розмиваються [30].
Течія річки Дніпро зарегульована двома плотинами ГЕС (Канівською
і Кременчуцькою) та двома водосховищами Канівським, об’ємом води 2,66 млрд.
3 3
м і Кременчуцьким – 13,8 млрд. м .
2
Канівське водосховище утворене 1973-1976 р., площа 676 км , в межах області
30 км (від Трахтемирова до Канева), максимальна ширина – 10 км (між селами Бучак
і Озерище), середня – 5,5 км, максимальна і середня глибина відповідно 21 і 3,9 м.
3
Швидкість течії коливається від 0,1-0,15 до 0,005 м/сек. Повний об’єм води 2,73 км .
Водообмін відбувається 16-17 разів на рік. Канівське водосховище мілководне, і
найбільші глибини знаходяться в місцях старого русла Дніпра [27].
Кременчуцьке створено при будівництві ГЕС, в період з 1959 року по літо
2
1961 року. Площа – 2251 км , довжина 185 км (в межах області приблизно 110 км),
середня ширина – 15 км, максимальна 28 км, середня глибина 6 м, максимальна 20 м.
3
Мілководна частина до 2 м займає 17 % його площі. Об’єм води 13,5 км . Водообмін
відбувається 2,5 – 4 рази на рік. Берегова лінія та глибин, течії частини водосховища
є такими: верхня, середня, нижня. Верхня частина (озерно-річковою з незначними
глибинами, в середньому 2 м, а в руслі до 10 м) розташована від Канева до Черкас.
Середня частина розташована від Черкас до лінії Адамівка - Жовнино, води
покривають більшу частину річкової долини. Мілководна 1/10 частина площі.
46

Середня глибина 6,3 метрів, максимальна 16,5 м. Частина – від Адамівки і Жовнино
до греблі Кременчуцької ГЕС - середні глибини 10 м, а біля греблі 20 м. Рівень води
у водосховищах не постійний, коливання рівня води становлять 0,5 метра, і однією з
причин цього є дія вітру [27,28].
Озер в області 650, розташовані на заболочених берегах Кременчуцького
водосховища і в нижніх течіях річок. Найбільше озеро на лівобережжі Криве (300
га) – ареал бобрів. На правобережжі озера розташовані у заболоченій долині р.
Ірдинь (колишнє озеро Біле) та в пониззях річок Вільшанки і Росі.
Ставків 2,3 тис., що являють собою штучні водойми. Їх використовують для
водопостачання, риборозведення, зрошення, відпочинку. Більшість ставків області,
через тривалість їх експлуатації перебувають у занедбаному стані: замулені, зарослі
прибережно-водною рослинністю, внаслідок чого різко зменшились їх об’єми,
продуктивність і площі водного дзеркала.
Своєрідними ландшафтними аквакомплексами є болота – у формуванні
яких важливу роль відіграють поверхневі й ґрунтові води. В області близько 69
тис. га заболочених і майже 1,4 тис. перезволожених земель, не придатних для
сільськогосподарського використання. Для регіону характерні евтрофні болота,
які пов’язані з долинами річок – це заплавні, притерасні, долинні, староруслові
болота.
В Черкаській області за рівнем заболоченості і гідрологічними
особливостями боліт. виділяють Лісостепову торфоболотну область з двома
торфоболотними районами: Правобережним і Лівобережним. Найбільш
заболочене і заторфоване лівобережжя Черкаської області. Це пов’язано зі
значною розчленованістю території та відносно невеликою зволоженістю. Одним
з найбільших є Ірдинське болото (5,5 тис. га), що розташоване на Ірдинсько-
Тясминській низовині в улоговині долини Дніпра у межах Черкаського та
Смілянського районів [28].
Складний екологічний стан поверхневих і підземних вод є результатом
застарілої технічної інфраструктури та зношеного гідро обладнання в
промисловості, комунальному господарстві, надмірного змиву
47

сільськогосподарських угідь, високого рівня забруднення річкових долин в
околицях населених пунктів (евтрофікація).
В області спостерігається тенденція до зменшення відносно чистої води та
збільшення обсягів скидання недостатньо очищених зворотних вод. У 2018 році в
3
поверхневі водні об'єкти скинуто 108,5 млн м зворотних (стічних) вод, що на 4,2
3 3
млн м менше в порівнянні з 2017 (111,7 млн м ). Це відбулося за рахунок
зменшення скиду забруднених та нормативно чистих без очистки стічних вод.
3
Обсяг скиду забруднених зворотних вод зменшився на 2,832 млн м (з 7,318 млн
3 3
м у 2017 році до 4,486 млн м у 2018 році) [11].
В результаті статистичної обробки даних [11, 26, 37] щодо скидання
забруднюючих речовин т/рік у поверхневі води таблиця 2.2, рисунок 2.3 були
визначені сильнозабруднені, середньо-забруднені та слабозабруднені річки
області.

Таблиця 2.2 – Стан річкових вод Черкаської адміністративної області
Обсяг забруднюючих
Стан річкових вод Назва річки

речовин т/рік
Сильнозабруднені 200 - 1000 Дніпро, Золотоношка, Уманка
Тясмин, Вільшанка, Гірський Тікич,
Середньозабруднені 6 - 200
Шполка, Ірклій, Удич
Рось, Боровиця, Гнилий Тікич, Гнилий
Слабозабруднені 0 - 6 Ташлик, Лебединка, Ірдинка, Супій,
Росава, Гнилий Товмач

Відповідно до показників таблиці 2.2 найбільш забрудненими річками є
Дніпро, Золотоношка, Уманка за рахунок скидання забруднюючих речовин від
таких підприємств як: КП «Черкаське експлуатаційно-лінійне управління
автомобільних шляхів», Золотоніське КП «Міський водоканал», КП
«Уманьводоканал», КП «ВодГео» м. Сміла та інші.
48

Рисунок 2.3 – Картосхема екологічного стану річкових вод Черкаської області
49

Динаміка загального скиду стічних вод у басейн річки Дніпро подано на
рисунку 2.4 та в таблиці 2.3.

160
140
120
100
80
60
40
20
0
2013 2014 2015 2016 2017

Рисунок 2.4 – Динаміка загального скиду зворотних вод у басейн
3
р. Дніпро, млн. м

Таблиця 2.3 – Динаміка скиду зворотних вод у басейн річки Дніпро
Рік 2013 2014 2015 2016 2017
Скид зворотних вод у басейн
3 137,8 124,3 91,58 95,56 91,41
р. Дніпро, млн

Позитивним, є те що скид зворотних вод в басейн Дніпра постійно
зменшується, що свідчить про спроможність функціонування водних макрофітів.

2.6 Екотопи аквальних комплексів на території Середнього Придніпров’я

Термін біотоп запровадив ще раніше Р. Гессе у 1924 році. За його
визначенням, це ділянка земної поверхні з більш-менш однотипними абіотичними
умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом). Згідно з визначенням Р. Гессе
біотоп має розглядатися як неорганічний компонент біогеоценозу, заселений
50

певними угрупованнями. Ц. Троль вважає біотопом ділянку, яка відзначається
певною сукупністю абіотичних факторів, які формуються під впливом
функціонування біоценозу. У найбільш узагальненому вигляді біотоп
розглядають як абіотичний компонент біогеоценозу, тобто як зовнішні умови
стосовно певного біотичного компонента. Так, зоологи для тваринного населення
поняття біотоп включають і характерний тип рослинності, оскільки він визначає
умови існування тварин. У цьому плані біотоп трактується як середовище
існування комплексу тварин, що входять до складу біоценозу. Біотопи як
елементарні одиниці об’єднують у вищі категорії – біохори.
У західноєвропейській літературі біотоп – це ділянка з порівняно
однорідними умовами середовища, зайнята певним рослинним угрупованням із
відповідним тваринним світом, або ділянка однотипна за умовами середовища та
поширенням тваринного і рослинного світу, тобто складом продуцентів,
консументів та редуцентів.
Габітати – це порівняно чітко обмежені місця чи ділянки простору з
відповідними ресурсами енергії та речовинами, що забезпечують необхідні
мінімальні вимоги живого. Вони можуть бути заселені живими організмами чи ні,
але придатні для заселення. Відповідно вони можуть бути абіотичного типу, мало
заселені живими організмами (точніше таке заселення не фіксується – гриби,
водорості, бактерії), або ж біотичного типу, представлені угрупованнями,
окремими популяціями чи навіть одним організмом.
Отже можна зробити висновок, що вид не має біотопу, а характеризується
місцем існування (оселищем), а місцем існування угруповання є біотоп.
Наприклад, для мохів оселищем може бути стовбур дерева чи пеньок, а біотоп –
ділянка лісу, на якій ростуть ці дерева, чи наявні пеньки. Водночас ліс може
розглядатися як оселище для сукупності дерев, які формують деревостан на
значні площі.
Екотоп – це сукупність абіотичних умов неорганічного середовища певної
ділянки, що являє собою місце існування конкретного угруповання, близького до
біотопу, але з акцентом на зовнішні щодо угруповання фактори середовища [32].
51

На рисунку 2.5 подано схему співвідношень понять «місце існування», або
оселище, екотоп, біотоп.

Рисунок 2.5 – Схема співвідношень «місце існування» («габітат» або «оселище»),
екотоп та біотоп

Подаємо характеристику біотопів континентальних водойм в межах
Середнього Придніпров’я. Класифікація біотопів здійснювалась згідно
західноєвропейської систем NATURE, 2000 [32].
1. С 1.12 Вільноплаваючі на поверхні води плейстофіти рисунок 2.6.
Загальна структура. Вільноплаваюча на поверхні та в приповерховому шарі води,
неукорінена рослинність у непроточних та слабопроточних водоймах різних типів:
ставках, озерах, старичних та болотних водоймах. Ярус формують найменші
рослини: ряска мала (Lemma minor), ряска горбата (L. gibba), багатокорінник
звичайний (Spirodela polyrrhiza), вольфія безкоренева (Wolffia arrhiza) тощо, та
більші за розмірами жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae), сальвінія
52

плаваюча (Salvinia natans). Ярус занурених у при поверхневому шарі рослин
формують дрібні ряска трьохроздільна (L. trisulca), річчія плаваюча (Riccia fluitans).
Іноді, як незначна домішка трапляються вкорінені повітряно-водні рослини.

Рисунок 2.6 – Вільноплаваючі на поверхні води плейстофіти, котрі охороняються
на території Нижньосульського національного природного парку

Екологічна характеристика. Вільноплаваючі макроліти на поверхні та в при
поверхневому шарі непроточних і мало проточних прісних водойм евтрофного та
мезотрофного типів.
Поширення. Біотоп широко представлений по всій території Черкаської
області. Угрупування з домінуванням вольфії безкореневої (W. arrhiza) та ряски
горбатої (L. gibba) трапляються надзвичайно часто в річках Дніпро, Гнилий Тікич,
Рось, Тясмин, Вільшанка, Гнилий Ташлик та інші. Сальвінія плаваюча (S. natans)
характерна для заплавних водойм великих і середніх річок Дніпра, Південного
Бугу. Сальвінія плаваюча (S. natans) включена до Додатку І Бернської конвенції.
53

Угруповання формації сальвінії плаваючої (Salvinieta natansis) та ряски горбатої
(Lemneta gibbae) включені до Зеленої книги України (2009). Охороняються на
території Канівського природного заповідника, національних природних парків
Білоозерського, Нижньосульського.
2. С.1.13 Вільноплаваючі на поверхні води аерогідатофіти рисунок 2.7.
Загальна структура. Вільноплаваюча на поверхні та в приповерховому шарі води, не
укорінена рослинність, яка формується у непроточних та слабопроточних водоймах
різних типів: озерах, ставках, старичних та болотних водоймах, каналах. Ярус
надводних плейстофітів добре виражений, часто суцільний (проективне покриття від
70 до 100 %). Угруповання формують жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-
ranae), водяний різак алоєвидний (Stratiotes aloides), трапляються ряска мала (L.
minor), горбата (L. gibba), багатокорінник звичайний (Spirodela polyrrhiza). Іноді, як
незначна домішка трапляються вкорінені повітряно-водні рослини.
Екологічна характеристика. Вільноплаваючі макроліти на поверхні та в при
поверхневому шарі непроточних і мало проточних прісних водойм евтрофного та
мезотрофного типів.
Поширення. Біотоп звичайний, широко поширений по всій території
Черкаської області. До Бернської конвенції входять 22.412 Жабурникові
угруповання та 22.413 Угруповання водяного різаку алоєвидного.
Охороняються на території Канівського природного заповідника,
національного природного парка Нижньосульський, ландшафтного заказника
«Тарасів Обрій» та інші об’єкти ПЗФ.
3. С1.221 Евгідатофітові угруповання в товщі води. Загальна структура.
Угруповання цілком занурених, вкорінених водних макрофітів формуються у
непроточних і слабопроточних евтрофних і мезотрофних водоймах природного і
штучного походження, на глибинах 0,3-3 м. На незначних глибинах формуються
угруповання з переважанням видів незначних розмірів, часто з листками,
розділеними на вузькі частини: рдесник гребінчастий (Potamogeton pectsnatus),
колосовидний (P. trichoides), маленький (P. pusillus), цанікелія болотна (Zannichellia
palustris), різуха морська (Najas marina) тощо. На глибших ділянках зростають
54

більші за розмірами рослини: рдесник пронизанолистий (P. perfoliatus), блискучий
(P. lucens), вузлуватий (P. nodosus) та інші. Деякі види (елодея канадська (Elodea
canadensis), кушир занурений (Ceratophyllum demersum), водопериця колосиста
(Myriophyllum spicatum)) здатні заповнювати всю товщу води в неглибоких
евтрофних водоймах. Розріджений надводний ярус формують вільно плаваючі
дрібні невкорінені види, головним чином ряскові.

Рисунок 2.7 – Вільноплаваючі на поверхні води аерогідатофіти, котрі наявні у
гідрологічному заказнику Ірдинське болото

Екологічна характеристика. У мезотрофних, мезоевтрофних і евтрофних
проточних і слабо проточних водоймах з слабо кислою, нейтральною або слабо
лужною реакцією, з помірним коливанням рівня води, на піщаних, мулисто-
піщаних та мулистих донних відкладів з товщею води від 0,5 до 3,0 м.
Поширення. Біотоп звичайний, широко розповсюджений на території
Черкаської області. Угруповання формацій рдесника довгого (P. praelongi), рдесника
55

туполистого (P. obtusifolii), рдесника червонуватого (P. rutii) включені до Зеленої
книги України. Охороняється на території Канівського природного заповідника.
4. С1.31. Багаторічні макрофіти з кореневищами. Загальна структура.
Угруповання формуються в літоральній смузі водойм природного (озера, стариці і
рукави річок) і штучного (водосховища, ставки, копанки, меліоративні канали, що
заростають) походження. Добре розвинений наводний ярус макрофітів з широкими
плаваючими листками значних розмірів формують глечики жовті (Nuphar lutea),
латаття біле (Nymphaea alba), латаття сніжно-біле (N. candida); менші за розмірами
листки характерні для рдесника плаваючого (P. natans), гірчака земноводного
(Persicaria amphibia) тощо. У розрідженому зануреному підводному ярусі
трапляються елодея канадська (E. canadensis), кушир занурений (C. demersum),
водопериця мутовчата (M. verticillatum), а на поверхні звичайно із незначним
покриттям зростають вільноплаваючі ряска мала, багатокорінник звичайний (S.
Polyrrhiza), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae) рисунок 2.8.

Рисунок 2.8 – Багаторічні макрофіти з кореневищами на території
Канівського природного заповідника
56

Екологічна характеристика. У прісноводних евтрофних та мезотрофних
непроточних і слабопроточних водоймах з слабокислою, нейтральною або
слаболужною реакцією середовища, на ділянках з помірним поверхневим і
протягом вегетації коливанням рівня води, мулистими, мулисто-піщаними та
піщаними донними відкладами і товщею води від 0,5 до 2,5 м.
Поширення. Біотоп звичайно трапляється по всій території Черкаської області,
частіше в басейні р. Дніпро. Окремі угруповання мають обмежене поширення.
Угруповання з плавуном щитолистим характерні для евтрофних заплавних водойм
Дніпра і Південного Бугу. Угруповання формацій плавуна щитолистого, глечиків
жовтих, латаття білого, латаття сніжно-білого включені до Зеленої книги України
(2009). Охороняються на території Канівського природного заповідника,
національних природних парків Нижньосульський, Білоозерський, Липівського
орнітологічного заказника, гідрологічних заказників місцевого значення.
5. С1.32 Однорічні макрофіти з плаваючим на поверхні води листям.
Загальна структура. Угруповання однорічних макролітів водяного горіха
плаваючого (Trapa natans L.) з плаваючим на поверхні листям, що інколи мають
дуже щільне покриття. Формуються в літоральній смузі водойм природного і
штучного походження. На поверхні звичайно із незначним покриттям (до 5 %)
зростають вільноплаваючі ряска мала (L. minor), багатокорінник звичайний
(Spirodela polyrrhiza), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae) рисунок
2.9.
Екологічна характеристика. У прісноводних евтрофних та мезотрофних або
слабо проточних водоймах з нейтральною, слабо кислою або слабо лужною
реакцією середовища, на ділянках з помірним поверхневим і протягом вегетації
коливанням рівня води, мулистими, мулисто-піщаними та піщаними донними
відкладами і товщею води від 0,5 до 2,5 м, що добре прогріваються.
Поширення. Біотоп рідко зустрічається в Черкаській області Окремі
угруповання мають обмежене поширення. Угруповання з водяного горіха плаваючого
(T. natans) характерні переважно для евтрофних заплавних водойм Дніпра.
57

Рисунок 2.9 – Однорічні макрофіти з плаваючим на поверхні води листям в межах
Липівського орнітологічного заказника

Водяний горіх плаваючий включений до Додатку І Бернської конвенції.
Угруповання формацій водяного горіху плаваючого (Trapeta natansis) включені до
Зеленої книги України (2009). Охороняються на території Канівського природного
заповідника, національного природного парку Нижньосульський таблиця 2.4.
Отже, вході аналізу вищої водної рослинності виокремили п’ять біотопів
континентальних вод Середнього Придніпров’я в межах Черкаської області.
З’ясовано, що найбільшу частку в охороні виконують поліфункціональні
заповідні об’єкти – Канівський природний заповідник та національний природний
парк Нижньосульський. Вони є осередками збереження рідкісних фітоценозів,
міграції та гніздування орнітофауністичних комплексів та є місцем неристерищем
риб. Дослідження біотопів важливе у зв’язку з практичними потребами,
проблемами збереження біорізноманіття, розробки стратегії та схем екомережі,
розвитку заповідної справи, створення нових заповідних об’єктів, встановлення
58

їхньої природоохоронної значимості, унікальності, розробки екологічних
менеджмент-планів.

Таблиця 2.4 – Схема класифікації біотопів континентальних водойм
Середнього Придніпров’я в межах Черкаської області
Константні та характерні
№ Назва біотопу Охорона
види
1 2 3 4
С1 Непроточні та проточні прісноводні водойми
С1.1 Плаваючі на поверхні і в товщі води гідрофіти
Ряска мала (Lemma minor),
горбата (L. gibba),
Вільноплаваючі на Канівський природний
сальвінія плаваюча
С1.12 поверхні води заповідник,
(Salvinia natans),
плейстофіти НПП Нижньосульский
багатокорінник звичайний
(Spirodela polyrrhiza)
Канівський природний
Водяний різак алоєвидний
Вільноплаваючі на заповідник, НПП
(Stratiotes aloides),
С.1.13 поверхні води Нижньосульський,
жабурник звичайний
аерогідатофіти ландшафтний заказник
(Hydrocharis morsus-ranae)
Тарасів Обрій
С.1.22 Занурена вкорінена водна рослинність, що пронизує товщу води
Водяний жовтець водний
(Batrachium aquatile),
елодея канадська (Elodea
Канівський природний
Евгідатофітові canadensis), водопериця
заповідник, гідрологічні
С1.221. угруповання в товщі колосиста (Myriophyllum
заказники місцевого
води spicatum), рдесник
значення
кучерявий, стиснутий
(Potamogeton crisrus, P.
compressus)
С1.3 Вкорінені макроліти з плаваючим на поверхні води листям (аерогідатофіти)
Глечики жовті (Nuphar Канівський природний
lutea), латаття біле заповідник, НПП
Багаторічні
(Nymphaea alba), латаття Нижньосульський,
С1.31. макрофіти з
сніжно-біле (N. candida), Білоозерський, гідрологічні
кореневищами
рдесник плаваючий (P. заказники місцевого
natans) значення
Однорічні
макрофіти з Канівський природний
Водяний горіх плаваючий
С1.32 плаваючим на заповідник, НПП
(Trapa natans L.)
поверхні води Нижньосульський
листям

59

2.7 Рідкісні і зникаючі види тварин, рослин аквальних природних коридорів
Черкащини

На території долинно-річкових коридорів Середнього Придніпров’я
поширено 7 рідкісних водних рослин та 5 видів болотних рослин.
Охарактеризуємо їхню коротку еколо-біоморфологічну характеристику.
1. Батрахоспермум драглистий (Batrachospermum gelatinosum (L.)). Відділ
Червоні водорості (Rhodophyta). Клас (Florideophyceae). Родина Батрахоспермові
(Batrachospermaceae). Слань 2-20 см заввишки, сіра, з оливковим, жовтим або бурим
відтінком, дуже ослизнена, моноподіально розгалужена, складається з меживузль і
вузлів. Бічні гілочки аналогічні чи дещо тонші за головну вісь, здебільшого
циліндричні, на верхівках тупі та відходять майже під прямим кутом. Межи вузля
вкриті щільною корою. Вузли мають кільця кулястої, еліпсоїдної, диско- чи
діжкоподібної форми, що складаються з коротких гілочок і подекуди зливаються
одне з одним. Однодомна рослина. Розмножується статевим (оогамія; трихогіна -
булаво-, діжко- або урноподібна, гонімобласти розміщені в середині кільця) та
нестатевим (моноспорами) шляхом [16]. Трапляється зрідка, спостерігається
тенденція до зникнення. Один з небагатьох видів червоних водоростей прісних
водойм з ареалом, що скорочується, важливий для вивчення питань ареалогії та
альгосозології. Відзначені локалітети: р. Тясмин, околиця міста Сміла Черкащина.
2. Торея найрозгалуженіша (Thorea ramosissima Bory). Родина Тореєві
(Thoreaceae). Слань 7-10 см до 2 м, однорічна, кущикоподібна, багатоосьова,
чорно- або оливково-зелена (у висушеному стані пурпурово-фіолетова). Осьові
нитки розгалужені рясно, асимілюючі – майже нерозгалужені. Слизова піхва
оточує осьову частину слані та основи асимілюючих ниток. Розмножується
нестатевим шляхом (моноспорами – моно-спорангії поодинокі, трапляються
досить рідко, моноспори спочатку кулясті, при дозріванні – грушоподібні) [18].
Трапляється дуже рідко, поодинці: р. Дніпро, окол. Трахтемирова та Канівський
природний заповідник. Спостерігається тенденція до зникнення.
60

3. Стигеоклоніум пучкуватий (Stigeodonium fasciculare Kutz.). Відділ Зелені
водорості (Chlorophyta). Клас Chlorophyceae. Родина Хетофорові
(Chaetophoraceae). Слань однорічна, кущикоподібна, до 5 см заввишки, слизувата.
Головні нитки й гілки біля верхівок китицеподібно розгалужені, з довгим
безбарвним багатоклітинним волоском або загостреною клітиною. Гілочки
другого порядку короткі, висхідні, іноді дещо зігнуті та з такими ж закінченнями.
Клітини головних ниток 10-11 мкм завширшки, їхня довжина дорівнює ширині
або в 2 рази більша. Хлоропласт постінний, від вузько-стрічкового до майже
повністю вистилаючого повздовжні стінки клітини. Розмножується вегетативним
(акінети), нестатевим (2-4-жгутикові зооспори) та статевим (ізогамія - гамети
дводжгутикові) способом [16]. Трапляється поодиноко в болотах, ставках.
Околиці Кременчуцького водосховища Чорнобаївський район Черкаська область.
Спостерігається тенденція до зникнення.
4. Педіаструм каврайського (Pediastrum kawraiskyi Schmidle). Родина
Гідродікцієві (Hydrodictyaceae). Ценобії 45-190 мкм в діаметрі, суцільні, рідше з
дрібними отворами, інколи злегка перфоровані,8-32-клітинні. Клітини 22-51х15-
30 мкм, від конусоподібно-заокруглених до багатокутних, які повністю зрослися
між собою: зовнішні - з 2 конусоподібними чи пальцеподібними відростками, які
виходять із спільної основи, та довгими тонкими придатками, розміщеними не в
площині ценобію (над ним чи під ним), внутрішні - округло-багатокутні.
Оболонка клітин коричнювата, товста, бородавчаста [18]. Трапляється зрідка;
спостерігається тенденція до зникнення та звуження ареалу поширення.
Зустрічається на території Канівського водосховища Черкаської області.
5. Нітелопсіс притуплений (Nitellopsis obtuse (Desv.in. Loisel) J.Groves.). Відділ
Стрептофітові водорості (Streptophyta). Родина Нітелопсидові (Nitellopsidaceae).
Макроскопічна галузиста дводомна, зеленкувата до коричнюватого відтінку
водорість, 30-50 см заввишки (у глибоких водах до 1 м). Стебла міцні, слабко
галузисті, до 2 мм в діаметрі; з нижніх вузлів, які занурені в мул, формуються
ризоїдоподібні гілки, вузли яких перетворюються у великі білі зіркоподібні
бульбочки. Міжвузля до 20 см завдовжки, майже рівні довжині листків. Кільця з 5-7
61

прямих листків. Листки довгі, з 2-3 члеників, з листочками в 1-2 вузлах, інколи без
них, верхівкова клітина загострена або з шипиком. Гаметангії поодинокі або парні;
оогонії майже кулясті 1100-1400 мкм завдовжки, 1000-1200 мкм завширшки;
антеридії округлі 880-1100 мкм у діаметрі [35]. Трапляється ізольованими групами,
зазвичай, рослини одного місцезростання є лише жіночими або чоловічими, що є
наслідком здатності до вегетативного розмноження. Формує асоціативні
угруповання для розвитку безхребетних та розмноження риб. Охороняється на
території Канівського природного заповідника.
6. Толіпела проліферуюча (Tolypella prolifera (Ziz.ex A. Braun) Leonhar.).
Родина Нітеллові (Nitellaceae). Макроскопічна галузиста, груба, міцна, зверху
розлога, однодомна, сірувато- або коричнювато-зелена, рівномірно інкрустована
вапном водорість, 20-40 см заввишки. Стебла поодинокі, густо галузисті в середній
та верхній частині, понад 1 мм у діаметрі. Кільця двох видів: розпростерті безплідні з
6-20 простих листків та щільно зібрані плодоносні з 5-7 складних листків. Безплідні
листки досить довгі, товсті та грубі 3-5-клітинні, що поступово звужуються до
верхівки. Плодоносні листки короткі, складні, розгалужені, але з чітко
відокремленою основною віссю, з 2-3 листками, які мають вузли [35]. Трапляється
групами з декількох рослин, зрідка, спостерігається тенденція до зникнення.
Заплавна водойма р. Дніпро, окол. с. Келеберда Черкаської області рисунок. 2.13.

Рисунок 2.13 – Загальний вигляд Tolypella prolifera.
62

7. Нітела найтонша (Nitella tenuissima (Desv.) Kutz.). Родина Nitellaceae.
Макроскопічна однодомна водорість, до 10 см заввишки, інкрустована вапном.
Стебла зелені, близько 0,3 мм у діаметрі, слабко галузисті. Кільця з 6 коротких
розпростертих листків, в спороносних кільцях листки 3-4-кратно вилчасті, перші
листкові членики короткі, других - 6-7, третіх - 4-6, четвертих - 2-5, з яких окремі
знову можуть бути вилчасті, з 3-4 п'ятими члениками, кінцеві членики довгі,
двоклітинні, нижня клітина незвужена, зрізана на верхівці, де за шириною лише
трохи перевищує основу останньої клітини, верхівкова клітина довга, вузька,
загострена. Гаметангії утворюються у других та третіх розвилках листка, часто
розділені. Оогонії поодинокі, кулясті або широкоеліпсоїдні 230-280 мкм завдовжки,
215-230 мкм завширшки, дозрілі до 400 мкм завдовжки (без коронки), 260 мкм
завширшки, спіральні клітини утворюють 9 закрутів, коронка неопадаюча, 25-40
мкм заввишки, 40-50 мкм завширшки. Ооспори округло-еліптичні, 200-250 мкм
завдовжки, 175200 мкм завширшки, ребер 7-8, тендітні. Антеридії близько 175 мкм у
діаметром [35]. Популяції локальні, трапляється зрідка: гирло р. Тясмин
(Кременчуцьке водосховище), Чигиринського р-ну Черкащини.
8. Сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) Mill.). Відділ Папоротеподібні
(Polypodiophyta). Клас Папоротевидні (Polypodiopsida). Родина Сальвінієві
(Salviniaceae). Однорічна рослина. Горизонтальне стебло завдовжки від 3 до 8 см,
часто утворює відгалуження, котрі, у свою чергу, можуть відділятися від
материнської рослини. У кожному вузлі стебла сальвінії несуть по три вайї, з яких
дві – цілокраї плаваючі, третя – розсічена на 9-14 долей і занурена у воду, виконує
функцію кореня і, водночас, містить асиміляційні тканини, хлоропласти яких
активно фотосинтезують, принаймні на початкових етапах вегетації рослини в
травні та червні. Плаваючі вайї овально-еліптичні, тупі, на верхньому боці із
щетинистими білими, багатоклітинними трихомами, на нижньому – з бурими
волосками. Завдяки тому, що поверхня плаваючих вай вкрита великим числом
гідрофобних трихом, вони не змочується водою. Практично, плаваючі вайї сальвінії
можуть зберігати кілька тижнів шар повітря на своїй поверхні знаходячись внаслідок
тих, чи інших причин під водою. Таким чином, газообмін здійснюється навіть у
63

товщі води [36]. Поширення: р. Дніпро (Канівський заповідник, РЛП Трахтемирів,
ландшафтний заказник «Максим» Канівський р-н, НПП Білоозерський, НПП
Нижньосульський: с.Мохнач, урочище «Чубарове», урочище Склярове с. Бубнова
Слобідка, с. Деньги Золотоніський р-н, с. Хрещатик, ландшафтний заказник «Старий
Тясмин» Черкаський р-н); гирло р. Рось.
9. Водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.). Відділ Покритонасінні
(Magnoliophyta). Клас Дводольні (Magnoliopsida). Родина Водяногоріхові
(Trapaceae). елофіт. Однорічна водна рослина з гнучким стеблом 50-150 см
завдовжки (інколи до 500 см), плаваючі листки утворюють розетку діаметром до
20 см. Різна довжина здутих, заповнених аеренхімою черешків, забезпечує
мозаїчне розміщення ромбічних листкових пластинок. Квітки поодинокі,
надводні, з чотирма білими пелюстками, верхні долі чашечки залишаються при
плодах, дерев'яніють та перетворюються в шипи. Плід кістянкоподібний, однак
м'ясистий екзокарп швидко руйнується у воді, після чого плід набуває вигляду
чотирирогого (дворогого) горіху [36]. Цвіте у травні-червні, плодоносить у липні-
серпні. Розмножується насінням. Поширення: р. Дніпро (НПП Нижньосульський,
с. Прохорівка, с. Келеберда РЛП Трахтемирів Канівський р-н, урочище Біловод,
урочище Склярове Золотоніський р-н); гирло р. Рось.
10. Альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa L.). Родина
(Droseraceae). Гідрофіт. Вільноплаваюча у поверхневому шарі води багаторічна
комахоїдна рослина, що перезимовує у вигляді туріонів на дні водойми. Стебла 5-
15 см завдовжки. Листки зібрані в мутовки по 6-9, черешкові, щетинисті,
пластинка листка 0,5-0,9 см у діаметрі, з двох часток, що утворюють ловчий
апарат. Квітки поодинокі, дрібні (5-8 мм в діаметрі), з білими пелюстками. Плід -
одногніздна куляста коробочка. Цвіте в червні-липні, плодоносить у липні-
вересні. Розмножується насінням та вегетативно-фрагментами пагонів та
туріонами [35,36]. Поширення: р. Дніпро (НПП Нижньосульський: урочище
Березове, Чубарове); долина річки Золотоношка рисунок 2.14.

64

Рисунок 2.14 – Загальний вигляд Aldrovanda vesiculosa

11. Пухирник малий (U. minor L.). Родина Пухирникові (Lentibulariaceae).
Пухирник малий – мешканець мілководних невеликих замкнених та слабко-
проточних водойм, піонерний вид бідних поживними речовинами водойм.
Рослина невелика – довжиною 5–25 см, з дрібними квітками. Віночок довжиною
6–8 мм, блідо-жовтий, з бурувато-червоними смужками на опуклині нижньої губи
та з дуже коротким, у вигляді тупого горбика Листки чергові, розсічені на вузько-
лінійні долі, пухирці 1–1,5 мм в діаметрі. Плід – куляста багатонасінна поникла
коробочка [36]. Поширення: р. Дніпро (НПП Нижньосульський, Ірдинські
болота); гирло р. Рось рисунок 2.15.
12. Жировик Льозеля (Liparis loeselii (L.) Rich). Клас Однодольні
(Liliopsida). Родина Зозулинцеві (Orhidaceae). Геофіт. Багаторічна трав’яна
рослина 20-25 см заввишки, жовтувато-зелена, гола, з коротким кореневищем.
Стебло пряме з псевдобульбою при основі, яка обгорнута піхвами старих листків.
Листків 2, рідко 3, до 11 см завдовжки, донизу переходять у піхви, що обгортають
нижню частину стебла. Суцвіття: китиця до 8 см завдовжки, з 1-18 квітками.
Квіти зеленкуваті або жовтувато-зеленкуваті, на коротких квітконіжках.
Приквітки маленькі, плівчасті, трикутні або яйцеподібно-ланцетні, не довші ніж
65

квітконіжки. Зовнішні листочки оцвітини лінійно-довгасті, трижилкові, внутрішні
- вузьколінійні, одножилкові. Губа майже дорівнює за довжиною іншим
листочкам оцвітини, здебільшого догори обернена. Цвіте у травні-липні,
плодоносить у червні-вересні. Розмножується насінням і вегетативно [36].
Поширення: р. Дніпро (НПП Білоозерський); р. Ірдинка та Ірдинь (Ірдинські
болота); р. Золотоношка (між с. Деньги та м. Золотоноша Золотоніський р-н);
заболочені ділянки Ліплявського лісництва Канівський р-н рисунок 2.15.

Рисунок 2.15 – Загальний вигляд Aldrovanda vesiculosaв околицях
м. Золотоноші

13. М’якух болотний, хаммарбія болотна (Hammarbya paludosa (L.) O.
Kuntze). Родина Зозулинцеві (Orhidaceae). Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна,
рослина 5–20 (25) см заввишки. Кореневище тонке. Стебло п’ятигранне, голе, біля
основи з овальним бульбоподібним потовщенням. Листки (3–4) товсті, еліптичні
або довгасті, з бульбочками по краю. Суцвіття циліндричне, розріджене, з 10-15
дрібних, жовтувато-зеленкуватих квіток. Приквітки маленькі, ланцетні, гострі.
Зовнішні листочки оцвітини яйцеподібно-довгасті, 2,5-3 мм завдовжки, бічні
спрямовані догори, середній-повислий, внутрішні листочки оцвітини лінійно-
66

довгасті, спрямовані вбік і вгорі відігнуті. Губа товстувата, 1,5–2 мм завдовжки,
догори обернена, яйцеподібна. Зав’язь дзигоподібна, нескручена. Цвіте у липні-
серпні, плодоносить в серпні-вересні. Розмножується насінням і вегетативно [18].
Поширення: Ірдинські болота Смілянський та Черкаський райони. Узагальнена
інформація щодо поширення рідкісних водних рослин в долинно-річкових
коридорах наведена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 – Стан охорони рідкісних водно-болотних рослин в долинно-
річкових коридорах Середнього Придніпров’я
Червонокнижні водно-болотні
Назва коридору Поширення та охорона
рослини
Торея найрозгалуженіша, Канівське та Кременчуцьке
стигеоклоніум пучкуватий, водосховища; с. Келеберда
педіаструм каврайського, Канівський р-н; с. Стецівка
нітелопсіс притуплений, Чигиринський р-н; заповідні
Дніпровський толіпела проліферуюча, нітела території – КнПЗ, НПП
найтонша, сальвінія плаваюча, Нижньосульський (с. Мохнач,
альдрованда пухирчаста, урочище «Чубарове»),
пухирник малий, жировик Білоозерський, РЛП
Льозеля «Трахтемирів», л.з. «Максим»
Сальвінія плаваюча, пухирник
Роський Гирло р. Рось
малий
Батрахоспермум драглистий, Околиця м. Сміли; Ірдинські
нітела найтонша, сальвінія болота (с. М. Старосілля); с.
Тясминський
плаваюча жировик Льозеля, Хрещатик, л.з. «Старий Тясмин»
хаммарбія болотна Черкаський р-н
Сальвінія плаваюча, альдрованда урочище Склярове с. Бубнова
Золотоніський пухирчаста, пухирник малий, Слобідка, с. Деньги, м.
жировик Льозеля Золотоноша Золотоніський р-н

Табличні показники 2.13 свідчать, що річка Дніпро є головним місцем
поширення рідкісних водно-болотних рослин. Зокрема тут охороняється понад 10
видів водних рослин, а на території Тясминського долинно-річкового коридору
охороняється 5 видів водно-болотних рослин.
Рослинні фітоценози – це сукупність взаємодіючих популяцій видів рослин,
що становлять однорідний, цілісний, відмінний від сусідніх за параметрами
67

рослинності контур, всередині якого неможливо провести геоботанічні межі [34,
37].
Геоботанічні дослідження рослинного покриву передбачає встановлення його
синтаксономічного складу, закономірностей територіальної диференціації та
динаміки. Вирішальним фактором розподілу фітоценозів та їхнього різноманіття є
комплекс абіотичних факторів, зокрема едафічних, кліматичних, щільність річкової
мережі, заболоченість території, що визначають особливості рослинних екотопів.
Для комплексної характеристики долинно-річкових коридорів важливу роль
виконують раритетні фітоценози, котрі з кожним роком скорочують свій ареал
через надмірне забруднення аквальних екосистем.
У ході комплексного аналізу виокремлено долинно-річкові коридори, в межах
яких зосереджена значна кількість ареалів водно-болотних рослин та їх асоціацій, що
мають особливу цінність і занесені до Зеленої Книги України (2009). Серед яких: 1
болотна формація з 1 асоціацією; 11 водних формацій з 52 асоціаціями рисунок 2.17
[18,20].
З’ясовано, що карта ареалів концентрації водно-болотних угруповань
відповідають ценотичному критерію формування природних коридорів екомережі
Черкаської області. Простежується ареали приуроченості рідкісних фітоценозів до
річкових долин – Дніпра, Тясмину, Росі, Вільшанки, Супою, Гнилого і Гірського
Тікичів, що є сприятливою передумовою для їх охорони на Черкащині.
Для Черкаської області характерні евтрофні болота, які пов’язані з
річковими долинами – це притерасні, долинні, заплавні та староруслові болота.
Болотна рослинність представлена болототрав’яно-осоково-комишовими та
чорновільхо-хвилясто-низинними екосистемами. Еталоном болотної рослинності
є Ірдинська заплава – лучна тераса старого русла Дніпра. Рідкісною болотною
формацією, яка трапляється на островах Кременчуцького водосховища,
Ірдинських боліт є формація фускум-сфагнове пригніченозвичайнососнової –
Sphagneta fusci (асоціація фускум-сфагнове пригніченососнове болото
піхвовопухівкове (Sphagnetum (fusci) depressipinetoso-eriphorosum (vaginatae)).
68

Рисунок 2.17 – Ареали місцезростання рідкісних водно-болотних угруповань на
території Черкаської області

Найбільші масиви рослинності водойм зосереджені на мілководдях
Канівського і Кременчуцького водосховищ, гирлових областях річок Росі,
Вільшанки, Тясмину, а також у верхній течій Гірського та Гнилого Тікичів.
Серед раритетних формацій водної рослинності найбільше розповсюдження
мають: формація сальвінії плаваючої – Salvinieta natantis (асоціації горбаторясково-
плаваючосальвінієва (Salvinietum (natantis) lemnosum (gibbae), зануренокуширово-
плаваючосальвінієва (S. (natantis) ceratophyllosum (demersi)), малорясково-
плаваючосальвінієва (S. (natantis) lemnosum (minoris)), папоротевидноазолово-
плаваючосальвінієва (S. (natantis) azollosum (filiculoidis)), плаваючосальвінієва чиста
(S. natantis purum), спіроделево-плаваючосальвінієва (S. (natantis) spirodelosum
69

(polyrrhizae)), триборозенчасторясково-плаваючосальвінієва (S. (natantis) lemnosum
(trisulcae)). Поширення: спорадично, в озерах, затоках, рукавах, старицях рік,
Канівське, Кременчуцьке водосховищах. Стан охорони: р. Дніпро – РЛП
Трахтемирів, ПЗ Канівський, НПП Нижньосульський, проектований НПП
«Черкаський бір», ботанічний заказник «Пташині острови».
Формація альдрованди пухирчастої – Aldrovandeta vesiculosae (асоціації:
альдровандова чиста (Aldrovandetum vesiculosae purum), зануренокуширово –
альдровандова (Aldrovandetum (vesiculosae) ceratophyllosum (demersi)),
напівзануренокуширово-альдровандова (Aldrovandetum (vesiculosae) cerato phyllosum
(submersi)), триборозенчасторясково-альдровандова (Aldrovandetum (vesiculosae)
lemnosum (trisulcae). Поширення: дуже рідко на заболочених мілководдях р. Дніпра,
Ірдинка. Стан охорони: р. Дніпро – орнітологічний заказник Липівський.
Формація латаття білого – Nymphaeeta albae (асоціації: водяногоріхово-
білолататтєва (Nymphaeetum (albae) traposum (natantis)), напівзануренокуширово-
білолататтєва (Nymphaeetum (albae) ceratophyllosum (submersi)),
плаваючосальвінієво-білолататтєва (Nymphaeetum (albae) salviniosum (natantis)),
щитолистоплавуново-білолататтєва (Nymphaeetum (albae) nymphoidosum
(peltatae)). Поширення: зрідка, переважно у затоках та старицях річок Дніпра,
Рось, Тясмина, Гірський Тікич у різних місцях Черкаської області. Стан охорони:
р. Дніпро – НПП Білоозерський, Нижньосульський, ПЗ Канівський,
орнітологічний заказник Липівський, проектований НПП «Черкаський бір»,
ботанічний заказник «Пташині острови»; р. Гірський Тікич – гідрологічний
заказник Шуляцьке болото та Тальнівський парк.
Формація латаття сніжно-білого – Nymphaeeta candidae (асоціації:
водяногоріхово-сніжнобілолататтєва (Nymphaeetum (candidae) traposum (natantis)),
напівзануренокуширово-сніжнобілолататтєва (Nymphaeetum (candidae)
ceratophyllosum (submersi)), плаваючосальвінієво-сніжнобілолататтєва
(Nymphaeetum (candidae) salviniosum (natantis)), стиснутордесниково-
сніжнобілолататтєва (Nymphaeetum (candidae) potamogetosum (compressi)),
щитолистоплавуново-сніжнобілолататтєва (Nymphaeetum (candidae)
70

nymphoidosum (peltatae)). Поширення: зрідка, переважно у затоках і старицях
річок Рось, Дніпро, Гірський Тікач. Стан охорони: р. Дніпро – НПП
Нижньосульський, проектований НПП «Черкаський бір», р. Гірський Тікич –
ландшафтний заказник Чорнокам’янський притікичський каньйон.
Формація глечиків жовтих – Nuphareta luteae (асоціації: водяногоріхово-
жовтоглечикова (Nupharetum (luteae) traposum (natantis)), злаколистордесниково-
жовтоглечикова (Nupharetum (luteae) potamogetosum (graminei)),
напівзануренокуширово-жовтоглечикова (Nupharetum (luteae) ceratophyllosum
(submersi)), плаваючосальвінієво-жовтоглечикова (Nupharetum (luteae) salviniosum
(natantis)), туполистордесниково-жовтоглечикова ((Nupharetum luteae)
potamogetosum (obtusifoliae)), щитолистоплавуново-жовтоглечикова ((Nupharetum
(luteae) nymphoidosum (peltatae)). Поширені у затоках та на мілководдях річок
Дніпра, Тясмина, Гірського та Гнилого Тікичів, Вільшанки, Рось, Золотоношки,
Гнилого Ташлика Черкаській області. Стан охорони: р. Дніпро – НПП
Білоозерський; РЛП Трахтемирів; орнітологічний заказник Липівський; НПП
Нижньосульський; проектований НПП «Черкаський бір»; р. Гірський Тікич –
гідрологічний заказник Шуляцьке болото; Тальнівський парк; комплексна
пам’ятка природи Буцький каньйон.
Формація їжачої голівки маленької – Sparganieta minimi Асоціації:
Болотноситнягово-малоїжачоголівкова (Sparganietum (minimi) eleocharosum
(palustris)), великолепешняково-малоїжачоголівкова (Sparganietum (minimi)
glycerіosum (maximae)), водяноомегово-малоїжачоголівкова (Sparganietum
(minimi) oenanthosum (aquatici)), звичайнострілолистово-малоїжачоголівкова
(Sparganietum (minimi) sagittariosum (sagittifoliae)), малоїжачоголівкова чиста
(Sparganietum minimi purum), плаваючордесниково- малоїжачоголівкова
(Sparganietum (minimi) potamogetosum (natantis)) Поширені у водоймах середньої
течії Дніпра. Стан охорони: НПП Нижньосульський, о.з. Липівський.
Формація куширу донського – Ceratophylleta tanaitici (асоціації:
донськокуширова чиста (Ceratophylletum tanaitici purum), звичайнопухирниково-
донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) utriculariosum (vulgaris)),
71

малорясково-донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) lemnosum (minoris)),
триборозенчасторясково - донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) lemnosum
(trisulcae)). Поширені у водоймах р. Сули, плавневих озерах Дніпра. Стан
охорони: р. Дніпро – НПП Нижньосульський.
Формація куширу напівзануреного – Ceratophylleta submersi (асоціації:
звичайножабурниково-напівзануренокуширова (Ceratophylletum (sub mersi)
hydrocharitosum (morsus-ranae)), звичайнопухирниково-напівзанурено куширова
(Ceratophylletum (submersi) utriculariosum (vulgaris)), напівзануренокуширова
чиста (Ceratophylletum submersi purum), триборозенчасторясково-
напівзануренокуширова (Ceratophylletum (sub mersi) lemnosum (trisulcae)),
туполистордесниково-напівзануренокуширова (Ceratophylletum (submersi)
potamogetosum (obtusifolii)). Поширені у прісних і слобозасолених водоймах із
стоячою водою. Стан охорони: р. Дніпро – ПЗ Канівський.
Формація водяного горіха плаваючого – Trapeta natantis (асоціації:
водяногоріхова чиста (Trapetum natantis purum), гребінчастордесниково-
водяногоріхова (Trapetum (natantis) potamogetosum (pectinati)),
зануренокуширово-водяногоріхова (Trapetum (natantis) ceratophyllosum (demersi)),
звичайнопухирниково-водяногоріхова (Trapetum (natantis) utriculariosum
(vulgaris)), плаваючордесниково-водяногоріхова (Trapetum (natantis)
potamogetosum (natantis)), плаваючосальвінієво-водяногоріхова (Trapetum
(natantis) salviniosum (natantis)), щитолистоплавуново-водяногоріхова (Trapetum
(natantis) nymphoidosum (peltatae)). Поширення: на старицях, плавнях і затоках
Дніпра. Стан охорони: р. Дніпро – РЛП Трахтемирів, о.з. Липівський, пНПП
«Черкаський бір», ПЗ Канівський, б.з. «Пташині острови»; гирло р. Рось.
Формація ряски горбатої – Lemneta gibbae (асоціація:
безкореневовольфієво-горбаторяскова (Lemnetum (gibbae) wolffiosum (arrhizae)).
Поширені у евмезотрофних прісних замкнутих і проточних водоймах Дніпра.
Стан охорони: р. Рось – ботанічний заказник Прироські луки.
Формація стрілолисту стрілолистого – Sagittarieta sagittifoliae (асоціації:
водяногоріхово-звичайнострілолистова (Sagittarietum (sagittifoliae) traposum
72

(natantis)), плаваючосальвінієво-звичайнострілолистова (Sagittarietum
(sagittifoliae) salviniosum (natantis)), щитолистоплавуново-звичайнострілолистова
(Sagittarietum (sagittifoliae) nymphoidosum (peltatae)). Поширені по берегам водойм
із стоячою та повільнотекучою водою. Стан охорони: р. Дніпро – ПЗ Канівський.
Узагальнені дані щодо охорони рідкісних водно-болотних фітоценозів
подано в таблиці 2.6 [18, 19, 20].

Таблиця 2.6 – Стан охорони рідкісних водно-болотних угруповань на
території долинно-річкових коридорів Черкаської області
Назва долинно-річкового
Раритетні формації Стан охорони
коридору
Формація сальвінії плаваючої (7
асоціацій), альдрованди пухирчастої
(4 асоціації), латаття білого (4
РЛП Трахтемирів, ПЗ
асоціації), латаття сніжно-білого (5
Канівський, НПП
Дніпровський асоціацій), глечиків жовтих (6
Нижньосульський,
(довжина 155 км, мінім. асоціацій), їжачої голівки (6
Білоозерський, пНПП
ширина – 200 м, макс. асоціацій), куширу донського (4
«Черкаський бір», б.з.
ширина – 11 км. асоціацій), куширу напівзануреного
«Пташині острови», о.з.
(5 асоціацій), водяного горіха
Липівський
плаваючого (7 асоціацій),
стрілолисту стрілолистого (3
асоціації)
Формація латаття білого (4
Роський
асоціації), глечиків жовтих (6 гирло р. Рось, Корсунь-
(довжина 103,7 км, мінім.
асоціацій), водяного горіха Шевченківський парк, б.з.
ширина –
плаваючого (4 асоціацій), ряски Прироські луки
30 м, макс. ширина – 60 м.
горбатої (1 асоціація)
Тясминський (довжина Формація латаття білого (3
екокоридору 159,7 км, асоціації), латаття сніжно-білого
кпп Тясминський каньйон
мінім. ширина – 15 м, (2 асоціацій), глечиків жовтих (4
макс. ширина – 40 м) асоціацій))
Г.з. Шуляцьке болото, ппспм
Формація латаття білого (4
Гірськотікичський (довжина Тальнівський парк, л.з.
асоціації), латаття сніжно-білого
163,4 км, мінім. ширина – Чорнокам’янський
(5 асоціацій), глечиків жовтих (6
25 м, макс. ширина – 250 м притікичський каньйон, кпп
асоціацій)
Буцький каньйон

З даних таблиці 2.6 можна зробити висновок, що 10 водно-болотних
формацій з 51 асоціаціями представлено у Дніпровському долинно-річковому
коридорі. Це досить високий показник серед великих річок України, адже на
території р. Дніпро функціонують багатофункціональні природно-заповідні
73

території, які повною мірою забезпечують збереження біоти та аквальних
комплексів. Вкрай необхідно зберегти водні площі з рідкісними асоціаціями на
території Тясминського коридору, так як охоронну роль виконує пам’ятка
природи Тясминський каньйон з невеликою площею - 1,4 га.

74

ВИСНОВКИ

В роботі проаналізовано склад та структура ПЗФ області, яка в цілому
забезпечує збереження ландшафтної, ценотичної, флористичної різноманітності
та унікальності, генетичного фонду рослинного та тваринного світу, формує
цілісну природоохоронну систему, здатну підтримувати екологічну рівновагу, а
також виконує певні соціально-економічні завдання – відновлення природних
ресурсів, проведення регульованої рекреації, здійснення на її базі екологічного
виховання та моніторингу.
В цілому у ранзі охоронювальних у Черкаській області виділено 2,9 %
територій, що по Україні є одним із найнижчих показників. У той же час індекс
інсуляризованості по області рівне 0,50, що є досить високою цифрою, оскільки,
при загальній площі області в 2000 тис.га, в ній охороняється 72 тис.га території,
що складається з 520 об’єктів, причому 454 з них віднесені до групи
інсуляризованих, що свідчить про неоптимальну сформованість.
Виходячи з цього було встановлено, що ПЗФ Черкащини, який створений в
основному стихійно, потребує перегляду та оптимізації, за рахунок вищевказаних
проектованих ПЗО, що є необхідною умовою для розбудови національної,
регіональної, локальної екомереж.
Аналіз сучасного стану природно-заповідного фонду України показав, що
його склад, структура забезпечують збереження природних ландшафтів,
біорізномініття, але відсток заповідності низький у порінянні із
західноєвропейськами країнами. Тому, вважаємо задоцільно збільшити природно-
заповідний фонд до 10%, за рахунок площі напівприродних ландшафтів вздовж
головних річок Дніпра, Південного Бугу, Дунаю, площі лісових угідь.
Достатньо низький відсоток заповідності в Черкаській області (3,1%), є
найнижчим серед областей України після Вінницької, Дніпропетровської та
Харківської областей (згідно наукових обґрунтувань, він має становити 10-15 %
75

від площі області). Існуючі темпи зростання площі природно-заповідного фонду
області є недостатніми. За останні 5 років частка природно-заповідних територій
збільшилася всього на 0,12% за рахунок створення природно-заповідних об’єктів
місцевого значення. Природно-заповідні об’єкти загальнодержавного значення в
області не створювались майже 20 років, а новостворені національні природні
парки: «Білоозерський» та «Нижньосульський» не функціонують через дефіцит
коштів у бюджеті України.
Проаналізовано поширення та стан охорони рідкісних рослин, рослинних
угрупувань щодо ключових територій природно-заповідного фонду Черкащини в
тому числі: «Русько - Полянського» ботанічного, Ірдинського гідрологічного», та
інших аквальних комплексів
Здійснений опис природних умов, рідкісних рослин, що зростають на
території Русько-Полянського ботанічного заказника. Наведені причини
погіршення екологічних умов на території Русько-Полянського заказника. Вагому
роль у порушенні екологічних умов відіграє потужне хімічне підприємство ПАТ
«Азот», який своїми антропогенними викидами трансформує зональні
(широколистяні ліси) екосистеми, пригнічує ріст деревних рослин та призводить
до їх всихання.
Отже, першочерговими заходами на території Русько-Полянського
ботанічного заказника та інших прилеглих об’єктів природно-заповідного фонду є
комплексне дослідження екосистем з використання різноманітних методів
біоіндикації (фітоіндикація, ліхеноіндикація, бріоіндикація) та інших форм
досліджень для визначення конкретної причини всихання лісів; та встановлення
ролі підприємства ПАТ «АЗОТ», щодо впливу викидів аміаку, оксидів азоту,
карбаміду, моно- та діоксиду вуглецю, сірчаного ангідриду.
У роботі проаналізовані аквальні комплекси Середнього Придніпров’я (в
межах Черкаської області), з’ясовано, що регіон дослідження має розгалужену
гідрологічну мережу, яка виконує важливу роль екокоридору у міграції водних
76

гідробіонтів. У результаті статистичної обробки даних щодо скидання
забруднюючих речовин т/рік у поверхневі води було встановлено
сильнозабруднені, середньо-забруднені та слабозабруднені аквальні комплекси
регіону дослідження.
Для збереження рідкісних біотопів, видів біоти, ландшафтів в тому числі
аквальних комплексів створено багатофункціональні об’єкти природно-
заповідного фонду Черкащини: НПП – Білоозерський, Нижньосульський, РЛП
«Трахтемирів», два проектовані НПП – «Холодний яр», «Черкаський бір», а
також один проектований РЛП «Долина Гірського Тікича».
Встановлено, що природоохоронні об’єкти багатофункціонального
призначення Черкащини представляють типові та унікальні природні комплекси,
зокрема: плавневі комплекси борової тераси лівого берега р. Дніпро (НПП
Білоозерський); Сулинська затока із типовими заплавними комплексами (НПП
Нижньосульський); горбисто-останцеві, яружно-балкові комплекси
Холодноярського плоскогір’я (пНПП «Холодний яр»); борові комплекси першої
надзаплавної тераси р. Дніпро (пНПП «Черкаський бір»); лісостепові комплекси
Каніських дислокацій (РЛП «Трахтемирів»).
В результаті аналізу ландшафтних комплексів встановлено, що найвищими
показниками природничо-географічної цінності поряд з РЛП: «Трахтемирів»,
НПП «Холодний яр» є «Долина Гірського Тікича».
Найвищі показники ботанічної цінності наявні у проектованому НПП
«Черкаський бір» (1000 видів вищих судинних рослин, з них – 38 віднесені до
ЧКУ, 45 – до РРВ, 2 – до СЧС). Найвищі показники фауністичної цінності
представлені у НПП «Нижньосульський» (249 видів тварин, з них – 6 до СЧС, 18
– до ЧКУ, 24 – до РРВ).
Встановлено, що найбільш забрудненими долинно-річковими коридорами є
Дніпровський, Золотоніський, Уманський за рахунок скидання зворотних вод від
таких підприємств як: КП «Черкаське експлуатаційно-лінійне управління
77

автомобільних шляхів», Золотоніське КП «Міський водоканал», КП
«Уманьводоканал» тощо. Внаслідок забруднення водойм відбувається евтрофікація
водойм, знижується якість води та зменшується видове різноманіття гідробіонтів.
Виокремлено п’ять біотопів аквальних комплексів (континентальних водойм)
Середнього Придніпров’я в межах Черкаської області: С1.12 Вільноплаваючі на
поверхні води плейстофіти; С1.13 Вільноплаваючі на поверхні води аерогідатофіти;
С1.221 Евгідатофітові угруповання в товщі води; С1.31 Багаторічні макрофіти з
кореневищами; С1.32 Однорічні макрофіти з плаваючим на поверхні води листям.
З’ясовано, що найбільшу частку в охороні аквальних комплексів виконують
багатофункціональні природно-заповідні об’єкти – Канівський природний заповідник,
НПП Нижньосульський, Липівський орнітологічний заказник, гідрологічний заказник
Ірдинське болото. Вони є осередками збереження рідкісних біотопів, міграції та
гніздування птахів та неристерищем риб.
Подано коротку характеристику гідрологічних заказників Смілянського,
Чорнобаївського та Лисянського районів, які є центрами охорони водно-болотних
угідь за фітоценотичним та флористичним різноманіттям. Найвищі показники
цінності рослинності, флори і фауни представлені в гідрологічному заказнику
«Ірдинське болото».
Гідрологічні заказники є місцем оселення рідкісних видів птахів та
місцезростання водних, болотних рослин. Слід відзначити, що найбільша
кількість гідрологічних заказників розміщено на території Звенигородського
району, найбільша площа охороняється на території Жашківського району. У
таких районах як Уманський, Христинівський, Золотоніський, Городищенський
повністю відсутній ранг гідрологічних заказників.
В аквальних комплексах Середнього Придніпров’я зростає 7 рідкісних
водних рослин та 5 видів болотних рослин. З’ясовано, що в межах заплавних та
аквальних комплексів Дніпровського коридору охороняється 10 видів водних
рослин, а на території Тясминського - 5 видів водно-болотних рослин.
78

З’ясовано, що карта поширення водно-болотних аквальних угруповань
відповідає рослинному критерію формування природних коридорів екомережі
Черкаської області. Чітко простежується ареали приуроченості рідкісних
рослинних угруповань до аквальних комплексів – Дніпра, Тясмину, Росі,
Вільшанки, Гнилого і Гірського Тікичів і є сприятливою передумовою для їх
охорони в Черкаській області.
Отже, десять водно-болотних формацій представлено у Дніпровському
долинно-річковому коридорі; чотири формацій в Роському коридорі; три формації
в Тясминському екокоридорі та три формації в Гірськотікичському долинно-
річковому коридорі.
Серед найважливіших заходів щодо регулювання водного режиму
водоймищ їх оздоровлення та екологізації можна відзначити: реконструкцію дамб
та інших гідротехнічних споруд, відновлення та розчищення ложа водойм, джерел
підземних вод і прилеглих ділянок русл річок від мулу і рослинності; охоронні
заходи щодо боротьби з цвітінням, заростанням і замуленням водоймищ; охоронні
заходи щодо боротьби з втратами води на випаровування, винесення в натуру
прибережних водоохоронних смуг.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл.: Коноваленко Т.Ф.,
Барило О.С., Карастан І.М. – Черкаси: Вертикаль, видавець ПП Кандач С.Г., 2006
– 196 с.
2. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної
екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки» //Відомості Верховної Ради. –
2000. – № 47. – С. 954 – 976.
3. Конякін С. М. Оцінка репрезентативності природно-заповідного фонду
Черкаської області як основи функціонування регіональної екомережі // Наук.
вісник Чернівецького нац. ун.-ту, 2012. – Вип. 614 – 615. – С. 58 – 65.
79

4. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Класифікація екосистем – імператив
національної екомережі (ECONET) України//Укр. ботан. журн. – 2001. – Т.58, №
4. − С. 393–403.
5. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Черкаській області у 2017 році // Державне управління екології та природних
ресурсів в Черкаській області. – Черкаси, 2018. – 222 с.
6. Екологічний паспорт Черкаської області //Управління екології та природних
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації. – Черкаси, 2017 – 208 с.
7. Никифоров В.В., Гальченко Н.П. Екосистемна різноманітність Середнього
Придніпров'я //Кременчуцький державний політехнічний університет. Науковий
вісник, 2003, вип. 13.5 – С. 349–351.
8. Довкілля Черкащини за 2018 рік /Головне управління статистики у Черкаській
області. – Черкаси, 2015 – 176 с.
9. Мороз П. І. Природа Черкащини. стан, проблеми раціонального
природокористування та охорони в контексті виживання / За ред. академіка
Мороза П.І. – Миколаїв: СІМАО; Одеса: ОКФА, 1996. – 298 с.
10. Грищенко Ю. М. Основи заповідної справи. – Рівне : РДТУ, 2000. – 239 с.
11. Злобін Ю. А. Оцінка природно-заповідного фонду Сумської області
//Заповідна справа на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія
розвитку): матеріали Всеукраїнської загальнотеоретичної та науково-практичної
конференції, присвяченої виконанню державної Програми перспективного
розвитку заповідної справи в Україні «Заповідники». – Канів, 1999 – C. 51 – 54.
12. Олещенко В. І. Організаційно-правові засади збереження біологічного та
ландшафтного різноманіття в Україні //Проблеми ландшафтного різноманіття
України: Збірник наукових праць. – К., 2000. – С. 38 – 42.
13. Дідух Я. П. Методологічні підходи до створення класифікацій екосистем
/ Я. П. Дідух // Український ботанічний журнал. – 2004. – С. 7–17.
14. Гребінь В. В Ландшафтно-гідрологічний аналіз та його застосування для
досліджень території України / В. В. Гребінь // Гідрологія, гідрохімія і
гідроекологія, 2008. – Т. 14 – С.46 – 55.
80

15. Конякин С. Н. Ландшафтно-фитоценотическая репрезентативность
гидрологического заказника «Ирдынское болото» /С. Н. Конякин, Н. Н. Корнелюк
// Биоэкологическое краеведение: мировые, российские и региональные
проблемы: м.-лы 2-й Всерос. науч.-прак. конф. с международным участием,
посвящённой 110-летнему юбилею д.б.н., проф. Д. Н. Флорова и 75-летнему
юбилею к.б.н., проф. М. С. Горелова (14 окт. 2013 г.). – Самара : ПГСГА, ООО
«Порто-принт», 2013. – С. 111 – 118.
16. Червона книга України. Рослинний світ / [під ред. Я. П. Дідуха]. – Київ :
Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с.
17. Червона книга України. Тваринний світ / [під ред. І. А. Акімова]. – Київ :
Глобалконсалтинг, 2009. – 624 с.
18. Зелена книга України / [за заг. ред. чл.-кор. НАН України Я. П. Дідуха]. –
К. : Альтерпрес, 2009. – 448 с.
19. Чорна Г. А. Флора водойм і боліт Лісостепу України. Судинні рослини
/ Г. А. Чорна. – К. : Фітосоціоцентр, 2006. – 183 с.
20. Стойко С. М. Созологічна категоризація та екологічні засади збереження
рідкісних і зникаючих видів рослин / С. М. Стойко // Укр. ботан. журн., 1992. – Т.
49, № 1. – С. 72 – 77.
21. Гайова Ю. Ю. Еколого-ценотичний профіль ПНП «Черкаський бір» // Наук.
вісник Чернівецького ун.-ту, 2005. – Вип. 260. – С. 47 – 61.
22. Дідух Я. П., Куземко А. А., Гайова Ю. Ю. Соснові та дубово-соснові ліси
Черкасько-Чигиринського геоботанічного району // Рослинність хвойних лісів
України: м.-ли робочої наради, 2003. – С. 80 – 95.
23. Попович С. Ю., Корінько О. М., Клименко Ю. О. Попович С. Ю. Заповідне
паркознавство: навчальний посібник. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011
– 320 с.
24. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» //Відомості
Верховної Ради. – 1992. – № 34. – С. 1130 – 1155.
25. Дідух Я. П. Біотопопи лісової та лісостепової зон України / Я. П. Дідух,
Т. В. Фіцайло, І. А. Коротченко, Д. М. Якушенко, Н. А. Пашкевич. – Київ : ТОВ
81

«МАКРОС», 2011. – 288 с.
26. Шеляг-Сосонко Ю. Р. Методологія дослідження видової та ценотичної
різноманітності екомережі України / Ю. Р. Шеляг-Сосонко, Д. В. Дубина,
В. М. Мінарченко // Укр. ботан. журнал, 2003. – Вип. 60. – № 4. – С. 374 – 380.
27. Вишневський В. І. Гідрологічні характеристики річок України
/В. І. Вишневський, О. О. Косовець. – К. : Ніка-Центр, 2003. – 324 с.
28. Бабешко О. О. Географія Черкаської області: у 2 –х книгах. УДПУ/
О. О. Бабешко. – К. : Науковий світ, 2000. – кн. 1, 2.
29. Использование и охрана природной среды Среднего Поднепровья
/А. М. Маринич, В. И. Галицкий, И. А. Запольський и др. – Киев : «Наукова
думка», 1986. – 252 с.
30. Географічна енциклопедія України: в 3 т. – К. : Українська енциклопедія ім.
М. П. Бажана, 1989 – 199с.
31. Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання /
[Брадіс Є. М., Кузьмичов А. І., Андрієнко Т. Л., Ботячов Є. Б.]. – К. :Наукова
думка, 1973. – 262 с.
32. Біотопи (оселища) України: наукові засади їх дослідження та практичні
результати інвентаризації. (Матеріали робочого семінару. Київ, 21-22 березня
2012 р.). За редакцією Я. П. Дідуха О., Кагала, Б. Г. Проця. – Київ-Львів, 2012. –
194 с.
33. Попович С. Ю. Природно-заповідна справа: навчальний посібник /
С. Ю. Попович. – К. : Арістей, 2007. – 480 с.
34. Дніпровський екологічний коридор. – Київ : Wetlands International Black Sea
Programme, 2008. – 340 с.
35. Кучерявая Л. Ф. Флора высших водных и прибрежно-водных макрофитов
Каневского заповедника и его охрана / Л. Ф. Кучерявая // Охрана, изучение и
обогащение растительного мира. – 1983. – № 10. – С. 19 – 32.
36. Дубина Д. В. Класифікація вищої водної рослинності України: стан та
перспективи / Д. В. Дубина // Український фітоценотичний збірник. – Сер. А.,
вип. 3. – К., 1996. – С. 6 – 14.
82

37. Шевченко А.С. Раціональне водокористування / А. С. Шевченко
// Регіональні екологічні проблеми Черкащини в контексті переходу до
збалансованого розвитку України: матеріали 5 обласної молодіжної науково-
практичної конференції / Упорядник Н. М. Фоміна. – Черкаси: Вертикаль, 2009. –
С. 161 – 162.

83

ДОДАТКИ

84

ДОДАТОК А
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

Міжнародна науково-практична конференція

«Відновлення, охорона й збереження рослинного світу лісів України в умовах
техногенного навантаження та змін клімату»

15-16 жовтня 2019 року

м. Київ

УДК 338:502.62

Ботанічні заказники та аквальні комплекси як осередки збереження
регіонального біорізноманіття

Волкова А.В. (студентка МГЕК), Корнелюк Н. М., ст. викладач
Черкаський державний технологічний університет, Черкаси, Україна.

З огляду на світовий досвід, нормальне функціонування та розвиток екосистем
будь-якого регіону можливе лише за умови наявності в цьому регіоні не менше
10-15% площі, зайнятої заповідними територіями. Наявність всіх категорій
природно-заповідних об’єктів в області забезпечує збереження генетичного,
екосистемного та ландшафтного різноманіття. Найбільш поширеною формою
природоохоронних об’єктів є заказники (>55 % від загальної площі заповідних
територій), національні природні парки (>16 %), природний заповідник (>11 %).
Серед заповідних територій області найважливішу роль структурних
елементів екомережі Черкащини відіграють, зокрема: національні природні парки:
Білоозерський, Нижньосульський; Канівський природний заповідник;
регіональний ландшафтний парк Трахтемирів; ландшафтні, гідрологічні,
ботанічні, орнітологічні, загальнозоологічні заказники, заповідні урочища,
пам’ятки природи, які розташовані вздовж заплав річок [1].
85

Природно-заповідний фонд Черкащини включає в себе 440 територій та
об'єктів на площі 39,3 тис. га, що становить 1,9% від загальної площі. З 440
територій та об'єктів природно-заповідного фонду області 20 мають статус
загальнодержавного значення і займають площу 17,5 га
Державний гідрологічний заказник місцевого значення «Ірдинське болото»
створено з метою охорони болотного масиву, впливає на гідрологічний режим та
мікроклімат району. Заказник займає площу 372,9 га. Місцезнаходження
заповідного об’єкта – північно-східна околиця м. Сміли, землі КСП 126,0 га,
Смілянське лісництво 246,9 га. Заказник є регулятором гідрологічного режиму
річок Ірдинка і Тясмин з типовою болотною рослинністю і складає 1,3% від площі
всієї області. Ірдинське болото належить до найбільших давньоруслових
болотних масивів Лісостепу в якому збереглося багато рідкісних рослинних
угруповань [2].
Шуляцьке болото є головним джерелом наповнення ріки Гірський Тикич, у
його заплаві побудовано 6 ставків загальною площею понад 1,5 тисяч гектарів із
3
загальним обсягом води в 22,5 млн м . Багатою є флора цього заказника. У ній
встановлено 1160 видів, що становить більшу частину всієї болотної флори
України. Осоки нараховують 12 видів. Рідкісними для даного регіону є осока
остиста прямоколоса, оман високий, цикута отруйна [3].
Заказник має мозаїчність біотопів - лучні, болотяні (очеретяні й осокові)
біотопи, заплавні вільхові ліси.
Ботанічні заказники є осередками збереження і відтворення рідкісних та
зникаючих видів рослин, які занесені до Червоної книги України, а також
рослинних угруповань, що занесені до Зеленої книги України. Дуже важливим і
перспективним для Черкаської області є збільшення кількості ботанічних
заказників, що забезпечить більш якісний рівень охорони, збереження і
відтворення рідкісних, зникаючих видів, цінних лікарських рослин та рослинних
угрупувань.
Необхідно впровадити заходи спрямовані на зменшення загроз пов’язаних із
впливом агроекологічних та техногенних факторів на структурні елементи
екологічної мережі області.
Розширення території, що входять до складу регіональної екологічної мережі
(системи «зелених коридорів») Черкаської області дає можливість довести частку
заповідності в регіоні до необхідного європейського рівня (10-15 %).
Важливим завданням розбудови екомережі Черкащини є суттєве підвищення
репрезентативності ПЗФ регіону шляхом створення нових заповідних територій у
межах ландшафтних областей із низьким показником заповідності [1].
Література:
86

1. Конякін С.М. Оцінка репрезентативності природно-заповідного фонду
Черкаської області як основи функціонування регіональної екомережі. Науковий
вісник Чернівецького національного університету. Збірник наукових праць
Чернівецького національного університету. Серія Географічні науки. 2012. Вип.
614-615.С.58-65.
2. Конякин С.Н., Корнелюк Н.М. Ландшафтно-фитоценотическая
репрезентативность гидрологического заказника «Ирдынское болото»
Материалы 2-й Всеросийской научно-практической конференции с
Международным участием. «Биоэкологическое краеведение: мирове, российские
и региональные проблемы». Самара 2013. С. 111-117.
3. Шевчик В.Л. Про поширення деяких рідкісних видів рослин на Черкащині
Вісник Черкаського ун-ту. Серія. Біологічні науки. Черкаси. 2009. Вип. 156. С.135
– 148.

87

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВОПРАКТИЧНОЇ
КОНФЕРЕНЦІЇ ЧДТУ
16-19 квітня 2018 р.

ФЛОРИСТИЧНІ ТА ФАУНІСТИЧНІ ЗАКАЗНИКИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО
ЗНАЧЕННЯ ЧЕРКАЩИНИ В СТРУКТУРІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ЕКОМЕРЕЖІ НА ПРИКЛАДІ ЛИПІВСЬКОГО ТА РУСЬКО-ПОЛЯНСЬКОГО

Волкова А.В. (студентка БФ), Корнелюк Н.М., ст. викладач

Черкаський державний технологічний університет

Липівський орнітологічний та Русько-Полянський ботанічний заказники
мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і
відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України підлягають особливій
охороні. Їх території входить до національної екомережі, яка утворюється з метою
поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення
природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та
біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і
рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання те
риторій та об’єктів природно-заповідного фонду. З метою збереження середовища
існування та генофонду тваринного світу Указом Президента України від
27.07.2016 № 312/2016 розширено межі орнітологічного заказника
загальнодержавного значення «Липівський» з 4500 га до 4631,70 га. Проте це не
призводить до суттєвих зрушень щодо досягнення основної мети – формування
екомережі, так як показник заповідності в Черкаській області залишається
мізерним і становить 3,1 % (станом на 01.01.2017)
Черкаси 2018
88

89

Додаток Б. – Природно-заповідний фонд України (станом на 01.01.2017 р.)

90

Додаток В. – Національна екомережа України

91

Додаток Г – Перелік рідкісних та зникаючих видів рослин, що поширені на території Черкаської області

№ Назва виду Назва родини Ареал поширення та заходи охорони
1 2 3 4
Відділ ЧЕРВОНІ ВОДОРОСТІ - RHODOPHYTA
1 Батрахоспермум драглистий – Batrachospermum gelatinosum Батрахоспермові - Окол. м. Сміли
(L.) Batrachospermaceae
2 Торея найрозгалуженіша – Thorea ramosissima Bory Тореєві - Thoreaceae КнПЗ
ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ - CHLOROPHYTA
3 Стигеоклоніум пучкуватий – Stigeodonium fasciculare Kutz. Хетофорові - Chaetophoraceae Чорнобаївський р-н
4 Педіаструм каврайського – Pediastrum kawraiskyi Schmidle Гідродікцієві - Hydrodictyaceae Канівський р-н
СТРЕПТОФІТОВІ ВОДОРОСТІ - STREPTOPHYTA
5 Нітелопсіс притуплений – Nitellopsis obtuse (Desv.in. Loisel) Нітелопсидові - КнПЗ
J.Groves Nitellopsidaceae
6 Толіпела проліферуюча – Tolypella prolifera (Ziz.ex A. Braun) Нітеллові - Nitellaceae Заплавна водойма р. Дніпро,
Leonhar.
с. Келеберда Черкаської обл.
7 Нітела найтонша – Nitella tenuissima (Desv.) Kutz. Нітеллові - Nitellaceae Гирло р. Тясмин (Кременчуцьке
водосховище), Чигиринського р-ну
Відділ СПРАВЖНІ ГРИБИ – EUMYCETES
Клас БАЗИДОМІЦЕТИ, БАЗИДІАЛЬНІ ГРИБИ - BASIDIOMYCETES
8 Мухомор щетинистий – Amanita solitaria (Bull.) Fr. Мухоморові - Amanitaceae КнПЗ
9 Галеропсис пустельний – Galeropsis desertorum Velen. et Dvor. Болбітієві - Bolbitiaceae КнПЗ
92

10 Герицій коралоподібний – Hericium coralloides (Fr.) Gray. Герицієві - Hericiaceae КнПЗ
11 Грифола листувата – Grifola frondosa (Dicks.: Fr) Gray Меріпілові - Meripilaceae Смілянський р-н
12 Клаваріадельф товкачиковий - Clavariadelphus pistillaris Клаварієві - Clavariaceae КнПЗ
(L).Donk
Продовження таблиці
1 2 3 4
13 Трутовик зонтичний – Polyporus umbellatus (Pers.) Fr. Трутовикові - КнПЗ, с. Сатанівка
Polyporaceae Монастирищенського р-ну
14 Мутин собачий – Mutinus caninus (Huds) Fr. Веселкові - Phallaceae КнПЗ
Клас СУМЧАСТІ ГРИБИ - ASCOMYCETES
15 Зморшок степовий – Morchella steppicola Zer. Зморшкові - КнПЗ
Morchellaceae
16 Зморшок товстоногий – Morhella crassipes (Vent.) Зморшкові - КнПЗ
Pers Morchellaceae
17 Строчок Словенського – Gyromitra Slonevskii Heluta Діасцинові - Discinaceae КнПЗ, РЛП «Трахтемирів»
18 Пармелія грубозморшкувата – Parmelia ryssolea Пармелієві - Parmeliaceae Звенигородський р-н
(Ach.) Nyl.
19 Трюфель літній – Tuber aestivum Vitt. Трюфелеві - Tuberaceae Уманський р-н
Відділ МОХОПОДІБНІ – BRYOPHYTA
20 Канардія компактна – Canardia compacta (Drumm. Амблістегієві - Пп «Тясминський-каньйон»
ex. Mull. Hal) H. Rob. Amblystegiaceae (Кам’янський р-н)
21 Генедієла гайма – Hennediella heimii (Hedw.) R.H. Потієві - Pottiaceae Пп «Тясминський-каньйон»
Zander (Кам’янський р-н)
93

22 Тортула Ранда – Tortula randii (Kenn.) R. H. Zander Потієві - Pottiaceae Пп «Тясминський-каньйон»
(Кам’янський р-н)
Відділ ПЛАУНОПОДІБНІ - LYCOPODIOPHYTA
Клас ПЛАУНОВИДНІ - POLYPODIOPSIDA
23 Баранець звичайний – Huperzia selago (L.) Bernh. ex. Баранцеві - Huperziaceae Черкаська обл., Золотоніський
Schrank et Mart р-н
24 Плаунець заплавний (Лікоподієва заплавна) – Плаунові - Lycopodiaceae Черкаська обл., Золотоніський
Lycopodiella inundata (L.) Holub. р-н
25 Плаун річний – Lycopodium annotinum L. Плаунові - Lycopodiaceae Черкаська обл., Канівський р-н

Продовження таблиці
1 2 3 4
Відділ ПАПОРОТЕПОДІБНІ – POLYPODIOPHYTA Клас ПАПОРОТЕВИДНІ - POLYPODIOPSIDA
26 Гронянка півмісяцева, ключ-трава – Botrychium Вужачкові - КнПЗ
lunaria (L.)Sw. Ophioglossaceae
27 Гронянка багатороздільна – Botrychium multifidum (S. Вужачкові - Черкаська обл., Чигиринський
G. Gmel.) Rupr. Ophioglossaceae р-н
28 Гронянка ромашколиста – Botrychium Вужачкові - КнПЗ
matricariifolium (A. Braun ex Doll) Ophioglossaceae
29 Сальвінія плаваюча – Salvinia natans (L.) Mill. Сальвінієві - Salviniaceae КнПЗ, РЛП «Трахтемирів»,
л.з. «Сулинський», о.з.
«Липівський»
Відділ ПОКРИТОНАСІННІ - MAGNOLIOPHYTA Клас ДВОДОЛЬНІ - MAGNOLIOPSIDA
30 Чина ряба – Lathyrus venetus (Mill.)Wohlf. Бобові - Fabaceae КнПЗ, Черкаський р-н
31 Сокироносиця струнка, в’язіль стрункий – Securigera Бобові - Fabaceae Пп «Холодний яр»
94

elegans (Panuiae)
32 **; *** Астрагал шерстиквітковий – Astragalus Бобові - Fabaceae Золотоніський, Черкаський,
dasyanthus Pall. Кам’янський та Канівський р-ни
33 Астрагал піщаний – Astragalus arenarius L. Бобові - Fabaceae Cмілянський та Чигиринський
р-ни
34 ** Бруслина карликова - Euonymus nana M. Bieb. Бруслинові - Celastraceae Пп «Холодний яр», з.у. «Юрова
гора»
35 Верба Старке, або сиза – Salix starkeana Willd. Вербові - Salicaceae Канівський, Золотоніський р-н
36 * Водяний горіх плаваючий - Trapa natans L. Водяногоріхові - Л.з. «Сулинський»
Trapaceae
37 * Змієголовник Рюйша – Dracocephalum ruyschiana Губоцвіті - Lamiaceae Смілянський, Канівський та
L. Звенигородський р-ни
38 **** Горицвіт весняний – Adonis vernalis L. Жовтицеві - КнПЗ, Драбівський,
Ramnunculaceae Золотоніський, Смілянський,
Чорнобаївський р-ни
39 Сон лучний, с. чорніючий – Pulsatilla pratensis (L.) Жовтицеві - КнПЗ, Уманський, Черкаський,
Mill.s.l. Ramnunculaceae Смідлянський, Корсунь-
Шевченківський р-ни
40 * Сон розкритий – Pulsatilla patens L. Жовтицеві - Чигиринський, Смілянський та
Ramnunculaceae Звенигородський р-ни
41 Скополія карніолійська – Scopolia carniolica Jacq. Пасльонові - Solanaceae КнПЗ, д. «Софіївка»
Продовження таблиці
1 2 3 4
42 Клокичка периста – Staphylea pinnata L. Клюкичкові - Смілянський р-н
Staphyleaceae
43 Ранник весняний – Scrophularia vernalis L. Ранникові - Смілянський, Корсунь-
Scrophulariaceae Шевченківський р-ни
95

44 Росичка англійська – Drosera anglica Huds. Росичкові - Droseraceae Золотоніський р-н
45 * Альдрованда пухирчаста – Aldrovanda vesiculosa L. Росичкові - Droseraceae Золотоніський р-н
46 Пухирник середній – Utricularia intermedia Hayne. Пухирникові - Золотоніський р-н
Lentibulariaceae
47 Пухирник малий – Utricularia minor L. Пухирникові - Л.з. «Сулинський», г.з.
Lentibulariaceae «Ірдинське болото»,
Золотоніський р-н
48 Вовче лико пахуче, боровик – Daphne cneorum L. Тимелеєві - Л.з. «Русько-Полянський»
Thymelaeaceae
Клас ОДНОДОЛЬНІ – LILIOPSIDA
49 Підсніжник білосніжний, п.звичайний – Galanthus Амарилісові - КнПЗ, пНПП «Черкаський бір»,
nivalis L. Amarylidaceae пп «Холодний яр»
50 Підсніжник складчастий – Galanthus plicatus M.Bieb. Амарилісові - Пп «Холодний яр»
Amarylidaceae
51 Тюльпан дібровий – Tulipa quercetorum Klok. et Zoz Лілієві - Liliaceae Черкаський р-н
52 Булатка довголиста – Cephalanthera longifolia (L.) Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ
Fritsch.
53 Булатка червона – Cephalanthera rubra (L.) Rich. Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ
54 **** Гніздівка звичайна – Neottia nidus-avis (L.)Rich Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ,
Звенигородський,Смілянський,
Черкаський, Уманський,
Корсунь-Шевченківський р-ни
55 *; **** Жировик Льозеля – Liparis loeselii (L.) Rich. Зозулинцеві - Orhidaceae Золотоніський, Черкаський р-ни
56 **** Плодоріжка блощична, зозулинець блощичний Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ
– Anacamptis coriophora (L.) R.M. Bateman, Pridgeon
et M.W. Chase s.l.
96

57 **** Плодоріжка болотна, зозуленець болотний – Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ , Смілянський,
Anacamptis palustris (Jacq.) Золотоніський р-ни
58 Плодоріжка салепова, зозулинець салеповий – Зозулинцеві - Orhidaceae Звенигородський, Смілянський,
Anacamptis morio L. Лисянський р-ни
Продовження таблиці
1 2 3 4
59 **** Плодоріжка рідкоквіткова, зозулинець Зозулинцеві - Orhidaceae РЛП «Трахтемирів»
рідкоквітковий – Anacamptis laxiflora (Lam.) R.M.
Bateman, Pridgeon et M.W.
60 **** Неотінея обпалена, зозулинець обпалений – Зозулинцеві - Orhidaceae Уманський р-н
Orchidaceae ustulata L.
61 **** Зозулині сльози яйцеподібні – Listera ovata (L.) Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ, Черкаський, Смілянський
R. Br. р-ни
62 **** Коручка болотна – Epipactis palustris (L.) Crantz Зозулинцеві - Orhidaceae КнПз, Золотоніський,
Смілянський, Уманський р-ни
63 **** Коручка чемерникоподібна, к. широколиста – Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ, Черкаський,
Epipactis helleborine (L.) Crantz. Смілянський, Корсунь-
Шевченківський р-ни
64 **** Коручка темно-червона – Epipactis atrorubens Зозулинцеві - Orhidaceae Чорнобаївський р-н
(Hoffm. ex Bernb.) Besser
65 **** Любка дволиста – Plantanthera bifolia (L.) Rich. Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ, Смілянський р-н
66 **** Любка зеленоквіткова – Plantanthera Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ, Черкаський р-н
chlorantha (Cust.) Reichend.
67 **** Зозулькі травневі, пальчатокорінник травневий Зозулинцеві - Orhidaceae КнПЗ
– Dactylorhiza majalis (Rсhb) P. F.Hunt et
Summerhayes s.l.
68 **** Зозульки м’ясочервоні, пальчатокорінник Зозулинцеві - Orhidaceae Монастирищенський,
м’ясочервоний – Dactylorhiza incarnate (L.) Soo s.l. Золотоніський р-ни
97

69 Неотіанта каптурувата – Neottianthe cucullata (L.) Зозулинцеві - Orhidaceae Смілянський р-н
Schlechter
70 **** М’якух болотний, хаммарбія болотна – Зозулинцеві – Orhidaceae Смілянський р-н
Hammarbya paludosa (L.) O. Kuntze
71 Лілія лісова – Lilium martagon L. Лілієві - Liliaceae Чорнобаївський р-н
72 Брандушка різнобарвна, пізноцвіт різнобарвний – Пізньоцвітові - Смілянський р-н
Bulbocodium versicolor (Ker-Gawl.) Spreng Colchicaceae
73 Рябчик руський – Fritillaria ruthenica Wikstr. Лілієві - Liliaceae КнПЗ
74 Рябчик малий – Fritillaria meleagroides Patrin ex Лілієві - Liliaceae Кам’янський р-н
Schult. et
75 Осока дводомна – Carex dioica (L.) Осокові - Cyperaceae Драбівський р-н
76 Косарики тонкі – Gladiolus tenuis M. Bieb. Півникові - Iridaceae Городищенський р-н
Продовження таблиці
1 2 3 4
77 Косарики черипчасті – Gladiolus imbricatus L. Півникові - Iridaceae Канівський р-н
78 Півники борові – Iris pineticola Klokov Півникові - Iridaceae По всій території Черкаської
обл.
79 Півники сибірські - Iris sibirica L. Півникові - Iridaceae КнПЗ
80 Шафран сітчастий – Crocus reticulatus Steven ex Півникові - Iridaceae КнПЗ, Звенигородський,
Adams Корсунь-Шевченківський,
Чигиринський, Смілянський р-
ни Черкаської обл.
81 Ковила волосиста – Staphylea capillata L. Тонконогові - Gramineae КнПЗ, Золотоніський,
Чигиринський, Кам’янський,
Звенигородський р-ни
98

82 Ковила дніпровська – Staphylea borysthenica Klok. ex Тонконогові - Gramineae Черкаський, Кам’янський та
Prokud. Чигиринський р-ни
83 Ковила пірчаста – Stipa pennata L. Тонконогові - Gramineae Канівський, Смілянський,
Монастирищенський р-ни
84 Ковила пухнастолиста – Stipa dasyphylla (Czern. ex Тонконогові - Gramineae КнПЗ, Смілянський р-н
Lindem.)Trautv
85 Ковила вузьколиста – Stipa tirsa Stev Тонконогові - Gramineae Чигиринський р-н
86 Кальдезія білозоролиста – Caldesia parnassifolia (L.) Частухові - Alismataceae м. Золотоноша
Parl.
87 Цибуля круглонога – Allium sphaeropodum Klokov. Цибулеві - Alliaceae Катеринопільський р-н
88 Цибуля ведмежа, черемша – Allium ursinum L. Цибулеві - Alliaceae КнПЗ, Смілянський р-н

Умовні скорочення:
* – БЕРН – Конвенція про збереження дикої фауни і флори та природних середовищ у Європі;
** – ЄЧС – Європейський Червоний список тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому
масштабі;
*** – ЧК МСОП – Червона книга Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів;
**** – CITES – Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою
зникнення.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets