Екологічна оцінка поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області

Скрипник, Марина Василівна
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/975
Назва:	Екологічна оцінка поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області
Автори:	Свояк, Наталія Іванівна Скрипник, Марина Василівна
Ключові слова:	тверді побутові відходи;сміттєзвалища;полігони;роздільний збір;утилізація;контейнери
Дата публікації:	січ-2020
Короткий огляд (реферат):	Актуальність теми. Актуальні питання вторинного використання, переробки й знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) потребують вкладення значних коштів, а традиційний метод складування сміття на звалищах стає малоефективним і небезпечним для навколишнього середовища. Переповнені звалища й полігони виводять з використання величезні площі, отруюють водойми та повітря, є розсадниками гризунів, інкубаторами хвороботворних організмів. Вимоги до полігонів ТПВ постійно зростають, що підвищує вартість захоронення відходів. Мета роботи: провести екологічну оцінку поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області. Об’єкт дослідження: поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області. Предмет дослідження: аналітичні дані про стан поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області. Інвестиційні проекти, що розроблені для умов області щодо впровадження систем роздільного збирання та утилізації твердих побутових відходів. Методи дослідження: теоретичний аналіз статистичних даних з подальшим їх узагальненням та прогнозуванням; перспективна оцінка впровадження систем роздільного збирання та утилізації твердих побутових відходів. Наукова новизна: Дістала подальший розвиток система оцінки екологічної небезпеки ТПВ: розроблені ті обґрунтовані актуальні критерії екологічної небезпеки. Вперше проведена оцінка екологічної небезпеки ТПВ за розробленими критеріями (кількість відходів; кількість сміттєзвалищ і полігонів; питома кількість ТПВ на душу населення; відсоток відходів, що переробляється; наявність небезпечних відходів в структурі ТПВ). Вперше проведена узагальнена оцінка екологічної небезпеки ТПВ Черкаської області за розробленими критеріями станом на початок 2019 р. Визначено недоліки існуючої системи поводження з ТПВ та акцентовано увагу на перспективу запровадження систем роздільного збирання та утилізації ТПВ. Результати дослідження. Проведено аналіз поводження з відходами в Черкаській області. Досліджено інвестиційні проекти технологій комплексної утилізації ТПВ в області. Проведено аналіз основних вимог до проектування та будівництва підприємств сортування та переробки ТПВ. Досліджено морфологічний склад ТПВ в м. Черкаси. Розроблені пропозиції щодо зменшення кількості ТПВ в області. Структура та обсяг роботи.Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу,анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (37джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 94 сторінки друкованого тексту, основна частина – 56 сторінок. Actuality of theme: topical issues of recycling, treatment and disposal of solid household waste require significant investment, and the traditional method of landfilling becomes ineffective and dangerous for the environment. Overcrowded landfills and landfills dispose of vast areas, poison ponds and air, are rodent nurseries, incubators of pathogens. Requirements for landfill sites are constantly increasing, which increases the cost of waste disposal. The object of study:to conduct an environmental assessment of solid waste management in the Cherkasy region. Subject of research: analytical data on the state of solid waste management in Cherkasy region. Investment projects developed for the region to implement separate collection and disposal systems for solid household waste. Research methods:theoretical analysis of statistics with their further generalization and prediction; prospective assessment of the implementation of separate collection and disposal systems for municipal solid waste. Scientific novelty: The system of environmental hazard assessment of waste has been further developed: those substantiated actual ecological hazard criteria have been developed. For the first time, the environmental hazard assessment of waste has been conducted according to the developed criteria (amount of waste; number of landfills and landfills; specific amount of waste per capita; percentage of recovered waste; presence of hazardous waste in the structure of waste. For the first time, a general assessment of the environmental hazard of landfill in Cherkasy Oblast was conducted according to the developed criteria as of the start of 2019. Theoreticalandpracticalsignificance:waste management analysis in Cherkasy region was conducted. The investment projects of technologies of complex utilization of solid waste in the region are investigated. The analysis of the basic requirements for the design and construction of waste sorting and processing enterprises is carried out. The morphological composition of waste in Cherkasy was investigated. Proposals for reducing the number of waste in the region have been developed. Structure and scope of work.The master's qualification work consists of introduction, annotation, two chapters, conclusion, list of references (37 sources), graphic documentation, applications. The full amount of work is 94 pages of printed text, the main part is 56 pages.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/975
Розташовується у зібраннях:	101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
МР_Скрипник.pdf Restricted Access		1.47 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
 1 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПОВОДЖЕННЯ  
З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи ЗМГЕК-807 
спеціальності 101 «Екологія»____________ 
(шифр і назва спеціальності) 
_Скрипник М.В._________________________ 
                                          (прізвище та ініціали) 
Керівник _ Свояк Н.І.__________________ 
                                          (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль _Хоменко О.М._________ 
                                          (прізвище та ініціали) 
Рецензент Осипенко В.В._____________ 
                                          (прізвище та ініціали) 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
  
 2 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури  6 
   1.1 Характеристика твердих побутових відходів 6 
   1.2 Норми накопичення твердих побутових відходів  9 
   1.3 Методи збирання та утилізації твердих побутових відходів 12 
   1.4 Вплив звалищ твердих побутових відходів на довкілля та  
здоров’я людини 22 
   1.5Екологічні програми з питань поводження з твердими 28 
побутовими відходами 
2 Екологічна оцінка поводження з твердими   
побутовими відходами в Черкаській області 31 
2.1 Поводження з відходами в Черкаській області 31 
2.2 Проект технології комплексної утилізації твердих побутових 42 
відходів  
2.3 Аналіз основних вимог до проектування та будівництва  
підприємств сортування та переробки твердих побутових відходів 48 
2.4 Розробка рекомендаційної моделі управління та поводження з  
твердими побутовими відходами 52 
2.5 Дослідження морфологічного складу твердих побутових  
відходів 60 
   2.6 Пропозиції щодо зменшення кількості твердих відходів 69 
Висновки 88 
Перелік посилань 91 
Додатки 95 
Додаток А. Апробація результатів роботи 96 
 3 
ВСТУП 
 
Україна належить до країн з найвищим рівнем виробництва та накопичення 
відходів. Найпоширенішим до останнього часу методом боротьби з ними в містах 
є вивезення їх на звалища чи на полігони. До 1997 р. загальна кількість 
накопичених на території України відходів перевищила 25 млрд. тонн, що 
відповідає приблизно 40000 тонн відходів на квадратний кілометр.  
На даний час загальна площа, на якій розміщено відходи, досягає 160000 га. 
Побутові відходи накопичуються на 656 (за даними ООН 700) звалищах площею 
понад 2600 га. Найбільші площі під звалища зайняті в областях: Донецькій – 330 
га, Одеський – 195 га, Запорізькій – 153 га, Дніпропетровській – 140 га, 
Луганській – 129 га, Київській – 120 га, а також в Автономній Республіці Крим –
180 га. Полігони становлять менше 10 % існуючих звалищ. Об’єкти розміщення 
відходів часто не відповідають вимогам безпеки довкілля. Практично всі об’єкти 
починали експлуатувати від 10 до 30років тому й більшість із них заповнені на 90 %.  
Слід також зазначити, що в Україні продовжується розбудова 
інфраструктури поводження з ТПВ. Завдяки впровадженню в 496 населених 
пунктах України роздільного збирання ТПВ, роботі 21 сміттєсортувальних ліній, 
1 сміттєспалювального заводу і 3 сміттєспалювальних установок перероблено та 
утилізовано близько 4,2% ТПВ, з них: 1,7% спалено, а 2,5% ТПВ потрапило на 
заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи. 
Актуальні питання вторинного використання, переробки й знешкодження 
твердих побутових відходів (ТПВ) потребують вкладення значних коштів, а 
традиційний метод складування сміття на звалищах стає малоефективним і 
небезпечним для навколишнього середовища.Переповнені звалища й полігони 
виводять з використання величезні площі, отруюють водойми та повітря, є 
розсадниками гризунів, інкубаторами хвороботворних організмів. Вимоги до 
полігонів ТПВ постійно зростають, що підвищує вартість захоронення відходів. 
Комплексна переробка ТПВ, що включає сортування, термообробку, 
 4 
ферментацію та інші процеси, забезпечує максимальну екологічну та економічну 
ефективність.Найбільш розповсюдженими видами промислової переробки ТПВ є 
спалювання, ферментація, сортування та їх різні комбінації [1, 2]. 
Майже всі побутові відходи в Україні захоронюються на полігонах. 
Переважна їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням 
проектних показників щодо обсягів накопичення відходів. Водночас полігони є 
джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні 
на одному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі полігони потребують 
невідкладної санації та рекультивації. Не вирішуються питання створення нових 
полігонів. Половина полігонів побутових відходів приймає промислові відходи. 
Крім того, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ 
побутових відходів [3, 4].Цікавий факт – запровадження системи роздільного 
збору відходів на 4 фракції (папір, скло, пластик, загальні відходи) в містах і в 
сільській місцевості є однією з умов вступу в ЄС.  
Щодо ситуації з ТПВ в Україні, то вперше комплексна оцінка ситуації з 
поводженням із ТПВ була зроблена за підтримки DANCEE (Данське екологічне 
співробітництво з країнами Східної Європи). Результати дослідження були 
презентовані ще в квітні 2004 року в «Національній стратегії поводження з 
твердими побутовими відходами в Україні». На жаль, ця стратегія так і не була 
впроваджена, а напрацьовані нею рекомендації використовувались лише 
частково. З 2004 року фактично більше не було підготовлено жодного 
комплексного документу щодо поводження з відходами. Тільки в червні 2011 
року Муніципальна програма врядування та сталого розвитку (МПВСР), яка 
впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні, презентувала 
аналітичне дослідження «Системи поводження з твердими побутовими відходами 
в українських містах, роль міського населення в роздільному збиранні сміття та 
рекомендації для органів місцевого самоврядування». 
Станом на кінець 2018 року, роздільний збір відходів з власної ініціативи 
впровадили у 1181 населених пунктах. Це майже утричі більше, порівняно з 2015 
 5 
роком – тоді роздільний збір діяв у 398 населених пунктах. І нехай ще не всі 
пройшли випробування часом, не довели свою ефективність, позитивна тенденція 
намітилась і близько половини систем роздільного збору відходів працюють 3 і 
більше років [5–7]. 
У той час, коли у європейських країнах, в середньому, переробці підлягають 
50 – 60% побутових відходів, у нас ці показники не перевищують 4,5%. Згідно з 
оцінками спеціалістів, наприклад, середньостатистичний міський житель за рік 
виробляє 330–380 тонн твердих відходів. Усі вони скидаються на сміттєзвалища 
(приблизно 90% сміття «осідає» на полігонах), де лежать десятками років. 
У той час, коли у європейських країнах, в середньому, переробці підлягають 
50 – 60% побутових відходів, у нас ці показники не перевищують 4,5%. Згідно з 
оцінками спеціалістів, наприклад, середньостатистичний міський житель за рік 
виробляє 330-380 тонн твердих відходів. Усі вони скидаються на сміттєзвалища 
(приблизно 90% сміття «осідає» на полігонах), де лежать десятками років. 
З 1 січня 2018 року вступила в силу стаття 32 пункт «і» Закону України 
«Про відходи», якою забороняється захоронення неперероблених відходів. 
Водночас, бувають випадки, коли у місті з населенням понад 30 тисяч 
встановлено менше 10 контейнерів для роздільного збору, 
Події на Грибовицькому сміттєзвалищі в черговий раз привернули увагу до 
одвічної проблеми – поводження з відходами. Як тут не згадати приказку: «Поки 
грім не вдарить – мужик не перехреститься». За інформацією з різних джерел, 
факт пожежі та загибелі людей на сміттєзвалищі поблизу Львова нині широко 
обговорюється у колах комунальників усієї України. На сміттєзвалищах обласних 
центрів перевіряються та посилюються заходи протипожежної безпеки, 
унеможливлюється доступ на такі об’єкти сторонніх осіб. 
На сьогоднішні день проблема твердих побутових відходів дуже актуальна, 
саме тому тема цієї роботи є важливим питання у вирішенні забруднення 
навколишнього середовища. 
  
 6 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Характеристика твердих побутових відходів 
 
Згідно Наказу Держбуду України від 21.03.2000 № 54«Про затвердження 
Правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових 
відходів» «тверді побутові відходи (далі – ТПВ)  – це відходи, які утворюються в 
процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, 
закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та 
інших закладах (це харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале 
листя, відходи від прибирання і поточного ремонту квартир, макулатура, скло, 
метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем 
їх утворення» [3].  
Приблизно до середини ХІХ століття велика частина людства практично не 
знала проблеми відходів в її сучасному розумінні. Століттями  погана санітарія та 
гігієна мали місце та призводили до епідемій небезпечних хвороб. Проте ці 
проблеми викликалися лише малою частиною того, що входить до поняття 
«відходи споживання» (насамперед, це були різні рештки людської 
життєдіяльності органічного походження). Мешканцям великих міст епохи 
розвитку виробництва легкодоступних товарів, побутове сміття стало створювати 
відчутні незручності. Однак бідність на ресурси спонукала підприємців 
утилізувати практично всю придатну до переробки вторинну сировину. Через 
розгалужену систему звалищ від населення за невелику плату приймалися такі 
види вторинної сировини, як папір, скло, бляшана та дерев’яна тара, ганчір’я, 
металобрухт тощо.  З часом  непридатного до переробки сміття ставало дедалі 
більше, і воно потребувало масштабних заходів з усунення проблеми. Так 1874 
року в англійському місті Нотінгем було побудовано перший у світі 
сміттєспалювальний завод. Згодом такі заводи з’явилися у США, Німеччині та 
інших розвинених країнах[4, 5]. 
 7 
Маса світового потокуТПВ становить щорічно близько 400 мільйонів тонн, 
з яких 80% знешкоджується шляхом поховання під землею. Ця велика кількість 
сягає геологічних масштабів, із сміттям у біосферу потрапляє близько 85 млн. 
тонн органічного вуглецю[6, 7]. 
Процентні співвідношення морфологічного складу ТПВ умовні (рисунок 
1.1), на співвідношення складових впливає: рівень благоустрою житлового фонду, 
клімат, пора року та інші умови. У складі комунальних відходів постійно 
збільшується вміст поліетиленових плівок і інших упаковок, паперу, пластмас, 
фольги, різного роду банок. Найбільші коливання вмісту харчових відходів в 
складі ТПВ, що залежать відсезону – з 28% весною до 45% і більше влітку і 
восени. 
Морфологічний склад ТПВ на 1т відходів
 
Відходи Кістки
будівництва 2%
Харчові 
3%
Інші відходи
Деревина 1% 32%
2%
Папір, картон
31%
Відсів
11%
Скло Пластмаса
6% 2%
Текстиль Шкіра, гумаМетал
4% 4%2%
 
 
Рисунок 1.1 – Морфологічний склад ТПВ на 1 тонну комунальних відходів 
 
До складу харчових відходів входять відходи овочів, картопляні очистки, 
фруктів, м'ясні і рибні відходи, хліба та хлібопродуктів, яєчна шкаралупа і ін., які 
містять жири, білки, клітковину, вуглеводи, крохмаль, вітаміни. Вологість 
харчових відходів коливається від 80–85% влітку і восени до 60–70%  навесні. 
 8 
Вологість харчових відходів столових,ресторанів та інших підприємств 
харчування досягає 95%.Домішки харчових відходів представлені боєм фаянсу і 
скла,кістками, металевими кришками і банками [8, 9]. Їх варто зберігати влітку 
при t > 6–7 ° С не більше 10 годин, взимку при тій же температурі до 30 годин з 
метою збереження і можливості використання харчових відходів [10, 11]. 
Фракціями до 150 мм (80–90%) представлена основна маса ТПВ і тільки 
менше 2% (баластні домішки) представлені фракціями більш 350 мм. Чим більше 
в складі ТПВ дрібних фракцій і навпаки, при збільшенні у складі ТПВ різних 
упаковок (картон, дерево, пластмаса, бутлі та ін.), що мають розміри більше 150 
мм, значну частку в масі відходів будуть складати крупні фракції, тим більше в 
ТПВ харчових відходів, що мають в основному розміри менше 50 мм: фракційний 
і морфологічний склад ТПВ взаємозалежний. Фракційний склад міняється у різні 
сезони року [12, 13]. 
В середньому 0,19–0,23 т/м3 складає щільність ТПВ міст України. В 
залежності від благоустрою житлового фонду і сезонів року коливається 
щільність ТПВ. Для благоустроєного жилого фонду щільність ТПВ в осінньо-
зимовий сезон 0,2–0,25 т/м3, у весняно-літній сезон становить 0,18–0,22 т/м3, для 
невпорядкованого житлового фонду з пічним опаленням 0,3–0,6 т/м3. У 
недалекому майбутньому за рахунок збільшення кількості різних упаковок 
щільність відходів великих міст знизиться до величини, близької 0,1 т/м3. У 
великих містах Європи та Америки щільність ТПВ близька до цього 
показника.Чим більше різних пластмасових упаковок і паперу, тим менше 
щільність ТПВ. Зі збільшенням вологості щільність ТПВ підвищується [14, 15].  
Текстиль та пластмасові плівки,папір і картон, формують структуру ТПВ та 
надають їм механічну зв'язність. Ці властивості ТПВ сприяють зависанню на 
стінках бункерів і прутах решіток. Липкі і вологі компоненти забезпечують 
зчеплення. Так, ТПВ самостійно не провалюються через грати 30x30 см, і для їх 
проштовхування потрібні додаткові зусилля. Відбувається налипання і зависання 
ТПВ на стінках бункерів з кутами 65–70. При довготривалому зберіганні ТПВ 
 9 
самоущільнюються і втрачають сипучість, злежуються. Саме тому важливо знати 
вплив тиску на ступінь ущільнення, тобто їх компресійні властивості ТПВ для 
зменшення загального обсягу їх при перевезенні  і складуванні на полігонах. При 
пошаровому ущільненні на полігонах при питомому тиску, який дорівнює 0,1 
МПа, обсяг рихлого ТПВ, що вивантажується з сміттєвозних машин, зменшується 
в 3–4 рази. Їх об'єм зменшується в 1,5–3 рази при пресуванні ТПВ в сміттєвозних 
машинах при питомому тиску, рівному 0,1 МПа. При підвищенні питомого тиску 
до 0,3–0,5 МПа відбувається поломка різного роду упаковок, пресування паперу і 
плівок, починається видавлювання вологи. Обсяг ТПВ в залежності від складу і 
вологості може бути зменшений як мінімум в 5 разів від початкового, отриманого 
при зборі ТПВ у контейнерах. Щільність ТПВ при цьому може досягати 
величини, рівної 0,8 т/м3 і більше [16]. 
Віджимається 80–90% всієї вологи, що міститься в ТПВ при зборі, при 
підвищенні питомого тиску до 10–20 МПа. При цьому щільність підвищується в 
1,3–1,7 рази, а обсяг ТПВ знижується ще в 2–2,5 рази. Спресовані таким чином 
ТПВ на якийсь час стабілізуються, оскільки вмісту вологи в ТПВ недостатньо для 
активної життєдіяльності мікроорганізмів, а доступ кисню через високу щільність 
затруднений. Якщодалі підвищувати питомий тиск до 60 МПа, то буде 
відбуватися майже повне віджимання вологи, але обсяг відходів практично вже не 
змінюється. Мікробіологічне життя в такому матеріалі практично 
сповільнюється[2, 17].  
 
1.2 Норми накопичення твердих побутових відходів 
 
«Кількість ТПВ при утворенні на розрахункову одиницю – людина для 
житлового фонду; одне місце в готелі; 1 м2 торгової площі для магазинів і складів; 
одне посадочне місце в їдальнях, кафе, ресторанах, кінотеатрах; однієї дитини в 
яслах і дитсадках; одного учня в школах, училищах, інститутах і т.д. – це норми 
накопичення» згідно з ДБН 360–92 (Містобудування. Планування і забудова 
 10 
міських і сільських поселень, Київ, 1992).В норму накопичення входять ТПВ від 
населення і видаляються спеціальним автотранспортом відходи, що утворюються 
в житловому фонді, громадських будівлях, відходи від поточних ремонтів 
приміщень, опад листя, що збираються з вулиць і дворів, предмети домашнього 
користування.  
Норми накопичення ТПВ утворюються з двох джерел: житлових будинків і 
громадських установ (готелі, дитячі садки, школи, перукарні, підприємств 
громадського харчування, лікарні, та ін.) – таблиця 1.1. 
 
Таблиця 1.1 – Норми накопичення ТПВ для міст 
Норми накопичення для житлових приміщень 
Норма накопичення ТПВ на одного 
Об’єкти утворення жителя Щільність, 
відходів середньодобова середньорічна кг/м3 
кг дм3 кг дм3 
1 2 3 4 5 6 
Повністю упорядковані 
0,49- 2,12-
будинки без відбору 190-195 770-820 230-250 
0,51 2,19 
харчових відходів 
Невпорядковані будинки 
без відбору харчових 0,93 2,57 340 940 360 
відходів 
Будинки приватного 
сектору з присадибними 1,5 3,29 550 1200 460 
ділянками 
Для упорядкованих будинків з сміттєпроводами норма накопичення ТПВ на 
15% вище, ніж для таких же будинків, але без сміттєпроводів 
  
 11 
 Продовження таблиці 1.1 
Норма накопичення ТПВ для нежитлових приміщень 
середньо- середньо-
Об’єкти утворення Розрахункова Щільність,
добова річна 
ТПВ одиниця кг/м3 
кг дм3 кг м3 
Лікарні Одне ліжко 0,64 2,16 235 0,79 300 
Поліклініки Один візит 0,01 0,05 - - 20 
Готелі Одне місце 0,25 18 90 0,43 210 
Гуртожитки Одне місце 0,26 1,07 96 0,39 250 
Санаторії Одне місце 0,69 2,47 250 0,9 270 
Дитячі садки Одне місце 0,33 1,08 79 0,26 300 
Школи Один учень 0,08 0,38 20 0,1 210 
Профучилища Один учень 0,42 1,66 100 0,4 250 
Вузи Один учень 0,1 0,46 24 0,11 220 
Театри(кіно) Одне місце 0,06 0,28 20 0,1 200 
Установи Один 
0,27 1,18 70 0,3 230 
працівник 
Ресторани Одне місце 0,09 0,27 - - 330 
Кафе Одне місце 0,05 0,17 - - 300 
Промтоварні 1м2, торг. 
0,16 0,8 50 0,25 200 
магазини площі 
Продуктові 1м2, торг. 
0,32 1,42 100 0,44 230 
магазини площі 
Ринки 1м2, торг. 
0,09 0,22 33 0,8 400 
площі 
Склади 1м2, площі 0,09 0,19 35 0,07 500 
Вокзали 1м2, площі 0,36 1,37 130 0,05 260 
 
 12 
На норми накопичення і склад ТПВ впливають: кліматичні умови (різна 
тривалість опалювального сезону), споживання овочів і фруктів, поверховість, 
розвиток громадського харчування, культура торгівлі, ступінь добробуту 
населення, ступінь благоустрою житлового фонду (наявність водопроводу, 
каналізації, газу, сміттєпроводів, системи опалення). Для великих міст норми 
накопичення вище, ніж для середніх і малих [18]. 
Накопичення ТПВ, що утворюються в умовах того чи іншого міста, 
уточнюються їх норма на спеціально обраних контрольних ділянках. У містах з 
населенням до 300 тис. чоловік контрольний ділянку охоплює 2% жителів, в 
містах з населенням до 500 тис. чоловік – 1%, у містах з населенням понад 500 
тис. чоловік – 0,5%. З культурно-побутових об'єктів відбирають не менше двох 
найбільш характерних. Норми накопичення визначаються за сезонами року. 
Заміри проводяться протягом 7 днів і оформляються спеціальними актами, що 
затверджуються міськвиконкомами як еталон норми накопичення ТПВ на 
наступні 5 років [19–21]. 
 
1.3 Методи збирання та утилізація твердих побутових відходів 
 
Валовим збором називається збір ТПВ без поділу на окремі складові. 
Планово-регулярна організація збирання і видалення ТПВ передбачає вивіз 
відходів з домоволодінь з встановленою періодичністю. Періодичність видалення 
ТПВ встановлюється санітарними службами виходячи з місцевих умов у 
відповідності з діючими правилами утримання території населених пунктів.  
Від кількості накопичених відходів, типу і поверховості забудови, способу 
навантаження та вивантаження ТПВзалежить тип і ємність застосовуваних 
сміттєзбірників[22–24].  
В малоповерховій забудові всі ТПВ збирають у контейнери. Потім вручну 
або механізовано завантажують в кузов сміттєвоза. Для багатоповерхових або 
групи малоповерхових будинків встановлюють стандартний сміттєзбірник на 
 13 
коліщатках, відходи з якого механізованим способом вивантажують у сміттєвоз. 
У місцях великого скупчення ТПВ встановлюють зйомнісміттєзбірники-кузова. У 
малоповерхової забудови для валового збору застосовуються контейнери різної 
ємності(70 дм3, 110–120 дм3 і 210–220 дм3).Бачки меншої ємності (по 35 дм3) 
застосовуються в індивідуальній забудові. До приходу сміттєвоза бачки 
виставляються населенням до проїжджої частини. Матеріали для виробництва: з  
алюмінію, листової сталі або пластмас. Найкращим матеріалом для бачків є 
пластмаси, тому що маса і вартість порівняно невисока, а термін служби в 2–3 
рази більше стальних і становить 5–6 років. Такі контейнери зручні в експлуатації 
і мають гарний зовнішній вигляд. В них вологі відходи до стінок не прилипають і 
не примерзають, чим полегшується догляд за ними – миття та дезінфекція. Але 
при користуванні пластмасових збірників необхідно дотримуватися 
протипожежних заходів[25].  
У багатьох країнах використовують збірники одноразового користування: 
паперові, картонні чи пластмасові. Це виключає операцію перевантаження і 
мінімізує контакт обслуговуючого персоналу з відходами. 70–200 дм3  – ємність 
одноразових збірників. Такі збірки встановлюються на спеціальні контейнери 
певних розмірів, які відповідають завантажувальному пристрою сміттєвозів. У 
будівлях підвищеної поверховості влаштовуються сміттєпроводи різної 
конструкції. Зазвичай вони складаються з вертикального стовбура, відводів з 
приймальними пристроями, камер для збирання ТПВ та вентиляційного каналу.  
Стовбур сміттєпроводу являє собою трубу діаметром 400–600 мм, 
виготовлену з асбоцемента, бетону або сталі з гладкою внутрішньою поверхнею. 
Сталеві труби повинні мати вібропоглинаючі покриття на внутрішній поверхні. 
Завантажувальні клапани повинні запобігати надходженню газів зі сміттєпроводу 
при закритому положенні, а також забезпечувати захист від шуму. Вхід в 
сміттєзбірну камеру, розташовану, як правило, в підвалі або на першому поверсі 
будівлі, ізолюється від входу в житло. Клапани виготовляють з листової сталі, 
покритої антикорозійною краскою. Камера обладнується водопроводом і 
 14 
каналізацією. Ревізійні отвори для чищення, дезінфекції та дезодорації стовбура 
сміттєпроводів зазвичай влаштовують у верхній його частині [12, 26].  
На сьогодні розроблені і інші способи видалення ТПВ. Для 
великопанельних багатоповерхових будівель часто застосовують конструкції 
блоків, що включають елементи сміттєпроводу. Інколи, застосовують систему, 
при якій відходи по коридорах на візках доставляють до підйомним  пристроям, 
що подають їх до камер-сміттєзбірників. Такі системи видалення відходів 
створюються в готелях, медичних установах, гуртожитках.  
У США відбір населенням утильну фракцій ТПВ (макулатура, текстиль, 
пластмаси, пляшки та ін.) виконується за спеціальними програмами, 
фінансованим і розроблюються штатами.  
Практика роздільного збору ТПВ розвивається в розвинених європейських 
країнах. Зазвичай в основу таких технологій покладено принцип збору 
населенням ТПВ в окремі ємності (контейнери або мішки) для різних видів 
відходів. Зазначені ємності розташовують як в домашніх умовах, так і в під'їздах 
або біля будинків. Існують різні модифікації такої технології. Наприклад, у 
Германії накопичений досвід збору ТПВ в два види контейнерів – зелені 
(макулатура, метал, скло, полімери, тканини) і сірі (решту відходів) з вивезенням 
їх на переробку. В останні роки в Германії роздільний збір ТПВ проводиться по 
п'яти і більше видах[7].  
Один з варіантів роздільного збору відходів припускає організацію 
пересувних установок, що включають кілька видів контейнерів. Рух установок 
здійснюється за чітким графіком, а населення оснащено пакетами для окремих 
складових комунальних відходів. При цьому здійснюється матеріальне 
стимулювання за здані види вторинної сировини.  
На кожну людину у великих містах за рік накопичується до 40 
кгвеликогабаритних ТПВ з питомою масою 0,2 т/м3 (таблиця 1.2).Великогабаритні 
відходи – це відходи, які за розмірами не поміщаються в стандартні 
сміттєприймальніконтейнери. Великогабаритні відходи збирають на спеціальних 
 15 
майданчиках, розташовані біля житлових будинків. Вивезення їх здійснюється за 
графіком.  
 
Таблиця 1.2 – Орієнтовний склад великогабаритних ТПВ 
Матеріал Складові 
Дерево (до 60%) Меблі, обрізки дерев і чагарників, дошки, ящики, 
двері, лавки, фанера, старі рами, сходи 
Кераміка, скло (до 18%) Фаянсові раковини, унітази, листове скло, лампи 
денного світла, посуд, пляшки, бій скла 
Метал ( до 9%) Холодильники, газові плити, пральні машини, 
пилососи, ліжка, корита, сітки, баки, бідони, 
раковини, труби, радіатори 
Папір, картон (до 6%) Пакувальні матеріали, шпалери, мішковина 
Текстиль (до 1%) пакувальна,  ковдри, матраци 
Шкіра, гума, змішані 
Шини, валізи, сумки, дивани, крісла, клейонки 
матеріали (до 5%)  
Пластмаса (до 1%) Дитячі ванни, відра, тази, лінолеум, плівки 
 
Для збору та транспортування ТПВ використовуються сміттєвози місткістю 
від 6 до 60 м3. Для ущільнення транспортування відходів – ущільнюючі пристрої 
зворотно-поступальної дії з системою плит, у вигляді обертового барабана і 
шнекові. Ущільненням  досягається зниження обсягу ТПВ в 1,5–2 рази [8].  
У важкодоступних місцях застосовуються невеликі сміттєвози об'ємом1–6 
м3. Такі машинипроектуються на самохідних шасі або моторолерах з 
самоскидальним кузовом відкритого чи закритого типу; з осередками для малих 
сміттєзбірників (контейнерні сміттєвози); у вигляді контейнерів на коліщатах, що 
буксируються тягачами.  
 16 
Випускаються також малі сміттєвози на електроенергії, які можуть 
працювати без підзарядки протягом зміни. З малих сміттєвозів відходи 
перевантажуються в великовантажний транспорт для вивозу до місць 
знешкодження. Із зростанням міст місця знешкодження ТПВ все більше 
віддаляються. Збільшується вартість транспортування відходів. Для перевезення 
на далекі відстані застосовують в основному автотранспорт. В ряді випадків – 
залізничний і водний (як в Нью-Йорку). Достатньовигідним є використання 
мережі міського електротранспорту з вивезенням відходів вночі.  
Великовантажні сміттєвози з ущільнювальними пристроями, які 
застосовуються у багатьох країнах, мають корисний об'єм 20–50 м3 і більше і 
можуть вміщати 100–200 м3неущільнених ТПВ. Застосовують також автопоїзди, 
що складаються з вантажного автомобіля і автофургона[26].  
На сміттєперевантажувальних станціях (далі – СПС) здійснюється 
вивантаження ТПВ з малих сміттєвозів, їх ущільнення і подальша завантаження в 
великовантажні транспортні засоби.  
Конструкція СПС залежить від продуктивності та типу транспортних 
засобів. Стаціонарні СПС продуктивністю більше 100 тис. м3/рік включають 
естакаду, на яку в'їжджає збирає сміттєвоз, і потужні ущільнюючі пристрої. 
Сміттєвози розвантажуються в бункер-накопичувач, з якого відходи надходять в 
ущільнюючі пристрої. Ущільнююча плита здійснює зворотно-поступовий рух і 
запресовує ТПВ у великовантажні транспортні засоби для подальшого 
перевезення. СПС обладнуються дробильними установками, пристроями для 
пресування ТПВ в тюки або пакети з подальшим транспортуванням в спеціальних 
контейнерах. Для ущільнення ТПВ застосовуються трактори і спеціальні 
трамбувальники.  
Метод, який з санітарної точки зору має переваги перед вивізного 
системою, так як дозволяє видаляти частини ТПВ, які швидко розкладаються, 
відразу ж після утворення, без накопичення і зберігання – це дроблення ТПВ та 
видалення в каналізацію [1].  
 17 
Дроблені відходи разом з водою направляються по каналізації і 
знешкоджуються разом зі стічними водами на очисних каналізаційних спорудах.  
В деяких країнахз квартир, ресторанів, готелів, їдалень та інших об'єктів 
застосовують метод, колисплавляють в каналізацію подрібнені 
ТПВ.Сміттєдробарки встановлюють або під кухонною мийкою, або під 
спеціальним бункером для збору ТПВ в квартирах. Існує два типи дробарок: 
порційні і безперервної дії. Основні параметри зазвичай використовуваних 
квартирних дробарок: маса – 15кг, продуктивність –20 кг/годину, потужність – 1,2 
кВт·ч. В дробарках не подрібнюються ганчірки, пластмасові вироби, металеві 
предмети, скляні пляшки. Незважаючи на те, що при сплаві відходів у каналізацію 
потрібно тривале  збільшення потужності очисних споруд, цей метод вважається 
більш економічним у порівнянні зі звичайним способом видалення і 
знешкодження ТПВ. Такий спосіб видалення відходів існує в одному з крупних  
міст США – Чикаго, але розглянутий варіант збору і видалення ТПВ є 
допоміжним і не знімає основних проблем санітарної очистки міст від ТПВ.  
Умовно основні методи знезараження і переробки ТПВ можна розділити на 
три групи (утилізаційні, ліквідаційні, змішані). За технологічним принципом 
кваліфікація: біологічні, термічні, хімічні, механічні і змішані методи. 
Найбільшого поширення в Україні набули наступні технології знешкодження та 
переробки ТПВ: складування на сміттєзвалищах – ліквідаційний механічний, 
спалювання – ліквідаційний термічний, компостування – утилізаційний 
біологічний. Перераховані технології можна застосовувати в комплексі з 
різноманітними способами витягання утильних фракцій з ТПВ[7, 25, 26].  
Утилізація окремих складових ТПВ проводиться шляхом роздільного збору 
компонентів ТПВ або механізованими способами із загальної маси.  
В Україні за діючими санітарними нормами ручний збір утильних 
компонентів ТПВ заборонений.  
Для механізованого витягу окремих складових ТПВ застосовують магнітну, 
пневматичну, електричну і гідросепарації. Допоміжні операції– дроблення і 
 18 
грохочення відходів. Частіше застосовуються сухі способи сепарації – 
пневматичний і магнітний. Витяг чорного металобрухту здійснюється магнітною 
сепарацією. Існують підвісні і барабанні магнітні сепаратори. При взаємодії 
магнітного поля з відходами, наприклад, при їх русі по транспортерної стрічці, 
чорний метал витягується і потім знімається з магнітів.  
Для вилучення з ТПВ кольорового металобрухту (90% алюмінію, інше – 
бронза, латунь) перспективний метод електродинамічної сепарації (використання 
силової взаємодії магнітного поля і вихрових струмів, що виникають в 
електропровідності речовин). У результаті в кольорових металах виникає 
електрорушійна сила, яка їх переміщує в заданому напрямку. 
Отриманнякольорових металів з ТПВ досягає до 80%.  
Відокремлення макулатури виробляється за допомогою аеросепарації, при 
якій ТПВ поділяються на легку і важку фракції. У легку фракцію переходить 
також полімерна плівка і текстиль. Для виділення в самостійний продукт 
полімерної плівки використовують електросепарацію, аеросепарацію, 
балістичний метод. При цьому використовується відмінність в щільності 
компонентів і їх швидкості витання при вільному падінні.  
Для відокремлення текстильних компонентів використовуються пристрої 
типу барабанних грохотів із захоплюючими елементами (гаки, штирів вилкового 
типу).  
Для відокремлення скла використовується балістичний або флотаційний 
метод.  
В Україні методи комплексної сортування ТПВ з метою вилучення 
основних ресурсоціннихкомпонентів на практиці поки не реалізовані. З ТПВ 
відокремлюють в основному чорний металобрухт і частково папір. Інші фракції 
практично не витягуються. При використанні витягнутих ресурсоцінних фракцій 
проводиться їх миття, санітарне знешкодження [4, 9, 11]. 
Відповідно до «Методичних рекомендацій» від 07.06.2010 №176 основними 
факторами, які обумовлюють вибір методів перероблення ТПВ, можуть 
 19 
бути:«склад, властивості, кількість ТПВ, методи їх збирання;місцеві умови – 
наявність місцевих підприємств, які можуть переробляти окремі компоненти 
ТПВ;можливість використання корисних властивостей компонентів 
ТПВ;капітальні та інші початкові витрати на впровадження та перероблення 
ТПВ;експлуатаційні витрати на перероблення ТПВ з урахуванням повернених сум 
вартості продуктів перероблення» [7]. 
В різних країнах найбільшого поширення набули різні методи 
знешкодження ТПВ (таблиця 1.3). 
 
Таблиця 1.3 – Методи знешкодження ТПВ 
Кількість 
Захоронен- Сортування, Спалюван- Компос-
Країна відходів, 
ня, % % ня, % тування, % 
тис. т/рік 
Німеччина 2 5 000 4 6 16 36 2 
Греція 3150 100 0 0 0 
Данія 2 600 29 19 48 4 
Іспанія 13 300 65 13 5 17 
Канада 16 000 80 10 8 2 
Нідерланди 7 700 4 5 15 35 5 
Португалія 2 650 85 0 0 15 
США 177 500 67 15 16 2 
Швейцарія 3 700 12 22 59 7 
Швеція 3 200 34 16 47 3 
Японія 5 0 000 20 0 75 5 
Україна 11697 98 0 2 0 
 
Під час оброблення ТПВ існують технологічні можливості підготувати їх до 
подальшого використання чи поводження методами:дроблення і подрібнення, 
 20 
магнітної сепарації, брикетування тощо. Рекомендується брикетування ТПВ 
здійснювати на спеціальних пресах з питомим тиском не менше 20 кг/см2. 
Під час сортування ТПВ – проводити механічний розподіл відходів за їх 
технічними складовими, товарними показниками, фізико-хімічними 
властивостями тощо з метою підготовки ТПВ для їх перероблення, утилізації чи 
захоронення.Сортування доцільно здійснювати на сортувальних комплексах із 
подальшим переробленням. Рекомендовані способи механізованого сортування 
ТПВ представлені в таблиці 1.4 [7, 8].  
 
Таблиця 1.4 – Способи механізованого сортування ТПВ  
Відходи Спосіб сортування 
Чорний метал Електромагнітна сепарація 
Вилучення за допомогою змінного магнітного поля; 
Кольоровий метал 
електродинамічна обробка 
Пневматичний поділ фракцій за швидкістю витання у 
Папір потоці повітря; гідропульпування та осадження 
тонковолокнистих фракцій 
"Сухе" вилучення на циліндричних грохотах (вилкові 
установки); сепарація з використанням збереження 
Текстиль 
міцності /на відміну від паперу/ під час змочування та 
перетирання 
Пневматичний поділ за швидкістю витання у потоці 
Синтетична  повітря; сепарація з використанням збереження міцності 
плівка під час змочування та перетирання; електростатична 
сепарація 
Мокра сепарація у циклонах; сепарація у метальних 
Скло пристроях з плитою відбиття за пружністю та 
балістичними властивостями 
 21 
Будівництво сортувальних комплексів доцільно здійснювати паралельно із 
впровадженням роздільного збору ТПВ, оскільки необхідно підвищення якості та 
вартості прийняття на перероблення окремих компонентів ТПВ. 
Під час біологічного перероблення ТПВ рекомендується передбачити 
перероблення фракцій, що біологічно розкладаються, за умови контролювання 
процесу і використання мікроорганізмів, у результаті якого утворюються 
стабільні органічні відходи. В умовах відсутності кисню (анаеробне розкладання) 
утворюєтьсятакож метан До біологічного перероблення ТПВ рекомендується 
включати анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу, 
компостування, або будь-який інший подібний процес розкладання відходів. 
Компостуванням – це аеробний природний процес, колиорганічні речовини 
розкладаються різними видами бактерій та грибків. При компостуванні органічні 
відходи –садові та харчові відходи, перетворюються на ґрунтоподібний матеріал– 
компост. Компостування ТПВ може проводитись: польовим компостуванням або 
компостуванням у біобарабанах та камерах за умов контрольованого 
внутрішнього середовища, механічним перемішуванням та аерацією. 
Компостування ТПВ високоефективне тоді, коли вміст у ТПВ органічних речовин 
більше ніж 25%.  
Анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу – це 
складний мікробіологічний процес мінералізації. В ході цього процесу органічна 
речовина без доступу повітря трансформується в газоподібний метан (CH4) та 
діоксид вуглецю (CO2). Основні споруди анаеробного розкладання – метантенки. 
Метантенки – це реактори або резервуари для зброджування органічної речовини, 
в яких процеси інтенсифікуються підігрівом і перемішуванням завантаженого 
субстрату із зрілим збродженим субстратом. Біогаз можна використовувати на 
місці одержування, тим самим компенсувати витрати на електроенергію та паливо 
з інших джерел [9–12]. 
Утилізацію ТПВ проводять шляхом спалювання і піролізу. 
 22 
Спалювання ТПВ доцільно здійснювати із отриманням енергії, а саме: 
теплової або електричної. Спалювання ТПВ рекомендується здійснювати після 
попереднього сортування на фракції на сортувальних комплексах (станціях). 
Вологість ТПВ має бути не більше 40–45 %. Спалювання ТПВздійснюється у 
спеціально обладнаних сміттєспалювальних печах. Температура спалювання 
становить не менше 1000 ˚C – 1300 ˚C. 
Піролізом, як правило, здійснюється із хімічним розкладанням речовини 
теплом за відсутності кисню, в результаті чого утворюються різні вуглеводневі 
гази та подібні до вуглецю рештки. До процесу піролізу, як правило, 
рекомендується включати: сушіння ТПВ у сушильному барабані при температурі 
60 – 70 ˚C (димові гази з піролізного барабану використовуються при цьому як 
сушильний агент);піроліз ТПВ (їх термічне оброблення без доступу повітря при 
різних температурних режимах: низькотемпературний (450–600 ˚C), 
середньотемпературний (до 800 ˚C), високотемпературний (вище 800 
˚C));охолодження твердого закоксованого продукту, його складування та 
утилізацію;утилізацію (спалювання, очистку тощо) газових продуктів піролізу та 
газів, які обігрівали піролізний та сушильний барабани;очистку та повернення 
зворотної технічної води з виділенням та використанням смолоподібних 
продуктів;утилізацію вторинного тепла всіх продуктів [13–15]. 
 
1.4 Вплив звалищ твердих побутових відходів на довкілля та здоров’я 
людини 
 
В Україні працюють офіційно створених 6 тис. сміттєзвалищ і полігонів 
загальною площею понад 9 тис. га. Кількість перевантажених сміттєзвалищ 
становить 960 (16%), а 1138 (19%) не відповідають нормам екологічної безпеки. 
Спеціалізовані сховища функціонують лише в деяких областях України. 
Більшість об’єктів (95 %) отримують як ТПВ, так і промислові відходи. Має місце 
часткова сепарація або попередній відбір відходів. Практично жодне звалище не 
 23 
облаштоване спеціальними водозахисними засобами типу захисних дамб чи стін, 
каналів чи дренажної системи труб. Одне з найбільших звалищ в Україні 
знаходиться поблизу Києва, обслуговуючи майже 3 млн. населення столиці та 
деякі інші прилеглі території. Звалище відокремлене тільки прокладеним під ним 
захисним шаром у 2 мм поліетиленової плівки; відсутнє добування біогазу та 
існують значні проблеми, пов’язані з вилуговуванням, оскільки щоденно близько 
80 м3 продуктів вилуговування проходять через пластикове покриття. Не 
проводиться щоденне укриття поверхні відходів та відсутній контроль за 
анаеробними процесами. Така ситуація є загальною для звалищ України, на них 
не забезпечено захист від забруднення атмосфери, ґрунтів, прилеглих ділянок, 
поверхневих та ґрунтових вод, та перешкоджання поширенню хвороботворних 
мікроорганізмів [3].  
Не можна забувати трагедію Львівського полігону ТПВ(Грибовицьке 
сміттєзвалище). Воно діяло з 1958 року біля селаВеликі Грибовичіпід Львовом, 
його площа становила понад 33 га. Питання щодо його закриття і будівництва 
сміттєпереробного заводу в Львові підіймалося неодноразово з кінця 1990-х років. 
28 травня 2016 року на його території почалася велика пожежа, в результаті якої 
стався обвал ТПВ, і під завалами опинилося троє рятувальників. У серпні-грудні 
2017 року сміття вивозили до центру та півдня країни, зокрема 
до Миколаєва та Дніпра, що викликало супротив місцевого населення та 
кримінальне провадження щодо організаторів перевезень.Після багатомісячного 
ігнорування проблеми державою, Уряд виділив ділянку під новий сучасний 
полігон та потенційно сміттєпереробний завод[7]. 
Одним з основних недоліків видалення ТПВ на звалища є зайняті земельні 
площі. Для захоронення 1 тонни ТПВ потрібна площа 3м2,незважаючи на 
вдосконалення методів захоронення сміття (дробіння, пресування, ущільнення). 
Звалища – це епідеміологічна небезпека, вони неминуче стають потужними 
джерелами біологічного забруднення. Відбувається це через те, що анаеробний 
розклад органічних відходів супроводжується утворенням вибухонебезпечного 
 24 
біогазу, який містить метан, азот, диоксид карбону (вуглецю), водень та 
сірководень. Окрім перерахованих газів, в газоподібних продуктах розпаду 
органічної речовини на полігонах ТПВ фіксуються також: індол, скатол, 
метилмеркаптан, фосфорний водень. 
У 1998 році в штаті Каліфорнія (США) було перевірено 356 сміттєзвалищ. 
Каліфорнійська палата повітряних ресурсів (САRB) вибрала для вимірювання 10 
отруйних газів. Ці специфічні гази були вибрані тому, що як відомо вони 
виявляють хвороботворний вплив на тих людей, що були експоновані протягом 
певного періоду. Перелік вивчених 10 отруйних газів такий: бензен, 
диброметилен, вініл хлорид, дихлоретилен, трихлоретилен, чотирихлористий 
етилен, хлороформ, хлористий метилен, чотирихлористий вуглець, трихлоретан 
(метил хлороформ). Окрім того, зразки газових викидів зі звалищ було 
проаналізовано на вміст кисню, азоту, метану та вуглекислого газу.  
Висновки виявилися наступними:  
– всього вихід газів спостерігався у 83 % звалищ;  
– звалища шкідливих відходів та побутові звалища виявили подібність в їх 
здатності продукувати отруйні гази;  
– понад половина звалищ виділяють бензен, хлористий метилен, 
тетрахлоретилен, 1,1,1 –трихлоретан, трихлоретилен. Майже половина 
звалищ виділяла вінілхлорид.  
Спеціалістами Гарвардського університету (США) експериментально 
доведено, що звалище ТПВ є причиною забруднення підземних джерел прісної 
води. Проведення випробувань з застосуванням мічених атомів броміду літію 
дозволили встановити зв’язок між звалищем та струмком, де виявлено сліди 
радіоактивної речовини. В СРСР при проведенні на міських звалищах 
гідрогеохімічних та ландшафтно-геохімічних досліджень встановлювалися 
ореоли розсіяння багатьох елементів (Cr, Cd, Al, Cu, Zn, Pb, Co, Hg та інші) 
навколо звалищ та в поверхневих водах та донних осадах струмків, що дренують 
звалища. В донних осадах порівняно з фоновими вмістами концентрація 
 25 
Cuпідвищена в 2–12 раз, Zn – 2–14, Pb – 4–36, Hg– 950 та Bi– до 180 разів.  
За даними Українського науково-гігієнічного центру МОЗ України 
фільтраційні води звалища ТПВ міста Києва містять такі хімічні речовини, як 
сульфати, хлориди, Cu, Pb та Hg в кількостях, що значно перевищують ГДК. 
Таким чином, очевидно, що міське звалище ТПВ, окрім відчуження значних 
кількостей землі, є джерелом забруднення оточуючого середовища токсичними 
елементами. Рухаючись трофічними ланцюгами, вони потрапляють до організму 
людини, завдаючи незворотних змін [1].  
Zn, Cd, Pb та Hg впливають на проникність клітинних мембран, змінюють 
структуру білків, утворюють комплекси з фосфоліпідами. Cd викликає хвороби 
нирок, остеомаляцію, анемію, здійснює мутагенну та канцерогенну дію, Cu – 
пневмонію та гепатити. В результаті дії Pb відбувається ушкодження центральної 
нервової системи, печінки, нирок, мозку, статевих органів, а Меркурій сприяє 
появі інтоксикації, паралічу та психічної неповноцінності немовлят. Вченими 
отримано такі дані, що люди, які проживають поблизу звалищ, мають великі 
шанси захворіти на рак [2].  
Збільшення частоти випадків лейкемії знайдено в Північному Рейні – 
Вестфалія, Германія. Дослідження 1986 року стосувалися дітей з лейкемією в 
штат Массачусетс і виявили статистично достовірний зв’язок хвороби з якістю 
питної води, яка була забруднена через сміттєзвалище. В 1989 році Агентство з 
охорони оточуючого середовища США отримало дані про збільшення кількості 
випадків раку сечового міхура, легень, шлунку та прямої кишки в округах, де 
найбільша концентрація місць захоронення відходів. Також випадки раку 
сечового міхура були зафіксовані в 1990 році в Іллінойсі, де звалище забруднило 
систему водопостачання трихлоретиленом, тетрахлоретиленом та іншими 
хлорвмісними сполуками, та в 1984 році поблизу звалища штату Пенсільванія. В 
Монтреалі в 1995 році отримано відомості про збільшення числа випадків раку у 
чоловіків (рак шлунку, печінки, простати та легень) й жінок (рак шлунку та 
шийки матки), що проживали поблизу звалища твердих побутових відходів [5].  
 26 
Департаментом охорони здоров‘я штату Нью-Йорк було визначено, що 
близькість до сміттєзвалища зумовлює такі дефекти новонароджених, як дефекти 
нервової системи (ймовірністьдо 29 %), опорно-рухової системи (16 %), та шкіри 
(32 %). Встановлено, що пестициди пов’язані з утворенням розщелини піднебіння 
новонароджених та з дефектами м’язової системи, метали та розчинники – 
нервової системи, а пластмаси пов’язані з хромосомними аномаліями [4].  
Звичайно, при тій кількості відходів, що утворюється, захоронення ще 
досить довго буде одним з пріоритетних методів поводження з відходами. 
Небезпечний вплив на людський організм можна зменшити, якщо законодавчо 
регулювати діяльність організацій, що обслуговують полігон, ліквідувати 
несанкціоновані звалища та дотримуватися стандартів розміщення, обладнання та 
закриття полігонів. Особливої уваги потребують закриті полігони.  
Державна стратегія поводження з відходами повинна передбачати 
зменшення відходів, що потрапляють на звалища. Це можливо при спалюванні 
більшої кількості відходів. Це в свою чергу передбачає встановлення нового 
обладнання на сміттєспалювальні заводи, попереднє сортування відходів та 
очищення димових викидів. Запровадивши сортування відходів перед вивезенням 
їх на звалище, можна попередити надходження до довкілля значної кількості 
небезпечних речовин і зменшити кількість ТПВ, що надходять на полігон. Це 
дасть змогу довше його використовувати та отримувати прибутки від реалізації 
вторинної сировини.  
Вивчення світового досвіду поводження з відходами та адаптація й 
впровадження його за наших соціально-економічних умов –головний напрям 
екологічних досліджень, що має стати пріоритетним для України в найближчі 
роки. Очевидно, що привернення уваги до цього питання має відбуватися негайно 
на всіх рівнях державної влади. Лише за таких умов можна зменшити загрозу для 
здоров’я нації. 
ТПВ містять велику кількість вологих органічних речовин, які 
розкладаючись, виділяють запахи і фільтрат. При висиханні продукти неповного 
 27 
розкладу утворюють насичений забруднювачами і мікроорганізмами (від 300 до 
15 млрд. на 1 г сухої речовини) пил. У результаті відбувається інтенсивне 
забруднення повітря, ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод. Розносниками 
патогенних мікроорганізмів є мухи, пацюки, птахи, бездомні собаки і кішки.  
У середовищі ТПВ поряд з сапрофітними розвиваються патогенні бактерії – 
носії різних захворювань. Крім патогенних мікроорганізмів, ТПВ містять яйця 
гельмінтів (глистів). При складуванні ТПВ частина патогенних мікроорганізмів 
гине вже через кілька днів, тоді як інші їх види можуть існувати в таких умовах 
протягом декількох років. Яйця гельмінтів зберігають свою життєстійкість 
протягом багатьох років. З пилом або фільтратом вони виносяться за межі 
складування ТПВ і забруднюють воду і ґрунтовий покрив.Мікроорганізми, які 
виявляються в ТПВ: збудниками гепатиту, туберкульозу, дизентерії, аскаридозу, 
респіраторних, алергічних, шкірних і інших захворювань. Знезараження ТПВ 
здійснюється методами: спалювання органіки на ССЗ, обробка дезінфікуючими 
розчинами, біологічне знезараження в аеробних (компостування) і в анаеробних 
(поховання на полігонах) умовах, глибоке пресування з повним віджимання 
фільтрату [12, 19].  
При біологічному знезараження ТПВ при похованні їх на полігонах ТПВ 
перекривають шаром землі, що припиняє доступ кисню. В анаеробних умовах (за 
відсутності кисню) розвиваються анаеробні бактерії, які розкладають органічні 
речовини і вбивають патогенну мікрофлору. Процес цей дуже тривалий і вимагає 
великих площ для складування ТПВ. При цьому можлива утилізація органічних 
речовин у вигляді біогазу, що містить до 55–60% метану. Спочатку розвивається 
група мезофільних аеробних бактерій, які розкладають деякі органічні сполуки і 
виділяється енергія, яка розігріває ТПВ до 20–35 °С. Після першого розігріву в 
середовищі ТПВ починає активно розвиватися група термофільних аеробних 
бактерій, які здатні розщеплювати більш  стійкі органічні сполуки. Виділяється 
при цьому енергія і розігріває ТПВ до 60 °С і більше. Така температура згубна для 
патогенних мікроорганізмів. 
 28 
За чинним в Україні санітарним нормам для визначення бактеріального 
забруднення ТПВ користуються титрами (титр – зміст чого-небудь в одиниці 
об'єму) мікроорганізмів, що визначаються за спеціальною методикою. В якості 
тест-об'єкта використовують «колі-титр», тобто кількість клітин кишкової 
палички, які свідчать про розвиток іншої більш небезпечною патогенної 
мікрофлори. У країнах Європейського співтовариства в якості титру 
використовують фекальний стафілокок[16, 17]. 
 
1.5Екологічні програми з питань поводження з твердими побутовими 
відходами 
 
Для подолання в Україні проблеми швидкого накопичення твердих 
побутових відходів необхідно прискорити створення системи їхнього роздільного 
збирання та переробки. У цьому напрямі вже спостережено активні дії державних 
органів. Так, Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію 
загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013–2020 роки [27]. 
Основною метою вказаного документа є здійснення заходів щодо зменшення 
обсягів утворення відходів, забезпечення необхідних умов для роздільного 
збирання побутових відходів населення, що в подальшому супроводжуватиметься 
ресайклінгом і створенням умов для їх утилізації. Концепцію та заходи, визначені 
в ній, розроблено урядом відповідно до стандартів і нормативів екологічного 
права Європейського Союзу. Безумовною перевагою програми можна вважати 
спрямованість на відхід від звалищ та полігонів сміття, які, як зазначалося, 
надзвичайно поширені в Україні.Як зазначають розробники Програми, перевагою 
цієї системи утилізації є відсутність полігонів і гігантських сміттєвих звалищ, що 
актуально для України. Адже поховання відходів на звалищах вимагає 
відчуження великих територій (більше 7 тис. гектарів землі в Україні віддано під 
сміттєві полігони) і такий вид роботи з відходами завдає непоправної шкоди 
навколишньому середовищу. На думку експертів, реалізація даної Програми 
 29 
поводження з відходами сприятиме залученню інвестицій у сферу поводження з 
відходами, переходу на європейську систему переробки ТПВ. У рамках реалізації 
програми у 2013 році в понад 500 містах України впроваджено технологію 
роздільного збору побутових відходів. Стартують також пілотні проекти 
утилізації в 10 містах. Проекти передбачають впровадження інноваційних 
технологій поводження з ТПВ на основі досвіду європейських країн [28, 29]. 
Поряд із національними екологічними проектами в Україні реалізуються й 
інші проекти, виконувані за участю міжнародних сторін. У 2012 р. – 
«Екооперація. Польсько-українське партнерство для перероблення відходів у 
Вінницькій та Хмельницькій областях». Його було спрямовано на збільшення 
переробки ТПВ в Україні за рахунок підвищення рівня знань працівників, а також 
на збільшення інвестиційних можливостей малих і середніх підприємств в 
Україні. Проект фінансувався програмою польського співробітництва з розвитку 
Міністерства закордонних справ Республіки Польща у 2012 р.Також проект 
«Покращення екологічної ситуації у місті Івано-Франківську та області шляхом 
запровадження технології екологічного збору та переробки твердих побутових 
відходів на основі досвіду міста Бая Маре, Марамуреш (Румунія)» Програми 
прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Україна-Словаччина-Україна 
2007–2013 років.Водночас у 2013 р. започатковано проект «Управління 
біорозкладеними відходами в містах Бая-Маре (Румунія), Івано-Франківську та 
Коломиї (Україна)». Загальний бюджет проекту складав близько 500 тис. євро, 
термін реалізації – 2013–2017 рр. Проект спрямовано на покращення екологічного 
стану в місті за рахунок компостування біологічних відходів, що утворюються в 
зелених зонах міста, а також використання утвореного компосту для забезпечення 
потреб міста й продажу його. До того ж, на недопущення забруднення 
атмосферного повітря під час спалювання зібраного листя, гілок тощо, 
скорочення рівня витрат на їхнє перевезення на полігон твердих побутових 
відходів для захоронення [29, 30]. 
 30 
Нова стратегія управління відходами до 2030 року була прийнята Кабінетом 
міністрів України (2017 р.). Національний план поводження з відходами 
затверджено в лютому 2019 року. Розробляється проект рамочного Закону про 
відходи для впровадження вимог Рамкової Директиви ЄС 2008/98/ЄС щодо 
відходів. Згідно з вимогами Національного плану, регіональні плани поводження 
з відходами мають бути розроблені не пізніше, ніж через два роки після його 
затвердження, і бути основою для подальшого фінансування інфраструктурних 
проектів щодо управління відходами з фондів державного та місцевих бюджетів. 
Стратегією передбачається перехід від видалення відходів на сміттєзвалища до 
системи комплексного поводження з ТПВ, та будівництво мережі нових 
санітарних регіональних полігонів для захоронення ТПВ. Такі об'єкти повинні 
мати мінімальну потужність близько 50 тис. тонн на рік (оптимально – 100 тис. 
т/рік і більше) і покривати агломерацію не менше 150 тис. осіб. Оптимальна зона 
охоплення має охоплювати територію, на якій проживає принаймні 400 тис. осіб 
[31]. 
Таким чином, на підставі аналізу поточного стану реалізації в Україні 
національних проектів із переробки побутових відходів можна підсумувати: 
 для реалізації проектів необхідні значні обсяги інвестицій, формування яких 
виключно за рахунок бюджетних коштів є неможливим; 
 проекти носять переважно національний характер, проте є приклади 
партнерства з країнами-сусідами, але глобальних природоохоронних 
проектів у цій сфері в Україні не простежено[29]. 
  
 31 
2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПОВОДЖЕННЯ  
З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
2.1 Поводження з відходами в Черкаській області 
 
Поводження з відходами – збирання, зберігання, утилізація та видалення – 
за даними проведеної районними державними адміністраціями та виконавчими 
комітетами міських рад інвентаризації в області обліковується 477 організованих 
місць видалення твердих побутових відходів (456 сміттєзвалищ та 21 міських 
полігонів). Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у 
Черкаській області лише 181 місце видалення ТПВ (38%) експлуатуються при 
наявності документів, які посвідчують право власності (користування) 
земельними ділянками, відведеними під сміттєзвалища та полігони.  
У 2018 році на 21 міському полігоні (сміттєзвалищі) ТПВ області 
захоронено 1,11 млн. куб. м твердих побутових відходів.Найбільшим полігоном 
для захоронення твердих побутових відходів є полігон ТПВ м. Черкаси, на якому 
у 2018 році розміщено 0,505 млн. куб. м (101,91 тис. т) ТПВ, що складає 45 % від 
загального обсягу захоронених ТПВ в області. Інформація про кількість полігонів 
в Черкаській області станом на 1 січня 2019 року наведена в таблиці 2.1. 
На сміттєзвалища та полігони ТПВ вивозяться відходи від житлових 
будинків, громадських будівель та установ, підприємств торгівлі, громадського 
харчування тощо.  
У загальному обсязі побутових відходів міститься:  
10,3–26,4 % паперу,  
20–40 % харчових відходів,  
0,75–3,7 % відходів деревини,  
0,2–8 % текстилю,  
1–5,8 % металів,  
1,1–9 % скла,  
 32 
0,6–6 % полімерних відходів та інших речовин.  
 
Таблиця 2.1 – Кількість полігонів ТПВ по районах Черкаської області 
станом на 1 січня 2019 року 
№№ Назва району Кількість Площі під ТПВ, га 
1 Городищенський район 1 6,55 
2 Драбівський район 1 11,71 
3 Жашківський район 1 2,31 
4 Звенигородський район 2 6,05 
5 Золотоніський район 1 46,81 
6 Кам’янський район 1 1,79 
7 Канівський район 1 9,59 
8 Катеринопільський район 1 2,09 
9 Корсунь-Шевченківський район 1 4,21 
10 Лисянський район 1 3,5 
11 Монастирищенський район 1 1,23 
12 Маньківський район 1 3,84 
13 Смілянський район 1 4,0 
14 Христинівський район 1 5,0 
15 Чигиринський район 1 5,0 
16 Тальнівський район 1 1,1 
17 Уманський район 1 29,625 
18 Чорнобаївський район 1 3,09 
19 Шполянський район 1 3,9 
20 Черкаський район 1 6,02 
Всього: 21 157,415 
 
 33 
На рисунку 2.1 зображено відсотковий усереднений склад ТПВ в області 
[32]. 
 
 
 
Рисунок 2.1 – Зведений усереднений склад ТПВ в Черкаській області 
 
З аналізу рисунку 2.1 можна зробити висновок, що відсоткові 
співвідношення компонентного складу ТПВ дуже умовні, тому, що на них 
впливають рівень благоустрою житлового фонду, сезони року і кліматичні умови. 
У складі ТПВ постійно збільшується вміст паперу, пластмаси (різного виду ПЕТ-
пляшки, плівка) та різних упакувань. Найбільші сезонні коливання харчових 
відходів: від 30% весною і до 45% і більше влітку та восени. Щорічно 
збільшується на 3-4% кількість будівельних відходів [33]. 
Критичним є потрапляння на полігони та сміттєзвалища ТПВресурсоцінних 
відходів. Попереднє сортування відходів перед видаленням на звалища та 
впровадження роздільного збирання вторинних компонентів ТПВ дасть 
можливість зменшити обсяги розміщення побутових відходів на полігонах та 
сміттєзвалищах.  
 34 
В Черкаській області роздільне збирання твердих побутових відходів 
запроваджено в 6 містах обласного значення: Черкаси, Канів, Сміла, Ватутіне, 
Умань та Золотоноша.  
Так, на контейнерних майданчиках багатоповерхових будинків м. Черкаси 
встановлено 377 контейнерів для збору склобою, паперу, поліетилену, ПЕТ-
пляшок, з них: 238 – сітчасті для ПЕТ-пляшок, 139 – пластмасові. Зібрані від 
населення та підприємств використані ПЕТФ-пляшкиПрАТ 
"Черкасивторресурси" сортують за кольорами, подрібнюють, промивають, сушать 
та упаковують в м’які контейнери для подальшої передачі на утилізацію іншим 
підприємствам. За 2018 рік підприємством перероблено 3,7 тис. тонн ПЕТФ-
пляшок.  
В м. Черкаси проводиться збір небезпечних відходів від населення за 
рахунок коштів міського бюджету. Збір небезпечних відходів здійснювався 
пересувним пунктом прийому відповідно до графіку та двома стаціонарними 
пунктами, якими зібрано 50 куб. м небезпечних відходів, таких як відпрацьовані 
люмінесцентні та енергозберігаючі лампи, ртутні термометри та прилади, що 
містять ртуть, відпрацьовані батарейки та акумулятори тощо.  
В м. Канів на визначених місцях (майданчиках) збору ТПВ розміщено 34 
контейнерів для збору ПЕТ, картону.  
В м. Сміла встановлено 67 контейнерів для збору ПЕТ-пляшки.  
В м. Ватутіне встановлено 4 контейнерів для пластику, паперу.  
В м. Умань встановлено 114 контейнерів для збору ПЕТ-пляшок.  
В м. Золотоноша встановлено 50 контейнерів для збирання макулатури, 
скла та ПЕТ-пляшок.  
Поступово впроваджується роздільне збирання відходів від населення в 
містах Монастирище, Кам’янка, Корсунь-Шевченківський та в населених пунктах 
Городищенського, Жашківського, Звенигородського, Золотоніського, Уманського, 
Канівського, Смілянського, Черкаського, Чигиринського, Чорнобаївського 
районів. У 2018 році частка населених пунктів, де впроваджено роздільне 
 35 
збирання ТПВ до загальної кількості населених пунктів області, становить 5,25%, 
що на 2,6% більше порівняно із 2017 роком (2,6%).  
На території населених пунктів області або на майданчиках для збору сміття 
встановлюються додаткові контейнери для збору вторинної сировини: склобою, 
макулатури, поліетиленових пляшок.  
З метою зменшення навантаження на полігони та сміттєзвалища ТПВ в 
області продовжуються роботи щодо впровадження системи роздільного збору 
таких відходів від населення, проте ці заходи не забезпечують ефективного 
вирішення даної проблеми. Одним із альтернативних шляхів вирішення даного 
питання є будівництво сміттєпереробних комплексів (заводів), які на території 
області відсутні. Упровадження таких об'єктів потребує великих 
капіталовкладень, яких немає в місцевих бюджетах, тому необхідним є залучення 
коштів державного бюджету та зовнішніх інвестицій. В свою чергу, на шляху до 
вирішення даного питання обласною державною адміністрацією утворена робоча 
група обласної державної адміністрації щодо залучення інвестицій у сферу 
поводження з твердими побутовими відходами на території області, зокрема 
побудови сміттєпереробного заводу.  
Підписано меморандум про співпрацю з компанією "KOOP International 
UA" (Королівство Бахрейн) щодо Проекту будівництва заводу комплексної 
переробки відходів, що планується до впровадження товариством "ЕКО-БАЙК". 
Реалізація Проекту дасть можливість вирішити питання подальшого поводження з 
твердими побутовими відходами у м. Черкаси та прилеглих до нього районах.  
Для забезпечення реалізації завдань "Стратегії регіонального розвитку 
області до 2020 року" та розв’язання екологічних проблем діє "Обласна програма 
охорони навколишнього природного середовища на 2016 – 2020 роки", яка 
затверджена рішенням обласної ради 03.06.2016 №5-2/VIІ, із змінами. До заходів 
Програми включено розділ "Раціональне використання і зберігання відходів 
виробництва і побутових відходів", до якого включено заходи у сфері поводження 
з ТПВ: будівництво та реконструкція міських полігонів ТПВ; придбання 
 36 
обладнання та машин для збору, транспортування побутових відходів 
(сміттєвозів); запровадження системи роздільного збирання твердих побутових 
відходів з метою використання відходів у якості вторинної сировини (придбання 
контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів); ліквідація 
несанкціонованих та стихійних сміттєзвалищ. Фактично у 2018 році на 
природоохоронні заходи по даному напрямку із місцевих бюджетів використано 
11,9 млн. грн.  
На території Черкаського полігону ТПВ в адміністративних межах 
Руськополянської сільської ради Черкаського району функціонує конегераційна 
установка ТОВ "ЛНК", яке спеціалізується на виробленні електричної енергії з 
біогазу. Організовано відвід метану, що утворюється при анаеробному 
розкладанні органічної складової ТПВ з тіла полігону через систему газопроводів 
і свердловин збору газу. За рік роботи електростанції в електричні мережі 
передається близько 1,9 млн. кВт електричної енергії, біогаз, що вилучається з 
тіла Руськополянського полігону дозволяє максимально знизити ризик 
виникнення пожежонебезпечних ситуацій на полігоні побутових відходів. 
ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні 
положення проектування» передбачає утилізацію біогазу, що утворюється при 
анаеробному розкладанні органічної складової ТПВ. Біогаз використовується як 
паливо для енергетичних установок (котлоагрегатів, промислових печей, 
стаціонарних двигунівгенераторів) або для заправки в балони. Метод утилізації 
біогазу визначається під час розроблення технічного завдання на проектування 
системи збирання й утилізації біогазу для конкретного полігона ТПВ.  
Збір біогазу на полігоні або звалищі є ефективним екологічним заходом. В  
енергетичних установках або на факелі в результаті спалювання біогазу 
зменшується емісія парникових газів в атмосферу, знищуються органічні леткі 
сполуки Отже зменшуються неприємні запахи, знижується або усувається 
ймовірність загорянь ТПВ на звалищах. Крім того, біогаз з ТПВ є місцевим і 
 37 
поновлюваним джерелом енергії, здатним замістити будь-які види викопного 
палива – вугілля, нафту, природний газ. 
Якщо неможливо використовувати біогаз, він повинен спалюватися на 
спеціальній високотемпературній факельній установці.  
Для визначення енергетичної ефективності (ЕЕ) зібраного біогазу 
використовують формулу:  
 
EE = [(Ep − (Ef + Ei))/(0,97∙ (Ew + Ef ))]∙ KKK , 
 
де Ep – річний обсяг виробництва електричної та теплової енергії в ГДж/рік, 
що обчислюється за формулою:  
 
Ep = 2,6 ∙Ee + 1,1 ∙Et, 
 
де Ee – річний обсяг виробництва електричної енергії,  
Et – річний обсяг виробництва теплової енергії,  
Ef – річний обсяг енергії, використаної для виробництва пари (теплової 
енергії) (ГДж/рік);  
Ei – річний обсяг додаткової енергії, що надходить до технологічного 
процесу, за виключенням Ew та Ef (ГДж/рік);  
Ew – потенційний річний обсяг енергії, який можна отримати від 
оброблення відходів (ГДж/рік), на основі врахування у розрахунку їх мінімальної 
калорійності (теплотворної здатності));  
0,97 – коефіцієнт, що враховує втрати енергії, спричинені утворенням 
шлаку та випромінюванням;  
ККК – коригуючий коефіцієнт клімату. 
 
101,91тис. т ТПВ/рік х 60 м3 /т ∙ 0.40 ∙ 0.25 = 611,46тис м3 /рік (СН4) =1,9млн.кВт 
 
 38 
За інформацією Черкаської міської ради, з метою початку реконструкції 
діючого полігону ТПВ м. Черкаси у Державній архітектурно-будівельній інспекції 
України отримується дозвіл на виконання будівельних робіт. Також, Черкаською 
міською радою укладено угоду з французькою компанією "БЕТТЕН" щодо 
співпраці над технічною та економічною частиною техніко-економічного 
обґрунтування задля формування ланцюга вартості повного комплексу управління 
відходами у м. Черкаси.  
З метою продовження експлуатації діючого полігону ТПВ м. Ватутіне 
розроблено проектно-кошторисну документацію на реконструкцію полігону.  
На території Уманського району в адмінмежахСобківської сільської ради 
ПП "Ресайклінг" побудовано комплекс по переробці та сортуванню твердих 
побутових відходів біля полігону ТПВ м. Умань, потужністю 50 т ТПВ на добу.  
Враховуючи, що на сьогоднішній день проблема виявлення та ліквідації 
стихійних сміттєзвалищ є досить актуальною, органам виконавчої влади на місцях 
доручено посилити роботу в даному напрямку, забезпечити своєчасне реагування 
на електронні звернення громадян, отримані за допомогою сервісу «Інтерактивна 
мапа сміттєзвалищ» та вживати заходи з ліквідації стихійних звалищ відходів 
(доручення обласної державної адміністрації від 22.11.2016 № 41-Д).  
Для реалізації Національної стратегії управління відходами в Україні до 
2030 року, ухваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 
№ 820, розпорядженням обласної державної адміністрації від 18.12.2017 № 854 
утворено робочу групу облдержадміністрації з розроблення проекту 
Національного плану управління відходами та напрацювання пропозиції до 
відповідного Регіонального плану з урахуванням принципу розподілу території 
області на Черкаську, Уманську, Золотоніську зони. Напрацьовані робочою 
групою пропозиції до Національного плану передано до Мінприроди України. 
Суб’єкти господарювання, що здійснюють збирання, заготівлю відходів як 
вторинної сировини, наведені в таблиці 2.2. 
 39 
Дотримання правил експлуатації сміттєзвалищ носить епізодичний характер 
по всій території області. Їх упорядкування здійснюється, в основному, у 
весняний період під час проведення місячника благоустрою населених пунктів. 
Коштів вистачає лише на приведення стану об’єктів до мінімальних вимог 
експлуатації (впорядкування обвалування та під’їзних шляхів, розчистка 
водовідвідних канав, ущільнення відходів). На більшості з них відсутні системи 
екологічного моніторингу. Все це різко погіршує екологічні параметри, робить 
полігони та сміттєзвалища небезпечними для довкілля та здоров`я населення 
прилеглих територій. 
 
Таблиця 2.2 – Суб’єкти господарювання, що здійснюють збирання, 
заготівлю відходів як вторинної сировини 
 
 40 
 Продовження таблиці 2.2 
 
 
 
 41 
 
 
 
Оскільки більшість міських полігонів ТПВ вЧеркаській області 
наближаються до їх переповнення, особливо полігони міст Сміла, Умань та 
Ватутіне, експлуатація їх неможлива без проведення конкретних заходів по їх 
реконструкції. Найближчим часом і полігон міста Черкаси вичерпає проектну 
 42 
потужність. Питання розміщення ТПВ набуває все більшої гостроти та потребує 
вирішення [32, 33]. 
 
2.2 Проект технології комплексної утилізації твердих побутових відходів  
 
В Черкаській обласній державній адміністрації 3 квітня 2015 року було 
проведено «круглий стіл», на якому ТОВ «ЕМІК-СТІМ» презентувало проект 
ймовірного будівництва заводу комплексної утилізації ТПВ в м. Черкаси та в 
області. 
ТОВ «ЕМІК-СТІМ» – це компанія по створенню нової галузі в економіці. 
Ця розробка, впровадження та  популяризація інноваційних енергозберігаючих 
технологій. Основною областю діяльності ТОВ «ЕМІК-СТІМ» являється 
реалізація великих проектів в галузі енергоефективності та екологічної безпеки. 
В проблематиці заходу варто виділити наступні питання: 
 Проблема утилізації ТПВ існує у всьому світі. 
 Черкаська область знаходиться в центрі України на перетині всіх основних 
шляхів. Площа – 20,9 тис. км2 (3,46% території держави). Черкаська область 
відноситься до числа густонаселених, щільність населення – 62 чоловік на 
км2. 
 Населення області становить близько 1,3 млн. осіб, з них у м. Черкаси 
287174 осіб (станом на 1 січня 2015 року), що призводить до утворення 
понад 100 тис. тонн ТПВ на рік. При цьому у Черкасах і в Черкаській 
області загалом немає жодного заводу з переробки ТПВ. 
 Всі ТПВ без всякого попереднього сортування та переробки вивозяться, і  в 
більшості, на полігони, які переповнені і давно вичерпали свій термін 
служби. 
 Будівництво нових полігонів, відповідно до нових екологічних вимог, 
потребує великих капітальних витрат. Пропонована технологія комплексної 
 43 
утилізації ТПВ дозволяє переробляти свіжі тверді відходи та захоронені в 
полігонах. 
 В м. Черкаси, як і скрізь в Україні, існує проблема утилізації та переробки 
ТПВ. Тому питання будівництва сміттєпереробного заводу в місті є 
актуальним. 
Будівництво заводу з комплексної утилізації ТПВ в м. Черкаси 
супроводжується низкою проблем. Серед проблем варто виділити енергетичні, 
оскільки в Україні дуже гостро стоїть проблема з дешевими енергоносіями та 
невиправдана цінова політика щодо природного газу, який є в Україні 
традиційним і домінуючим енергоносієм, призвело до дуже гострої кризи в 
економіці. 
До екологічних проблем належать: 
 Існуючі в Україні полігони ТПВ створені ще в радянські часи і не 
відповідають сучасним екологічним вимогам. У процесі розкладання 
органічної фракції в атмосферу виділяється велика кількість парникових 
газів (метану і вуглекислого газу). 
 Досить часте явище – пожежі на полігонах, особливо в теплу пору року, що 
призводить дло викиду в атмосферу великої кількості шкідливих речовин. 
Крім того, більшість полігонів не має спеціальних пристроїв для збору та 
очистки фільтрату, що призводить до забруднення грунтових вод і 
прилеглих водойм. 
 Сьогодні майже кожен полігон в Україні – це зона екологічного лиха. 
До соціальних проблем належить: 
Важка політична криза в Україні спричинює утворенню не менш значної 
соціальної кризи, а саме: 
- збільшення вартості комунальних тарифів та платежів, 
- скорочення робочих місць, 
- подорожчання продуктів першої необхідності та продовольства, 
- зменшення обсягів будівництва та інфраструктури об’єктів, 
 44 
- виникнення великої кількості соціально незахищених верств населення, 
зокрема ветеранів АТО. 
Даний проект передбачає будівництво заводу з комплексної утилізації ТПВ 
потужністю переробки 130 тис. тонн на рік, з використанням німецької технології 
WasteTec механіко-біологічним способом. 
Дана технологія надає можливість повної комплексної утилізації свіжих 
(щоденних) ТПВ, старого звалища (полігону), промислових відходів та інших 
потенціалів існуючих поховань ТПВ до повного очищення використовуваної 
земельної ділянки. Крім того, дана технологія дозволяє повністю переробляти всі 
100% ТПВ та отримувати на виході наступні продукти, що вказані в таблиці 2.3. 
 
Таблиця 2.3 – Продукти, що утворюються на виході переробки ТПВ 
Продукти, що утворюються на виході: 
RDF (Refuse-Derived вода – очищена, придатна вторинна сировина – 
Fuel), (ССЗ – сухий для використання в метали, скло, щебінь, в 
стабільний залишок) – сільському господарстві кількості близько  20% 
альтернативне паливо з (зрошення), від вступника ТПВ 
теплотворною здатністю обслуговування потреб 
у 3 рази більше, ніж у заводу, в кількості 
бурого вугілля, у близько 30% від 
кількості не менше 50% вступника ТПВ 
від вступника обсягу ТПВ 
 
Дана технологія має низку переваг серед яких варто виділити наступні: 
 Можливість переробляти і ТПВ, і промислові відходи. 
 Можливість вирішити екологічну проблему, пов’язану з постійним 
забрудненням звалищами надр і водних ресурсів, в результаті можливості 
переробляти ТПВ зі старих звалищ (полігонів), незалежно від строків їх 
існування, що забезпечують мінімізацію витрат місцевих та державного 
 45 
бюджету на отримання і обслуговування звалищ (полігонів), виділення 
нових площ для поховань відходів.  
 Відсутність викидів, в тому числі шкідливих запахів в навколишнє 
середовище при роботі підприємства. 
 Не потрібне додаткове захоронення ТПВ. 
 Не вимагається попереднє розділення і підготовка ТПВ. 
 Не вимагається попереднє знезараження і зневоднення ТПВ. 
 Будівництво у м. Черкаси екологічно чистого заводу з комплексної 
утилізації ТПВ в значній мірі сприяє створенню єдиної системи 
природоохоронних територій, збереження та відновлення природних 
ресурсів. 
 В результаті утилізації ТПВ створюється альтернативне паливо (RDF), що 
значно дешевше класичних та популярних в Україні енергоносіїв. 
 В подальшому RDF (ССЗ – сухий стабільний залишок) – альтернативне 
паливо направляється в печі цементних заводів, що здешевлює споживання 
енергоресурсів на 30%. Беручи до уваги, що основну частину витрат у 
собівартості продукції цеметних заводів становлять енергоресурси, 
використовуючи RDF (ССЗ – сухий стабільний залишок) відповідно 
здешевлюється випускання цементу. 
 Зрештою здешевлюється житлове та промислове виробництво. 
 Будівництво таких заводів створить нові робочі місця та надходження в 
бюджет регіону. 
 Обслуговування та управління таких заводів повністю автоматизоване, тому 
може і бути потенційним місцем роботи для людей з обмеженими 
можливостями, зокрема ветеранів АТО. 
В таблиці 2.4 наведено характеристику заводу комплексної утилізації ТПВ 
за технологією WasteTecGmbh. 
 
 46 
Таблиця 2.4 – Характеристика заводу комплексної утилізації ТПВ 
Характеристика Кількість 
Площа, км2 40 000 
Планована потужність, тонн/рік 130 534 
Потужність споживання електроенергії, кВт/1 тонну відходів 90 
Кількість нових робочих місць, чол. 25 
Режим роботи автоматичний, кількість змін 3 
Час будівельно-монтажних робіт, місяців 20 
Час виходу на нормативну продуктивність, днів 30 
 
Отже, з таблиці 2.4 можна зробити висновок, що площа заводу комплексної 
утилізації ТПВ є великою, планована потужність є продуктивною, а кількість 
робочих місць є не значною, оскільки режим роботи заводу є автоматичним. 
Зважаючи на велику площу заводу (40 000 км2 ) час будівельно-монтажних робіт є 
не великим і складає лише 20 місяців.Фінансування капітальних витрат на 
будівництво заводу планується за рахунок залучених інвестицій (кредиту). В 
таблиці 2.5 наведено фінансовий план витрат,як видно з таблиці даний проект є 
дороговартісним, тому без допомоги інвесторів його неможливо втілити в життя. 
 
Таблиця 2.5 – Фінансовий план на будівництво заводу  
Найменування статті Всього, EUR 
Узгодження, передпроектні рішення 300 000 
Розробка та затвердження проекту 3 800 000 
Дозвіл на будівництво 40 000 
Будівництво будівель, споруд та інфраструктури 4 460 000 
Обладнання, в т.ч. доставка 33 000 000 
Адміністративні витрати 1 100 000 
Інші витрати 800 000 
Разом 43 500 000 
 
 47 
У відповідності до Підписаної угоди про асоціацію з ЄС даний екологічний 
Проект комплексної утилізації ТПВ у м. Черкаси сприяє поліпшенню 
екологічного середовища міста та області в цілому, співпраці з 
природоохоронними організаціями країн ЄС в екологічній сфері. Реалізація 
пілотного проекту по утилізації ТПВ у м. Черкаси, дозволить створити основу для 
будівництва таких підприємств по всій Україні, що буде сприяти надходженню 
іноземних інвестицій, додаткових робочих місць, в т. ч. для ветеранів АТО та 
біженців. Враховуючи поточну екологічну та соціально-економічну ситуацію в м. 
Черкаси пріоритетними напрямками діяльності екологічних служб, спрямованих 
на поліпшення ситуації навколишнього середовища, поліпшення охорони та 
раціонального використання природних ресурсів, проект комплексної утилізації 
ТПВ у м. Черкаси забезпечить:  
- економію енергоресурсів, при цьому комплексну утилізацію ТПВ без 
попереднього сортування, ліквідацію звалищ і полігонів, переробки 
промислових відходів, у т. ч. і горючих залишків ТЕЦ; 
- розвиток мережі природно-заповідного фонду; 
- підвищення ефективності екологічного контролю; 
- поліпшення екологічної ситуації в місті та районі; 
- поліпшення екологічної освіти та виховання; 
- поліпшення здоров’я населення; 
- позитивну співпрацю з громадськими екологічними організаціями та 
рухами. 
У підсумку, реалізація даного проекту дозволить вирішити відразу три 
проблеми. З одного боку, проект дозволяє вирішити проблему комплексної 
утилізації ТПВ і повністю виключити негативний вплив процесу розкладання 
відходів на екологічний стан даного району. Даний проект дозволить переробляти 
будь-які види відходів: ТПВ, промислові відходи, горючі відходи ТЕЦ, відходи зі 
старих звалищ (полігонів) незалежно від строків їх існування, що забезпечить 
мінімізацію витрат місцевих та державного бюджетів на утримання і 
 48 
обслуговування звалищ (полігонів), виділення нових площ для поховань відходів. 
Крім того, вирішить екологічну проблему, пов’язану з постійним забрудненням 
звалищами надр і водних ресурсів. Залишок, після  використання RDF як паливо 
на ТЕЦ, можна застосовувати для рекультивації існуючих полігонів. З іншого 
боку, проект дозволяє вирішити енергетичну проблему даного регіону України 
шляхом вироблення теплової та електричної енергії з використанням RDF (сухий 
стабільний залишок) – альтернативне паливо. Крім цього запропонований проект 
є економічно ефективним і соціально дуже значимим для України. Подібних 
заводів в Україні немає. 
 
2.3 Аналіз основних вимог до проектування та будівництва підприємств 
сортування та переробки твердих побутових відходів 
 
Проектування підприємств сортування та перероблення ТПВ для їх нового 
будівництва, розширення та реконструкції проводиться згідновимог Наказу 
Мінжитлокомунгоспу України від 21.02.2011 №14 затвердженого ГБН В.2.2-
35077234-001:2011 «Будинки і споруди. Підприємства сортування та 
перероблення твердих побутових відходів. Вимоги до технологічного 
проектування». Цей документ встановлює основні вимоги та технологічні 
показники, які треба враховувати під час проектування підприємств сортування та 
перероблення ТПВ, а також окремих будівель і споруд, що входять до складу цих 
підприємств.  
Згідно ГБН В.2.2-35077234-001:2011 вибір земельної ділянки для 
розміщення підприємства сортування та переробки  ТПВ треба проводити згідно з 
вимогами чинного законодавства, ДБН 360 та СНиП II-89. Площу ділянки для 
розміщення підприємства приймають залежно від прийнятої технології 
сортування та перероблення ТПВ. 
Площу земельної ділянки для розміщення підприємства рекомендовано 
приймати з розрахунку приблизно 0,09 га на 1000 тонн ТПВ на рік, у тому числі 
 49 
0,06 га на 1000 тонн безпосередньо для виробництва та 0,03 га на 1000 тонн ТПВ 
– під склади готової продукції (компосту) та відсортованих компонентів ТПВ, а 
також під адміністративно-побутові споруди [34]. 
Земельну ділянку для будівництва підприємства обирають на 
передпроектній стадії під час обґрунтування інвестицій, на підставі матеріалів, 
поданих замовником в обсязі, що дозволяє зробити висновок про можливість 
розташування підприємства сортування та перероблення ТПВ. Розроблення 
передпроектних матеріалів будівництва підприємства здійснюють з урахуванням 
державних, галузевих, регіональних та місцевих програм, а також схем 
санітарного очищення населених пунктів. У матеріалах виконують альтернативні 
розробки, що визначають природоохоронні та санітарно-гігієнічні наслідки 
здійснення будівництва та експлуатації підприємств сортування та перероблення 
ТПВ. Дане підприємство варто розташовувати відносно сельбищної зони з 
підвітряного боку пануючих вітрів у теплу пору року та нижче за рельєфом 
споруд водопостачання. Санітарно-захисну зону підприємства не можна 
використовувати для продовження виробничої зони. Підприємство потрібно 
розміщувати тільки у виробничих зонах міських та сільських поселень чи на 
території полігону ТПВ. Заборонено розташування підприємства на рекреаційних 
територіях, у зонах санітарної охорони джерел водопостачання та прибережних 
смугах. Відстань між найбільш високим рівнем ґрунтових вод і лотками 
дренажної системи підприємства має бути не менше 1 м. Якщо земельна ділянка 
не відповідає даним вимогам, то при будівництві слід застосовувати спеціальні 
гідроізоляційні  споруди. Вибір земельної ділянки здійснюють з урахуванням 
можливості приєднання підприємства до існуючих комунікацій водопостачання, 
водовідведення, теплопостачання, газопостачання та електропостачання. За 
необхідності передбачають розміщення трансформаторної підстанції, котельні, 
запасних резервуарів для води, локальних очисних каналізаційних споруд і 
локальних очисних споруд для очищення зливових вод. 
 50 
Архітектурно-ландшафтне рішення підприємства треба виконувати з 
дотриманням містобудівних, природоохоронних та санітарно-гігієнічних вимог. 
Виробничі приміщення та технологічні процеси мають забезпечувати дотримання 
в робочі зоні норм температурного режиму, руху повітря, допустимих величин 
шуму та вібрації, природного і штучного освітлення, гранично-допустимих 
концентрацій забруднюючих речовин. 
Проекти будівництва і реконструкції підприємств мають містити в собі 
передові технології та технологічні обладнання, що відповідають 
природоохоронним та санітарно-гігієнічним вимогам і перешкоджають впливу 
шкідливих факторів на навколишнє середовище та здоров’я людини. 
Проект будівництва підприємства містить такі функціональні зони: 
 передзаводська (за межами огорожі або умовної границі підприємства) – 
передбачається розміщення майданчиків для стоянок автотранспорту; 
 виробнича зі сміттєсортувальною станцією та цехом перероблення; 
 підсобна (складська). 
Огородження території підприємства  потрібно виконувати залізобетонними 
чи керамічними блоками висотою не менше 1,6 м по всьому периметру території. 
Важливою складовою при будівництві підприємства є озеленення території 
деревними та кущовими насадженнями шириною 5 м по всій території. Якщо в 
районах будівництва підприємства середня швидкість вітру протягом трьох 
місяців перевищує 10 м/с, то ширина насаджень повинна складати 30 м [34]. 
 Конструкції будинків та споруд, що розташовані на території підприємства 
необхідно проектувати з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-
геологічних умов будівництва. 
На виїзді з підприємства має бути облаштована дезінфікуюча зона, тобто 
резервуар із дезінфекційним розчином для миття коліс сміттєвозів. 
До складу споруд підприємства відносяться: 
 виробничі будівлі, в тому числі вагова, приймальне відділення ТПВ, 
сміттєсортувальна станція; 
 51 
 будівлі для подрібнення органічної маси, вилученої з ТПВ; 
 будівлі для первинного перероблення вторинної сировини; 
 будівлі цеху анаеробного перероблення; 
 будівлі адімінстративно-побутового призначення; 
 лабораторія технологічного контролю; 
 складські приміщення; 
 санітарно-побутові приміщення (гардеробні шафи, душові кабіни, 
приміщення для приймання їжі з умивальними раковинами, туалети, 
приміщення для збереження інвентарю, приміщення для прання і сушіння 
спецодягу тощо). 
До всіх будівель і споруд,  підходів до пожежного інвентарю і запасних 
виходів має бути забезпечений вільний доступ та освітлення в темний час доби. 
Основу технологічних процесів підприємства становлять сортування та 
перероблення ТПВ. 
Сміттєсортувальна станція включає наступні системи: 
 сепараторна установка – це завантажувальний механізм у вигляді 
барабанного сепаратора або розподільного бункера для відсіву органічної 
частини ТПВ; 
 сортувальний пост – конвеєр розподілення ТПВ; 
 магнітний сепаратор – електромагнітний конвеєр для металевих складових 
ТПВ; 
 система видалення вторинної сировини з ТПВ – механізми керування 
потоками відходів; 
 система видалення залишку, що захоронюється – це бункери-накопичувачі; 
 система перероблення органічної речовини, що є у складі ТПВ за двома 
напрямами (біотермічне перероблення з отриманням компосту та анаеробне 
оброблення з отриманням біогазу та органо-мінеральних добрив). 
 52 
Усі ТПВ, що надходять на підприємство мають проходити дозиметричний 
контроль згідно з вимогами «Основних санітарних правил забезпечення 
радіаційної безпеки України». 
Обладнання, під час роботи яких можливі виділення забруднюючих 
речовин мають бути надійно герметизовані. 
Вибір технологічної схеми сміттєсортувальної станції залежить від 
продуктивності підприємства, його місця розташування та необхідності 
брикетування відсортованих відходів. 
Основу технологічного процесу перероблення ТПВ становить сортування 
змішаних відходів на барабанному сепараторі з подальшою подачею 
відсортованих ТПВ стрічковим конвеєром до бункера-накопичувача для 
компостування або анаеробного оброблення. 
У разі компостування органічна речовина відходів має затримуватися у 
бункерах-накопичувачах не більше 8 годин, у разі анаеробного оброблення – не 
більше 24 годин. У випадку попереднього подрібнення органічної речовини треба 
використовувати дробарне обладнання (барабанні грохоти або дробарки) [31]. 
 
2.4 Розробка рекомендаційної моделі управління та поводження з твердими 
побутовими відходами  
 
Після переходу на контейнерне обслуговування приватного сектору стрімко 
зросли обсяги вивезення ТПВ по даній категорії споживачів. Так, договорами, які 
заключено з домовласниками передбачено вивезення 5850 м3 ТПВ на місяць. 
Договори укладені відповідно до діючих норм вивезення, які складають для 
приватного сектору 2,31 м3/рік. Фактично, обсяг вивезення складає від 7,5 до 9,8 
тис. м3 на місяць. Обсяги змінюються в залежності від пори року. Таке 
підвищення викликано рядом факторів: наявністю тари для збору ТПВ об’єм 0,24 
м3 та періодичністю обслуговування – 1 раз на тиждень.Вивезення зібраного з 
контейнерів ТПВ проводиться за допомогою 9 спеціалізованих вантажних 
 53 
автомобілів марки MAN та МАЗ.Весь обсяг ТПВ вивезено для його подальшого 
захоронення на полігон ТПВ, який знаходиться на території Русько-Полянської 
сільської ради, на відстані 15 км від меж м. Черкаси [35]. 
Важливим для м. Черкаси є питання первинного сортування сміття на 
місцях його збору. Відповідно до санітарних норм і правил щодо обмеження 
кількості контейнерів до 5 одиниць, які можна встановлювати на одному 
контейнерному майданчику, пропонується використовувати на території м. 
Черкаси технологічні схеми роздільного збирання ТПВ (таблиця 2.6). 
 
Таблиця 2.6 – Схеми роздільного збирання ТПВ 
1. Блакитний контейнер «Вторинна сировина» – призначений для 
Схема змішаного  збирання ресурсоцінних складових ТПВ. 
№1 2. Сірий контейнер «Змішані відходи» – у тому числі органічні 
відходи. 
1. Роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду 
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
Схема 2. Роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду 
№2 ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
3. Сірий контейнер «Змішані відходи» – у тому числі органічні 
відходи. 
  
 54 
 Продовження таблиці 2.6 
1. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду 
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний «Метал». 
2. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду 
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
Схема - або зелений контейнер «Скло»; 
№3 - або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
3. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду 
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
4. Сірий контейнер «Змішані відходи» – у тому числі органічні 
відходи.  
1. Червоний контейнер «Полімери». 
2. Зелений контейнер «Скло». 
Схема 3. Синій контейнер «Макулатура». 
№4 4. Чорний контейнер «Метал». 
5. Сірий контейнер «Змішані відходи» – у тому числі органічні 
відходи. 
 
 55 
Ресурсоцінні компоненти ТПВ, зібрані за схемою №1 рекомендується 
вивозити на сміттєсортувальні станції або сміттєпереробні підприємства, де 
проводять їх додаткове сортування або перероблення. 
Згідно схеми №2 зібрані два види ресурсоцінних компонентів вивозяться 
безпосередньо на підприємства, в технологічному циклі яких передбачено 
використання даного виду ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини. 
Відповідно до схеми №3 обрані три види ресурсоцінних компонентів, як і в 
попередньому випадку вивозяться безпосередньо на підприємства, в 
технологічному циклі яких передбачено використання даного виду 
ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини. 
У випадку схеми №4 рекомендується вивозити полімерні відходи на 
сміттєсортувальні станції або сміттєпереробні підприємства для подальшого 
сортування на окремі види полімерів або перероблення; скло – на підприємства, в 
технологічному циклі яких передбачено використання склобою; макулатура - на 
підприємства, в технологічному циклі яких передбачено перероблення даної 
сировини; метал – на підприємства, в технологічному циклі яких передбачено 
переплавлення металобрухту. 
У м. Черкаси варто застосовувати всі чотири запропоновані схеми збору. На 
вибір схеми впливає близькість розташування підприємств, що займаються 
збиранням та переробкою окремих видів вторинної сировини і вид сировини, яку 
переробляє підприємство. Відповідно встановленим санітарним нормам і 
правилам для ТПВ, ресурсоцінні компоненти та змішані відходи рекомендується 
перевозити за певним режимом. Це пов’язано, з тим, що в зв’язку з недостатньою 
організацією населення щодо участі у роздільному збиранні ТПВ та 
невідпрацьованою системою роздільного збирання до контейнерів з 
ресурсоцінними компонентами можуть потрапляти харчові та інші відходи, що 
легко загнивають.  
 56 
Планово-подвірна та планово-поквартирна (побудинкова) системи збирання 
та вивезення ТПВ передбачають їх регулярне вивезення, періодичність якого 
визначається СанПиН 42-128-4690-88 та обумовлюється договором. 
Норми надання послуг з вивезення ТПВ в м. Черкаси розраховані згідно 
ДБН 360-92. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень 
(таблиця 2.7). 
 
Таблиця 2.7 – Норми надання послуг з вивезення ТПВ в м. Черкаси 
№ Середньорічна норма 
пп утворення ТПВ на 1 Щіль-
Джерела утворення ТПВ розрахункову ність, 
одиницю,  кг/м3 
кг м3 
1 Багатоквартирні одноквартирні 
будинки з наявністю усіх видів 304,5 1,95 156,1 
благоустрою, на 1 людину 
2 Багатоквартирні будинки за 
відсутності одного або двох з видів    
благоустрою, на 1 людину 
 - каналізації 350,4 1,95 179,6 
 - центрального опалення 365,0 1,95 187,1 
 - каналізації та центрального опалення 
420,0 1,95 215,3 
(використання твердого палива) 
3 Одноквартирні будинки з 
   
присадибною ділянкою, на 1 людину 
 - з наявністю усіх видів благоустрою 460,0 2,31 199,1 
 - за відсутності каналізації 530,0 2,31 229,4 
 
  
 57 
 Продовження таблиці 2.7 
 - за відсутності центрального опалення 555,0 2,31 240,2 
 - за відсутності центрального опалення 
(використання твердого палива), 580,0 2,31 251,0 
водопостачання, каналізації 
4 Готель, на 1 місце 182,0 1,11 163,9 
5 Гуртожиток, на 1 місце 146,0 0,67 217,9 
6 Санаторій, пансіонат, будинок 
256,0 1,55 165,1 
відпочинку, на 1 місце 
7 Лікувально-профілактичні заклади:    
 - лікарня, на 1 місце 127,75 0,89 143,5 
 - поліклініка, на 1 місце 3,0 0,03 100,0 
8 Склад, на 1 кв. м площі 25,0 0,06 416,6 
9 Адміністративні і громадські установи 
75,0 0,38 197,3 
та організації, на 1 місце 
 Навчальні заклади:    
 - вищій і середній спеціальний, на 1 
23,0 0,13 176,9 
студента 
 - школа, на 1 учня 20,0 0,11 181,8 
 - школа-інтернат, на 1 учня 125,0 0,60 208,3 
 - профтехучилище, на 1 учня 100,0 0,55 181,8 
 - дитячий дошкільний заклад  70,0 0,35 200,0 
10 Підприємства торгівлі, на 1 кв. м 
   
торгівельної площі 
 - промтоварний магазин 46,0 0,28 164,2 
 - продовольчий магазин 91,5 0,50 183,0 
 - ринок 96,0 0,60 160,0 
  
 58 
 Продовження таблиці 2.7 
11 Підприємства побутового 
229,0 1,15 199,1 
обслуговування, на 1 робоче місце 
12 Вокзал, на 1 кв. м площі залу 
135,0 0,64 210,9 
очікування 
13 Кемпінг, автостоянка, на 1 кв. м 
11,0 0,04 275,0 
території 
14 Пляж (курортний сезон), на 1 кв. м 
14,6 0,15 97,3 
території  
15 Підприємства громадського 
   
харчування, на одне місце: 
 а) Ресторан    
 - з відбором харчових відходів 365,0 1,90 192,1 
 - без відбору харчових відходів 540,0 2,20 245,4 
 б) Кафе, їдальні:    
 - з відбором харчових відходів 157,0 0,70 224,2 
 - без відбору харчових відходів 182,5 0,95 192,1 
16 Великогабаритні відходи, на одну 
29,2 0,195 149,7 
людину 
 
Порядок перегляду івизначення норм надання послуг з вивезення побутових 
відходів проводиться відповідно до Законів України «Про місцеве 
самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про відходи», 
постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 «Про затвердження 
правил надання послуг з вивезення побутових відходів», наказу Міністерства 
з питань житлово-комунального господарства України від 30.07.2010 № 259 «Про 
затвердження Правил визначення норм надання послуг з вивезення побутових 
відходів».  
 59 
Розрахунок кількості відходів виконано згідно затверджених рішенням 
виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.09.2011 № 1346 норм 
надання послуг з вивезення побутових відходів, ремонтних та рідких відходів 
виконано за мінімальними нормами надання послуг з вивезення побутових 
відходів «Ремонтні відходи на 1 людину – 0,15 л/добу» (постанова КМУ від 
10.12.08 № 1070 «Правила надання послуг з вивезення побутових відходів»).  
Річна норма утворення відходів електричних та електронних приладів 
становить 4 кг на 1 мешканця. По м. Черкаси нормативна кількість утворення 
відходів електричних та електронних приладів становить 1130 тонн на рік. 
За розрахунком середньодобові об’єми утворення ТПВ в м. Черкаси в 2019 
році становили: 
 твердих – 2069,0 м³;  
 великогабаритних – 150,8 м³;  
 ремонтних – 42,54 м³;  
 небезпечних відходів у складі побутових – 14,12 м³.  
Річні розрахункові об’єми утворення побутових відходів (твердих, 
великогабаритних, ремонтних, окремих компонентів, що є у складі твердих 
побутових відходів, включаючи небезпечні відходи) в 2019 році становлять:  
 твердих – 753,1 тис. м³;  
 великогабаритних – 55,1 тис. м³;  
 ремонтних – 15,1 тис. м³;  
 небезпечних відходів у складі побутових – 5,16 тис. м³.  
На даний момент м. Черкаси повністю забезпечено контейнерами для збору 
змішаних відходів ТПВ в кількості 14216 штук. Тому для того, щоб застосувати 
на території міста систему роздільного збирання ТПВ є необхідність у додаткових 
контейнерах різного кольору зазначених вище. 
Кількість контейнерів розрахована відповідно до норм надання послуг з 
вивезення ТПВ в м. Черкаси. 
 60 
2.5 Дослідження морфологічного складу твердих побутових відходів 
 
Для аналізу шляхів поводження з твердими побутовими відходами влітку в 
м. Черкаси було проведено визначення морфологічного складу ТПВ на модельних 
ділянках: Героїв Дніпра, 7; Героїв Сталінграда, 40; Козацька, 5; ТРЦ "Любава"; 
Сєдова, 40; Сержанта Смирнова, 2; Смілянська, 130; Тараскова, 3; Чайковського, 
69; Чехова, 211 (рисунок 2.2). 
Результати обстеження Героїв Дніпра, 7 показали: харчові відходи – 36,92% 
(48 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 21,54% (28 кг), скло – 13,85% (18 кг), папір 
(картон) – 6,92% (9 кг), текстиль, ганчір'я – 4,62% (6 кг), гума – 4,62% (6 кг), 
підгузки – 4,62% (6 кг), метал – 2,31% (3 кг), дерево – 2,31% (3 кг), інше – 2,31% 
(3 кг). Загальна маса – 130 кг (рисунок 2.3). 
 
 
 
Рисунок 2.2 – Карта модельних ділянок 
 61 
дерево; 2,31інше; 2,31
метал; 2,31
підгузки; 4,62
гума; 4,62 харчові відходи; 
36,92%
текстиль, ганчір'я; 
4,62
папір; 6,92
скло; 13,85 пластмаса,ПЕТ,
плівка; 21,54
 
 
Рисунок 2.3– Морфологічний склад ТПВ, Героїв Дніпра, 7, % 
 
Результати обстеження Припортова, 40 показали: харчові відходи – 48,14% 
(155 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 16,13% (52 кг), скло – 9,2% (30 кг), папір 
(картон) – 4,66% (15 кг), текстиль, ганчір'я – 4,66% (15 кг), гума – 3,11% (10 кг), 
підгузки – 4,66% (15 кг), метал – 3,11% (10 кг), дерево – 1,55% (5 кг), інше – 
4,66% (15 кг). Загальна маса – 322 кг (рисунок 2.4). 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, найменше – 
гуми, металу, дерева. 
Результати обстеження Козацька, 5 показали: харчові відходи – 41,45% (140 
кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 20,07% (68 кг), скло – 11,84% (40 кг), папір (картон) 
– 5,92% (20 кг), текстиль, ганчір'я – 4,44% (15 кг), гума – 2,96% (10 кг), підгузки – 
2,96% (10 кг), метал – 2,96% (10 кг), дерево – 1,48% (5 кг), інше – 5,92% (20 кг). 
Загальна маса – 338 кг (рисунок 2.5). 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, скла, 
найменше – гуми, металу, дерева, підгузок. 
 62 
дерево; 1,55 інше; 4,66
метал; 3,11
підгузки; 4,66
гума; 3,11
текстиль,ганчір'я; харчові відходи ; 
4,66 48,14
папір; 4,66
скло; 9,2
пластмаса,ПЕТ, 
плівка; 16,13
 
 
Рисунок 2.4– Морфологічний склад ТПВ, Припортова, 40, % 
 
дерево; 1,48
метал; 2,96 інше; 5,92
підгузки; 2,96
гума; 2,96
текстиль,ганчір'я; 
4,44 харчові відходи; 
41,45
папір; 5,92
скло; 11,84
пластмаса,ПЕТ,
плівка; 20,07
 
 
Рисунок 2.5 – Морфологічний склад ТПВ, Козацька, 5, % 
 63 
Результати обстеження ТРЦ "Любава" показали: харчові відходи – 11,02% 
(25 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 36,11% (82 кг), скло – 19,83% (45 кг), папір 
(картон) – 22,03% (50 кг), текстиль, ганчір'я – 2,2% (5 кг), гума – 2,2% (5 кг), 
підгузки – 0% (0 кг), метал – 2,2% (5 кг), дерево – 2,2% (5 кг), інше – 2,2% (5 кг),. 
Загальна маса – 227 кг (рисунок 2.6). 
Отже, найбільше – скла, пластмаси, ПЕТ, плівки, паперу, найменше – 
текстилю, ганчір'я, гуми, металу, дерева, а підгузок – не виявлено. 
Результати обстеження Новопречистенська, 40 показали: харчові відходи – 
48% (231 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 15,54% (75 кг), скло – 11,64% (56 кг), папір 
(картон) – 5,82% (28 кг), текстиль, ганчір'я – 2,91% (14 кг), гума – 4,36% (21 кг), 
підгузки – 4,36% (21 кг), метал – 2,91% (14 кг), дерево – 1,45% (7 кг), інше – 
2,91% (14 кг). Загальна маса – 481 кг (рисунок 2.7). 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, скла, 
найменше –  металу, дерева. 
 
метал; 2,2 дерево; 2,2 інше; 2,2
гума; 2,2 ; 0 харчові відходи; 
текстить,ганчір'я; 11,02
2,2
папір; 22,03
пластмаса,ПЕТ,
плівка; 36,11
скло; 19,83
 
 
Рисунок 2.6– Морфологічний склад ТПВ, ТРЦ "Любава", % 
 64 
метал; 2,91 дерево; 1,45
інше; 2,91
підгузки; 4,36
гума; 4,36
харчові відходи; 
текстиль,ганчір'я; 
48
2,91
папір; 5,82
скло; 11,64
пластмаса,ПЕТ,плі
вка; 15,54
 
 
Рисунок 2.7 – Морфологічний склад ТПВ,Новопречистенська, 40, % 
 
Результати обстеження Сержанта Смирнова, 2 показали: харчові відходи – 
45,92% (240 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 14,29% (75 кг), скло – 10,71% (56 кг), 
папір (картон) – 6,12% (32 кг), текстиль, ганчір'я – 4,59% (24 кг), гума – 3,06% (16 
кг), підгузки – 6,12% (32 кг), метал – 3,06% (16 кг), дерево – 1,53% (8 кг), інше – 
4,59% (15 кг). Загальна маса – 523 кг (рисунок 2.8). 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, скла, 
найменше – гуми, металу, дерева. 
Результати обстеження Смілянська, 130 показали: харчові відходи – 34,09% 
(150 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 18,18% (80 кг), скло – 15% (66 кг), папір 
(картон) – 8,18% (36 кг), текстиль, ганчір'я – 5,45% (24 кг), гума – 5,45% (24 кг), 
підгузки – 5,45% (24 кг), метал – 1,36% (6 кг), дерево – 4,09% (18 кг), інше – 
2,73% (12 кг). Загальна маса – 440 кг (рисунок 2.9). 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, скла, 
найменше – гуми, металу. 
 65 
дерево; 1,53
метал; 3,06 інше; 4,59
підгузки; 6,12
гума; 3,06 харчові відходи; 
45,92
текстиль,ганчір'я; 
4,59
папір; 6,12
скло; 10,71
пластмаса,ПЕТ,плі
вка; 14,29
 
 
Рисунок 2.8 – Морфологічний склад ТПВ, Сержанта Смирнова, 2, % 
 
метал; 1,36 дерево; 4,09 інше; 2,73
підгузки; 5,45 харчові відходи; 
34,09
гума; 5,45
текстиль,ганчір'я; 
5,45
папір; 8,18
пластмаса,ПЕТ,
скло; 15 плівка; 18,18
 
 
Рисунок 2.9 – Морфологічний склад ТПВ, Смілянська, 130, % 
 
Результати обстеження Тараскова, 3 показали: харчові відходи – 44,77% 
(208 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 19,07% (89 кг), скло – 8,61 (40 кг), папір 
 66 
(картон) – 6,89% (32 кг), текстиль, ганчір'я – 3,44% (16 кг), гума – 5,17% (24 кг), 
підгузки – 5,17% (24 кг), метал – 1,72% (8 кг), дерево – 1,72% (8 кг), інше – 3,44% 
(16 кг). Загальна маса – 465 кг (рисунок 2.10). 
 
метал; 1,72 дерево; 1,72 інше; 3,44
підгузки; 5,17
гума; 5,17
текстиль,ганчір'я; харчові відходи; 
3,44 44,77
папір; 6,89
скло; 8,61
пластмаса,ПЕТ,плів
ка; 19,07
 
 
Рисунок 2.10 – Морфологічний склад ТПВ, Тараскова, 3, % 
 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, скла, 
найменше – металу, дерева. 
Результати обстеження Чайковського, 69 показали: харчові відходи – 
42,61% (80 кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 19,03% (36 кг), скло – 12,78% (24 кг), 
папір (картон) – 6,39% (12 кг), текстиль, ганчір'я – 4,26% (8 кг), гума – 4,26% (8 
кг), підгузки – 4,26% (8 кг), метал – 2,13% (4 кг), дерево – 2,13% (4 кг), інше – 
2,13% (4 кг). Загальна маса – 188 кг (рисунок 2.11). 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, скла, 
найменше – металу, дерева. 
 67 
Результати обстеження Чехова, 211 показали: харчові відходи – 40,48% (76 
кг), пластмаса, ПЕТ, плівка – 21,16% (40 кг), скло – 14,91% (28 кг), папір (картон) 
– 4,26% (8 кг), текстиль, ганчір'я – 4,26% (8 кг), гума – 2,13% (4 кг), підгузки – 
4,26% (8 кг), метал – 2,13% (4 кг), дерево – 2,13% (4 кг), інше – 4,26% (8 кг). 
Загальна маса – 188 кг (рисунок 2.12). 
Отже, найбільше – харчових відходів, пластмаси, ПЕТ, плівки, скла, 
найменше – гуми, металу, дерева. 
Порівняльний аналіз морфології ТПВ – рисунок 2.13.  
Отже, за результатами проведеної роботи можна зробити висновки, що 
морфологічний склад ТПВ в контейнерах поблизу від торгівельних центрів 
містить значно більше рециклінгових матеріалів (скло, картон, папір, пластик), 
ніж в спальних районах. Впровадження роздільного збору тут найдоцільніше. 
 
метал; 2,13 дерево; 2,13 інше; 2,13
підгузки; 4,26
гума; 4,26
текстиль,ганчір'я; харчові відходи; 
4,26 42,61
папір; 6,39
скло; 12,78
пластмаса,ПЕТ,плів
ка; 19,03
 
 
Рисунок 2.11 – Морфологічний склад ТПВ, Чайковського, 69, % 
 
 68 
метал; 2,13 дерево; 2,13 інше; 4,26
підгузки; 4,26
гума; 2,13
текстиль, ганчір'я; харчові відходи; 
4,26 40,48
папір; 4,26
скло; 14,91
пластмаса, ПЕТ, 
плівка; 21,16
 
 
Рисунок 2.12 – Морфологічний склад ТПВ, Чехова, 211, % 
 
Героїв Дніпра, 7
Припортова, 40
Козацька, 5
ТРЦ "Любава"
Новопречистенська, …
Сержанта Смирнова, 2
Смілянська, 130
Тараскова, 3
Чайковського, 69
Чехова, 211
0 20 40 60 80 100
харчові відходи пластмаса, ПЕТ, плівка скло
папір текстиль, ганчір'я гума
підгузки метал дерево
 
Рисунок 2.13 – Порівняльний аналіз морфології ТПВ м. Черкаси 
 69 
2.6 Пропозиції щодо зменшення кількості твердих відходів 
 
Накопичення сміттєвих відходів в зонах, прилеглих до великих населених 
пунктів, стало характерною рисою і головною проблемою сучасної цивілізації. 
Структурно сміття  складається із органічних та неорганічних відходів, має 
різноманітну власну вологість і здатність поглинати вологу атмосферних опадів.       
Як правило, для накопичення сміття використовуються: 
 синклінальні складки місцевого ландшафту; 
 штучні поля-накопичувачі; 
 технологічні бункери. 
Всі перечисленні накопичувачі сміття не герметичні та мають здатність 
накопичувати в тілі сміттєзвалища як продукт власної вологи, так і вологу 
атмосферних опадів, дренаж яких в подальшому утворювати фільтрат сміттєвих 
полігонів. Фільтрат сміттєвих полігонів являє собою надзвичайно 
високотоксичний бурий розчин, який утворюється в процесі розкладу органічного 
сміття та має в своєму складі іони важких металів, можливу наявність 
радіоактивних відходів, пестициди, ПАР, хлориди, сульфати, фосфати, 
нафтопродукти, феноли, азотовмісні з'єднання, інфекційні бактерії тощо. 
Зазвичай фільтрат накопичується в спеціальних технологічних резервуарах. 
Необхідний строгий контроль за тим, щоб рівень фільтрату не перевищив 
критичну відмітку. При переповненні резервуарів або при просочуванні його в 
грунт виникають серйозні довгострокові екологічні та соціальні проблеми – 
отруєння вод поверхневими водоймами, отруєння вод артезіанських свердловин, 
зараження ґрунтів та атмосфери. 
Тому необхідні пропозиції щодо зменшення кількості ТПВ. Найбільш 
перспективним способом вирішення проблеми є переробка ТПВ.    
На сьогодні розвиток отримали наступні основні напрямки переробки:  
 органічна маса – для отримання добрив; 
 текстильні і паперові залишки – для виготовлення нового паперу; 
 70 
 металобрухт – на переплавлення. 
Основною проблемою переробки є сортування та розробка технологічних 
процесів переробки корисних компонентів ТПВ. Економічна доцільність способів 
переробки відходів залежить від вартості альтернативних методів їх утилізації, 
стану на ринку вторинної сировини  та витрат на їх переробку.  
Довгі роки діяльність з переробки відходів ускладнювалась існуванням 
традиційного твердження, що будь-яка справа повинна приносити прибуток. Але 
при цьому не бралося до уваги те, що переробка в порівнянні із захороненням та 
спалюванням – найбільш ефективний спосіб вирішення проблеми відходів, 
оскільки дозволяє економити енергію та зберігати довкілля та потребує менше 
державних субсидій. Так як  вартість площ для захоронення ТПВ зростає завдяки 
більш жорстким нормативам, а печі для високотемпературного спалювання цих 
відходів надто дорогі та небезпечні для навколишнього природного середовища й 
здоров’я людей, роль переробки ТПВ буде стрімко зростати. Проте головне, не у 
переліку цих проблем, а в усвідомленні причин їх виникнення, характерові, й що 
найголовніше, у з’ясуванні ефективних шляхів та засобів їх вирішення. Реальна 
перспектива виходу з екологічної кризи – у зміні виробничої діяльності людини, в 
її способі життя та свідомості. Науково-технічний прогрес створює не лише 
перенавантаження для природи; у найбільш прогресивних технологіях він 
створює засоби уникнення негативного впливу, створює можливості екологічно 
чистого виробництва. 
Стосовно європейських країн та США, то там суспільство давно дійшло 
висновку, що ресурсний потенціал ТПВ потрібно не знищувати, а 
використовувати. Неможливо підходити до проблеми ТПВ як до боротьби з цими 
відходами, ставлячи за мету будь-якою ціною позбутися них. 
Вже ні для кого не новина, що на вулицях західноєвропейських міст 
установлені різнокольорові контейнери для селективного збору сміття (скло, 
макулатура, пластик тощо). При цьому чітко розподілені обов’язки та 
відповідальність сторін з урахуванням загального прибутку. Практично у всіх 
 71 
країнах заборонено продаж продуктів харчування в пластиковій оболонці, що не 
розкладається. У США в 1998 році, наприклад, відбувся день «Америка 
перероблює».  Призом, за ефективну участь, було виставлено будинок, вартістю 
200 000 доларів, повністю виготовлений із вторинних матеріалів. З 1990 року уряд 
Великобританії проводить в життя залаьноєвропейську директиву: не менше 70% 
харчових пластикових ємкостей (пляшок, стаканів, пакетів, блистерної тари тощо) 
повинно піддаватися переробці. Одне з останніх рішень – добитися переробки 
всіх побутових та промислових відходів пластмас, що виробляються. У Японії з 
середини 80-х років в умовах росту масштабів і темпів розвитку економіки та 
споживчої активності відбулося різке підвищення обсягів утворюваних ТПВ. 
Концепція Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості «суспільство без 
відходів» (з нульовим відходами) посприяла реалізації двох початкових програм, 
спрямованих очолити вступ японського суспільства в нову еру. В 1992 році у 
країні почав діяти закон «Про стимулювання використання вторинної сировини». 
Друга програма – закон «Про стимулювання сортування при збиранні і 
повторному використанні тари та пакувальних матеріалів», який набравши 
чинності в квітні 1997 року сприяє ефективному використанню відходів за 
рахунок розмежування сфер відповідальності. Споживачі викидають відсортовані 
відходи, місцеві органи влади організовують сортування при його збиранні, а на 
підприємців лягає відповідальність за повторне використання тари та пакувальних 
матеріалів. Цікаво вирішується проблема утилізації поліетилену у Японії. 
Наприклад, компанія «НегдюСанге» на початку 80-х років почала виробляти з 
старих ПЕТ-виробів поліефірні волокна. Процес вторинного використання ПЕТ-
полімерів нескінчений. Виготовивши один раз з відходів ПЕТ-коврик, його після 
зношування можна переробити на коврове покриття для багажників автомобілів і 
т.д. [3].  
Безперечно, досвід кожної країни унікальний у своєму роді. У кожному 
конкретному випадку вирішення проблем, пов’язаних з утилізацією ТПВ, повинні 
відповідати специфіці регіону. При цьому важливо враховувати стан економіки 
 72 
держави, склад інфраструктури щодо збору та утилізації ТПВ, що існує і, 
найголовніше, уміння та бажання суспільства втілювати політичні рішення в 
реальне життя.  
В Україні вже запроваджуються технологічні лінії, де вторинна сировина 
піддається первинній обробці. Використовуючи відроджений полімер у якості 
зв’язуючого компоненту, можна  виготовляти, з домішками багатотоннажних та 
незручних для переробки відходів – фосфогіпсу та лігніту – чудову цеглу, 
тротуарну плитку, черепицю, декоративні огорожі, бордюри, лавки, різноманітні 
товари побутового призначення та конструкційні матеріали. Як свідчать перші 
місяці експлуатації, якість реанімованого полімеру не гірша, від первинного, і 
його навіть можна використовувати в «чистому вигляді». Це суттєво розширює 
сферу його застосування. 
Вирішувати найгострішу проблему утилізації полімерів, частка яких у масі 
ТПВ стрімко зростає, необхідно вже сьогодні. Задача ця не лише наукова і 
технічна, але й законодавча, психологічна , соціально-етична, тому зусилля 
окремих ентузіастів, які намагаються «пристосувати до діла» непотріб гостроту 
ситуації не знімає. Необхідна перебудова свідомості, кожен винний повинен 
знати, що дбайливим ставленням до відходів він зберігає природу, оскільки, на 
відміну від первинного виробництва, переробка вторинних полімерів – так званий 
рециклінг – практично не спричинює вплив на довкілля. Вигоду від використання 
вторинної сировини повинен відчувати й сам виробник, якого слід заохочувати 
спеціальними пільгами. Іншого шляху не існує, і це усвідомлюють у всіх 
розвинутих країнах, де існують національні програми рециклінгу вторинної 
сировини, у першу чергу полімерів, і де захоронення відходів, що не біологічно 
розкладаються заборонено законом. Способи вирішення проблем видалення, 
переробки та знешкодження ТПВ визначає системний підхід, який включає в собі:  
 селективне (роздільне) збирання відходів; 
 утилізацію вторинних ресурсів та складування відходів на інженерно 
облаштованих полігонах ТПВ; 
 73 
 контрольоване сортування та біомеханічну переробку відходів з 
максимальною утилізацією вторинних ресурсів; 
 термічний розклад (спалювання) баласту відходів. 
Звернемо увагу на роздільний збір ТПВ. Ефективне розділення потоку ТПВ 
є ключем до успішного зменшення  і накопичення відходів у місті. 
Можливі підходи до розділення ТПВ являють собою спектр рішень, які 
знаходяться між двома «полюсами»: технологічним та соціальним. Перший 
«полюс» - ідеальне підприємство, на вході якого ми маємо невідокремлений потік 
муніципальних відходів, а на виході – потоки матеріалів, які задовольняють 
потреби ринку, а також потік відходів, що потрапляють на міський полігон ТПВ. 
Другий «полюс» - мешканці самі проводять сортування відходів, доводять 
частину до ринкової кондиції (миють пляшки, знімають кришки з ПЕТ-пляшок 
тощо), після чого доставляють ці відходи «куди потрібно». 
Перший шлях в чистому вигляді практично неможливий. Переробка 
непідготовленого потоку ТПВ підходить як метод отримання збагаченого 
пального та вирішує деякі задачі вилучення вторинної сировини (наприклад, 
металу), але, як метод, який має за основу мету вилучення вторинної сировини із 
загальної маси відходів, вона не придатна. Практично неможливо, наприклад, 
відокремити пластик від паперу, скло пляшкове буде змішаним із віконним і т.д. 
Якість матеріалів, отриманих із загальної маси буде низькою. Звичайно, з чисто 
технічної точки зору, можна досить якісно розділити відходи як за допомогою 
технічних засобів, так і за допомогою ручного сортування. Але, такий процес, 
звичайно, є непомірно дорогим і це зробить всю діяльність економічно 
невигідною; витрати, які накладаються на суспільство при такій системі 
сортування відходів будуть значно більшими, ніж якби відходи розділялися або 
не змішувалися б взагалі, з самого початку. 
Для успішного запровадження системи роздільного збору ТПВ, а також 
вилучення з цих відходів чи збору вторинної сировини та її переробки, необхідно 
дотримуватись наступних принципів: 
 74 
 «Починай заздалегідь»: населення має бути залученим та проінформованим 
вже в процесі прийняття рішень та виборі альтернативи з переробки ТПВ в 
населеному пункті. Якщо рішення буде прийнято без участі територіальної 
громади, залучити його до виконання буде дуже нелегко. Рекомендований 
термін початку розповсюдження інформації про конкретний проект щодо 
роздільного збору ТПВ – два–три місяці до його початку і, якщо можливо, 
раніше. 
 «Використовуй громадські організації» – пропонуємо представникам 
найбільш впливових організацій увійти до громадського комітету, який 
буде координувати проект та участь громадськості в ній. 
 «Формування чіткого позитивного звернення» – у ньому населення повинно 
знайти відповіді на наступні запитання: 
- для чого потрібне запровадження системи роздільного збору ТПВ; 
- яку користь роздільний збір принесе конкретному будинку, мікрорайону, 
місту та його мешканцям; 
- де, коли  і як буде запроваджена система роздільного збору. 
 «Починай із себе». Не зневажай важливістю особистого прикладу і 
застосовуй засоби масової інформації для його розповсюдження. 
 «Організуй чітку регулярну роботу» служби вивозу, збуту, переробки 
відходів, як вторинної сировини.  
 «Розвивай та вивчай ринки». Успіх запровадження системи роздільного 
збору ТПВ залежить від стану ринку. Розділення відходів коштує гроші і 
тому економічно вигідно, коли кінцевий продукт має збут. 
 «Починай з малого» більшість успішних проектів з роздільного збору ТПВ 
мають починатися як експериментальні («пілотні»), що дозволяє керівникам 
набратись досвіду, вивчити ринки збуту та підготуватись до більш 
масштабних проектів [3]. 
Існують переваги запровадження системи роздільного збору ТПВ. Серед 
них виділяють: 
 75 
– Зменшення навантаження на міський полігон ТПВ (у комунальних відходах 
міста Черкаси міститься до 62% вторинної сировини, яка переробляється) та 
значно продовжити його термін експлуатації. Приклад: Перша черга 
міського полігону ТПВ введена в експлуатацію з січня місяця 2004 року. 
Термін експлуатації першої черги полігону ТПВ становить 7,1 роки, тобто, 
наприкінці січня місяця 2011 року перед міською владою стане питання 
«Куди дівати ТПВ?». Але, за умови запровадження системи роздільного 
збирання відходів, як вторинної сировини можна зменшити зі 100% до 40% 
(60% – саме такий відсоток за проведеними дослідженнями й 
експериментами становить вторинна сировина в загальній кількості ТПВ) 
кількість ТПВ, які надходять на міський полігон ТПВ для захоронення. 
– Економія коштів міського бюджету та цільових фондів охорони 
навколишнього природного середовища на будівництві нового або 
розширенні існуючого полігону ТПВ за рахунок зменшення навантаження 
на міський полігон ТПВ та продовження терміну його експлуатації.  
– Отримання додаткових чималих коштів від реалізації відходів, як вторинної 
сировини (наприклад, в разі повного запровадження в м. Черкаси системи 
роздільного збору ТПВ тільки щомісяця можна отримувати коштів за: 
макулатуру – близько 49,4 тис. грн., пластмасу – близько 112,6 тис. грн., 
скло – близько 10,1 тис. грн.). 
– Облаштування майданчиків та встановлення контейнерів по місту для 
роздільного збору ТПВ. 
Тобто, підводячи підсумок, можна сказати, що запровадження системи 
роздільного збору ТПВ в м. Черкаси: 
– зменшує навантаження на міський полігон ТПВ та підвищує його термін 
експлуатації мінімум в 2 рази; 
– здійснюється економія коштів міського бюджету, цільових фондів охорони 
навколишнього природного середовища; за нинішніми підрахунками черга 
 76 
полігону, аналогічна за технічними показниками першій діючій черзі 
полігону ТПВ с. Руська Поляна коштує біля 6,5–7,5 млн. грн.; 
– дозволяє отримати кошти від реалізації спеціалізованим заготівельним 
організаціям відходів, як вторинної сировини (макулатура, поліетилен, 
пластик, скло) на суму 2065,2 тис. грн.; далі кошти можна використовувати 
для забезпечення функціонування системи роздільного збору ТПВ: 
облаштування майданчиків, придбання та встановлення спеціальних 
контейнерів, оплата праці найманим працівникам, придбання необхідного 
обладнання (машини для подрібнення ПЕТ-пляшок, машина для 
подрібнення пінопласту) та машин (вантажівки для транспортування ТПВ й 
відходів, як вторинної сировини), проведення освітніх заходів тощо. 
Слід відзначити, що ні економічні стимули, ні закони й постанови не 
замінять стимулів моральних і, отже, не скасовують необхідності роботи з 
громадськістю. Навіть обов’язкова програма, щоб працювати, повинна бути 
визнана громадськістю як розумна й осмислена.  
Частіше саме залучення населення є найбільш важкою задачею, особливо 
для інженерів зі служб комунального господарства і це зумовлює їхнє негативне 
відношення до вторинної переробки взагалі. Наскільки ж можна розраховувати на 
участь населення в програмах по роздільному збору ресурсоцінноївторинної 
сировини? 
Досвід опитування показують (рисунок 2.14), що рівень участі сильно 
підвищує видача населенню спеціальних контейнерів для роздільного збору 
відходів як вторинної сировини.Так, за рахунок видатків міського цільового 
фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано закупка 
та виставлено по місту 265 контейнерів для ПЕТ-пляшок (сітка) та 60 контейнерів 
для скла. 
 
 77 
 
 
 
 
Рисунок 2.15 – Результати опитування українців щодо поводження з ТПВ 
 78 
Ставлення громадян до проблеми поводження з ТПВ 
Результати опитувань, що проводилися свідчать: 
17% населення готові з ентузіазмом брати участь у програмах по вилученню 
вторинної сировини з ТПВ незалежно від матеріальних вигод. Це люди, які дуже 
обізнані в питаннях «ресайклінгу», і частіше вже брали участь в якихось 
програмах. 
41% населення не настільки активні, але доброзичливо відносяться до 
збирання вторинної сировини. 
31% населення відноситься до збору вторинної сировини незадовільно –  
вони вважають, що це вимагає занадто багатьох зусиль, що це невигідно, що це 
робота комунальних служб, а не населення.  
11% населення безнадійні – вони не хочуть й практично ні при яких умовах 
не будуть брати участь в програмі. 
Українці схвально ставляться до ініціатив щодо безпечного поводження і 
утилізації відходів, але водночас не готові платити за це більше. Про це свідчать 
результати соціологічного дослідження 2017 року в усіх областях України крім 
АР Крим. Більшість громадян (88 %) вважає проблему поводження з ТПВ 
важливою, при цьому половина (49 %) не знають, що відбувається з відходами 
при потраплянні на сміттєзвалище.  
Більшість респондентів пов'язують проблему з станом довкілля (82 %) і 
здоров'я людини (75 %), біля третини пов'язують її з загальним розвитком 
держави. 
До небезпечних відходів відносять відходи хімічного виробництва (87 %),  
батарейки (67 %), медичні (60 %). Але лише п'ята частина опитаних здає 
енергозберігаючі лампи і батарейки в спецпункти для небезпечних відходів, а 
більшість (61 %) просто викидає їх в загальний контейнер ТПВ.  
Більшість (80 %) висловилися за переробку ТПВ, за повторне використання 
речей (пляшки і одяг, ін.) – 54 %, компостування – 41 %, спалювання – 12 %. 
 79 
Тільки половина (49 %) погодилися на сортування як в розвинених 
Європейських країнах (три–чотири контейнери), біля 70 % ніколи не здавали 
вторинну сировину. 
Більшість користується поліетиленовими пакетами (76 %), хоча тій же 
більшості (78 %) відомо про їх небезпеку для довкілля. 30 % готові в майбутньому 
відмовитися від їх використання. 
Важливим каналом впливу на громадськість є дошкільні заклади та 
загальноосвітні школи. Діти більш сприйнятливі до нових ідей і здатні потім 
передати їх батькам. Важливу роль може зіграти стимул  економічний – введення 
різної виплати за вивіз (утилізацію) відходів, що залежать вій його кількості [3]. 
Для забезпечення безперебійного вивозу сміття по області необхідно 3 
сміттєпереробних заводів і 18 перевантажувальних станцій (рисунок 2.15). 
Інвестиційна вартість – 26,1 млн. євро. 
 
 
 
Рисунок 2.15 – Карта Черкаської області 
 
 80 
Відстань від перевантажувальної станції до заводу в м. Черкаси, м. 
Золотоноша: 
Черкаси - Шпола – 78 км. 
Черкаси – Корсунь Шевченківський – 71 км. 
Черкаси – Городище – 64 км. 
Черкаси – Сміла – 30 км. 
Черкаси – Кам’янка – 61 км. 
Черкаси – Чигирин – 63 км. 
Золотоноша – Канів – 58 км. 
Золотоноша – Чорнобай – 25 км. 
Золотоноша – Драбів – 38 км. 
 Відстань від перевантажувальної станції до заводу в м. Умань: 
Умань – Лисянка – 97 км. 
Умань – Жашків – 62 км. 
Умань-Монастирище – 55 км. 
Умань – Христинівка – 27 км. 
Умань – Маньківка – 31 км. 
Умань – Тальне – 47 км. 
Умань – Катеренопіль – 69 км. 
Умань – Звенигородка – 80 км. 
Умань – Ватутіне – 90 км.  
ІІ етап:  Будівельні роботи – згідно проекту: зняття родючого шару землі(в 
разі зміни цільового призначення, якщо землі не були  промислового значення); 
земляні роботи (підготовка площадки); виконання  підключень до інженерних 
мереж; будівництво металевих конструкцій; будівництво огорожі; будівництво 
навісу; будівельні роботи з благоустрою; здача в експлуатацію. 
В радіусі обслуговування центру переробки ТПВ дуже економічно вигідно 
розміщувати перевантажувальні станції для збирання сміття в контейнери, та 
 81 
після накопичення транспортувати на сортування.Станції розміщують в 
населених пунктах, відстань до яких від утилізаційного центру не більше 70 км.  
З  перевантажувальних пунктів в районах можливий вивіз накопиченого 
сміття в межах до 85–100 тис. тонн на рік. Даний проект розрахований для 
реалізації на території міст розташованих в радіусі обслуговування центра 
утилізації, і також можливий при охопленні територій Черкаської області. 
Типова перевантажувальна станція приймає відходи, зібрані у населення і 
привезені автомобілем для збору відходів (сміттєвозом).  Відходи при зборі і 
транспортуванні спресовуються, так що їх щільність при вивантаженні на 
перевантажувальної станції становить приблизно від 300–450 кг/м3. На 
перевантажувальній станції прийняті відходи пресуються, за допомогою 
гідравлічного преса, до щільності 600–700 кг/м3, після чого автоматично 
завантажуються в RO-LO контейнери (принцип прес-контейнера). RO-LO 
контейнери розміщуються на спеціальних візках (вагон-платформа), для того, щоб 
спеціальним гідравлічним пристроєм здійснювати автоматичну заміну і подачу 
контейнера на заповнення. Спеціальний автомобіль або причіп забирає 
заповнений контейнер і перевозить його в Центр утилізації на переробку. 
До складу типової перевантажувальної станції входить: 
  навіс – монтажна металева конструкція розміром (ДхШхВ) 
6,0x5,0x8,5 м – 1 шт. 
 стаціонарний гідравлічний прес для заповнення контейнера, розміром 
(ДхШхВ) 4000x2300 / 3800x2500 мм, потужність електромотора 15 kW– 1 шт. 
  засипна воронка об'ємом 16м3. 
  автоматичне гідравлічний пристрій зі спеціальним візком (вагон-
платформою) для заміни контейнерів, розміром (ДхШхВ) 5500x2450 / 3800x400 
мм – 3 шт. 
 спеціальні RO-LO контейнери з задньої відкидними дверима, обсягом 
32 м3, розміром (ДхШхВ) 6700x2450x2600 мм – 3 + 2 шт. 
 82 
  шафа для електрокерування з комплектом електроінсталяції для 
харчування і управління пристроями перевантажувальної станції – 1 комплект. 
 металеву огорожу довжиною 32 м – 1 комплект. 
  контрольно-управлінський контейнер з обладнанням для 
електрокерування і відеонагляду, складом резервних деталей, санітарним вузлом і 
офісним обладнанням, розміром (ДхШхВ) 6058x2438x2591 мм. 
  устаткування для очищення стічних вод (сепаратор і 
маслолозатримувач) з відповідним каналізаційним обладнанням. 
Етапи  будівництва перевантажувальної станції: 
І етап:  Підготовчі роботи: 
 Наявність комунального підприємства, що будуватиме 
перевантажувальну станцію. 
 Визначення місце розташування перевантажувальної станції (Згідно 
ДБН відстань від санітарної зони повинна бути не менше 500м). 
 Наявність комунікації підведених, або які потрібно підвести 
(електроенергія, водовідведення, телефонна лінія, газопровід, каналізація та 
інше). 
 Розробити  технічне завдання на проектування (згідно наданих 
презентаційних матеріалів, враховуючи комунікації та кількість машин що будуть 
поставляти сміття з міста та близьких сіл). 
 Розробити приблизну (для початку, потім буде правитись) проектно-
кошторисну документацію згідно реальних показників міста та близьких сіл щодо 
кількості сміття (враховуючи підприємства), морфологічний склад, кількість 
машин-сміттєвозів, кількість працівників для обслуговування, економічної та 
екологічної вигоди міста. 
 Отримання всіх необхідних дозволів, експертиз, проектів та 
документів: 
 Укладання договорів з будівельними організаціями, постачальниками. 
 83 
 Забезпечення спецтранспорту. 
ІІІ етап: Обладнання:компанія Технікс (Хорватія) – виробник та 
постачальник обладнання: 
- Гідравлічний прес, (запресовує сміття до щільності 600–700 кг/м3 та 
загружає в контейнери RO-LO); 
- RO-LO – контейнера в які запресовується сміття 6шт.; 
- Вагон-платформа (на якій розмішуються контейнера); 
- Навіс (монтажна металева конструкція розмірами 6Х5Х8,5); 
- Засипна «воронка» об’ємом 16 м3; 
- Автоматичний гідравлічний пристрій; 
- Шафа для електроуправління; 
- Металева огорожа; 
- Контрольно-управлінський контейнер з обладнанням для 
електроуправління,  відеоспостереження, складом резервних деталей, офісним та 
санітарним приміщенням; 
- Обладнання для очищення стічної води ( сепаратор, жироуловлювач). 
Приблизна вартість обладнання та робіт 600 тис. євро, якщо всі роботи та 
обладнання виконує Компанія Технікс «під ключ». Можливо комбінована 
поставка обладнання від Українських виробників. 
Технологічний процес включає в себе прийом відходів, сортування 
автоматичне та ручне, упакування сортованого матеріалу, виробництво компосту, 
подальший продаж вторинних матеріалів, компосту та RDF палива, що становить 
цінність для ринку відповідно до вимог охорони навколишнього середовища. 
 Планується сортування та обробка всіх типів відходів, крім небезпечних: 
несортовані відходи домашніх господарств, підприємств, промисловості, 
деревина, трава, листя, органічні та неорганічні відходи життєдіяльності. 
Проектна документація передбачає будівництво Центру  сортування, 
переробки комунальних відходів що складається з приміщення для сортування та 
переробки сміття, в якому розміщені 2 лінії обладнання та приміщення 
 84 
компостерні. Сортування та переробка ТПВ здійснюється за  МВО – технологією 
хорватської Компанії Tehnix.  Будівництво комплексу  буде здійснюватися на 
приватній земельній ділянці в промисловому районі м. Черкаси в 
адміністративних межах Червоно – Слобідської сільської ради за межами 
населеного пункту,  за адресою вул. Героїв Холодного Яру, 75 км дороги Р-12  
(район ПАТ «Азот»). 
Радіус обслуговування центру утилізації сміття до 70 км, включає в себе 
міста та райони: 
- Черкаський район; 
- місто Кам'янка та Кам'янський район; 
- місто Сміла та Смілянський район; 
- місто Чигирин та Чигиринський район; 
- місто Золотоноша та Золотоніський район. 
З обладнанням перевантажувальних пунктів в районах можливий вивіз 
накопиченого сміття в межах до 285–300 тис. тонн на рік. Даний проект 
розрахований для реалізації на території м. Черкаси, також можливий при 
охопленні територій Черкаської області. 
Метод утилізації відходів є: збір, сортування, підготовка відходів різних 
видів для подальшої рециркуляції (повторного використання). У світі найбільш 
високий рівень повторної переробки спостерігається з таких ресурсів як папір, 
скло, метали, ганчір'я, ПЕТ тара, пластик, компост, альтернативне паливо. МБО-Т 
технологія забезпечує можливість переробки існуючих звалищ ТПВ. Компанія 
Tehnix для цих цілей виробляє і поставляє таке обладнання. Так як МБО-Т 
технологія забезпечує подальше використання продукції одержуваної з ТПВ 
(компост, вторинна сировина, RDF паливні блоки – альтернативне паливо), як 
правило, капітальні вкладення в будівництво таких заводів повертаються в 
найкоротші терміни. Для оптимізації системи утилізації твердих побутових 
відходів з виробництвом RDF палива, застосування якого доцільно при 
виробництві цементу, при опаленні виробництв, об'єктів соціальної сфери, що 
 85 
дозволить частково замістити природний газ по коефіцієнту за 1000 м3 газу = 2 
тони RDF палива. RDF паливо має значний економічний ефект в порівнянні з 
використанням природного газу, економія коштів  в 2,8 рази. Також прибутковим 
є продаж вторинної сировини: папір, скло, метали, ганчір'я, ПЕТ тара, пластик, 
компост. 
В радіусі обслуговування центру переробки ТПВ дуже економічно вигідно 
розміщувати перевантажувальні станції для збирання сміття в контейнери, та 
після накопичення транспортувати на сортування. Станції розміщують в 
населених пунктах, відстань до яких від утилізаційного центру не більше 70 км.  
З  перевантажувальних пунктів в районах можливий вивіз накопиченого 
сміття в межах до 85–100 тис. тонн на рік. Даний проект розрахований для 
реалізації на території міст розташованих в радіусі обслуговування центра 
утилізації, і також можливий при охопленні територій Черкаської області.  
Типова перевантажувальна станція приймає відходи, зібрані у населення і 
привезені автомобілем для збору відходів (сміттєвозом).  Відходи при зборі і 
транспортуванні спресовуються, так що їх щільність при вивантаженні на 
перевантажувальної станції становить приблизно від 300–450 кг/м3. На 
перевантажувальній станції прийняті відходи пресуються, за допомогою 
гідравлічного преса, до щільності 600–700 кг/м3, після чого автоматично 
завантажуються в RO-LO контейнери (принцип прес-контейнера).  
Наступним кроком планується відновлення  легкових, вантажних 
автомобільних шин та їх утилізація   в приміщенні яке буде розташоване поряд з 
комплексом сортування та переробки сміття. 
 Відновлення шин буде здійснюватись на обладнанні італійського 
виробника   Marangoni.  Ця компанія спеціалізується на розробці і виробництві 
найдосконаліших механізмів для відновлення шин в світі. MarangoniGroup 
вирішила зібрати під цим брендом багаторічний досвід Marangoni  в сфері машин 
для відновлення протектора і динамічність продукції TRM. Підприємством 
планується відновлювати: 100 шин в день для вантажних автомобілів; 160 шин в 
 86 
день для легкових автомобілів. Комплекти для відновлення будуть постачатися 
компанією  Marangoni. 
Кінцевий продукт переробки:  
 Розмір одержуваного грануляту гуми від 0 до 3,5 мм. Розмір може бути 
легко відрегульований відповідно до ситами, використовуваними в обладнанні. 
 Змінюючи розміри сит на останніх просіючих  ситах, розмір може бути 
відрегульований для досягнення конкретних вимог. 
 Стандартні розміри кінцевого грануляту наступні: 
 0 - 0,5мм: менше 5% 
 0,5 - 2мм: від 25 до 35% 
 2 - 3,5мм: від 65 до 75% 
Подальшим розвитком виробничих потужностей є  переробка ПЕТ пляшки, 
поліетиленової плівки та пластмаси.  
Основними перевагами реалізації даного проекту є: 
1. Можливість застосування і реалізації в інших містах України (з 
коригуванням на регіональні особливості, в т.ч. на відмінності в обсягах 
накопичення та морфологічному складі твердих побутових відходів різних 
районів). 
2. Висока соціальна значимість проекту. 
3. Висока ймовірність додаткової підтримки проекту з боку муніципальної 
влади та центральної влади всіх рівнів. 
4. Екологічна доцільність реалізації. 
5. Висока прибутковість проекту для підприємства-засновника (отримання 
доходів від поставок сировини, утилізації відходів, надання обладнання та 
виробничих площ). 
Недоліками ідеї реалізації проекту є: 
1. Проект чутливий до змін цін на продукцію; 
2. Незначні ризики матеріального постачання; 
3. Залежність від попереднього сортування відходів. 
 87 
Пропонуються наступні шляхи зниження ризиків за проектом: 
1. Укладення довгострокових договорів із споживачами з відсутністю 
зниження цін з боку покупців продукції.  
2. Проведення активної маркетингової політики в сфері залучення ресурсів. 
Активна співпраця з населенням, місцевою владою та комунальними 
підприємствами. 
3. Матеріальне стимулювання і нематеріальна мотивація населення до 
сортування твердих побутових відходів на рівні домоволодінь. 
  
 88 
ВИСНОВКИ 
 
Проблема твердих побутових відходів має недовгу історію та швидкий 
розвиток. За нетривалий час вона перетворилася з локальної проблеми переважно 
санітарно-гігієнічного характеру в глобальну проблему геологічнного масштабу, 
стала чинником змін клімату, ознакою нестабільного розвитку світової 
господарської системи. Проблема набула багатьох аспектів – соціальних (через 
погіршення якості життя значної кількості людей) та економічних (через 
різноманітні витрати та збитки). Для вирішення проблеми в розвинених країнах 
світу розвиваються та вдосконалюються системи комплексного управління 
відходами, які передбачають ефективний збір та знешкодження відходів 
споживання, а також його переробку та утилізацію.  
В Україні, попри загострення ситуації із відходами споживання, система 
управління ТПВ працює малоефективно. Позитивні зрушення відбуваються в 
одній з підгалузей цієї системи – збору та вивезення сміття, однак і цих зрушень 
вочевидь недостатньо. Великі проблеми існують із подальшим поводженням з 
ТПВ, зокрема, його розташуванням на звалищах, більшість яких є погано 
облаштованими та переповненими. Такий захід, як роздільне сортування відходів 
на етапі їх виникнення, а також заготівля вторсировини та переробка відходів 
мають в Україні слабо виражений характер та на загальний обсяг відходів 
практично не впливають.  
В ході виконання роботи було виконано визначення морфологічного складу 
ТПВ в різних районах міста. За результатами проведеної роботи можна зробити 
висновки, що морфологічний склад ТПВ в контейнерах поблизу від торгівельних 
центрів містить значно більше рециклінгових матеріалів (скло, картон, папір, 
пластик), ніж в спальних районах. Впровадження роздільного збору тут 
найдоцільніше. 
В результаті роботи розроблені пропозиції щодо поводження з твердими 
побутовими відходами в населених пунктах. 
 89 
Один з основних шляхів вирішення проблеми поводження з ТПВ– 
стимулювати використання вторинних ресурсів завдяки впровадженню системи 
певних пільг та підвищення тарифів на збирання, сортування, транспортування, 
рекуперації та утилізації відходів. 
Розроблено рекомендаційну модель управління та поводження з ТПВ в м. 
Черкаси. Запропоновано чотири схеми роздільного збирання ТПВ згідно яких 
ресурсоцінні компоненти ТПВ вивозяться безпосередньо на підприємства, в 
технологічному циклі яких передбачено використання даного виду 
ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини. На вибір схеми впливає 
близькість розташування підприємств, що займаються збиранням та переробкою 
окремих видів вторинної сировини і вид сировини, яку переробляє підприємство. 
Всього на територіїЧеркаської області є 4 підприємства, 
щозаймаютьсяпереробкою вторинноїсировини. 
З метою покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами 
на території регіону впроваджені нові технології перероблення та знешкодження 
відходів, що призвело до загального зменшення обсягів розміщення відходів в 
області. 
Протягом 2018 року для здійснення операцій у сфері поводження з 
небезпечними відходами 15 суб’єктів господарювання області отримали ліцензії 
Міністерства екології та природних ресурсів України.  
Для покращення екологічної ситуації запропоновано проект технології 
комплексної утилізації ТПВ в місті Черкаси та в області. Запропонований проект є 
економічно ефективним і соціально дуже значимим для України. Подібних 
заводів в Україні немає. Будівництво у м. Черкаси екологічно чистого заводу з 
комплексної утилізації ТПВ в значній мірі сприяє створенню єдиної системи 
природоохоронних територій, збереження та відновлення природних ресурсів. 
Структурні особливості економіки України, яка з часів домінування 
планової системи господарювання не змогла позбавитись вад техногенного 
напрямку розвитку, орієнтація на сьогоденний результат, відсутність ефективного 
 90 
впливу держави на ресурсоємність національного виробництва і рівень утворення 
відходів, недосконалість державних інструментів управління у цій сфері, 
недостатнє розуміння в суспільстві зв’язку між екологічними чинниками та 
якістю життя призвели до постійного погіршення стану навколишнього 
природного середовища, що негативно впливає на рівень захворюваності та 
тривалість життя населення.  
Угода про асоціацію між Україною та ЄС – це новий поштовх для 
вдосконалення правового регулювання відносин у сфері довкілля, покращення 
виконання міжнародно-правових стандартів через призму джерел права 
Європейського Союзу, який чи не найбільш відповідально у всьому світі 
дотримується концепції сталого розвитку. У подальшому, враховуючи актуальні 
напрямки національної зовнішньої політики, такі інтеграційні процеси будуть 
лише посилюватися, а із набуттям Україною членства в ЄС джерела 
європейського права стануть обов’язковими і в ієрархії національного 
законодавства та займатимуть свою нішу поміж Конституцією, ратифікованими 
міжнародними договорами та законами України.  
Робота пройшла апробацію на VІІ Міжнародній науковій конференції 
молодих вчених "Екологія, неоекологія, охорона навколишнього середовища та 
збалансоване природокористування" (28–29 листопада 2019 р., м. Харків, 
Україна).  
 
  
 91 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Пуртова Е.Е., Смирнова Е.В. Проблема твердих побутових відходів. – М.: 
Международныйуниверситет, 2000. – 56 с. 
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 265 "Про 
затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходам". 
3. Черп О.М., Винниченко В.Н. Проблема твёрдыхбытовыхотходов: 
комплексныйподход. Глава1. – Москва: Эколайн, 1996. – 156 с. 
4. Мітрясова О.П. Хімічні основи екології: Навчальнийпосібник. – К.: Ірпінь, 
ВТФ “Перун”, 1999. – 192 с.  
5. Moнтаг П. Опаснолижитьвозлесвалки? // 
Проблемыхимическойбезопасноcти, № 274. – М.: "UCS-PRESS", 1998. – 48 
с. 
6. Монтаг П. США: захороненияотходовопасны // 
Проблемыхимическойбезопасноcти, № 312. – М.: "UCS-PRESS", 1998. – 48 
с. 
7. eco.dt-kt.net 
8. zaochka.net 
9. Некос В.Ю., Максименко М.В., Владимирова О.Г., Шевченко Л.Ю. 
Нормування антропогенного навантаження на навколишнє природне 
середовище: Підручник. – Вид. 2-ге доп. І перероб. – Х.: ХНУ імені В.Н. 
Каразіна, 2007. – 288с. 
10. Джигерей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона 
навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. – К.: Центр 
навчальної літератури, 2006. – 394с. 
11. Сухарев С.М., Чундак С.Ю., Сухарева О.Ю. Основи екології та охорони 
довкілля: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 
394с. 
12. Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля: 
 92 
Навчальний посібник. – Рівне: УДУВГП, 2004. – 360 с. 
13. Бондар О.І., Горох М.П., Корінько І.В., Ткач В.М., Федоренко О.І. Утилізація 
та рекуперація відходів. – К.–Харків: – 2005. – 460 с. 
14. Гаташ В. Плюс генеральне прибирання всієї країни. // Дзеркало тижня. – 
2004. – №21.  
15. Гринин А.С., Новиков В.Н. Промышленные и бытовыеотходы. Хранение, 
утилизация, переработка: Учебноепособие. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 336 
с. 
16. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: 
Навчальний посібник. - 4-те вид., вип. і доп. – К.: Знання, 2000. – 203 с.  
17. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. Підручник. / За ред. К.М. 
Ситника.– К.: Вища школа, 2001. – 382 с.  
18. Класифікатор відходів. ДК 005-96. – К.: Держстандарт України, 1996. –  
500 с. 
19. Клименко Л.П. Техноекологія: Навч. посіб. – Одеса: Фонд Екопрінт, 
Сімферополь: Таврія, 2000. – 542 с. 
20. Дегодюк Е.Е., Дегодюк С.Е. Екологічна ситуація і здоров’я населення 
України. // Екологічний вісник. – 2002. – №7, 8. – С.10-14.  
21. Свояк Н.І., Фоміна Н.М. Черкаська громада за чисте довкілля: Навчальне 
видання. Черкаси: ТОВ «Маклаут», 2010. – 172 с. 
22. Сметанин В.И. Защитаокружающейсреды от отходовпроизводства и 
потребления: Учеб. пособ. – М.: Колос, 2000. – 232 с. 
23. Современныеметодыобезвреживания, утилизации и 
захоронениятоксичныхотходовпромышленности: Учеб. пособ. / 
И.В. Глуховский, В.В. Глуховский, В.М. Овруцкий и др. – К.: ГИПК 
МинкобезопасностиУкраины, 1996. – 100 с. 
24. Справочник. Санитарная очистка и уборканаселенныхмест.  М.: Стройиздат, 
1995.  250 с. 
 93 
25. Экологиягорода: Учебник / Под ред. Ф.В. Стольберга.  К.: Либра, 2000.  
464 с.  
26. Экологиягорода: Учебноепособие / Под ред. В.В. Денисова. – М.: ИКЦ 
«МарТ», Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2008. – 832 с. 
27. Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводження з 
відходами на 2013–2020 роки, який затвердженоРозпорядженням Кабінету 
Міністрів України № 22-р від 3 січня 2013 р.  
28. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми 
поводження з відходами на 2013–2020 роки» [Текст] : Верховна Рада 
України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське видавництво, 2013. – 25 с. 
29. Про екологічні проекти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://www.ecomisto.if.ua/ pro-ekologichni-proekti 
30. Оцінка екологічної складової двостороннього співробітництва між 
Україною та ЄС [Текст] / під ред. Н. Андрусевич. – Львів, 2013 – 202 с. 
31. План заходів з підвищення рівня благоустрою в населених пунктах області 
та мотивації населення, громадських організацій у виявленні порушень», 
який затверджено розпорядженням обласної державної адміністрації від 
01.04.2015 № 144. 
32. Фоміна Н.М., Свояк Н.І., Хорольська З.В. До проблем щодо законодавства в 
сфері поводження з відходами в Україні [Текст]. // Збірка матеріалів 
Національного форуму «Поводження з відходами в Україні: законодавство, 
економіка, технології« (м. Київ, 10–11 листопада 2015 р.). – К.: Центр 
екологічної освіти та інформації, 2015. – С. 47–50. 
33. Шевченко Ю.Л., Дмитренко Т.Д. Справочник по санитарнойочисткегородов 
и поселков. – К.: «Будівельник», 1978.-216 с. 
34. Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, 
затверджені наказом МОЗ від 17.03.2011 № 145. 
 94 
35. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2018 році //Державне управління екології та природних 
ресурсів в Черкаській області. – Черкаси, 2019. – 234 с. 
36. Екологічний паспорт  Черкаської області. – Черкаси, 2019. – 243 с. 
37. Тевкун Т. Чи очікувати у найближчому майбутньому вирішення проблеми 
відходів ? (Електронний ресурс) / Режим доступу URL: 
https://blog.liga.net/user/ttevkun/article/28839 
  
 95 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
  
 96 
Додаток А 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ
Репозиторій ЧДТУ
