Перепрофілювання інтер’єрів застарілих будівель села як один із напрямків розвитку екологічного дизайну

Abstract

Проєктування наочно-просторового середовища інтелектуально розвиненої людини постіндустріальної епохи вимагає нових підходів у забезпеченні високого життєвого потенціалу й організації принципово нового інформаційнокреативного простору. Одним з таких підходів є регіональний екодизайн, заснований на переосмисленні практичного досвіду адаптації корінного населення до умов навколишнього середовища. Найважливішим, на наш погляд, напрямком відродження України, яка володіє чвертю світового запасу чорноземів, повинен стати розвиток виробництва продуктів сільського господарства, що вимагає кардинального осучаснення просторів мешкання громадян у сільській місцевості. Одним із економічно вигідних шляхів осучаснення просторів культурних і оздоровчих центрів є реставрація та перепрофілювання застарілих будівель радянської епохи. Застосування методів екодизайну, художньо-проєктні витоки якого криються в етнічному мистецтві, дозволяє значно збільшити ефективність таких шляхів. У роботі досліджені можливості перепрофілювання інтер’єрів застарілої будівлі дитячого садочка в оздоровчий комплекс, що вже функціонує в літній період (с. Петрушки, Черкаська область); обґрунтовано практики застосування етнічних мотивів Середнього Подніпров’я в дизайні простору приміщень оздоровчого комплексу (вишивка, різьблення по дереву, розпис скла) та розглянуто їх вплив на семантику інтер’єрів. Запропоновано авторське бачення використання художньо-образних мотивів вишивки Середнього Подніпров’я в текстурі та структурі облицювальних матеріалів, різьблення — в дерев’яних 3D-панелях, що в сполученні зі звичайним пофарбуванням стін екологічною фарбою дозволяє не тільки розширити можливості оздоблення приміщень, створити своєрідну атмосферу, а й визначити один із шляхів трансформації етнічних регіональних мотивів у сучасні тенденції проєктно-художньої творчості, сприяти розвитку екологічного дизайну в цілому